Ухвала суду № 59767024, 16.08.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 668/14963/15-ц Головуючий у І інстанції Кузьміна О.І.

Номер провадження 22-ц/791/1906/16 Доповідач Семиженко Г.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого Семиженка Г.В.,

суддів: Лісової Г.Є.,

Полікарпової О.М.,

секретар Мирненко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 16 березня 2016 року у цивільній справі за позовом Приватного підприємства «Дніпротранс» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних,

ВСТАНОВИЛА:

у грудні 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом з посиланням на те, що 17 лютого 2015 року Апеляційним судом Херсонської області було постановлено ухвалу про стягнення з відповідачів на користь Приватного підприємства «Дніпротранс» грошових сум, дане грошове зобов'язання за цим судовим рішенням відповідачі не виконали, у позові поставлено питання про стягнення у відповідності до ст. 625 ЦК України на користь Приватного підприємства «Дніпротранс»:

- з ОСОБА_4 3919,10 гривні, які складають 3648,45 гривні компенсація втрат від інфляції та 270,65 гривні 3 % річних;

- з ОСОБА_6 3447,52 гривні, які складають 3209,43 гривні компенсація втрат від інфляції та 238,09 гривні 3 % річних;

- з ОСОБА_3 3557,43 гривні, які складають 3311,75 гривні компенсація втрат від інфляції та 245,68 гривні 3 % річних;

- з ОСОБА_5 1383,24 гривні, які складають 1287,71 гривні компенсація втрат від інфляції та 95,53 гривні 3 % річних.

Рішенням Суворовського районного суду міста Херсона від 16 березня 2016 року позовні вимоги задоволено у заявленому розмірі, вирішено питання відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в інтересах відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з посиланням на незаконність та необґрунтованість рішення суду просила його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки судом першої інстанції не було взято до уваги заперечення відповідачів, позивачем не доведено факту перерахування ним податків та інших обов'язкових платежів за відповідачів, які б вони мали йому повернути.

У судовому засіданні при апеляційному розгляді справи відповідачі та їх представник ОСОБА_2 вимоги скарги підтримали, пояснили, що податки з отриманих за рішенням суду коштів вони сплатили самостійно, податковими органами зараз вирішується питання про повернення їм сплачених сум, рішення апеляційного суду від 17 лютого 2015 року про стягнення з них на користь позивача грошових сум стало виконуватися тільки у грудні 2015 року шляхом утримання з їх пенсій, заперечень щодо правильності розрахунку позивача втрат від інфляції та 3-х відсотків річних відносно стягнутих з них сум вони не мають.

Представник позивача вважав скаргу такою, що задоволенню не підлягає, пояснив, що розрахунок за позовом здійснено з лютого по грудень 2015 року, після чого з пенсій відповідачів проводиться утримання суми боргу з пенсій.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 17 лютого 2015 року ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області у іншій справі постановлено стягнути на користь Приватного підприємства «Дніпротранс» безпідставно одержані за виконавчими листами з ОСОБА_4 9354,99 гривні, з ОСОБА_3 8491,66 гривні, з ОСОБА_5 3301,83 гривні, з ОСОБА_6 8229,30 гривні, вказане судове рішення набуло чинності і у відповідності до ст. 14 ЦПК України та ст. 124 Конституції України є обов'язковим до виконання, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до правильності вказаного рішення суду і у даній справі взятими до уваги бути не можуть.

Сторонами не заперечується та з матеріалів справи вбачається, що вказане рішення суду відповідачами добровільно виконано не було, його примусове виконання державною виконавчою службою фактично розпочалося тільки у грудні 2015 року.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, за ч. 5 останньої норми у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 17 лютого 2015 року визначено обов'язок відповідачів сплатити позивачу вказані вище грошові суми та право позивача на отримання цих сум, тим самим підтверджено наявність між сторонами грошового зобов'язання.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Ст. 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приведена останньою норма ЦК України захищає права кредитора грошового зобов'язання від знецінення в результаті інфляції своєчасно не повернутих боржником грошових котів, встановлює плату для останнього за користування належними до сплати кредиторові грошовими коштами за час прострочки та спонукає боржника до належного виконання зобов'язання.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, установивши, що рішенням суду у іншій справі встановлено наявність зобов'язання між сторонами, яке зводиться до сплати грошей, отже є грошовим, дійшов до обґрунтованого висновку про порушення відповідачами строку виконання грошового зобов'язання та на законних підставах задовольнив позовні вимоги із стягненням на користь позивача інфляційних витрат за час прострочки та 3 % річних від простроченої суми у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Приведений висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах у справах № 6-1946цс15, № 6-2168цс15.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не містить посилань на норми права чи обставини, які б могли бути підставами для її задоволення, скаргу слід відхилити, рішення у справі залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 16 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, на неї протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Г.В. Семиженко

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Г.Є. Лісова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.М. Полікарпова