Ухвала суду № 59760407, 03.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" серпня 2016 р. м. Київ К/800/27290/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Моторний О.А., Острович С.Е.,

за участю секретаря Шевчук П.О.,

та представників сторін:

позивача - Борзяниці Д.Г.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - Інспекція) та Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області (далі - Управління)

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.01.2015

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2015

у справі № 818/3507/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" (далі - Товариство)

до Інспекції

та Управління

про стягнення заборгованості.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про стягнення з Державного бюджету України бюджетної з відшкодування ПДВ у сумі 9 000 000 грн. та 2 130 249,99 грн. пені за несвоєчасне повернення ПДВ з бюджету.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.01.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2015, позов задоволено частково; з Державного бюджету України на користь платника стягнуто бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ у сумі 9 000 000 грн., а також 1 386 368,77 грн. пені; в решті позову відмовлено. Судові акти зі спору мотивовані тим, що право платника на одержання зазначеної суми бюджетного відшкодування підтверджено у процедурі адміністративного та судового оскарження, тоді як неповернення платникові належних з бюджету сум ПДВ у визначений законом строк передбачає нарахування пені на суму бюджетного боргу. Водночас суди дійшли висновку про неправильне обчислення платником суми пені, що підлягає нарахуванню відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційними скаргами Інспекції та Управління, в яких вони просять скасувати ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій. Мотивуючи касаційні вимоги, Інспекція зазначає про протиправність нарахування пені у порядку пункту 200.23 статті 200 ПК на стадії виконання судового рішення про стягнення коштів з бюджету; також Інспекція зазначає, що у ході вирішення цього спору позивачеві вже було повернуто з бюджету ПДВ у сумі 9 254 325 грн., що виключає можливість задоволення даних позовних вимог у відповідній частині. Управління, в свою чергу, зазначає, що воно не наділено повноваженнями виконувати судові рішення про стягнення грошових сум з бюджету.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у податковій декларації з ПДВ, поданій Товариством до Інспекції за квітень 2013 року, позивачем було задекларовано суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 9 000 000 грн.

За наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування Товариством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень та червень 2013 року, оформленої актом від 31.07.2013 № 86/15.02-22/38137023, Інспекцією зроблено висновок, зокрема, про завищення платником суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку за квітень 2013 року, на 9 000 000 грн. та у зменшення податкових зобов'язань за квітень 2013 року на 2 140 516 грн. Наведені висновки слугували підставою для прийняття Інспекцією податкового повідомлення-рішення від 12.11.2013 № 0004781502/16720, згідно з яким Товариству визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2013 року в розмірі 11 140 516 грн. із застосуванням 2 785 129 грн. штрафних санкцій.

У процедурі адміністративного оскарження зазначений акт індивідуальної дії було скасовано (згідно з рішенням Міністерства доходів і зборів України від 27.03.2014 № 5428/6/99-99-10-01-15) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.04.2014 № 0001601502/19995 про визначення платникові суми завищення бюджетного відшкодування за квітень 2013 року в розмірі 1 645 479 грн. із застосуванням 411 370 грн. штрафних санкцій.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 у справі № 818/515/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014, податкове повідомлення-рішення від 08.04.2014 № 0001601502/19995 визнано протиправним і скасовано.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ визначено статтею 200 ПК, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим Кабінетом Міністрів України постановою від 17 січня 2011 року № 39 (далі - Порядок).

Пунктом 200.7 статті 200 ПК передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (пункт 200.10 статті 200 ПК).

Згідно з пунктом 200.14 статті 200 ПК якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування (підпункт «б»).

В силу вимог пункту 200.15 цієї ж статті ПК у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За правилами пункту 200.13 статті 200 ПК та пункту 9 Порядку на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Аналізовані норми матеріального права свідчать на користь висновку про те, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком, у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення.

Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Отже, вимога позивача про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ не є правильним способом захисту його прав. Таким чином, висновки судів першої і апеляційної інстанцій про можливість задоволення вимог щодо стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ зроблені цими судами із неправильним застосуванням норм матеріального права.

В цьому випадку правильним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету. Адже саме рішення суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності Інспекції щодо неподання до органу державної казначейської служби висновку про суми відшкодування ПДВ має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Наведене у даному випадку вимагало від суду першої інстанції вирішити питання щодо необхідності виходу за межі позову, заявленого Товариством, оскільки відповідна матеріальна-правова вимога позивачем не заявлялася.

Оскільки при вирішенні спору суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, та допустили порушення процесуального закону, що не можуть бути усунуті касаційним судом з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення процесуальних питань, викладених в цій ухвалі, та прийняття правильного і обґрунтованого рішення по суті спору з урахуванням вказівок та висновків касаційного суду.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області задовольнити частково.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.01.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2015 у справі № 818/3507/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.А. Моторний С.Е. Острович