Ухвала суду № 59763619, 12.08.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/961/16 Справа № 200/5932/16-к Слідчий суддя - Калініченко Г.П. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Васецької В.В.,

суддів Власкіна В.М., Коваленка В.Д.,

за участю секретаря Шемета Ю.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні, в залі апеляційного суду, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, без місця реєстрації, фактичне місце мешкання за адресою вулиця Романа Шухевича, 56 м. Дніпро

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040690004041 від 15 листопада 2015 року,

на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2016 року,

за участю прокурора Дорошенка А.В., підозрюваного ОСОБА_3, захисника ОСОБА_2, слідчого Гапіча В.О.

В апеляції захисник підозрюваного просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою обрати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги, захисник зазначає, що суд визначаючи, що ОСОБА_3 може переховуватися від слідства та вчинити аналогічні протиправні дії, лише з тяжкості предявленої підозри, не в повній мірі врахувавши при цьому дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання.

Крім того, захисник вказує на те, що слідчим суддею не перевірено обґрунтованість предявленої ОСОБА_3 підозри, а саме наявність доказів його причетності до інкримінованої події.

Також звертає увагу на наявність у підозрюваного міцних соціальних звязків, його щире каяття та співпрацю зі слідством, як на обставини, які не були в достатній мірі враховані судом при обранні міри запобіжного заходу.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2016 року, було задоволене клопотання слідчого СВ Ленінського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4, та відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя посилався на обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, а також на ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, слідчим суддею було враховано дані про особу підозрюваного, а також те, що ОСОБА_3 після повідомлення про підозру почав ухилятися від органів досудового розслідування шляхом переховування та був оголошений у розшук.

Заслухавши суддю доповідача, доводи захисника, який підтримав свою апеляцію, міркування підозрюваного, який підтримав апеляцію свого захисника, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, міркування слідчого, який вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що в провадженні слідчого СВ Ленінського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4, перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040690004041 від 15 листопада 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

27 травня 2016 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

31 травня 2016 року ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, було задоволене клопотання слідчого СВ Ленінського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про надання дозволу на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_3, для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

02 серпня 2016 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та затримано в порядку ст. 208 КПК України.

03 серпня 2016 року ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду було задоволене клопотання слідчого СВ Ленінського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4, та відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01 жовтня 2016 року, з можливістю звільнення з-під варти у разі внесення застави у сумі 38640 гривень, а визначений судом першої інстанції ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України є реальним.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що при обрані запобіжного заходу, у відповідності до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України, слідчим суддею досліджено обставини у обсязі, необхідному для вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які відповідають дослідженим матеріалам кримінального провадження. Обєктивно взято до уваги дані про особу ОСОБА_3, вагомість доказів щодо обґрунтованої підозри у вчинені ним тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Також перевірено наявність ризиків, визначених у клопотанні слідчого, враховано суспільний інтерес, спосіб, характер і зухвалість вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Колегія суддів вважає вірним висновок слідчого судді, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти наявним ризикам у кримінальному провадженні.

Також, суд першої інстанції у відповідності до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України вмотивовано, з урахуванням наявних підстав та обставин визначив щодо ОСОБА_3 заставу в кримінальному провадженні.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів, вважає обґрунтованим висновок слідчого судді першої інстанції про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш мяких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення встановленого судом ризику, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Мюррей проти Об'єднаного Королівства" зазначив, що факти, які викликають підозру, не обовязково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для предявлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».

При цьому, колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційних скарг, що на момент вирішення питання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованість підозри у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення слідчим належним чином не доведена, оскільки відповідно до п. 55 рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» факти, які викликають підозру, не обовязково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для предявлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Посилання захисника на наявність постійного місця проживання підозрюваного, хоча і має місце, однак самі по собі не є підставою для обрання більш мякого запобіжного заходу, а враховуються в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Разом з тим, слідчим суддею допущено порушення кримінального процесуального закону при визначенні строку дії ухвали про застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно із ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Згідно частини другої цієї статті, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

У відповідності до ч. 5 ст. 115 цього ж Кодексу, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.

При постановленні оскаржуваної ухвали вказані вимоги закону слідчим суддею не були виконані, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і слугує підставою для скасування судового рішення, яким було визначено строк тримання підозрюваного ОСОБА_3 під вартою - 01 жовтня 2016 року, тобто більш ніж 60 днів з моменту його затримання у порядку ст. 208 КПК України, яке, виходячи з протоколу затримання, 02 серпня 2016 року.

Поряд з цим, колегія суддів не може погодитись з рішенням слідчого судді в частині визначення розміру застави.

Згідно з ч. 1 ст. 182 КК України застава полягає у внесенні грошових коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обовязків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обовязків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених ч. 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обовязків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частини 4 цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обовязки з передбачених ст. 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 цієї статті.

Визначаючи розмір застави у 30 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто 38640 гривень, слідчим суддею не врахований п.16 ч.1 ст. 3 КПК України, відповідно до якого розмір заробітної плати це грошова сума, що дорівнює місячному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія.

Законом України «Про Державний бюджет на 2016 рік» (ст.8) встановлена з 1 січня у 2016 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі 1378 гривень.

З урахуванням зазначеного, на переконання колегії суддів, в контексті вимог вищевикладених норм кримінального процесуального закону, розмір застави має складати 41340 гривень.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК України, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу та постановити нову.

Отже, враховуючи викладені обставини, колегія суддів, дійшла висновку про скасування ухвали слідчого судді на підставі ч. 1 ст. 412 КПК України з постановленням згідно п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України нової ухвали суду апеляційної інстанції, якою слід задовольнити клопотання слідчого та застосувати у даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30 вересня 2016 року і вважає, що саме цей запобіжний захід зможе запобігти наявним ризикам та виключає можливість застосування щодо підозрюваного менш тяжких запобіжних заходів, на яких наполягала сторона захисту та визначити розмір застави в сумі 413040 гривень.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що слідчий суддя допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому постановлене ним рішення підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 182, 184, 194, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2016 року скасувати.

Постановити нову ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області, якою клопотання слідчого СВ Ленінського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4, про обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 30 вересня 2016 року включно.

Визначити відносно підозрюваного ОСОБА_3 заставу у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що складає 413040 гривень. У випадку внесення застави на депозитний рахунок суду вважати, що до нього обраний запобіжний захід у вигляді застави з покладанням обовязків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме :

-прибувати за кожною вимогою слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, прокурора чи суду, в залежності від стадії кримінального провадження;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично мешкає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду, в залежності від стадії кримінального провадження;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суду, в залежності від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з-під варти у звязку із внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.

Попередити підозрюваного ОСОБА_3 в тому, що у разі невиконання покладених обовязків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України в порядку, передбаченому ч. 9 ст. 182 КПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає.

Судді апеляційного суду :

__ __ ____ ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_7