Ухвала суду № 59769293, 18.08.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/3636/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1595/2016

Головуючий у 1-ій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Соломахи Л.І.

суддів Груіцької Л.О., Осипчук О.В.

при секретарі Кіпрік Х.В.

за участю:

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 банк «ПриватБанк» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 липня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

9 березня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживачів.

Зазначав, що 17 лютого 2014 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» (у відділенні у м. Севастополь) був укладений депозитний договір № SAMDNWFD0070078289200 «Вклад «СТАНДАРТ», відповідно до умов якого позивач передав банку 13 000 доларів США для розміщення на депозит зі сплатою 8 % річних строком до 17 травня 2014 року.

14 жовтня 2014 року він звернувся до відповідача з заявою про повернення депозитного вкладу. Проте відповідач кошти за депозитним вкладом йому не повернув, повідомив про неможливість їх повернення через невизначеність на теперішній час статусу території та правового режиму АР Крим, відсутність законодавчо визначених особливостей діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій на території Криму, призупиненням обслуговування клієнтів та роботи відділень банку на території АР Крим та міста Севастополя відповідно до постанови Правління НБУ від 06 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операції окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території АР Крим та міста Севастополя».

Посилаючись на те, що договір банківського вкладу ним був укладений саме з ПАТ КБ «ПриватБанк», який розташований і діє на території України в м. Дніпро, що згідно виписки ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з 17 лютого 2014 року по 01 листопада 2014 року залишок коштів на його рахунку станом на 17 березня 2014 року складає 13 079,78 доларів США, просив стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь кошти за договором депозитного вкладу у сумі 13 079,78 доларів США (офіційний курс НБУ станом на 22 лютого 2016 року 26,85 грн./дол. США (351 192,03 грн.) (а.с. 2-6).

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 12 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 банківський вклад та нараховані відсотки за договором № SAMDNWFD0070078289200 від 17 лютого 2014 року в розмірі 13079,78 доларів США. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 3511,92 грн. (а.с. 90-91).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповне зясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с. 98-102).

Представник відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання апеляційного суду не з'явився. Від представника відповідача ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності ПАТ КБ «ПриватБанк» від 19 грудня 2013 року № 6076-О (а.с. 43-44), надійшла заява про розгляд справи 15 серпня 2016 року у його відсутність (а.с. 116-117).

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

До такого висновкуапеляційний суд дійшов, виходячи з наступного:

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено, що між ним та банком існують договірні відносини, відповідно до умов яких, позивачем на депозитний рахунок було внесено кошти, які банк позивачу не повертає. Договір банківського вкладу укладено з юридичною особою ПАТ КБ «ПриватБанк» і саме ця юридична особа несе відповідальність за виконання зобовязань за договором банківського вкладу, ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов'язків за укладеним договором, а тому сума вкладу та нараховані проценти підлягають стягненню саме з ПАТ КБ «ПриватБанк»

Зазначений висновок суду є законним та обґрунтованим.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються статтями 1058-1060, 629 ЦК України.

Відповідно до частини 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно частини 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Пунктом 2.9 глави 2 «Приймання готівки» розділу IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174 (далі Інструкція № 174) передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірні" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Виходячи з положень ст. 1059 ЦК України, п. 1.4 Положення, п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції № 174 письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-149цс13 та від 29 жовтня 2014 року № 6-118цс14, яка згідно ст. 3607 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

На підтвердження факту укладення між сторонами договору банківського вкладу позивачем суду надано договір № SAMDNWFD0070078289200 вклад «СТАНДАРТ», який укладений 17 лютого 2014 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» (у відділенні за адресою: 99059, м. Севастополь вул. Героїв Сталінграду, будинок 35а). Згідно умов цього договору ОСОБА_2 передає ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти для розміщення на депозитному вкладі в сумі 13 000,00 USD строком по 17 травня 2014 року включно; банк відкриває вкладнику особистий рахунок № 26353623968097, на який зараховується вклад та відсотки по вкладу; на суму вкладу нараховуються проценти по ставці 8% річних, проценти по вкладу зараховуються на рахунок/карту № 26353623968097; мінімальний строк вкладу 3 місяці, період нарахування процентів по вкладу 1 місяць (а.с. 85-86).

Відповідно до частини 2 ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Оригінали письмових доказів, як зазначено у ст. 138 ЦПК України, до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Відповідно до статей 64, 138 ЦПК України надана позивачем ксерокопія договору № SAMDNWFD0070078289200 вклад «СТАНДАРТ» від 17 лютого 2014 року, яка міститься в матеріалах справи, засвідчена підписом судді першої інстанції, який розглядав цю справу (а.с. 85-86).

Зазначена ксерокопія договору № SAMDNWFD0070078289200 вклад «СТАНДАРТ» від 17 лютого 2014 року, яка міститься в матеріалах справи, відповідає оригіналу договору, який був наданий позивачем для огляду у судовому засіданні апеляційного суду. Оригінал договору містить факсимільне відтворення підпису голови правління банку ОСОБА_5 та відтворення відтиску печатки банку, що передбачено пунктом 21 договору. Оригінал договір містить оригінальний підпис вкладника ОСОБА_2 та працівника банку, який оформив договір, а саме, спеціаліста з обслуговування клієнтів ОСОБА_6 (а.с. 85-86).

Використання факсимільного відтворення підпису особи, уповноваженої підписувати договори, а також відтворення відбитка печатки передбачено і Умовами та правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», які розміщені на його офіційному сайті https://privatbank.ua. Так згідно підпунктів 1.1.3.2.29, 1.1.3.2.30 пункту 1.1.3. глави 1.1. «Загальні положення» розділу 1 «Загальне» Умов під час укладання ОСОБА_7 може використати факсимільне відтворення підпису особи, уповноваженої підписувати такі договори, а також відтворення відбитка печатки технічними друкованими засобами. Банк має право проставляти на документах печатку шляхом використання технічних друкованих пристроїв, що дозволяють перетворювати і роздруковувати електронний зразок відбитка механічної печатки в зображення його на папері.

Факт внесення позивачем грошових коштів в сумі 13000 USD на депозитний рахунок підтверджується квитанцією № 17 Севастопольської філії (99059, АР Крим, м. Севастополь, пр. Героїв Сталінграду, 35а) від 17 лютого 2014 року (а.с. 84).

Ксерокопія зазначеної квитанції, засвідчена підписом судді першої інстанції, міститься в матеріалах справи (а.с. 84), та відповідає оригіналу квитанції, яка була надана позивачем для огляду у судовому засіданні апеляційного суду.

Зазначена квитанція відповідає вимогам Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні та Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах.

Відповідно до пункту 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні квитанція містить найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію відділення № 17 Севастопольської філії; дату здійснення касової операції 17.02.2014 року, що відповідає даті укладення договору; час виконання операції 12:28:24, а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, а саме, касира ОСОБА_8 В квитанції також зазначено номер заявки 39478773; номер рахунка, ная який внесена готівка - № 26353623968097, що відповідає зазначеному в депозитному договорі; сума та валюта внесеної готівки 13000 USD; прізвище, імя та по батькові платника ОСОБА_2, що є позивачем по цій справі, зміст операції відкриття депозиту SAMDNWFD0070078289200 (а.с. 84).

Доводи апеляційної скарги, що зазначена квитанція не є допустимим доказом внесення готівки на рахунок, оскільки не містить печатки банку, є необгрунтованими.

Відповідно до пунктів 1.1. 1.3. глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні бланки касових документів, до яких належить в тому числі і квитанція, виготовляються з урахуванням їх зразків друкарським способом або з використанням комп'ютерної техніки з відображенням обов'язкових реквізитів, передбачених цією Інструкцією. Зразки касових документів, які застосовуються під час приймання переказу готівки та виплати її суми отримувачу готівкою, визначаються відповідною платіжною системою (пункти 1.1., 1.2.).

Касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

До обов'язкових реквізитів касових документів, які оформляються для зарахування суми готівки на відповідні рахунки (крім зазначених вище), також належать номер рахунку отримувача та найменування і код банку отримувача.

Крім обов'язкових, касові документи можуть містити й додаткові реквізити, потрібні для здійснення окремих касових операцій, визначених банком (пункт 1.3.).

Наданий позивачем оригінал квитанції № 17 Севастопольської філії від 17 лютого 2014 року зазначені обовязкові реквізити, передбачені пунктом 1.3. глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, містить(а.с. 84).

Крім того, згідно підпункту 2.5.1.3. пункту 2.5.1 «Касове обслуговування» глави 2.5 розділу 2 «Фізичним особам» Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», які розміщені на його офіційному сайті https://privatbank.ua, після завершення прийому готівкових коштів, клієнту видається квитанція або чек, що підтверджує внесок готівкових коштів, які містять інформацію про назву банку, дату здійснення операції, час здійснення операції, прізвище, ім'я, по батькові і підпис співробітника, який прийняв готівкові кошти, електронний цифровий підпис касира банку.По операціях на суми понад еквівалента 25 000 грн. підтвердження прибуткових готівкових касових операцій відбувається за бажанням клієнта додатково до цифрового підпису фізичної ("живий") печаткою керівника відділення.

Тобто, визначений платіжною системою відповідача відповідно до пункту 1.2. глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні зразок квитанції не мітить як обовязковий реквізит відбиток печатки (штампа) банку.

Наданий позивачем оригінал квитанції № 17 Севастопольської філії від 17 лютого 2014 року містить всі реквізити, які передбачені підпунктом 2.5.1.3. пункту 2.5.1 «Касове обслуговування» глави 2.5 розділу 2 Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк». Крім того, квитанція роздрукована на папері, який містить логотип ПАТ КБ «ПриватБанк» та іншу інформацію щодо ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 118).

Факт укладення договору банківського вкладу та внесення позивачем грошових коштів підтверджується і випискою ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з 17 лютого 2014 року по 01 листопада 2014 року, згідно якої баланс за рахунком № 26353623968097, відкритим на ім я ОСОБА_2, складає 13079,78 доларів США, з яких 13000 доларів США внесено 17 лютого 2014 року відкриття депозиту, 17 березня 2014 року нараховано проценти за депозит 79,78 доларів США (а.с. 10).

Доводи апеляційної скарги про те, що зазначена виписка не є належним та допустимим доказом, оскільки «видана» 01 листопада 2014 року Кримською філією ПАТ КБ «ПриватБанк», діяльність якої на час видачі виписки було припинено, є необгрунтованими.

Виписка від 01 листопада 2014 року вих. № 199991233 за період з 17 лютого 2014 року по 01 листопада 2014 року по рахунку № 26353623968097, відкритому на ім я ОСОБА_2, дійсно була видана за підписом керівника департаменту з координації роботи з клієнтами Кримського РУ ОСОБА_9 (а.с. 10). Однак підпис цієї посадової особи скріплений саме печаткою юридичної особи - ПАТ КБ «ПриватБанк», на якій зазначено і місце розташування банку «м. Дніпропетровськ».

Будь-яких доказів, які б свідчили, що станом на 01 листопада 2014 року в структурі відповідача був відсутній департамент з координації роботи з клієнтами Кримського РУ та ОСОБА_9 не займав посаду керівника цього департаменту, відповідачем суду не надано.

Крім того, відповідно до підпункту 1.1.3.2.29.1. пункту 1.1.3. глави 1.1. розділу 1 «Загальне» Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» (https://privatbank.ua) ОСОБА_7 має право надавати Клієнтам довідки, виписки та інші документи, які не є договорами, у електронному вигляді, підписаними шляхом використання факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису (в т.ч. електронно-цифрового підпису) або іншого аналогу власноручного підпису уповноваженного представника Банку. Такі електронні документи мають статус оригіналу та мають юридичну силу.

Згідно підпункту 1.1.3.2.11. пункту 1.1.3. глави 1.1. розділу 1 «Загальне» Умов та правил надання банківських послуг Банк має право надавати письмові відповіді клієнтам тільки за зверненнями, відправленими на офіційну юридичну адресу ПриватБанку: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50.

Саме у електронному вигляді позивачу і була надана виписка від 01 листопада 2014 року вих. № 199991233 за період з 17 лютого 2014 року по 01 листопада 2014 року, яка підписана шляхом використання факсимільного відтворення підпису уповноваженного представника Банку та печатки банку за допомогою засобів електронного копіювання, а тому вона згідно Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» має статус оригіналу та має юридичну силу.

Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заперечуючи проти позову, жодних доказів того, що між ним та позивачем не укладався договір банківського вкладу, не відкривався рахунок за цим договором та не надходили кошти, відповідач суду не надав.

На звернення позивача від 14 жовтня 2014 року щодо повернення коштів за депозитним договором, відповідач надав відповідь від 16 жовтня 2014 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-20141014/3507, зі змісту якої вбачається, що існування договірних відносин з позивачем відповідач не заперечув (а.с. 16-17).

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що клієнтська виписка за договором (а.с. 11) не є належним та допустимим доказом по цій справі, то вони не впливають на висновки суду, оскільки суд, задовольняючи позовні вимоги, на цей доказ не посилався.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність факту укладення між сторонами договору банківського вкладу та факту внесення позивачем грошових коштів на депозитний рахунок.

Згідно статей 629, 525,526 ЦК Українидоговір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Умовами договору № SAMDNWFD0070078289200 вклад «СТАНДАРТ», який укладений 17 лютого 2014 року між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк», передбачено, що у випадку, якщо після закінчення трьох місяців вкладник не заявить банку про бажання забрати кошти, вклад автоматично продовжується ще на три місяці. Мінімальний строк вкладу продовжується на три місяці неодноразово без явки вкладника в банк (пункти 7 та 8 договору).

Згідно пункту 10 договору сторони мають право на дострокове розірвання договору за умови повідомлення про це один одного за два банківські дні до дати розірвання договору (а.с. 85-86).

Відповідно до частини третьоїстатті 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

З матеріалів справи встановлено, що 14 жовтня 2014 року позивач звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою про повернення коштів за депозитним договором.

Проте ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором банківського вкладу не виконав, депозит та нараховані відсотки позивачу не повернув, надав відповідь від 16 жовтня 2014 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-20141014/3507, якою повідомив позивача про припинення своєї діяльності на території АР Крим та м. Севастополя (а.с. 16-17).

Враховуючи, що факт укладення договору банківського вкладу та внесення позивачем коштів підтверджується належними та допустимими доказами, які передбачені банківськими правилами, грошові кошти за договором банківського вкладу позивачу на його вимогу не виплачені, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Згідно виписки ПАТ КБ «ПриватБанк»за період з 17 лютого 2014 року по 01 листопада 2014 року баланс за рахунком № 26353623968097 відкритим на ім я ОСОБА_2, складає 13079,78 доларів США, з яких 13000 доларів США внесено 17 лютого 2014 року відкриття депозиту, 17 березня 2014 року нараховано проценти за депозит 79,78 доларів США (а.с. 10). Саме цю суму позивач і просить стягнути з відповідача.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відмова відповідача повернути за заявою позивача вклад у зв'язку із окупацією АР Крим та припиненням діяльності відповідача на окупованій території є безпідставною.

Відповідно до частини 1 ст. 3 Закону України від 15.04.2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територія Автономної Республіки Крим визначена як тимчасово окупована територія України.

Проте відповідно до статті 1 цього Закону тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Дійсно, правлінням Національного банку України 6 травня 2014 року було прийнято постанову № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» (далі - постанова). Відповідно до п. 5 постанови банки, у тому числі й ПАТ КБ «ПриватБанк», зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території АР Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.

Відповідно до статті 2 Закону України від 07.12.2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Згідно зі ст. 47 цього Закону банк має право здійснювати банківську діяльність шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг належать: 1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах; 3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.

Відповідно до частини 3 ст. 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Тобто надання послуг з розміщення вкладу (депозиту) здійснює саме банк як юридична особа, а не його структурні одиниці (відділення, філії). Проте якщо структурній одиниці надано відповідні повноваження (згідно з положенням, статутом, довіреністю), то вона має право укладати договори від імені банку. Стороною за договором у таких випадках є банк, а не його структурна одиниця.

Як вбачається з договору № SAMDNWFD0070078289200 вклад «СТАНДАРТ» від 17 лютого 2014 року він укладений саме від імені юридичної особи ПАТ КБ «ПриватБанк», місцезнаходженням якої є м. Дніпро, що не є окупованою територією.

Згідно статті 58 Закону України від 07.12.2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Отже, згідно з чинним законодавством, що регулює даний вид правовідносин, зобов'язання за дійсними договорами має виконувати саме ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа, а не його Севастопольська філія. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов'язків за укладеними і дійсними договорами.

Не можна погодитися і з доводами апеляційної скарги про те, що за виконання зобовязань ПАТ КБ «ПриватБанк» за договором банківського вкладу щодо повернення коштів має відповідати автономна некомерційна організація «Фонд захисту вкладників» (далі - АНО «ФЗВ»), що суд мав встановити чи були звернення позивача до АНО «ФЗВ» чи судів на території АР Крим для отримання виплат за спірним договором.

Зазначені доводи не ґрунтуються на діючому законодавстві України.

Згідно статті 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Норми права інших держав суд застосовує у разі, коли це встановлено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Підстави для застосування судом по цій справі норм права інших держав, зокрема, Російської Федерації, відсутні, оскільки це не встановлено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Крім того, статтею 12 Закону України від 15.04.2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлена неможливість здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, у звязку з чим цим Законом змінена територіальна підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам.

Згідно частини 2 ст. 9 зазначеного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України відповідачем не надано суду доказів про те, що на АНО «ФЗВ» у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, покладено виконання зобовязань ПАТ КБ «ПриватБанк» та за рахунок його майна зазначена організація виплатила позивачу належні за депозитним договором кошти.

Посилання відповідача на те, що є загальновідомим фактом, що на окупованій території АР Крим орган країни-окупанта АНО «ФЗВ» за рахунок майна відповідача здійснює виплати вкладникам ПАТ КБ «ПриватБанк», договори якими були укладені з філією Кримське ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», не ґрунтуються на законі. Відповідно до частини 2 ст. 61 ЦК не потребують доказування обставини, визнані загальновідомими судом. Судом зазначена обставина загальновідомою не визнавалася.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-96цс14 не заслуговує на увагу, оскільки зазначена постанова не містить правової позиції щодо неоднакового застосування судами норм матеріального або процесуального права.

Судові рішення у справах № 6-4813св14 та № 6-7667св14 від 26 березня 2014 року, на які посилається відповідач, постановлені не Верховним Судом України, а Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ і на них вимоги ст. 3607 ЦПК України не розповсюджуються.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 банк «ПриватБанк» відхилити .

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Л.І. Соломаха

Судді: Л.О. Груіцька

ОСОБА_10