Рішення № 59768932, 24.06.2016, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 243/4243/16-ц

№ 2/243/2260/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2016 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Руденко Л.М.

при секретарі - Кобець О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Содовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсацію втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням терміну її виплати, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

25.05.2016 р. до Словянського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ВАТ «Содовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсацію втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням терміну її виплати, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, мотивуючи свої вимоги тим, що він працював у відповідача слюсарем по ремонту обладнання котельних та пилоприготувальних цехів ТЕЦ ВАТ «Содовий завод» в період з 04 вересня 1986 року по 13 жовтня 1997 року. Наказом № 574 від 13.10.1997 року він був звільнений з роботи.

При його звільненні з підприємства відповідач був зобов'язаний провести зі ним повний розрахунок, однак цього не зробив, мотивуючи скрутним фінансовим становищем. На час його звільнення і по цей час існує заборгованість по заробітній платі з червня 1997 року по жовтень 1997 року відповідача переді ним, яка складає 182 грн. 49 коп., що підтверджується довідкою відповідача № 12-5268 від 12 листопада 2015 року.

Він вважає, що має право на стягнення з відповідача компенсації втрати її частини на підставі законодавства України, про що зазначено в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» умов її проведення.

З цього випливає, що сума компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати є складовою частиною заробітної плати, а отже і самою заробітною платою. Сума компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням терміну її виплати за період з 01 грудня 1997 року по 01 травня 2016 року складає: 182 грн. 49 коп. х 1080,01% (приріст індексу споживчих цін за період з 01 листопада 1997 року по 01 травня 2016 року)/100% = 1970 грн. 91 коп.

Просить суд стягнути з відповідача ВАТ "Содовий завод" на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 182 грн. 49 коп., компенсацію втрати частини заробітку у звязку з порушенням термінів її виплати в сумі 1970 грн. 91 коп.

06.06.2016 року позивач надав до суду клопотання про внесення доповнення до позовної заяви, посилаючись на наступне.

Згідно ст. 117 КЗпП України у випадку невиплати при провині власника або уповноваженого ним органу належних звільненому робітнику сум у строки, які зазначені в ст. 116 КЗпП України, підприємство зобов'язано виплатити його середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Згідно довідки відповідача № 12-5268 від 12 листопада 2015 року його середній заробіток за 2 останніх місяця до звільнення складає 105 грн. 53 коп. Заробітна плата у серпні 1997 року складала 50 грн. 61 коп. Заробітна плата у вересні 1997 року складала 160 грн. 44 коп. В серпні 1997 року відпрацьовано 48,2 годин; в вересні 1997 року відпрацьовано 136,4 години. Годинна тарифна ставка складає: (50 грн. 61 коп. + 160 грн. 44 коп.) / (48,2 год. + 136,4 год.) = 1 грн. 14 коп. /год.

Середньоденна заробітна плата складає: 8,0 год. х 1 грн. 14 коп./год. = 9 грн. 15 коп.

Таким чином його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні складає:

9 грн. 15 коп. х 4640 = 42438 грн. 65 коп.,

де : 4640 - кількість робочих днів за 5-тиденним робочим тижнем, починаючи з 14 жовтня 1997 року до 22 квітня 2016 року з урахуванням офіційно опублікованих даних «Про норму тривалості робочого часу» щодо кількості робочих днів в ОСОБА_2 прані і соціального захисту населення України на 1997-2016 роки.

В звязку з чим, просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 42438 грн. 65 коп.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні не був присутній, але надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ВАТ «Содовий завод» в судовому засіданні не був присутній, але надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі їх представника, пояснивши, що крім заробітної плати всі інші вимоги ВАТ Содовий завод, яке знаходиться в ліквідаційній процедурі, не визнає.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 з 04 вересня 1986 року по 13 жовтня 1997 року працював у відповідача - Відкрите акціонерне товариство Содовий завод, що підтверджено записами у трудовій книжці (а.с. 3,4). При звільненні з ОСОБА_1 не було проведено повного розрахунку по заробітній платі і заборгованість по заробітній платі складає 182,49 грн., що підтверджується довідкою відповідача № 12-5268 від 12.11.2015 року (а.с. 9).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 був звільнений з підприємства 13.10.1997 року, заборгованість по заробітній платі складає 182 грн. 49коп., між сторонами відсутній спір з приводу розміру заробітної плати, тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України « Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не ріже двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Згідно вимог ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно- правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».

Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці ( норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов»язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов»язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з положеннями частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю України, статей 33, 34 Закону України « Про оплату праці» від 24 березня 1995 року заходами державного регулювання оплати праці є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв»язку з порушенням строків її виплати.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці працівникам у зв»язку з індексацією за рахунок власних коштів ( стаття 1, частина перша статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року.

Положенням статті 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено компенсацію працівникам втрати частини заробітної плати у зв»язку із порушенням строків її виплати, що провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Згідно зі статтями 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу ( особи), а саме у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих громадянам грошових доходів: пенсії, соціальних виплат, стипендії, заробітної плати ( грошового забезпечення тощо).

Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв»язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв»язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Із роз»яснень, викладених у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику

застосування судами законодавства про оплату праці» вбачається, що у справах, пов»язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв»язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що: індексація заробітної плати провадиться згідно зі ст. 33 Закону України «Про оплату праці» між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 1998 року №663 ( з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків ( величину порога індексації).

За наявності зазначених умов у тому ж самому порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв»язку з несвоєчасним виконанням рішення.

Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст. 34 Закону України «Про оплату праці» і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв»язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 ( зі змінами, внесеними Постановою від 23 квітня 1999 року №692) підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати ( проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів» у зв»язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Стаття 7 вищевказаного Закону передбачає, що відмова власника або уповноваженого ним органу ( особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Тому саме з цих підстав, а саме, що заборгованість по заробітній платі відповідачем позивачем не сплачена, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення компенсації заробітної плати в зв»язку з порушенням строків її виплати задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання стосовно виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 42438 грн. 65 коп., суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.1 ст. 117 КЗпП України "В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку".

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.

Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розділу VII "Оплата праці" указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Про неможливість здійснити розрахунок з позивачем підприємство вказує на відсутність коштів та відкриття Ліквідаційної процедури по справі з приводу банкрутства підприємства на підставі Постанови Донецького Господарського суду від 04 вересня 2003 року.

За положеннями ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що дія мораторію не поширюється на вимоги колишніх працівників про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З урахуванням вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач просить стягнути з підприємства середній заробіток за час затримки з 14 жовтня 1997 року по 22 квітня 2016 року.

В звязку з чим суд розглядає середній заробіток за час затримки з 14.10.1997 року по 22.04.2016 року, що складає 4640 робочих дня.

У відповідності до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" встановлено, що закінчення строку виплати заробітної плати ( ст. 115 КЗпП) не є початком перебігу зазначеного процесуального строку, якщо не оспорюється право на її одержання; у відповідних випадках ця обставина може бути підставою для вимог про компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку із затримкою його виплати. Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП.

У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці": "Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення."

Тому з підприємства - ВАТ "Содовий завод" на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати розрахунку.

У відповідності до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 ( зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348) середньоденний заробіток позивача складає 3 грн. 68 коп., зазначена сума визначена з урахуванням довідки відповідача № 70-2551 від 10.02.2016 року.

Відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення середньої заробітної плати" №100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин).

Отже, розрахунок суми середнього заробітку за час затримки виплати складає 42438 грн. 65 коп. з розрахунку: 9,15 грн.(середньоденна заробітна плата) х 4640 (робочих днів).

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку підлягають задоволенню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.5 ЗУ "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Виходячи з цього, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, а саме судовий збір в сумі 551,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 10, 11, 27, 59, 60, 61, 64, 88, 192, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 117 КЗпП України, ст. 23 ЦК України. Законом України "Про оплату праці", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", Законом України "Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом", Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів зв»язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року, Законом України "Про судовий збір суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ «Содовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсацію втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням терміну її виплати, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого Акціонерного Товариства "Содовий завод", яке розташоване за адресою: 84100 Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, б. 91, (код ЄДРПОУ 00204895) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 49 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 жовтня 1997 року по 22 квітня 2016 року в розмірі 42438 (сорок дві тисячі чотириста тридцять вісім) грн. 65 коп.

Стягнути з Відкритого Акціонерного Товариства "Содовий завод", яке розташоване за адресою: 84100 Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 6.91, (код ЄДРПОУ 00204895) судовий збір на користь держави у розмірі 551,20 гривень на доходний рахунок № 31210206700075, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, КОД ЄДРПОУ (банку) 37803368, код ЄДРПОУ (суду) 26503448, код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач УК /Слов'янськ/22030001.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: