Ухвала суду № 59766871, 17.08.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/1245/16-ц 17.08.2016 17082016 17.08.2016

Провадження №22-ц/784/1964/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 487/1245/16-ц Головуючий І інстанції - Павлової Ж.П.

Провадження № 22-ц/784/1964/16 Доповідач - Темнікова В.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Маляренко І.Б., Шаманської Н.О.,

за участю секретаря - Лептуга С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 липня 2016 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія (далі - ВАТ ЕК) «Миколаївобленерго» до ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про стягнення боргу за недовраховану електроенергію, -

В С Т А Н О В И Л А :

14 липня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій посилалась на те, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.05.2016р. було відмовлено в задоволені позову ПАТ «Миколаївобленерго» до неї про стягнення збитків. Під час розгляду зазначеної справи вона понесла судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення суду в сумі 275,60 грн. На підставі викладеного просила суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з ПАТ «Миколаївобленерго» на її користь судових витрат в сумі 275,60 грн.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 липня 2016 року в задоволені заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Не погодившись з даною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та постановити нову про ухвалення додаткового рішення про стягнення на її користь з позивача судових витрат у вигляді судового збору в сумі 275,60 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

ПАТ «Миколаївобленерго» звернулося до суду з запереченнями на апеляційну скаргу, в яких просило апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду залишити без змін, вважаючи її законною та обгрунтованою.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, надавши пояснення аналогічні змісту апеляційної скарги.

Представник ПАТ «Миколаївобленерго» не визнав доводи апеляційної скарги і дав суду пояснення, аналогічні змісту заперечень на апеляційну скаргу.

Постановляючи ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення, суд виходив з того, що діючим цивільно-процесуальним законодавством не передбачено стягнення стороні, на користь якої ухвалено рішення, судового збору, сплаченого за подачу заяви про перегляд заочного рішення, і ці вимоги відповідача не були предметом розгляду в ході судових засідань. Також суд зазначив, що це не позбавляє ОСОБА_1 права звернутися до суду з позовними вимогами про стягнення на її користь із другої сторони сплачених та документально підтверджених судових витрат.

Проте, приймаючи рішення з приводу даного питання, суд не в повній мірі врахував положення Закону України «Про судовий збір», якими передбачено сплату саме судового збору за подачу заяви про скасування заочного рішення, та роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», викладені в п.2 про те, що порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно ЦПК України. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки. Суд на зазначене уваги не звернув і передчасно дійшов висновку про можливість відповідачки звернутися до суду з позовними вимогами про стягнення на її користь із другої сторони сплачених та документально підтверджених судових витрат.

Крім того, постановляючи ухвалу, суд не дав належної правової оцінки тому, що згідно ст. 215 ЦПК України резолютивна частина рішення повинна містити відомості про розподіл судових витрат, що згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тобто, до обов'язкових дій суду під час ухвалення рішення суду законом віднесено і вирішення питання про розподіл судових витрат. А якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат, то відповідно до п. 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також із власної ініціативи суд на підставі статті 220 ЦПК має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання. При цьому додаткове рішення щодо розподілу цих судових витрат не ухвалюється і в задоволенні такої заяви має бути відмовлено тільки у тому випадку, коли під час розгляду справи докази на підтвердження понесених судових витрат суду не надавалися. Як убачається з матеріалів справи, в ній знаходиться документ про сплату судового збору за подання заяви про скасування заочного рішення у розмірі 275,60грн. (а. с. 40)., тобто відповідачкою надавалися докази про сплату даного судового збору. Розгляд цивільної справи закінчується винесенням рішення по суті заявлених позовних вимог. Остаточне рішення по справі було винесено 13.05.2016р. Тобто, під час ухвалення остаточного рішення по справі суд зобов'язаний був в рішенні суду вирішити питання про розподіл всіх посенесених сторонами судових витратах по справі.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, колегія суддів вважає, що висновок суду про відмову в ухваленні додаткового рішення по справі, є передчасним, як винесеним без урахування зазначених вище вимог закону. З урахуванням викладеного, ухвалу суду слід скасувати, як таку, що ухвалена з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а справу повернути до суду першої інстанції для повторного вирішення даного питання у передбачений законом спосіб, так як згідно ст. 220 ЦПК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12. 2009р. «Про судове рішення у цивільній справі», викладених в п. 20 додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. Оскільки рішення по справі ухвалене Заводським районним судом м. Миколаєва, як судом першої інстанції, то саме до його виключної компетенції законом віднесено і ухвалення додаткового рішення по справі.

Під час повторного розгляду справи суду слід також дати належну правову оцінку тому, чи містить ЦПК України виключення щодо виду судового збору, який підлягає присудженню стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Керуючись ст. 303,307,311,314,315, 220 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 липня 2016 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для повторного вирішення питання у передбачений законом спосіб.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: