Ухвала суду № 59760397, 03.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" серпня 2016 р. м. Київ К/800/34313/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Пилипчук Н.Г., Цвіркун Ю.І.,

за участю секретаря Шевчук П.О.,

та представників сторін:

позивача - Макаренка С.В.,

відповідача - Левченка О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - Інспекція)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015

у справі № 804/8697/13-а

за позовом Інспекції

до публічного акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" (далі - Товариство)

про стягнення заборгованості.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Інспекція звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила зобов'язати відповідача здійснити нарахування та сплату податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 3 793 247 грн. На обґрунтування позовних вимог Інспекція послалася на штучне заниження платником бази та об'єкта оподаткування податку на прибуток шляхом експорту товарів з порушенням правил застосування звичайних цін.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015, у позові відмовлено. Судові акти зі спору мотивовані тим, що невідповідність експортних цін, застосованих платником при виконанні операцій з нерезидентом - фірмою Clareshoim Marketing LTD (Британські Віргінські острови), рівню звичайних цін, слугувала підставою для прийняття Інспекцією податкового повідомлення-рішення від 24.01.2013 № 0000091700, яке скасовано у судовому порядку; з огляду ж на преюдиціність обставин, установлених у судовому рішенні зі справи № 804/1878/13а, підстави для задоволення даного позову відсутні.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про відсутність ділової мети в операціях з реалізації позивачем на експорт товару за явно заниженою ціною, тоді як підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК) передбачено право контролюючого органу на звернення до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань у результаті застосування звичайних цін.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями було встановлено, що Інспекцією було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, оформлену актом від 03.01.2013 № 8/17-0/05761620. Перевіркою встановлено здійснення позивачем завідомо збиткових операцій з експорту власної продукції - сечовини (карбаміду) - за явно заниженою, нерегулярною для платника ціною, що не відповідала рівню звичайної ціни на ринку відповідного товару; наведений висновок слугував підставою для прийняття Інспекцією податкового повідомлення-рішення від 24.01.2013 № 0000091700, за яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 3 793 247 грн.

Зазначений акт індивідуальної дії було скасовано за наслідками його оскарження Товариством у судовому порядку згідно з постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 у справі № 804/1878/13-а; ухвалюючи зазначене рішення, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність Інспекцією факту невідповідності експортної ціни товару, використаної позивачем при виконанні зовнішньоекономічних контрактів, рівню звичайних цін з урахуванням усіх факторів ціноутворення.

В основу рішення про задоволення даного позову судами покладено висновок про преюдиційний характер обставин, установлених постановою апеляційного суду зі справи № 804/1878/13-а.

Втім з обґрунтованістю такого висновку судів погодитися не можна.

Так, згідно з підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 ПК органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Водночас за правилами пункту 39.15 статті 39 ПК у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Таким чином, процедура визначення платникові податків податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін передбачає обов'язкові етапи, а саме - проведення перевірки та винесення за її результатами окремого податкового повідомлення-рішення, в якому визначається сума грошового зобов'язання внаслідок використання звичайних цін.

У разі ж оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення платником податків або несплати визначеного в ньому грошового зобов'язання таке повідомлення-рішення вважається відкликаним. Після цього керівник контролюючого органу звертається з позовом до платника податків про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Отже, звернення керівника органу державної податкової служби з наведеним позовом є завершальною стадією законодавчо встановленої послідовності дій податкового органу у випадку виявлення порушення платником правил застосування звичайних цін. При цьому обов'язковою передумовою для звернення із розглядуваним позовом є відкликання податкового повідомлення-рішення, винесеного податковим органом на підставі пункту 39.15 статті 39 ПК.

Наведене виключає наявність ознак преюдиційності у обставин, установлених судовим рішенням у справі, предметом якої є скасування прийнятого у порядку пункту 39.15 статті 39 ПК податкового повідомлення-рішення. В іншому випадку подання контролюючим органом позову на реалізацію передбаченого підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 ПК повноваження було б зайвою дією з огляду на заздалегідь визначений результат такого звернення.

Згідно з підпунктом 153.2.1 пункту 153 статті 153 ПК дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Нормою підпункту 153.2.3 положення наведеного припису поширено на операції, зокрема з особами, які не є платниками податку на прибуток.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який втратив чинність з 01.01.2013) передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПК. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 ПК.

Ринковою ціною є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (підпункт 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК).

А відтак для правильного вирішення цього спору судам слід було безпосередньо встановити обставини щодо дотримання платником правил застосування звичайних цін за операціями з реалізації на експорт сечовини (карбаміду) на виконання зовнішньоекономічних контрактів, укладених з нерезидентом - фірмою Clareshoim Marketing LTD (Британські Віргінські острови), дослідивши усі надані учасниками провадження аргументи та докази на підтвердження рівня цін на вказану продукцію у перевіреному періоді з урахуванням усіх факторів ціноутворення, з'ясувати причини відхилення застосованої позивачем ціни від відповідних ринкових (у разі наявності такого відхилення) та на підставі цього постановити правильне і вмотивоване рішення у відповідності з вимогам статті 159 КАС.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015 у справі № 804/8697/13-а скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Г. Пилипчук Ю.І. Цвіркун