Рішення № 59767137, 16.08.2016, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 16.08.2016

Справа № 501/5174/15-ц

2/501/354/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2016 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Журавля П.І.,

при секретарі - Тейбаш Н.Д.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача та третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до директора агенції нерухомості «Квартал» ОСОБА_3, ОСОБА_5 із залученням у якості третьої особи ОСОБА_6 про стягнення безпідставно набутих коштів та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року до Іллічівського міського суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до директора агенції нерухомості «Квартал» ОСОБА_3 (третя особа - ОСОБА_5) про стягнення безпідставно набутих коштів та моральної шкоди (а.с.3-6, т.1). У подальшому позивачка збільшила позовні вимоги до ОСОБА_5 із залученням у якості третьої особи ОСОБА_6 (а.с.75-80, т.1; а.с.82-84, 91-98, т.2).

Позивачка мотивує свій позов тим, що 13 березня 2015 року між нею (далі - Замовник) та Агенцією нерухомості «Квартал» в особі директора ОСОБА_3 (далі - Виконавець) був укладений Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг, згідно якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику інформаційно-консультативні послуги, пов'язані з придбанням (відчуженням) Замовником об'єкта нерухомості розташованого за адресою: АДРЕСА_1, 2-й рівень.

Також, 13 березня 2015 року між позивачкою (далі - Покупець) та ОСОБА_5 (далі - Продавець) в присутності представника агенції нерухомості «Квартал» в особі директора ОСОБА_3 укладений попередній договір (далі - Договір), згідно якого Продавець зобов'язався продати, а Покупець купити об'єкт нерухомості: квартиру АДРЕСА_1 та укласти в майбутньому в строк до 13 квітня 2015 року договір купівлі-продажу вищевказаного об'єкту нерухомості.

Позивачка зазначає в позові, що 16 березня 2015 року, між нею та ОСОБА_5 в присутності представника агенції нерухомості «Квартал» в особі директора ОСОБА_3 укладено додаткову угоду до попереднього договору від 13 березня 2015 року, згідно якого Покупець передав, а Продавець прийняв в якості додаткового авансу, грошову суму в розмірі 750000,00 грн., що еквівалентно 30000,00 доларів США.

В травні 2015 року, після підписання цього Договору ОСОБА_6, який діяв від імені своєї дружини ОСОБА_5, прийняв від неї (позивачки) 2000 евро.

Позивачка вказує в позові, що необхідність укладення вказаної додаткової угоди до попереднього договору від 13 березня 2015 року та передача Продавцю ОСОБА_5 нею, як Покупцем грошової суми в розмірі 750000,00 грн., що еквівалентно 30000,00 доларів США та 2000 евро було передумовлено тим, що квартира АДРЕСА_1 перебувала в заставі публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» по кредитному договору та Продавець за рахунок цих коштів повинен був погасити кредит за зняти з даної квартири заборони банку.

Також позивачка вказує, що вона витратила свої власні кошти на ремонт квартири АДРЕСА_1 у розмірі 125 330,00 грн., що еквівалентно 5000,00 доларів США.

Крім того, позивачка зазначає, що з 13 квітня 2015 року основний Договір купівлі-продажу спірної квартири так і не укладено з вини відповідачів, подружжя ОСОБА_5 отримало майже всі кошти за квартиру, які їй не повертають та вказані дії відповідачів призвели до її емоційного потрясіння, у неї загострилися хронічні хвороби тощо.

У зв'язку з цим позивачка звернулася до суду з даним позовом та просить суд:

1. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі:

- 41044,00 грн., що еквівалентно 1655 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн.);

- 112137,20 грн., що еквівалентно 4060 євро (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 євро - 2762 грн.);

- 52080,00 грн., що еквівалентно 2100 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн.);

- 1612,51 грн. - 3% річних простроченого грошового зобов'язання від суми 1655,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн.),

- 4405,60 грн. - 3% річних простроченого грошового зобов'язання від суми 4060 євро (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 євро - 2762 грн.);

- 2046,10 грн. - 3% річних простроченого грошового зобов'язання від суми 2100,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн.).

- моральну шкоду у розмірі 50000,00 гривень.

2. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі:

- 768800,00 грн., що еквівалентно 31000,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн.);

- 55240,00 грн., що еквівалентно 2000 євро (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 євро - 2762 грн.);

- 30204,36 грн. - 3% річних простроченого грошового зобов'язання від суми 31000,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн.);

- 2170,25 грн. - 3% річних простроченого грошового зобов'язання від суми 2000 євро (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 євро - 2762 грн.);

- кошти витрачені на будівельні матеріали та виконання будівельних робіт у розмірі 124000,00 грн., що еквівалентно 5000,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн.);

- моральну шкоду у розмірі 50000,00 гривень.

3. Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 пропорційно долі кожного сплачені судові витрати.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали уточнені позовні вимоги в останній редакції, просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3 визнала позовні вимоги до неї в повному обсязі, не заперечила проти їх задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_5 та третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_4 позов визнала частково, а саме визнала позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_5 31000,00 доларів США та 2000,00 євро. В частині стягнення з відповідачки 3% річних та моральної шкоди заперечила, просила суд відмовити в задоволенні вимог в цій частині, мотивуючи тим, що між сторонами угода не укладалася, кошти, які підлягають поверненню ОСОБА_1 - є авансом та вина за не укладення угоди повинна покладатися лише на відповідача ОСОБА_3 Також, представник сторін заперечила проти задоволення вимог про стягнення з ОСОБА_5 коштів, витрачених ОСОБА_1 на будівельні роботи, мотивуючи тим, що ОСОБА_5 не надавали письмовий дозвіл ОСОБА_1 на проведення цих робіт.

Заслухавши присутніх сторін по справі, свідків, вивчивши матеріали цивільної справи суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Згідно ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

В зв'язку з наявністю неоднаковості в судовій практиці щодо застосування ст.1212 ЦК України Верховний суд України (далі - ВСУ) висловив правову позицію у справі №6-122 цс14, яка є обов'язковою в силу ст.360-7 ЦПК України для всіх суб'єктів правозастосування.

Зокрема, ВСУ звернув увагу, що відповідно до змісту ст.1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення виникнення у учасників вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання. Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Судом встановлено, що 13 березня 2015 року між ОСОБА_1 (Замовник) та Агенцією нерухомості «Квартал» в особі директора ОСОБА_3 (Виконавець) укладено Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг, згідно якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику інформаційно-консультативні послуги, пов'язані з придбанням (відчуженням) Замовником об'єкта нерухомості розташованого за адресою: АДРЕСА_1, 2-й рівень (а.с.7, т.1).

Згідно п.7 вказаного Договору, вартість послуг наданих Виконавцем по Договору складає 25000,00 грн., що еквівалентно 1000,00 доларів США.

Відповідно до п.8 вказаного Договору, Замовник зобов'язується сплатити Виконавцю вартість послуг, наданих по дійсному Договору в наступному порядку:

- часткову оплату в розмірі 12500,00 грн., що еквівалентно 500,00 доларів США Замовник сплачує Виконавцю в момент підписання дійсного Договору;

- іншу частину оплати в розмірі 12500,00 грн., що еквівалентно 500,00 доларів США Замовник сплачує Виконавцю не пізніше до моменту підписання Основного Договору.

Згідно копії договору про надання інформаційно-консультаційних послуг, вбачається, що ОСОБА_3 прийняла від ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 4060 євро (п.14 Договору) та 1155 доларів США, про що свідчить її підпис (зворотній бік а.с.7, т.1).

Вказані обставини визнані в судовому засіданні відповідачкою ОСОБА_3 та у відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Згідно копії попереднього договору вбачається, що 13 березня 2015 року між ОСОБА_1 (Покупець) та ОСОБА_5 (Продавець) в присутності представника агенції нерухомості «Квартал» в особі директора ОСОБА_3 укладено вказаний договір (Договір), згідно якого Продавець зобов'язався продати, а Покупець купити об'єкт нерухомості: квартиру АДРЕСА_1 та укласти в майбутньому в строк до 13 квітня 2015 року договір купівлі-продажу вищевказаного об'єкту нерухомості (а.с.8-9, т.1).

Згідно п.4 вказаного Договору, ціна основного договору визначена сторонами в розмірі 950000,00 грн., що еквівалентно 38000,00 доларів США.

Відповідно до п.5 Договору в рахунок оплати об'єкту нерухомості Покупець передав, а Продавець отримав грошову суму (аванс) в розмірі 25000,00 грн., що еквівалентно 1000,00 доларів США.

Як вбачається з відповідних договорів, розрахунок проводився в доларах США.

В судовому засіданні сторони не заперечили проти даного факту.

Згідно п.6 Договору, інша сума, належна до оплати при укладенні Основної угоди складає 925000,00 грн., що еквівалентно 37000,00 доларів США (зворотній бік а.с.8, т.1).

Також, судом встановлено, що у ОСОБА_5 щодо предмету нерухомості існували зобов'язання перед фондом інвестування будівництва, виходячи з наступного.

Так, п.2.2 Договору №601-0 про фінансування будівництва від 02.09.2009 року (далі - Договір), укладеного між АБ «Київська Русь» (у подальшому - Управитель) та Державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт» (у подальшому - Застройщик), ОСОБА_5 та інші особи (у подальшому - Довіритель фонду - фізична особа, яка перебуває на квартирному обліку в Державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт»), предметом даного Договору є врегулювання цивільно-правових відносин Сторін, пов'язаних з спорудженням об'єкта будівництва 5-ти поверхового 40-ка квартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 за рахунок коштів отриманих Управителем в управління тощо (а.с.235-246, т.1).

Відповідно до п.2.1.1 Правил Фонду фінансування будівництва АБ «Київська Русь» (далі - Правила) за програмою ДП «Іллічівський морський торговельний порт», фонд фінансування будівництва АБ «Київська Русь» (далі - Фонд) - кошти, отримані Управителем від фізичних та юридичних осіб у довірчу власність відповідно цих Правил до договорів про участь у Фонді, які використані чи будуть використані Управителем в майбутньому на фінансування об'єкту будівництва (а.с.45-61, т.2).

Згідно до п.7.1 Правил, довірителі вносять до Фонду кошти в національній валюті України у готівковій чи безготівковій формі після підписання договору про участь у Фонді (а.с.51, т.2).

Відповідно до п.11.1 Правил (а.с.53, т.2), у разі невиконання Довірителем умов договору про участь у Фонді Довіритель втрачає право на закріплений за ним об'єкт фінансування та закріплені за ним одиниці об'єкта інвестування. Управитель має право відкріпити від Довірителя закріплений за ним об'єкт інвестування і закріплені за Довірителем вимірні одиниці об'єкта інвестування у таких випадках:

- за недотримання Довірителем графіку подальшого внесення до Фонду коштів, визначеного у Свідоцтві про участь у Фонді, за сумами та/або строками;

- за недотримання Довірителем вимог п.15.6 цих Правил щодо підписання Акту приймання-передачі об'єкта інвестування протягом двох місяців або письмового попередження Забудовника про подовження терміну його підписання.

Згідно п.11.2 Правил, в указаних в п.11.1 цих Правил випадках Довіритель перестає бути учасником процесу інвестування спорудження об'єкта будівництва та має право отримати кошти в сумі, що відповідає вартості вимірних одиниць згідно Свідоцтва про участь у Фонді (а.с.53, т.2).

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 визнала, що станом на 13 березня 2015 року ОСОБА_5 в її присутності надала в агенції нерухомості «Квартал» довідку про заборгованість перед Фондом інвестування будівництва та пояснила, що укладення в майбутньому в строк до 13 квітня 2015 року основного Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (будівельний номер) можливе після внесення коштів, реконструкції квартири та розділу дворівневої квартири на дві самостійні. Щодо однієї з квартир на другому рівні і йшлася мова щодо укладення у майбутньому договору купівлі-продажу між ОСОБА_5 та ОСОБА_1

ОСОБА_3 пояснила в судовому засіданні, що на день укладення попередньої угоди (13 березня 2015 року) ОСОБА_5 заборгувала перед Фондом фінансування будівництва кошти та, у разі подальшого зволікання, ОСОБА_5 втрачала право на закріплений за нею об'єкт інвестування - спірну квартиру. У зв'язку з цим, ОСОБА_5 запропонували ОСОБА_1 передати їм, для вирішення даних фінансових проблем, кошти у розмірі 95% від вказаної у попередньому договорі суми за придбання у майбутньому квартири.

ОСОБА_1 погодилася на дані умови, тому 16 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду до попереднього договору від 13 березня 2015 року (а.с.10, т.1) та передано Продавцю ОСОБА_5 грошову суму в розмірі 750000,00 грн., що еквівалентно 30000,00 доларів США та 2000 евро (а.с.10, т.1).

Згідно п.3 додаткової угоди вказано, що сума передається для оформлення всіх документів на квартиру.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 пояснила, що у подальшому ОСОБА_6 попросив її залишок суми коштів - 7000 доларів США, які вона повинна була передати ОСОБА_5 при укладенні договору купівлі-продажу квартири, перевести у євро. Також ОСОБА_6 просив перевести у євро ще якісь 6000 доларів США, якими розпоряджалася ОСОБА_3 та, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 працює у відділенні банку, вона дала згоду.

Приблизно 20 березня 2015 року до відділення банку, де працює ОСОБА_1 прийшла директор агенції ОСОБА_3 і пояснила, що 6000 доларів США, про необхідність обміну яких на євро говорив ОСОБА_6, знаходяться в її особистій ячейці банківської установи в м.Одесі та, щоб не їздити в Одесу двічі, попросила ОСОБА_1 еквівалент цієї суми у євро надати зараз, а ці 6000 доларів США вона забере з банку і поверне наприкінці цього ж дня. ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 еквівалент 6000 доларів США - 5500 євро.

ОСОБА_1 пояснила в судовому засіданні, що під час розгляду справи в суді ОСОБА_3 повернула їй 3900 доларів США, решту коштів у розмірі 2100 доларів США не повернено.

До цього часу договір купівлі-продажу нерухомого майна не укладено та у судовому засіданні сторони пояснили, що 16 січня 2016 року укладення основного договору купівлі-продажу квартири, посвідчення якого було заплановане, в черговий раз, у приватного нотаріуса Іллічівського міського нотаріального округу Шевченко В.В. за адресою: АДРЕСА_3, не відбулося через те, що кошти у розмірі 4060 євро, які безпідставно утримує у себе ОСОБА_3 не повернуто, а ні ОСОБА_1, а ні ОСОБА_5 В запланований день ОСОБА_3 на посвідчення угоди до нотаріуса не з'явилася. Дії ОСОБА_3 призвели до того, що договір купівлі-продажу вкотре не укладено.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 визнала вищевикладені обставини та погодилася з ними в повному обсязі, тому дані обставини не підлягають доказуванню.

У подальшому ОСОБА_3 частково повернула ОСОБА_5 кошти, яких не доставало для укладення 16 січня 2016 року нотаріальної угоди, про що надала в судовому розписку від ОСОБА_6, яка була досліджена судом.

За таких обставин, ураховуючи, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (будівельний номер) неможливо укласти за вини ОСОБА_3, яка не є стороною попереднього договору і додаткової угоди до попереднього договору та збагатилася за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, у неї відсутня правова підстава утримувати грошові кошти, що надає можливість позивачці обґрунтовано вимагати їх повернення за ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що позивачка заявила вимоги щодо стягнення з відповідачів суми за користування коштами, слід застосувати до виниклих правовідносин саме дію ч.2 ст.625 ЦК України та провести нарахування 3% річних за користування відповідачкою коштами.

Отже, у зв'язку з визнанням відповідачем ОСОБА_3 позовних вимог в повному обсязі, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі:

- 41044,00 грн., що еквівалентно 1655 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн.);

- 112137,20 грн., що еквівалентно 4060 євро (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 євро - 2762 грн.);

- 52080,00 грн., що еквівалентно 2100 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн.).

Також, суд погоджується з розрахунком 3% річних простроченого грошового зобов'язання, наданого позивачем в позові останньої редакції (а.с.91-98, т.2), згідно якого підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1:

- 1612,51 грн. - 3% річних простроченого грошового зобов'язання від суми 1655,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн.);

- 4405,60 грн. - 3% річних простроченого грошового зобов'язання від суми 4060 євро (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 євро - 2762 грн.);

- 2046,10 грн. - 3% річних простроченого грошового зобов'язання від суми 2100,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн.).

Згідно із ч.ч.1, 3, 4 ст.635, ч.1 ст.546 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі встановленій для основного договору… Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідно до ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що у нотаріальній формі попередній договір між сторонами не укладався та незважаючи на неодноразові пропозиції ОСОБА_1 про укладення в належній формі договору купівлі-продажу квартири, його так і не укладено досі з вини відповідачів. Не повернула відповідачка ОСОБА_5 і сплачену позивачкою вартість квартири.

Судом встановлено, що 13 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 укладено попередній договір, згідно якого продавець зобов'язався продати, а покупець купити об'єкт нерухомості: квартиру АДРЕСА_1 та укласти в майбутньому в строк до 13 квітня 2015 року договір купівлі-продажу вищевказаного об'єкту нерухомості.

16 березня 2015 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 укладено додаткову угоду до попереднього договору від 13 березня 2015 року, згідно якого Покупець передав, а Продавець прийняв в якості додаткового авансу, грошову суму в розмірі 750000,00 грн., що еквівалентно 30000,00 доларів США.

Отже, на виконання цієї домовленості позивачка сплатила відповідачці вартість квартири.

У разі невиконання продавцем своїх зобов'язань за умовами домовленості відповідачка ОСОБА_5 мала повернути позивачці після спливу строку виконання своїх зобов'язань сплачену нею вартість квартири та 100% штрафу.

Відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно курсу валют, встановленого Національним банком України станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн., за 100 євро - 2762 грн. (а.с.85, т.2).

Відповідно до договорів, відповідачка ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_1 кошти у розмірі 31000,00 доларів США, що еквівалентно 768800,00 грн. (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн.); та 2000 євро, що еквівалентно 55240,00 грн. (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 євро - 2762 грн.).

Отже, сторони уклали договір в розумінні Цивільного кодексу України, який породив у відповідача грошове зобов'язання в разі не укладення сторонами договору купівлі-продажу будинку з його вини та встановив строк його виконання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що попередній договір створює для його сторін грошові зобов'язання і до спірних правовідносин може бути застосовано приписи ч.2 ст.625 ЦК України.

Крім того, у рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2012 року та ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року, постановлених у справах з подібних правовідносин, суд касаційної інстанції вказував, що зобов'язання з повернення сплаченого за попереднім договором авансу є грошовим зобов'язанням, невиконання якого створює підстави для застосування ч.2 ст.625 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Враховуючи викладене, зобов'язання з повернення суми авансу в разі неукладення основного договору є грошовим зобов'язанням, у разі не виконання якого застосовується положення ч.2 ст.625 ЦК України.

Таким чином, підлягають задоволенню вимоги позивачки про стягнення на її користь з відповідачки ОСОБА_5 кошти у розмірі 31000,00 доларів США та 2000,00 євро, які визнані представником відповідача ОСОБА_5 та третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_4 та 3% річних простроченого грошового зобов'язання, розрахунок яких надано позивачем в позові останньої редакції (а.с.91-98, т.2), з яким погоджується суд, а саме:

- 30204,36 грн. - 3% річних простроченого грошового зобов'язання від суми 31000,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн.);

- 2170,25 грн. - 3% річних простроченого грошового зобов'язання від суми 2000 євро (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 євро - 2762 грн.).

Також, судом досліджено акт здачі - прийому робіт, товарні чеки, видаткові накладні (а.с.86-103, т.1), згідно яких вбачається, що ОСОБА_1 витратила кошти на ремонт спірної квартири, які складаються з коштів на будівельні матеріали у розмірі та витрат на проведення будівельних робіт у розмірі 124000,00 грн., що еквівалентно 5000,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн.).

Вказані обставини підтверджено поясненнями свідка ОСОБА_9, який в судовому засіданні пояснив, що він є фізичною особою - підприємцем (а.с.213-215, т.1) та в квітні - серпні 2015 року на замовлення ОСОБА_1, за її кошти купував будівельні матеріали та виконував будівельні роботи в квартирі АДРЕСА_1 (монтаж електропроводки, теплої підлоги, опалення, каналізації, холодної та гарячої води, гіпсокартонової стелі, перестінок, демонтажні роботи, заливка і сварка арматури, підняття та вивіз будівельного матеріалу), про що ним складено акт здачі - прийому робіт (а.с.86, 217, т.1).

Суд критично відноситься до заперечень представника відповідача ОСОБА_5 та третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_4, що у ОСОБА_1 не було письмового дозволу від ОСОБА_6 на виконання будівельних робіт, тому не підлягають поверненню кошти, витрачені позивачкою на ремонт та оздоблення спірної квартири.

Разом з тим, в судовому засіданні з'ясовано, що подружжя ОСОБА_6, до укладення основного Договору, добровільно передали ОСОБА_1 ключі від спірної квартири, добровільно дозволили перебувати в даній квартирі будівельникам, оскільки доступ до спірної квартири, який був на другому рівні, був можливий тільки з першого рівня.

Крім того, вже під час розгляду справи в суді ОСОБА_6 обмежили ОСОБА_1 та будівельників у доступі до спірної квартири, в даній квартирі були заблоковані інструменти будівельників, які у подальшому повернуті Ростокіними будівельникам. Вказані обставини підтверджено в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_9

Також суд звертає увагу, що відповідачка ОСОБА_5 та третя особа - ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд справи без їх участі (а.с.140-141, т.1). Однак їх представник ОСОБА_4 не заперечила проти того факту, що ОСОБА_6 добровільно передали ОСОБА_1 ключі від квартири та того, що існували обставини обмеження доступу позивачки та будівельників до спірного приміщення, його розблокування Ростокіними у подальшому, повернення будівельних інструментів тощо.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 з дозволу ОСОБА_6 мала законний доступ до квартири АДРЕСА_1 на другому рівні та здійснювала ремонтні роботи у спірній квартирі у дозволений спосіб, за свої кошти та на її замовлення будівельниками проводилися відповідні будівельні роботи.

Договір купівлі-продажу спірної квартири не укладено досі, тому підлягають поверненню ОСОБА_1 кошти витрачені нею на будівельні матеріали та виконання будівельних робіт у розмірі 124000,00 грн., що еквівалентно 5000,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн.).

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася із заявою до Овідіопольського ВП ГУПН в Одеській області про кримінальне правопорушення:

- за ч.1 ст.190 КК України у відношенні директора агенції нерухомості «Квартал» ОСОБА_3, згідно якої внесено відомості до ЄРДР за №12016160160000162 (а.с.127-131, т.1);

- за ч.2 ст.190 КК України у відношенні ОСОБА_5, згідно якої внесено відомості до ЄРДР за №12016160160000909 (а.с.104, т.2).

Стосовно вимоги позивачки про стягнення з відповідачів на її користь моральної шкоди, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_3 50000,00 грн., у зв'язку з визнанням відповідачкою даної вимоги та стягнення з ОСОБА_5 часткової суми від позовних вимог у розмірі 25000,00 грн., виходячи з наступного.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з'ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві. Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Приймаючи рішення про відшкодування моральної шкоди, суд враховує вимоги ст.23 ЦК України та те, що в судовому засіданні доведено неправомірність дій відповідачки ОСОБА_3, яка шляхом створення видимості законності своїх дій, заволоділа коштами ОСОБА_1 в розмірі 3755 доларів США і 4060 Євро, які безпідставно у себе утримує. Дії ОСОБА_3 призвели до того, що договір купівлі-продажу квартири не укладено.

Вказані обставини визнані відповідачкою ОСОБА_3 в повному обсязі і доказуванню не підлягають.

Крім того, суд бере до уваги, що дії відповідачки ОСОБА_3 привели ОСОБА_1 до емоційного потрясіння та відчаю, пригніченого стану та, у зв'язку з цим, загострення хронічних хвороб (а.с.99, т.2).

Судом враховано, що внаслідок дій ОСОБА_3 порушено звичайні життєві стосунки ОСОБА_1, як в сім'ї, так і на роботі, зокрема через відмову вирішити питання про повернення грошей з відповідачем позасудовою процедурою, позивачка була змушена звернутися до суду з відповідним позовом.

Також, обставини, які є предметом розгляду даної справи негативно впливають на емоційний стан позивачки, що перешкоджає гармонічному спілкуванню з її сином (а.с.102, т.2) та вихованні онуки (а.с.101, т.2).

Отже, дії відповідачки ОСОБА_3 призвели до порушення прав позивачки та заподіяння внаслідок цього матеріальної і моральної шкоди.

Таким чином, суд, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, робить висновок, що позов в частині відшкодування з ОСОБА_3 на користь позивачки моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн. підлягає задоволенню у зв'язку з обґрунтованістю вимог та відповідає вимогам розумності та співмірності.

Разом з тим, при визначенні часткового розміру відшкодування моральної шкоди у сумі 25000,00 грн., яка підлягає компенсації з ОСОБА_5 на користь позивачки, суд виходить з наступного.

Позивачка зазначила в позові, що при укладенні попереднього договору, ОСОБА_5 не повідомила ОСОБА_1, що вказаний об'єкт нерухомості не введений в експлуатацію та відсутні застереження, пов'язані з придбанням квартири.

Як встановлено в судовому засіданні, що на день укладення попередньої угоди (13 березня 2015 року) у ОСОБА_5 існували боргові зобов'язання перед Фондом фінансування будівництва, тому задля вирішення даного питання, 16 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено додаткову угоду до попереднього договору від 13 березня 2015 року (а.с.10, т.1) та передано Продавцю ОСОБА_5 грошову суму в розмірі 750000,00 грн., що еквівалентно 30000,00 доларів США та 2000 евро (а.с.10, т.1).

У встановлені в договорах строки укладення договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 - не відбулося за вини ОСОБА_3, отримані відповідачкою ОСОБА_5 кошти позивачці так і не повернуто та ОСОБА_5 намагається її продати квартиру іншим особам за більшу ціну, аніж оговорену в попередньому договорі (а.с.112, т.1).

Також, суд бере до уваги те, що укладення нотаріальної угоди купівлі-продажу квартири не відбулося у січні 2016 року за вини ОСОБА_3 та у подальшому ОСОБА_3 повернула ОСОБА_5 кошти, яких не доставало для укладення 16 січня 2016 року нотаріальної угоди, про що надала в судовому розписку від ОСОБА_6, яка була предметом дослідження у суді.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_5 при підписанні попереднього договору від 13.03.2015 року та додаткової угоди до попереднього договору від 16.03.2015 року отримала від ОСОБА_1 кошти у розмірі 31000,00 доларів США та 2000,00 євро та ОСОБА_3 їй повернуто частково кошти, загальна сума яких складає вартість квартири - 37000,00 доларів США, перешкоди для укладення угоди були усунуті.

Однак договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 до сих так і не укладено.

Суд вважає, що внаслідок дій ОСОБА_5 та її чоловіка ОСОБА_6, позивачці було спричинено моральну шкоду, що виразилась в її душевних стражданнях у зв'язку із вимушеними змінами в її житті внаслідок неможливості придбання квартири, на що вона сподівалася, неможливості користуватися своїми грошима, які вона тривалий час заощаджувала на придбання житла та якими безпідставно заволоділи відповідачі. Через відмову відповідачів вирішити питання про вирішення спору в позасудовому порядку, позивачка змушена звернутися до суду з відповідним позовом.

Крім того, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує характер неправомірних дій відповідачки ОСОБА_5, її чоловіка ОСОБА_6, глибину душевних та емоційних страждань позивачки, які позивачка перенесла у зв'язку з тим, що з дозволу ОСОБА_6 проводила у спірній квартирі за свій рахунок закупівлю і ремонтні роботи та, які у подальшому заблокували вхідні двері даної квартири, позбавивши її та будівельників у доступі до неї і необхідності тривалий час вирішувати питання добровільного повернення Ростокіними інструментів будівельникам, намагання відповідачки під час розгляду справи в суді продати спірну квартиру за більшу ціну іншим особам.

Отже, приймаючи до уваги, що з вини відповідачки ОСОБА_5, які є похідними від дій ОСОБА_3, позивачці завдано моральну шкоду, яка пов'язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через вказані вище обставини, порушенням укладу її життя, погіршенням її фінансового стану, розмір моральної шкоди суд визначає у сумі 25000, гривень, який відповідає вимогам розумності і справедливості.

Крім того, підлягають стягненню з відповідачів на користь позивачки сплачені нею судові витрати у розмірі 1006,81 грн. (в рівних частках з кожної по 503,40 грн.), які складаються із судового збору за подачу позову до суду у розмірі 487,20 грн., що підтверджується квитанцією (а.с.2, т.1) та судового збору за подачу заяву про забезпечення позову у розмірі 243,60 грн., що підтверджується квитанцією (а.с.14, т.1).

Також, підлягає стягненню з відповідачів в дохід держави недоплачений судовий збір у розмірі 6402,40 грн. (в рівних частках з кожної по 3201,20 грн.) з наступних підстав.

Згідно із п.1 ч.1 ст.80 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.

Згідно із п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08 липня 2011 року, ставки судового збору за подання до суду позовної заяви, що має майновий характер, встановлюється у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно із ч.2 с.6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Дана позовна заява має майновий характер та позивачкою ОСОБА_1 при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., у подальшому позивачкою збільшено позовні вимоги (а.с.75-80, т.1) та остання просила суд відстрочити сплату судового збору до винесення рішення у справі, у зв'язку з тим, що відповідачі отримали всі заощадження ОСОБА_1, на які вона розраховувала придбати спірну квартиру, частину з них вона витратила на ремонт даної квартири.

Згідно ст.82 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Отже, у зв'язку із даним обставинами справи та задоволенням позову на користь позивача, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідачів на користь держави складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до позовних вимог сума, яка підлягає стягненню з відповідачів складає 1 193 740,02 грн., тому недоплачена різниця складається з розміру 6402,40 грн. (6890,00 грн. - 487,60 грн.=1942,89 грн.) (в рівних частках з кожного відповідача по 3201,20 грн.).

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.23, 509, 526, 527, 530, 533, 611, 625, 635, 1212 ЦК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до директора агенції нерухомості «Квартал» ОСОБА_3, ОСОБА_5 із залученням у якості третьої особи ОСОБА_6 про стягнення безпідставно набутих коштів та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі:

- 41044,00 грн., що еквівалентно 1655 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн.);

- 112137,20 грн., що еквівалентно 4060 євро (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 євро - 2762 грн.);

- 52080,00 грн., що еквівалентно 2100 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн.);

- 1612,51 грн. - 3% річних простроченого грошового зобов'язання від суми 1655,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн.);

- 4405,60 грн. - 3% річних простроченого грошового зобов'язання від суми 4060 євро (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 євро - 2762 грн.);

- 2046,10 грн. - 3% річних простроченого грошового зобов'язання від суми 2100,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн.);

- моральну шкоду у розмірі 50000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі:

- 768800,00 грн., що еквівалентно 31000,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн.);

- 55240,00 грн., що еквівалентно 2000 євро (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 євро - 2762 грн.);

- 30204,36 грн. - 3% річних простроченого грошового зобов'язання від суми 31000,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн.);

- 2170,25 грн. - 3% річних простроченого грошового зобов'язання від суми 2000 євро (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 євро - 2762 грн.);

- кошти витрачені на будівельні матеріали та виконання будівельних робіт у розмірі 124000,00 грн., що еквівалентно 5000,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 04 серпня 2016 року становить за 100 доларів США - 2480 грн.);

- моральну шкоду у розмірі 25000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 в рівних частках з кожної, компенсацію понесених судових витрат у розмірі 1006,81 грн. (в рівних частках з кожної по 503,40 грн.).

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь держави недоплачений судовий збір у розмірі 6402,40 грн. (в рівних частках з кожної по 3201,20 грн.).

Рішення може бути оскаржено, до апеляційного суду Одеської області через Іллічівський міський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення, або отримання його копії.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області П.І.Журавель