Рішення № 59770384, 17.08.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/2664/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 серпня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів КОЖУХ О.А., КЕМІНЯ М.П.

при секретарі ВОЛОЩУК В.І.

за участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про захист прав споживача та стягнення коштів, за апеляційною скаргою ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 9 червня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

29.04.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Промінвестбанк»), мотивуючи наступним. 03.12.2015 позивач уклав із ПАТ «Промінвестбанк» договір банківського вкладу (депозиту) № НОМЕР_1 (далі -договір № 1), за умовами якого вніс на депозитний рахунок № НОМЕР_1 кошти у сумі 50000,00 євро, а банк зобов'язався сплатити проценти та повернути депозит 02.03.2016 шляхом перерахування коштів на поточний рахунок № НОМЕР_2.

15.01.2016 був укладений ще один договір банківського вкладу (депозиту) № НОМЕР_3 (далі - договір № 2), відповідно до якого позивач вніс на депозитний рахунок № НОМЕР_3 кошти у сумі 50003,18 євро, а банк зобов'язався сплатити проценти та повернути депозит 14.04.2016 шляхом перерахування коштів на поточний рахунок № НОМЕР_2.

Після закінчення строку дії договору № 1 позивач маючи на меті одержання коштів подав банку платіжне доручення від 04.04.2016 про перерахування 50000,00 євро з поточного рахунку № НОМЕР_2 на поточний рахунок № НОМЕР_4 у ПАТ «Сбербанк», але доручення не було виконане. Після закінчення строку дії договору № 2 позивач подав банку заяву від 18.04.2016 про закриття поточних рахунків № НОМЕР_2 і № НОМЕР_5 та перерахування залишку коштів на рахунок № НОМЕР_4 у ПАТ «Сбербанк». Згідно із випискою з поточного рахунку № НОМЕР_2 станом на 20.04.2016 на ньому знаходилися 102196,28 євро.

У зв'язку із закінченням строку депозитних договорів та поданням заяви про закриття поточних рахунків, позивач подав банку платіжне доручення від 20.04.2016 про перерахування 90000,00 євро з поточного рахунку № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_4 у ПАТ «Сбербанк». Цього ж дня позивач подав заяву про виконання платіжного доручення, після чого залишок коштів просив видати йому через касу банку протягом одного банківського дня.

Відповідач не виконав узяті на себе зобов'язання і не повернув у повному обсязі позивачу належних йому коштів, порушив норми ЦК України, якими регулюються правовідносини щодо зобов'язань, банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку, переказу коштів і захисту права власності, оскільки не повернув коштів на першу вимогу вкладника, не виконав його розпоряджень щодо перерахування коштів. Такими діями банк неправомірно обмежив право позивача розпоряджатися своїми грішми, чим порушив його право власності.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути з ПАТ «Промінвестбанк» на його користь грошові кошти в розмірі 90000,00 євро.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 09.06.2016 позов задоволено, стягнуто з ПАТ «Промінвестбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 90000,00 євро.

Відповідач рішення суду оскаржив, вказує на його незаконність та необґрунтованість, зазначає, зокрема, що:

є доведеним факт своєчасного повернення вкладнику коштів по закінченню дії депозитних договорів, після чого позивач вільно користувався своїми грішми;

з моменту повернення коштів правовідносини, що випливали з депозитних договорів, між сторонами припинилися, а існують правовідносини щодо банківського рахунку, при цьому, вкладний (депозитний) і поточний банківські рахунки мають різне призначення, різний правовий режим, строк, особливості їх ведення тощо, а це, в свою чергу, визначає й різницю у правовому статусі та режимі коштів, що знаходяться на відповідних рахунках;

банк не порушив своїх зобов'язань, що регулювалися депозитними договорами, тому підстав для стягнення коштів не було, а рішення про їх стягнення спричиняє фактичне подвійне отримання позивачем коштів у сумі 90000,00 євро.

Ані позивач, який обрав неналежний спосіб захисту права, ані суд першої інстанції дійсних обставин справи та норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, не врахували, суд ухвалив рішення, яке слід скасувати із відмовою в позові про стягнення коштів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників: відповідача ПАТ «Промінвестбанк» - Ороса В.Ю., який апеляцію підтримав, позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3, який апеляцію не визнав, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності. Втім, своїх висновків суд дійшов унаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права і погодитись із ними не можна.

Встановлено, що 03.12.2015 ОСОБА_1 шляхом підписання договору-анкети уклав із ПАТ «Промінвестбанк» договір про отримання банківського продукту «Депозит» (договір № 1), на підставі якого вніс на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 кошти у сумі 50000,00 євро, а банк зобов'язався сплатити проценти за ставкою 9,1% річних та повернути депозит 02.03.2016 шляхом перерахування коштів на поточний рахунок № НОМЕР_2 (пп. «б» блоку 3 договору) (а.с. 9, 10). Підписанням договору-анкети сторони уклали й договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Промінвестбанк»/Загальні умови надання банківських, фінансових та інших послуг фізичним особам (блок 4 договору, далі - Загальні умови) (а.с. 11-14, 23-31).

Сторони шляхом підписання договору-анкети уклали 15.01.2016 ще один договір про отримання банківського продукту «Депозит» (договір № 2), за яким позивач вніс на депозитний рахунок № НОМЕР_3 кошти у сумі 50003,18 євро, а банк зобов'язався сплатити проценти за ставкою 8,85% річних та повернути депозит 14.04.2016 шляхом перерахування коштів на поточний рахунок № НОМЕР_2 (пп. «б» блоку 3 договору) (а.с. 16, 17).

У виписці від 04.05.2016 із поточного рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 зафіксовано факт виплати 14.04.2016 банком позивачу коштів у зв'язку із закінченням строку дії договору № 2, зокрема, повернення суми депозиту в розмірі 50003,18 євро (а.с. 22). Випискою від 20.04.2016 із цього ж поточного рахунку стверджується факт наявності станом на цю дату на рахунку 102196,28 євро (а.с. 20). В апеляційному суді обидва представники сторін визнали, що належні за договором № 1 позивачу кошти, в т.ч., 50000,00 євро, були йому виплачені банком відповідно до умов договору, тобто, 02.03.2016, а за договором № 2 кошти були виплачені 14.04.2016 як це зазначено у банківській виписці, тож сторони визнали, що суми, які були внесені позивачем на депозитні рахунки за відповідними договорами, були йому своєчасно повернені банком шляхом перерахування на поточний рахунок № НОМЕР_2. Таке визнання відповідає змісту банківських виписок, положенням депозитних договорів, п.п. 3.1., 3.2. Загальних умов, іншим матеріалам справи, її дійсними обставинам і враховується апеляційним судом за правилами ст. 61 ч. 1 ЦПК України.

04.04.2016 платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах № 1 ОСОБА_1 ініціював переказ зі свого поточного рахунку у ПАТ «Промінвестбанк» № НОМЕР_2 коштів у сумі 50000,00 євро на свій рахунок № НОМЕР_6 у ПАТ «Сбербанк» (а.с. 15). У подальшому ОСОБА_1 подав ПАТ «Промінвестбанк» заяву від 18.04.2016, яку банк отримав цього ж дня, про закриття поточних рахунків, якою просив закрити рахунки № НОМЕР_2 і № НОМЕР_5 та перерахувати залишок коштів на рахунок № НОМЕР_4 у ПАТ «Сбербанк» (а.с. 18), а заявою від 20.04.2016, яку банк отримав 22.04.2016, просив виконати платіжне доручення від 20.04.2016 про перерахування 90000,00 євро з поточного рахунку № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_4 у ПАТ «Сбербанк», залишок коштів просив видати йому через касу банку протягом одного банківського дня (а.с. 19). Платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 1 від 20.04.2016 на переказ із поточного рахунку в ПАТ «Промінвестбанк» № НОМЕР_2 коштів у сумі 90000,00 євро на рахунок № НОМЕР_6 у ПАТ «Сбербанк» було одержане ПАТ «Промінвестбанк» 21.04.2016 (а.с. 21).

Як випливає з матеріалів справи та не заперечується представником відповідача, платіжне доручення від 20.04.2016 на переказ 90000,00 євро ПАТ «Промінвестбанк» своєчасно не виконало. Банківськими виписками від 04.05.2016, від 30.05.2016 (а.с. 52), довідками ПАТ «Промінвестбанк» від 30.05.2016 № 107-1/10-22БТ (а.с. 64), від 16.08.2016 № 107-1/9-42, листом банку від 16.08.2016 № 107/07-05/188 підтверджується, що після подачі ОСОБА_1 заяв від 18.04. і від 20.04.2016 поточний рахунок № НОМЕР_2 не був закритий, позивач продовжував ним користуватися, здійснювати розрахункові операції з використанням пов'язаної з рахунком платіжної картки MasterCard Gold в Україні та за кордоном, станом на 27.05.2016 залишок коштів на рахунку складав 97882,14 євро, а на 15.08.2016 - 34687,16 євро, банком частково перераховані кошти за платіжними дорученнями позивача. Позивач здійснюючи своє волевиявлення продовжив вчиняти юридично значимі дії щодо свого поточного банківського рахунку. Представник позивача визнав указані обставини щодо подальшого користування поточним рахунком і розпоряджання наявними на цьому рахунку коштами.

Під час з'ясування в судовому засіданні дійсної правової позиції позивача щодо підстав і предмету позову, представник позивача апеляційному суду пояснив, що спір виник із депозитних договорів, позов пред'явлено саме з підстав, що випливають з умов депозитних договорів та норм законодавства, які регулюють відносини щодо договору банківського вкладу (депозиту), позивача обмежено в розпоряджанні належними йому коштами і його права порушені саме як споживача фінансових послуг - сторони депозитних договорів.

Особа на власний розсуд розпоряджається своїми цивільними і процесуальними правами та здійснює своє право на захист (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України (тут і далі норми матеріального права в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ст. 10 ч. 1, ст. 11 ч. 2 ЦПК України).

Відповідно до норм ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ст. 1058 ч. 1); договір банківського вкладу укладається на умовах, зокрема, повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад); за договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (ст. 1060 ч.ч. 1, 3); зобов'язання, що виникли з депозитного договору, повинні виконуватися належним чином (ст.ст. 525, 526); порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610); зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, передусім - виконанням, проведеним належним чином (ст. 598 ч. 1, ст. 599).

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦК України), якщо інше не встановлено главою 71 цього Кодексу або не випливає із суті договору банківського вкладу (ст. 1058 ч. 3 ЦК України). За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком; банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами; банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (ст. 1066 ч.ч. 1-3 ЦК України).

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ст. 1068 ч. 3 ЦК України). Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження; у разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня (ст. 8 п. 8.1. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (Закон № 2346-III)).

Законом № 2346-III, Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492 (реєстрація в Мінюсті України від 17.12.2003 за № 1172/8493, Інструкція) встановлено, що вкладним (депозитним) рахунком є рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору; поточним рахунком є рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (ст. 7 пп. 7.1.1., 7.1.2. Закону, п. 1.8. Інструкції).

Виходячи з наведеного, слід констатувати, що зобов'язання за депозитними договорами щодо повернення вкладнику коштів були банком виконані, кошти були своєчасно, відповідно до умов договорів перераховані з депозитних рахунків на поточний рахунок позивача, останній їх одержав і користувався ними, тож кошти і в юридичному і у фактичному розумінні були повернені власнику та знаходяться в його розпорядженні. Строкові зобов'язання, що виникли з депозитних договорів, були припинені їх належним виконанням, позивач не довів факту порушення відповідачем таких зобов'язань. Відтак, правових підстав для висновку про порушення права власності позивача на грошові кошти, що давало б підстави для стягнення цих коштів з банку на користь позивача (неповернення коштів після закінчення строку депозитних договорів) у порядку захисту права власності шляхом відшкодування збитків (ст. 16 ч. 2 п. 8, ст.ст. 316-319, 321, 386, ст. 611 ч. 1 п. 4, ст. 623 ЦК України) немає, власне внаслідок виконання депозитних договорів банком збитки позивачу не завдані і протилежного не встановлено.

Правила про договір банківського рахунку застосовуються до відносин банку та вкладника саме за рахунком, тобто, щодо ведення рахунку, здійснення операцій за ним тощо і в контексті справи мають допоміжний характер та не впливають на суть правовідносин, пов'язаних безпосередньо з депозитами. Посилання позивача на відповідні обставини та норми закону не створює передбачених законом підстав для стягнення на його користь з відповідача 90000,00 євро. Поряд із цим, позивач, за наявності для того підстав, не позбавлений права як клієнт банку, володілець поточного рахунку і як ініціатор переказу коштів, що його не виконано (неналежно виконано), діяти у разі порушення права на його захист у спосіб, передбачений договором і/або законом, зокрема, Законом № 2346-III. За обставинами справи, вимогу про стягнення проханих позивачем коштів не можна визнати належним способом захисту права, а позов про захист прав сторони саме як вкладника, належно обґрунтованим і доведеним.

Суд першої інстанції викладеного вище не врахував, не взяв до уваги невиконання позивачем обов'язку належного доказування пред'явлених вимог (ст.ст. 10, 11, 57-61 ЦПК України) і дійшов помилкового висновку про необхідність задоволення позову. Рішення суду не відповідає вимогам ст.ст. 212-215 ЦПК України, тому на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 2, 4 ЦПК України апеляцію, доводи якої заслуговують на увагу, слід задовольнити, рішення суду скасувати, у позові - відмовити.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 2, 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задовольнити, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 9 червня 2016 року скасувати, у позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про захист прав споживача та стягнення коштів - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді