Ухвала суду № 59767027, 16.08.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 653/530/2016 Головуючий в суді 1 інстанції: Берлімова Ю.Г.

Номер провадження: 22-ц/791/1783/16 Доповідач: Склярська І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі :

головуючого Склярської І.В.,

суддів: Цуканової І.В.,

Вейтас І.В.,

секретар Сікора О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 07 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Генічеської міської ради, Генічеського міського голови ОСОБА_4, комунального підприємства «Генічеське водопровідно-каналізаційне господарство» про скасування розпорядження Генічеського міського голови № 04 від 02 лютого 2016 року «Про дострокове припинення дії контракту з керівником КП «Генічеське ВУВКГ», поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що розпорядженням Генічеського міського голови від 02.02.2016 року № 4 «Про дострокове припинення дії контракту з керівником комунального підприємства «Генічеське ВУВКГ» його було звільнено на підставі п.4 ч1 ст. 40 КЗпП України (за прогул). Звертаючи увагу на порушення вимог чинного законодавства про працю, просив з урахуванням змінених позовних вимог:

1. визнати незаконним та скасувати розпорядження № 04 Генічеського міського голови від 02.02.2016 року « Про дострокове припинення дії контракту з керівником КП «Генічеське ВУ ВКГ» з підстав п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України;

2. поновити позивача на роботі з моменту звільнення, з 02 лютого 2016 року;

3. стягнути з КП «Генічеське ВУ ВКГ» різницю в заробітній платі за грудень 2015 січень 2016 року в сумі 6878,40 (шість тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 40 коп., та провести коригування відомостей до звіту перед Пенсійним фондом України;

4. стягнути з КП «Генічеське ВУ ВКГ» заробітну плату за лютий, березень, квітень місяці 2016 року в сумі 17539,20 (сімнадцять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн., та провести коригування відомостей до звіту перед Пенсійним Фондом з розрахунку 5846 грн.40 коп.- щомісячно;

5. зобов'язати КП «Генічеське ВУ ВКГ» провести нарахування та виплатити середньомісячну заробітну плату за лютий, березень, квітень 2016 року по день постановлення рішення суду згідно посадового окладу 5846,40 грн. за місяць згідно штатного розпису;

6. зобов'язати засновника - Генічеську міську раду розірвати з позивачем строковий трудовий контракт за його ініціативою з дня постановлення судового рішення, в зв'язку з порушенням власником законодавства України про працю, Статуту, Колективного договору підприємства, умов контракту;

7. зобов'язати відповідачів провести нарахування та виплатити йому вихідну допомогу в розмірі тримісячного заробітку з розрахунку посадового окладу 5846,40 грн. за місяць, згідно штатного розпису;

8. на підставі ст. 83 КЗпП - зобов'язати КП «Генічеське ВУ ВКГ» провести нарахування та виплатити грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки за 2012-2016 роки з розрахунку посадового окладу 5846,40 грн. за місяць згідно штатного розпису;

9. зобов'язати КП «Генічеське ВУ ВКГ» провести нарахування та виплатити заробітну плату за два робочих дні грудня місяця 2015 року, 21 робочий день січня місяця 2016 року з розрахунку 5846,40 грн. згідно штатного розпису;

10. стягнути з КП «Генічеське ВУ ВКГ» завдану йому моральну шкоду у розмірі 29232,00 грн.

Крім того, позивач просив суд постановити окрему ухвалу відносно стану дотримання КЗпП України посадовими особами органу місцевого самоврядування.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 07 червня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з КП «Генічеське ВУ ВКГ», код ЄДРПОУ 04639087 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНППНОМЕР_1, мешканця АДРЕСА_1 заробітну плату за 2 робочі дні грудня місяця 2015 року в сумі 327 (триста двадцять сім) гривень 27 коп., 12 робочих днів січня місяця 2016 року в сумі 2355 (дві тисячі триста п'ятдесят п'ять) 17 коп. всього на сму 2682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) гривень 44 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Також, Генічеським районним судом Херсонської області постановлена окрема ухвала від 07 червня 2016 року яка направлена до Територіальної державної інспекції з питань праці у Херсонській області для проведення перевірки Генічеської міської ради та Комунального підприємства «Генічеське ВУВКГ» щодо порушення вимог чинного трудового законодавства, викладених в мотивувальній частині рішення.

Окрема ухвала не оскаржувалася.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить:

1. визнати неконституційним, незаконним та скасувати розпорядження міського голови № 4 від 02.02.2016 року «Про дострокове припинення дії контракту з керівником КП «Генічеське ВУ ВКГ» з підстав п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України;

2. поновити його на посаді з дня звільнення по день поновлення та зобов'язати КП «Генічеське ВУ ВКГ» виплатити йому заробітну плату за вимушений прогул за цей період.

3. стягнути з відповідача ОСОБА_4 завдану його незаконними діями моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог рішення суду просить залишити без змін.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник міської ради її доводи не визнала, рішення суду в частині, що оскаржується вважає законним та обґрунтованим .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування розпорядження міського голови № 4 від 02.02.2016 року « Про дострокове припинення дії контракту з керівником КП «Генічеське ВУ ВКГ» з підстав п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, поновлення позивача на посаді та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу з 22 січня 2016 року, а також стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, видавши розпорядження про надання собі відпустки, не погодив її з Генічеською міською радою, та цей факт підтверджений сторонами, чим порушив вимоги п.17 Контракту щодо надання керівникові відпустки та визначення її часу і порядок використання погоджується з органом управління майном, а тому дійшов до висновку про наявність прогулу з боку позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, між Генічеською міською радою (Орган управління майном) в особі міського голови та ОСОБА_3, укладений контракт про те, що ОСОБА_3 призначається на посаду начальника комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» на термін з 21 грудня 2011 року по 20 грудня 2016 року (далі по тексту - контракт) (а.с.11-15).

Розпорядженням міського голови Генічеської міської ради Херсонської області №07 від 02.02.2016 року «Про дострокове припинення контракту з керівником комунального підприємства «Генічеське ВУВКГ» ОСОБА_3 достроково, з 02.02.2016 року, припинено дію контракту від 13 грудня 2011року №16/2011 з керівником комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» ОСОБА_3 за пунктом 4 частини 1 ст.40 КЗпП України (за прогул) ( т.1 а.с.10).

В оспорюваному розпорядженні, підставами для дострокового припинення контракту зазначено відсутність на робочому місці без поважних причин з посиланням на Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників комунального підприємства «Генічеське ВУВКГ», Статут комунального підприємства, контракт з керівником підприємства,постанову Пленуму Верховного Суду Україні від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», п.4,8 ч.1 ст.36, п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, ст.ст. 42,59 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Відповідно до ч.4 частини 1 статті 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до ч.8 частини 1 статті 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Згідно п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Між Генічеською міською радою (Орган управління майном) в особі міського голови та ОСОБА_3 13 грудня 2011 року укладений контракт про те, що ОСОБА_3 призначається на посаду начальника комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» на термін з 21.12.2011 року по 20.12.2016 року (а.с.11).

Так, пунктом 17 контракту передбачено, що керівникові надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 28 календарних днів. Керівник визначає час і порядок використання своєї щорічної відпустки (час початку та закінчення, поділ її на частини тощо) за погодженням з Органом управління майном (а.с.12).

Рішенням суду першої інстанції, в частині, яка не оскаржується, встановлено порушення вимог Конституції України та чинного трудового законодавства з боку посадових осіб Генічеської міської ради щодо ненадання позивачу щорічної оплачуваної відпустки, але на думку суду, в даному випадку позивач не повинен був йти самостійно у відпустку, зобов'язаний був звернутися до відповідних державних органів за захистом свого права на відпустку, в іншому випадку суд першої інстанції вважає це прогулом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції , виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, і встановлено судом першої інстанції позивач в порядку ст.ст.2,6, 9 Закону України «Про відпустки» набув право на щорічну відпустку.

Також, з матеріалів справи вбачається, що начальник КП «Генічеське ВУ ВКГ» ОСОБА_3, поза межами своєї компетенції видав розпорядження від 22 січня 2016 року про те, що він бере відпустку за 2014-2015 роки, починаючи з 22 січня 2016 року (а.с.23).

Порядок оформлення відпустки, ОСОБА_3 як керівнику підприємства, розпорядженням саме міського голови та підставою для якого повинна бути заява про надання відпустки, позивачем не заперечується. З письмовою заявою до роботодавця про надання відпустки, ОСОБА_3 не звертався, що ним не заперечується.

Матеріали справи також не містять доказів погодження з Органом управління майном відпустки саме з 22 січня 2016 року, яке ОСОБА_3 як керівник мав здійснити відповідно до положень вказаного контракту.

Підстави припинення контракту визначені в пункті 22, яким передбачено, що контракт припиняється:

а) після закінчення терміну дії контракту;

б) за згодою сторін;

в) до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктом 24 цього контракту;

г) з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.

Пункт 23 контракту містить перелік випадків ( серед яких: в тому числі з інших підстав передбачених діючим законодавством) при настанні яких, керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії.

Як роз'яснено в постанові Пленуму Верхового Суду України N 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» (п.13), вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за п.8 ст.36 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Оскільки на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору, за винятком, встановленим для цієї форми трудового договору, їх трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством (статті 36, 39 - 41 КЗпП).

Також, як роз'яснено в постанові Пленуму Верхового Суду України N 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» (п.24), при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Отже, враховуючи, що позивач, як керівник, визначивши час і порядок використання своєї щорічної відпустки (час початку та закінчення) з 22 січня 2016 року без погодження з Органом управління майном (як і без письмової заяви на ім'я міського голови про її надання) порушив умови контракту, з урахуванням вищезазначених норм матеріального права і роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність прогулу.

Матеріалами справи доведено виконання роботодавцем умов ст. 149 КЗпП України, щодо зажадання від порушника трудової дисципліни письмових пояснень, але позивач відмовився їх надавати, мотивуючи відмову відсутністю письмового запиту до нього.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (ч.3 ст.149 КЗпП України).

Враховуючу керівну посаду позивача, ступінь відповідальності, як керівника підприємства, очевидність для нього щодо звернення саме з письмовою заявою про надання відпустки та її погодження з Органом управління майном, а також наявності для виходу у відпустку розпорядження міського голови про її надання, а не власного розпорядження керівника, виданого поза межами його компетенції, колегія суддів приходить до висновку, що позивач повинен був дотримуватися вимог закону та контракту при оформленні собі відпустки, а тому його відсутність на робочому місці без поважних на те причин з 22 січня 2016 по день звільнення 02 лютого 2016 року є порушенням умов контракту та підставою для його дострокового припинення за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Разом з тим, оскільки судом першої інстанції, в порядку ст.211 ЦПК України, постановлена окрема ухвала, яка набрала чинності, щодо порушення вимог чинного трудового законодавства відповідачами, то тягар відповідальності за наслідками вжиття заходів щодо усунення причин та умов порушення закону покладається на відповідачів.

Отже наявність порушень закону з боку відповідача не може бути підставою для здійснення порушення умов контракту з боку позивача, а надає йому прав для усунення цих порушень у спосіб, встановлений законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про відсутність прогулу внаслідок знаходження у відпустці за власним розпорядженням без його погодження та оформлення у встановленому контрактом та положеннями порядку, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються вищевикладеними обставинами та нормами матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги, а саме щодо тривалих протиправних дій з боку посадових осіб міської ради, які були підставою для звернення позивача до правоохоронних органів, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки рішення суду оскаржується в частині дострокового припинення контракту з підстав п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, поновлення на посаді.

Вимоги стягнення моральної шкоди саме з відповідача ОСОБА_4 не були предметом розгляду в суді першої інстанції, внаслідок того, що позивачем заявлялися позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з КП «Генічеське ВУ ВКГ», підстав для задоволення яких судом першої інстанції не було встановлено, а тому вимоги скарги про стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди колегією суддів не розглядаються.

Таким чином, рішення суду в частині, яка оскаржується, ухвалено з додержанням норма матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому в силу принципу диспозитивності, колегія суддів йому юридичної оцінки не надає.

Керуючись ст.303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 07 червня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, моральної шкоди, залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.В. Склярська

Судді: І.В. Цуканова

І.В. Вейтас