Ухвала суду № 59769347, 17.08.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/1857/15-к

Номер провадження 11-кп/775/887/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Гаврилової М.В.

суддів Ковалюмнус Е.Л., Огурецького В.П.

при секретарі Гуляєві М.В.

за участю:

прокурора Вєтрова Д.В.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області кримінальне провадження № 12015050410000247 від 03 лютого 2015 року за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3, захисника ОСОБА_1, що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 02 червня 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, неповнолітніх дітей не має, не судимого, не працюючого, інваліда 3 групи, який зареєстрований і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.4 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (пять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст.76 КК України зобовязано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично зявлятися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнуто на користь Красноармійського обєднаного УПФУ матеріальну шкоду у розмірі 379134,03грн.

встановила:

За вироком суду ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

02 червня 2010 року в період часу з 08.00 год. до 17.00 год. обвинувачений ОСОБА_2, знаходячись за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Свердлова, 154, достовірно знаючи про відсутність підстав для отримання ним пенсії за віком, передбачених ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII, оскільки мав стаж підземних робіт на підприємствах вугільної галузі менше 20 років, умисно, з корисливих мотивів, з метою обману та заволодіння грошовими коштами Пенсійного фонду України, усвідомлюючи завідомо неправдивий характер надаваних відомостей, надав до УПФУ документи (трудову книжку АХ №800511, довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від 10.04.2010 р. №№ 419, 420) з неправдивими відомостями про те, що він в період часу з 19.05.1989 р. по 28.05.1989 р. та з 22.06.1991 р. по 10.03.1992 р. працював в Димитровському шахтобудівельному управлінні №1 тресту «Красноармійськвуглебуд» з повним робочим днем в шахті. На підставі наданих ним документів, протоколом УПФУ від 22.06.2010р. №654, обвинуваченому ОСОБА_2 було призначено пенсію в сумі 6607,22 гривень.

З 25.07.2010 р. по 25.01.2015 р. УПФУ обвинуваченому ОСОБА_2 було виплачено пенсію шляхом перерахування на особисті карткові рахунки в ПАТ «Ощадбанк» №26254500252524, №26256520252524 на загальну суму 383134,03 грн. Після чого обвинувачений ОСОБА_2 заволодів вказаними грошовими коштами шляхом їх отримання та зняття з власного карткового рахунку, тобто заволодів чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого в особливо великому розмірі (що в 600 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину).

На зазначений вирок суду прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_3, захисником ОСОБА_1, що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 подано апеляційні скарги.

Прокурор в своїй апеляційній скарзі, не оскаржуючи правильність кваліфікації дій обвинуваченого, доведеність його провини у скоєному просить вирок суду щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання скасувати у звязку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок мякості. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ст.. 190 ч.4 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Зазначає, що судом у вироку не наведено мотивів, з яких він дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, чим допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Захисник ОСОБА_1 просить вирок суду щодо ОСОБА_2 скасувати у звязку із неповнотою судового розгляду, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального правопорушення. Призначити судово-економічну експертизу та за наслідками апеляційного розгляду ухвалити новий вирок. Зазначає, що судом невірно визначено суму матеріальних збитків спричинених скоєним злочином та безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи з визначенням питань для експертного дослідження, чим допущено неповноту судового розгляду та істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону. Вказує, що умисел ОСОБА_2 був направлений лише на отримання пенсії раніше на 1 рік 10 місяців.

В судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_1 та обвинувачений ОСОБА_2 підтримали та уточнили доводи апеляційної скарги та суду пояснили, що не згодні з визначеним у вироку розміром шкоди, яку спричинено УПФУ. Вказують, що дійсно ОСОБА_2 незаконно отримував пільгову пенсію з липня 2010 року, однак, в грудні 2012 він набув право на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки продовжував робити на шахті та отримав необхідний стаж. В звязку з чим вважають, що розмір шкоди потрібно рахувати тільки за 1 рік 10 місяців, що потребує іншої кваліфікації його дій.

Заслухавши суддю доповідача, прокурора Вєтрова Д.В., який підтримав доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні, заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, просив вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок; обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які підтримали доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_1, заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З а приписами ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вказані вимоги закону, як вважає колегія суддів, судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_2 були дотримані.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що судовий розгляд у ньому проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, спрямований на всебічне, повне й об'єктивне дослідження обставин провадження.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому в особливо великому розмірі, за обставин, установлених судом, відповідають фактичним обставинам, підтверджені зібраними доказами, які ретельно досліджені, всебічно перевірені, належно оцінені та детально за змістом викладені судом у вироку.

Зокрема, висновок про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення суд першої інстанції обґрунтовано мотивував, проаналізувавши:

- показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які підтвердили, що в період з 19.05.2989 р. по 28.05.1989 р. та з 22.06.1991 р. по 10.03.1992 року відсутні відомості щодо наявності спусків в шахту (піземний стаж) відносно ОСОБА_2;

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 16.02.2015 року та 18.02.2015р. (а.с.23-135 т.1 крим. провадження №12015050410000247), відповідно до якого було вилучено в УПФУ у м. Красноармійську та Красноармійському районі копію пенсійної справи ОСОБА_2, в якій знаходяться копії підробної трудової книжки АХ №800511 на імя ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 від 07.04.2010р. з підробленими підписами від імені в.о. директора голови правління ДВАТ «Вуглебуд» ОСОБА_8, довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від 10.04.2010р. №№419, 420) з неправдивими відомостями про те, що він в період часу з 19.05.1989р. по 28.05.1989р. та з 22.06.1991р. по 10.03.1992р. працював в Димитровському шахтобудівельному управлінні №1 тресту «Красноармійськвуглебуд» з повним робочим днем в шахті;

- висновок технічної експертизи документів № 278 від 20.02.2015 року, відповідно до якого друковані записи в наказах Димитровському шахтобудівельному управлінні №1 тресту «Красноармійськвуглебуд» в період часу з 19.05.1989р. по 28.05.1989р. та з 22.06.1991р. по 10.03.1992р щодо ОСОБА_2А виконані на різних друкарських машинках, встановлені зміни первісного змісту шляхом додрукування машинописних записів в останніх пунктах наказів щодо ОСОБА_2 на інших друкарських машинках;

- висновок почеркознавчої експертизи № 346 від 05.03.2015 року, згідно якого: підписи від імені ОСОБА_8 на 3 та 5 сторінках трудової книжки серії АХ № 800511 на імя ОСОБА_2 від 07.04.2010 року, виконані однією особою, але не ОСОБА_8, а іншою особою. Візуальна схожість спірних підписів пояснюється їх виконанням з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_8

- довідка відділу з виплати пенсій УПФУ в м.Красноармійськ та Красноармійському районі про фактичне нарахування пенсії, згідно якої ОСОБА_2 отримав пенсію у сумі 389791,62 грн. за період з 02.06.2010 року по 31.01.2015 року;

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 25.03.2014 року, відповідно до якого було вилучено роздрукований витяг по картковому рахунку ОСОБА_2 з АТ «Ощадбанк», згідно якого вбачається фактичне отримання ОСОБА_2 пенсії у розмірі 383134,03 грн. за період з 25.07.2010 року по 24.09.2013 року та з 01.06.2013 року по 23.03.2015 року.

Докази, на які послався суд у вироку, є належними, допустимим та достовірними, узгоджуються між собою.

За встановлених судом фактичних обставин, кваліфікація дій ОСОБА_2 за ст. 190 ч.4 КК України є правильною.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 щодо неповноти судового розгляду кримінального провадження внаслідок відмови суду у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи є необґрунтованими, оскільки суд з цього приводу постановив мотивовану ухвалу, яка належним чином обґрунтована.

Розмір шкоди, який оспорюває сторона захисту, підтверджена вищезазначеними доказами і підстави для його зменшення відсутні.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 в частині неправильного розрахунку періоду незаконного отримання пільгової пенсії, оскільки умисел ОСОБА_2 був направленим лише на отримання пенсії на 1 рік 10 місяців, колегія суддів вважає необґрунтованим, виходячи з наступного.

Статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах на шахтах по видобутку вугілля мають право на пенсію незалежно від віку за умови, що вони були зайняти на цих роботах не менш 20 років.

Судом першої інстанції встановлено и це не заперечує обвинувачений ОСОБА_2, що на червень 2010 року, тобто на час подання обвинуваченим документів в УПФУ в м.Красноармійську на призначення пільгової пенсії, достатнього стажу для її призначення не мав, але, незважаючи на це, зібрав відповідні документи, частина з яких не відповідала дійсності, на підставі яких йому була призначена пенсія у розмірі біля 6600 грн. На підставі його заяв УПФУ двічі робило перерахунок пенсії. Фактично він отримував пільгову пенсію до лютого 2015 року.

Відповідно до ст.ст. 80, 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії призначаються з дня звернення з заявою про призначення пенсії.

ОСОБА_2 суду підтвердив, що з грудня 2012 року, тобто, з моменту, коли, як він вважає, законно мав право на пільгову пенсію як зайнятий в шахті на підземних роботах по видобутку вугілля 20 років, с письмовою заявою до міського УПФУ за отриманням пенсії за віком на пільгових умовах не звертався.

За таких підстав доводи апеляційної скарги про неправильний розрахунок періоду незаконного отримання пільгової пенсії є неспроможними, а тому підстав для зменшення обєму обвинувачення і виключення із обвинувачення ОСОБА_2 суми шкоди за період з лютого 2012 року по 25.01.2015 року та зміни кваліфікації дій обвинуваченого колегія судді не вбачає.

Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про мякість призначеного покарання, про неврахування судом тяжкості скоєного злочину, який є особливо тяжким злочином, то вони є непереконливими.

Згідно зі ст. 65 КК України покарання призначається з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що помякшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з вироку, ці вимоги кримінального закону судом враховані в повній мірі.

Призначивши обвинуваченому покарання за злочин, передбачений ст. 190 ч.4 КК України, суд прийняв рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.ст.75, 76 КК України.

За змістом вироку, в обґрунтування прийнятого рішення суд зазначив, що при призначенні покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України він враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, віднесеного законодавцем до категорії тяжких, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, є інвалідом 3 групи, частково відшкодував завдану злочином шкоду та щиро розкаявся у скоєному, що визнано судом обставиною, яка помякшує покарання. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Крім того, в суді апеляційної інстанції встановлено, що обвинувачений проживає з дружиною ОСОБА_9, яка є інвалідом 3 групи з дитинства та двома синами, які навчаються на денних відділеннях відповідно ліцею та академії, самостійного заробітку не мають.

З урахуванням сукупності перелічених обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням є мотивованим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки перебування засудженого під наглядом кримінально-виконавчої інспекції найефективніше сприятиме його виправленню та перевихованню.

Доводи апеляційної скарги прокурора, що судом не було враховано особу винного, конкретні обставини та ступень суспільної безпеки кримінального правопорушення є неспроможними, оскільки, призначаючи покарання, суд першої інстанції взяв ці обставини до уваги.

Матеріали справи не містять підстав вважати призначене ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України несправедливим внаслідок мякості, навіть з урахуванням того, що ОСОБА_2 вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, а не тяжким, як зазначено у мотивувальній частині вироку суду.

На думку колегії суддів, немає підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_2 більш тяжкого покарання. Призначене йому покарання є необхідним та достатнім.

Доводи прокурора щодо необхідності призначення обвинуваченому ОСОБА_2 додаткового покарання у виді конфіскації майна, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до ст.77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Додаткова міра покарання у виді конфіскації майна у вказаному переліку відсутня, тому підстави для застосування щодо ОСОБА_2 додаткового покарання у виді конфіскації майна у разі звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням відсутні.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення апеляційних скарг прокурора та захисника відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3, захисника ОСОБА_1, що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 02 червня 2016 року щодо ОСОБА_2 за ст. 190 ч.4 КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді: