Постанова № 59760209, 11.08.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2634/15

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представників апелянта - Шаповал Н.Д., Семенюк Т.Г., Чумаченко О.М.;

представника відповідача - Караханяна А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу публічного акціонерного товариство «Одеснафтопродукт» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариство «Одеснафтопродукт» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року публічне акціонерне товариство «Одеснафтопродукт» (далі - ПАТ «Одеснафтопродукт») звернулось до суду першої інстанції з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі -ДПІ у Приморському районі м. Одеси), в якому просило визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 01 грудня 2014 року за № 0002512205, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік у розмірі 11 867 580 грн.;

- від 01 грудня 2014 року за № 0002502205, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму основного платежу в розмірі 454 693 та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 227 346 грн.

- від 10 лютого 2015 року за № 0000112204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму основного платежу 171 287 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 42 822 грн.;

- від 10 лютого 2015 року за № 0000102204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 287 406 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 143 703 грн.

В обґрунтування протиправності прийнятих рішень, позивач посилається на неправильне тлумачення контролюючим органом при проведенні податкової перевірки норм податкового законодавства, вважає, що висновки даного суб'єкта владних повноважень, які стали підставою для прийняття рішень, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях і не підтверджені належними доказами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси в частині донарахування грошового зобов'язання у загальній сумі 4 427,49 грн. (у тому числі основний платіж 2 951,66 грн., 1 475,83 грн. - штрафні санкції).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

В апеляційній скарзі ПАТ «Одеснафтопродукт» вказує на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки судом не в повній мірі було з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими є недоведеними, а також допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Одеснафтопродукт» підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

Як слідує із матеріалів справи дане товариство зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради 08 серпня 1995 року.

Основним видом діяльності є транспортне оброблення вантажів.

За іншими видами діяльності товариство займається, у тому числі оптовою торгівлею твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, роздрібною торгівлею пальним, складським господарством (т.1 а.с.133-137).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «Одеснафтопродукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року, про що складено акт від 12 листопада 2014 року №6772/15-53-22-05/03482749 (надалі - Акт перевірки) (т.1 а.с.15-56).

Перевіркою встановлені наступні порушення Податкового кодексу України:

- п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14; п.50.1 ст.50; п.п.135.5.4 п.п.135.5.5 ст.135; п.138.4, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138; п.п.139.1.6 п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139; п.150.3 ст.150;

- п.п.14.1.54, п.п.14.1.180, п.14.1 ст.14; п.п.162.1.3 п.162.1 ст.162; п.163.1 ст.163; ст. 168.

Зазначені порушення призвели до заниження ПАТ «Одеснафтопродукт» податку на прибуток за ІІІ квартали 2013 року у розмірі 454 693 грн. та до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток станом на 31 грудня 2013 року в загальній сумі - 11 867 580 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 грудня 2014 року:

- за №0002512205, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11 867 580,00 грн. (т.1 а.с.58);

- за №0002502205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 682 039,00 грн., у тому числі за основним платежем - 454 639,00 грн., штрафними санкціями - 227 346,00 грн. (т.1 а.с.59).

У результаті адміністративного оскарження, прийнятих податкових повідомлень-рішень, ГУ ДФС в Одеській області податкове повідомлення-рішення за №0002512205 від 01 грудня 2014 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11 867 580,00 грн., залишає без змін, а податкове повідомлення-рішення за №0002502205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток за основним платежем - 454 639,00 грн. та за штрафними санкціями - 227 346,00 грн. - скасовує в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 167 287,00 грн. та в частині застосованої штрафної санкції з цього податку на суму 83 643 грн. (т.1 а.с.61-76).

На підставі рішення ГУ ДФС в Одеській області, відповідачем, 10 лютого 2015 року, прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- за №0000202204, яким ПАТ «Одеснафтопродукт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 431 109,00 грн., у тому числі за основним платежем - 287 406,00 грн., 143 703 грн. - за штрафними санкціями (т.1 а.с.57);

- за №00001122011 від 10 лютого 2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток на загальну суму 214 109,00 грн., (за основним платежем - 171 287,00 грн., за штрафними санкціями - 42 822,00 грн.) (т.1 а.с.60).

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив із декілька позицій.

Так, відмовляючи у скасуванні податкового повідомлення-рішення за №0002502205 від 01 грудня 2014 року суд зазначив, що воно, у зв'язку зі зменшенням контролюючим органом нарахованої суми грошового зобов'язання, за раніше прийнятим податковим повідомленням-рішенням, відповідно до п.п.5.1.2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків вважається - відкликаним.

Відмовляючи у скасуванні решти, прийнятих податкових повідомлень-рішень, суд вважав обґрунтованою та правильною позицію контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток, про завищення останнім валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування у зв'язку з невірно сформованою собівартістю реалізованих товарів.

Скасовуючи частково податкове повідомлення-рішення за №0000202204, суд не погодився з висновком ДПІ у Приморському районі м. Одеси про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на 20 111 829,00 грн. і визнав, що таке порушення мало місце на суму - 18 046 308 грн.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає правильною правову позицію суду першої інстанції про відмову позивачу у задоволенні позовної вимоги щодо скасування податкового повідомлення рішення, яке було скасоване в порядку адміністративного оскарження і яке є відкликаним.

Водночас, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем занижено інші доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, про те, що є факт завищення товариством витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також про те, що неправильно сформована собівартість наданих послуг.

Також суд апеляційної інстанції вважає, що судом порушена ст.163 КАС України, що виразилося у невідповідності мотивів викладених у мотивувальній частині рішення суду з остаточними висновками, які містяться в резолютивній частині.

Правова позиція суду апеляційної інстанції заснована на наступному.

Апелянт, у прохальній частині своєї скарги, ставить питання про скасування податкового повідомлення-рішення за №0002502205 від 01 грудня 2014 року, яке було частково скасоване за результатами його адміністративного оскарження, не наводячи для цього правових підстав.

Колегія суддів вважає, що ця вимога апелянта не може бути задоволена, за тими ж самими підставами, на які послався суд першої інстанції, а саме, на підставі п.п.5.1.2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків.

Так, відповідно до цього пункту, якщо орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення, воно вважається відкликаним.

Переходячи до порушень підприємством п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України підприємством занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму умовно нарахованих відсотків поворотної фінансової допомоги.

Враховуючи, що Договір комісії, укладений між ТОВ «Пафіс» та ТОВ «Одесанфтопродукт» не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій в якості плати за користування такими грошовими коштами та визначає обов'язок щодо повернення грошових коштів, то грошові кошти, за ствердженням відповідача, отримані ПАТ «Одеснафтопродукт» від ТОВ «Пафіс» у сумі 9 565 948,11 грн. підпадають під визначення суми поворотної фінансової допомоги відповідно до п. п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України і умовно нараховані відсотки на ці кошти повинні включатися до складу валових доходів підприємства.

В Акті перевірки контролюючого органу зазначено (т.1 а.с.21-22), що підприємством занижено інші доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму умовно нарахованих відсотків на суму поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді в розмірі 38 238 грн. (323 428 грн. - 361 666 грн.), у тому числі:

- 3 квартал 2012 року заниження у сумі - 180 833 грн.;

- 2012 року заниження в сумі - 361 666 грн.;

- 2013 рік завищення на 323 428 грн.

З 2013 року позивач проводить нарахування умовно нарахованих відсотків на суму поворотної фінансової допомоги за вказаним договором комісії.

У податковій звітності, а саме Декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік ПАТ «Одеснафтопродукт» самостійно внесено коригування по рядку 03 ІД Декларації «Інші доходи» за період 3 квартал 2012 року та 2012 року.

Водночас, ДПІ у Приморському районі м. Одеси вважає, що таке коригування проведено з порушенням п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 травня 1999 року за №137.

Порушення, на думку податкової інспекції, полягає в тому, що зміни до фінансової звітності не внесені за той період, в якому виявлені помилки, не обнародувана інформація про виправлення помилок минулих років.

Із матеріалів справи слідує, що 19 лютого 2009 року між ТОВ «Пафіс» (Комітент) та ТОВ «Одеснафтопродукт» (Комісіонер) укладено договір комісії №2009К-13 відповідно до умов якого, Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду у розмірі 300 грн. укласти від свого імені, але за рахунок Комітенту договір про купівлю нафтопродуктів. (т.1 а.с.88-90).

Відповідно до п. 2.1. Договору комісії Комітент зобов'язаний перерахувати Комісіонеру загальну суму авансового платежу в розмірі не менше, ніж 13 535 648,11 грн. на поточний рахунок Комісіонера до 28 лютого 2009 року.

Згідно з п. 2.9 цього ж договору, у разі порушення Комітентом строку сплати авансового внеску, передбаченого п. 2.1 Договору, Комісіонер зобов'язаний повернути все, одержане по цьому договору від Комітента.

Станом на 01 липня 2012 року у підприємства обліковувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ «Пафіс» у сумі 9 565 648,11 грн., станом на 01 жовтня 2012 року - 9 565 648,11 грн., станом на 31 грудня 2012 року - 9 565 648,11 грн., станом на 31 грудня 2013 року - 9 560 000 грн.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та отримання позивачем оплати в повному обсязі і діє до виконання сторонами своїх обов'язків.

На виконання умов цього Договору ПАТ «Одеснафтопродукт» повернуло на поточний рахунок ТОВ «Пафіс» грошові кошти, згідно платіжних доручень на загальну суму - 728 148,11 грн.(29.03.2010 року, 28.02.2013 року, 24.10.2014 року).

У відповідності до п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин), інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпункт 14.1.257.пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України надає тлумачення терміну фінансова допомога та зазначає, що фінансова допомога надається на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення;

Апелянт, не погоджуючись з доводом контролюючого органу, що кошти отримані від ТОВ «Пафіс» за договором комісії підпадають під визначення поворотної фінансової допомоги і на цю суму повинні нараховуватися умовні відсотки, зазначає наступне.

Так, на думку апелянта, договір на отримання поворотної фінансової допомоги не передбачає отримання платником податків компенсації.

Водночас, п.3.1 Договору комісії встановлює отримання Комісіонером комісійної винагороди.

Тому, на думку апелянта, його заборгованість перед ТОВ «Пафіс» є поточною кредиторською заборгованістю, строк позовної давності за якою не минув, тому що останнє повернення коштів відбувалося у жовтні 2014 року.

Окрім того, апелянт зазначає, що даний Договір є дійсним і він буде виконувати свої зобов'язання за цим договором.

Доводом апелянта також є те, що кваліфікація отриманих грошових коштів за договором комісії, як фінансова допомога, не відповідає стандартам фінансового обліку, а п. 6.2. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства юстиції 14.12.1999 року №860/4153, не визнає доходом суму надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента тощо.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи позивачем за період дії договору комісії жодних умов цього договору не виконані, купівля нафтопродуктів не здійснювалася, звіт комісіонера не складався. Тобто, фактично, отримані кошти від ТОВ «Пафіс» позивач використовував для здійснення своєї фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що посилаючись на договір комісії на придбання нафтопродуктів, позивач виконав операції, які згідно податкового законодавства характеризуються як господарські операції з отримання фінансової допомоги.

Спростовуючи доводи апелянта, також слід зазначити, що дослідженню в даному випадку підлягає саме господарська операція, її наслідки, а не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правової угоди, оскільки стан виконання податкових обов'язків визначається виключно дотриманням податкового, а не інших галузей законодавства, та вирішальне значення має не те, про що сторони домовилися, а те, що вони вчинили, тобто не зміст зобов'язання, а його фактичне виконання.

Водночас, погоджуючись з висновком податкового органу щодо правової кваліфікації договору комісії, колегія суддів вважає, що у позивача були відсутні підстави вносити коригування до податкової звітності до отримання результатів розгляду скарг, поданих в порядку адміністративного оскарження.

Із матеріалів справи вбачається, що 22 жовтня 2012 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси на підставі акта перевірки від 08 жовтня 2012 року №6069/22-1/03482749 прийнято податкове повідомлення-рішення за №0002222200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 686 836 грн. та застосовано штрафні санкції 171 709 грн., та податкове повідомлення-рішення №0002232200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у сумі 1 011 137 грн. (т.1 а.с.124-125)

При цьому, рішенням ДПС в Одеській області від 28 грудня 2012 року №34853/10/10-2007 податкове повідомлення-рішення №0002232200 від 22.10.2012р. залишено без змін, а податкове повідомлення - рішення №0002222200 від 22 жовтня 2012 року - скасовано в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток і сума основного платежу стала складати 515 549 грн., а штрафні санкції - в сумі 128 887 грн.

Не погоджуючись з рішенням ДПС в Одеській області, позивач звернувся зі скаргою до ДПС України та 01 лютого 2013 року отримав рішення про відмову в задоволенні скарги.

Обов'язок виконувати рішення контролюючого органу виникає у платника податків протягом 10 календарних днів після його узгодження, який закріплений у п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 57.2 ст. 57 Кодексу, у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у Кодексі, а якщо такі строки не визначено, то протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 Кодексу). Відповідно до ст. 56.15 ст. 56 Кодексу скарга, подана із дотриманням строку, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань (10 днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення), визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Отже, ПАТ «Одеснафтопродукт» правомірно зараховано в дохід підприємства суму умовно нарахованих відсотків в розмірі 180 833 грн. в 2013 році, тобто після узгодження податкових зобов'язань.

Ствердження контролюючого органу про те, що товариство повинно було виконати податкове зобов'язання за 3 квартал 2012 року суперечить вищевикладеним нормам.

На підтвердження того, товариством обнародувана інформація про виправлення помилки минулих років свідчить копія «Балансу» (звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2013 року.

У цьому Балансі, а саме в рядку «Дебіторська заборгованість за розрахунками у тому числі з податку на прибуток (код рядка 11 36)» відображено податок на прибуток на початок звітного періоду - 232, на кінець звітного періоду - 18, тобто з урахуванням виправленої помилки.

Аналізуючи правовідносини позивача з ПрАТ «Синтез Ойл», колегія суддів встановила наступне.

Податковою перевіркою встановлено, що в порушення абзацу третього п.п.139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України ПАТ «Одеснафтопродукт» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 1 065 521 грн.

Дане порушення, на думку посадових осіб податкової інспекції, виникло в результаті віднесення ПАТ «Одеснафтопродукт» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податку на додану вартість, витрати на придбання послуг від ПРАТ «Синтез Ойл» із транспортування та обробки (перевалки) вантажів (нафти), що переміщувалися територією України в режимі транзиту на загальну суму 201 196 грн. за договором №31/11 від 01 жовтня 2011року.

Контролюючий орган вважає, що відповідно до п. 197.8 ст.197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням).

Зміст договору, укладеного 30 квітня 2010 року між ЗАТ «Синтез Ойл» (Виконавець) та ПАТ «Одеснафтопродукт» (Замовник) свідчить про те, що Виконавець за дорученням Замовника приймає на себе функції вантажоодержувача та вантажовідправника на станції «Одеса-Пересип» Одеської залізниці при здійсненні залізничних перевезень, що прибувають або відправляються за договорами, укладеними Замовником із третіми особами, а Замовник зобов'язується сплачувати послуги Виконавця та компенсувати Виконавцю витрати, пов'язані з виконанням доручень Замовника (т.1, а. с. 94-106).

01 жовтня 2011 року між ПРАТ «Синтез Ойл» (Виконавець) та ПАТ «Одеснафтопродукт» (Замовник) укладено Договір №31/11 про надання послуг, відповідно до умов якого, Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги, пов'язані з навантаженням, вивантаженням, перевантаженням (надалі - вантажні операції) нафти та нафтопродуктів (надалі - Вантаж) на/з морський транспорт Замовника у причалів Одеського морського торгівельного порту, а Замовник зобов'язується прийняти та сплатити надані Виконавцем послуги на умовах Договору (т.1 а.с.102-106).

Виконання умов даних договорів підтверджується наявними у матеріалах справи актами виконаних робіт, актами наливу та відвантаження нафтопродуктів у вагонах-цистернах, актами взаємних звірок розрахунків та виконаних робіт (послуг), податковими накладними (т.1 а.с.170-250, т.2 а.с.1-15).

Також до суду апеляційної інстанції в якості доказів, що підтверджують правомірність віднесення позивачем до витрат вартість послуг, наданих ПРАТ «Синтез Ойл» надано:

- договір №72/13 про перевалку нафти та нафтопродуктів між ПАТ «Одеснафтопродукт» та Компанією «United Oil (BVI) Group Limited» від 01 травня 2010 року та 01 травня 2013 року;

- акти приймання-передачі наданих послуг між ПРАТ «Синтез Ойл» та ПАТ «Одеснафтопродукт» за 3 квартал 2012 року, за 2013 рік;

- акти приймання-передачі наданих послуг між ПАТ «Одеснафтопродукт» та Компанією «United Oil (BVI) Group Limited»;

- акти наданих послуг між ПАТ «Одеснафтопродукт» та Компанією «United Oil (BVI) Group Limited».

Із договорів, укладених між ПАТ «Одеснафтопродукт» та Компанією «United Oil (BVI) Group Limited» вбачається, що Виконавець, в особі ПАТ «Одеснафтопродукт», бере на себе зобов'язання надати Замовнику, в особі Компанії «United Oil (BVI) Group Limited», послуги з перевалки нафти та нафтопродуктів, які слідують через територію України в митних режимах: експорт, імпорт, транзит.

Тобто, до умов цих договорів Виконавець взяв на себе обов'язок супроводжувати вантаж на території України, а саме здійснювати його приймання з залізничного та морського транспорту в свої резервуари, накопичувати товар для відвантаження на ж/д або морський транспорт, а також відвантажувати його на ж/д або морський транспорт.

З пояснень представників позивача вбачається, що Компанія «United Oil (BVI) Group Limited» є вантажовідправником нафти, вона є кінцевим набувачем вантажу і це передбачено договором між ТОО ТенгізШевройл (Казахстан) та Компанією «United Oil (BVI) Group Limited».

Із зазначених причин, позивач на вимогу суду не зміг надати договір, укладений між ТОО ТенгізШевройл (Казахстан) та Компанією «United Oil (BVI) Group Limited», так як він не є учасником даного договору.

Пунктом 7.7 наведених договорів встановлено, що право власності на товар к Виконавцю не переходить, а пунктом 4.4 встановлено, що Замовник відшкодовує Виконавцю усі витрати, які він несе при супроводженні товару на території України.

Для виконання робіт за цими договорами, позивач залучив ПРАТ «Синтез Ойл», яке за основним видом своєї діяльності надає допоміжні послуги у транспортній діяльності, пов'язані з навантаженням, вивантаженням, перевантаженням нафти та нафтопродуктів на залізничний та морський транспорт та послуги з перевезення нафти сирої залізничним транспортом.

Апелянт, вважаючи неправомірними висновки контролюючого органу, що дані операції регулюються п. 197.8 ст.197 Податкового кодексу України, з посиланням на Закон України «Про транзит вантажів» зазначив, що транзитні послуги - це безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо. Транзитні послуги, призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються на підставі дво- чи багатосторонніх договорів між учасниками транзиту. Учасниками транзиту є вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти та ін.).

Аналізуючи наведене законодавство, апелянт стверджує, що він не є учасником транзиту, а тому не звільняється від віднесення сплачених сум ПДВ до витрат.

Суд першої інстанції, вирішуючи це питання не погодився з висновком контролюючого органу про завищення позивачем витрат за даними операціями на загальну суму 1 065 521 грн.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги акт ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області від 02 жовтня 2013 року №569/15-03-22-01-0301/14343703 «Про результати планової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства «Синтез Ойл» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року», в якому не встановлено їх заниження та/або завищення визначення податкових зобов'язань за період, що перевірявся (т.3 а.с.156-160).

Так само не встановлено заниження та/або завищення податкових зобов'язань ПРАТ «Синтез Ойл» в періоді з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року (згідно Акту ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області від 08.05.2015р. №517/15-03-22-01-0301/14343703) (т.3 а.с.161-166).

Разом із тим фактично визнавши в мотивувальній частині протиправність рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси на загальну суму 1 065 521 грн., суд першої інстанції не відобразив це в резолютивній частині рішення.

Колегія суддів вважає обґрунтованим ствердження позивача про те, що правовідносини, які склалися між ним та Компанією «United Oil (BVI) Group Limited» не є правовідносинами між вантажовласником та виконавцем транзитних послуг.

У своєму листі від 20 вересня 2011 року, № 246/7/15-3417-01 «Про обкладення ПДВ послуг при транзиті вантажів», який є чинним, ДПА України надала роз'яснення, що застосування пункту 197.8 статті 197 Податкового кодексу України можливо при наданні послуг, пов'язаних із транзитним перевезенням вантажів, якщо однією зі сторін договору, на підставі якого надаються такі послуги, є вантажовласник (отримувач транзитних послуг).

Водночас, послуги, які надаються сторонніми організаціями та на підставі окремих договорів підприємству, що надає послуги, пов'язані з транзитним перевезенням вантажів, не звільняються від оподаткування податком на додану вартість на підставі пункту 197.8 статті 197 Кодексу.

Відповідно до п. 139.1.6 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), у разі якщо платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно проводить операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не включена до податкового кредиту такого платника податку згідно з розділом V цього Кодексу.

Отже, у випадку наявності у ПРАТ «Синтез Ойл» документів, що підтверджують надання послуг, пов'язаних з транзитним перевезенням вантажів, останній не оподатковував операції ПДВ та надавав на адресу ПАТ «Одеснафтопродукт» податкові накладні без ПДВ.

Якщо на дату виникнення податкових зобов'язань з постачання послуг у ПРАТ «Синтез Ойл» були відсутні документи, що підтверджують здійснення послуг по вантажу, який перевозився в режимі транзиту, останній оподатковував ПДВ вартість послуг в повному обсязі.

У подальшому ПАТ «Одеснафтопродукт», керуючись пунктами 199.1, 199.2, 199.4 ст.199 Податкового кодексу України, розраховував частину використання послуг в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях і відносив до складу податкового кредиту відповідну частину, а залишок ПДВ до складу витрат згідно з п. 139.1.6 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин).

Колегія суддів бажає підкреслити, що вартість придбаних у ПРАТ «Синтез Ойл» послуг (в тому числі ПДВ) є витратами ПАТ «Одеснафтопродукт», оскільки відповідають визначенню витрат, що міститься у п. 14.1.27 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин).

Так, відповідно до цієї правової норми, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Наступне податкове правопорушення, яке ставиться у провину позивачу, це порушення абз. 3 п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), а саме завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 5 386 947 грн.

Зазначене порушення полягає в тому, що ПАТ «Одесанафтопродукт», отримуючи послуги від ПРАТ «Синтез Ойл» за наведеними вище договорами, вартість цих послуг віднесло до складу витрат у рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)», але фактично у перевіряємому періоді не отримано у повному обсязі доходів від здійснення послуг, пов'язаних з перевалкою та зберіганням нафтопродуктів, фактично не компенсовані витрати, пов'язані з загальновиробничими витратами пов'язаними з здійсненням послуг з перевезення та навантаження нафти.

Спростовуючи даний довід, суд апеляційної інстанції бажає зазначити наступне.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пункт 135.1.статті 135 Податкового кодексу України встановлює, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг ( п. 137.1 ст.137 Кодексу).

Як свідчать докази, які знаходяться в матеріалах справи, отримані від ПРАТ «Синтез Ойл» роботи та послуги, позивач замовляв для здійснення послуг, пов'язаних з перевалкою та зберіганням нафти для Компанії «United Oil (BVI) Group Limited».

Пунктом 4.4 договору між позивачем та нерезидентом встановлено, що Замовник відшкодовує Виконавцю усі витрати, які він несе при супроводженні товару на території України.

Таким чином, для правильного формування витрат та доходів відбувалися дві події в одному періоді: отримання послуг від ПРАТ «Синтез Ойл» (віднесення їх до витрат) та надання послуг Компанії «United Oil (BVI) Group Limited» (віднесення їх до доходів).

Співставлення актів за вказаними операціями свідчить про те, що вони складені в одному звітному періоді.

Суд першої інстанції, стверджуючи про те, що позивачем невірно сформована собівартість реалізованих товарів та у перевіряємому періоді не отримано в повному обсязі доходів від здійснення послуг з перевалки та зберігання нафтопродуктів робить висновок про завищення собівартості та витрат, а не про заниження доходу.

Отже, з одного й того ж питання робляться протилежні висновки.

До того ж, контролюючим органом встановлено, що в порушення вимог п.138.4 ст.138, п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 Податкового кодексу України, позивачем до складу витрат на собівартість віднесено страховий платіж по генеральному договору обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів №10005-37/127 від 03 листопада 2010 року та окремих договорів обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезення небезпечних вантажів на кожне перевезення вантажів, укладених між ПАТ «Одеснафтопродукт» та ПАТ «Страхова компанія «Трансмагістраль».

Суд першої інстанції, погоджуючись з даним висновком зазначив, що умовами договорів між ПАТ «Одеснафтопродукт» та Компанією «United Oil (BVI) Group Limited» не передбачено компенсації Замовником вартості страхових платежів за здійснення послуг по перевалці нафти та нафтопродуктів, що слідують через територію України в митних режимах.

Відтак, за висновками суду першої інстанції, страхові платежі, пов'язані з відшкодуванням страховиком заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, під час настання негативних наслідків при перевезенні небезпечного вантажу, сплачені ПАТ «Одеснафтопродукт» при виконанні послуг за вказаними договорами, є витратами, що не компенсовані доходами та не впливають на збільшення обсягів реалізації з метою покриття здійснених витрат по страхуванню.

Аналізуючи дане питання, колегія суддів вважає наступне.

Укладення договору обов'язкового страхування для позивача, який займається транспортним обробленням вантажу, передбачено постановою Кабінету Міністрів України №733 від 01 червня 2002 року, якою затверджено Порядок і Правила проведення обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів.

Відповідно до п.п.9.1.1. п.9.1 договору №10005-37/127 від 03 листопада 2010 року ПАТ «Страхова компанія «Трансмагістраль» протягом 10-ти днів проводить виплату винагороди (бонус-малус) або повернення страхової премії в розмірі 30% від суми отриманих страхових премій Страхувальнику (ПАТ «Одеснафтопродукт»), якщо відповідне перевезення на яке було оформлене цей Страховий Поліс відбулося без страхових випадків, збитки від яких повинні бути відшкодовані за цим Страховим полісом.

Відповідно до п.п.9.2.5. п.9.1. Договору №10005-37/127 від 03 листопада 2010 року Страховиком протягом десяти днів виплачується Страхувальнику винагорода за беззбитковість Генерального договору страхування за попередній місяць ще в розмірі 30% від суми отриманих страхових платежів по Страховим полісам, термін дії по яким закінчився в цьому місяці, якщо по жодному з полісів, по яким закінчився термін дії, не був реалізований страховий ризик.

Крім того, відповідно до п.3.1. Договору №10005-37/111/128 від 03 листопада 2010 року ПАТ «Страхова компанія «Трансмагістраль» (Замовник) оплачує послуги ПАТ «Одеснафтопродукт» (Виконавця) ще в розмірі 30% від отриманих страхових премій по кожному Страховому Полісу на окреме перевезення, супровід якого здійснив Виконавець за умови, якщо по відповідному Страховому Полісу не було зафіксовано страхових випадків.

Таким чином, сумарний відсоток доходу за зазначеними Договорами складає 90% прибутку, виходячи із оплаченої страхової суми ПАТ «Одеснафтопролукт».

Такі доходи були відображені у стр. 03 «інші доходи» Декларації з прибутку підприємства і склали:

- III квартал 2012 року - 746 604 грн.,

- IV квартал 2012 року - 582 578 грн.,

- 2013 рік - 1 120 969 грн.

Крім того, відповідно до п.3.1. Договору №10005-37/1Ш128 від 03 листопада 2010 року ПАТ «Страхова компанія «Трансмагістраль» (Замовник) оплачує послуги ПАТ «Одеснафтопродукт» (Виконавця) ще в розмірі 30% від отриманих страхових премій по кожному Страховому Полісу на окреме перевезення, супровід якого здійснив Виконавець за умови, якщо по відповідному Страховому Полісу не було зафіксовано страхових випадків. Такий дохід відображено у стр. 02 декларації на прибуток за 9 місяців 2012 року, за 2012 рік та стр. 03 декларації за 2013 рік, а саме:

- III квартал 2012 року - 329 158,33 грн. без ПДВ;

- IV квартал 2012 року - 224 667,88 грн. без ПДВ;

- 2013 рік - 145 314,62 грн. без ПДВ.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Акт перевірки контролюючого органу не містить жодного посилання на докази, які б спростовували ствердження позивача про те, що періоди коли товариство відносило до витрат страховий платіж співпадають з періодами отримання доходу у вигляді страхової премії та «бонус-малус».

Про правильність правової позиції позивача свідчить п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України (діяла на момент спірних правовідносин), який дозволяє включати до складу собівартості реалізованої продукції витрати в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

До того ж, як правильно зазначає апелянт, у випадку самостійного визначення суми податкового зобов'язання (зменшення витрат зі страхування), податковий орган повинен був також зменшити податкові зобов'язання ПАТ «Одеснафтопродукт» з податку на прибуток на суму повернутих страхових премій, винагород за беззбитковість та отриманих коштів за превентивні заходи, які зазначені в стр. 03 «інші доходи» в Деклараціях за 2012-2013 роки.

Наступне порушення, яке було встановлено контролюючим органом, це порушення ПАТ «Одеснафтопродукт» п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення показника по рядку 06.1 Декларацій «Адміністративні витрати» за 2013 рік у сумі 1 000 000 грн.

Зазначене, на думку інспекції, сталося внаслідок відсутності розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку. До даних витрат, зокрема, відносяться витрати на утримання основних засобів, винагорода за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, витрати на оплату послуг зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, витрати на оплату праці, внески на соціальні заходи, інші витрати загального господарського призначення.

Суд першої інстанції, спростовуючи дані доводи відповідача, обґрунтовано зауважив, що Акт перевірки, в частині встановлення порушення ПАТ «Одеснафтопродукт» завищення адміністративних витрат на 1 000 000 грн. не відповідає п. 3 Розділу I Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 року №984 (діяв на момент спірних правовідносин, надалі - Порядок).

Суд першої інстанції наголосив, що всупереч вимогам вказаного Порядку Акт не містить чіткого викладення змісту порушень, не зазначено, які саме із задекларованих адміністративних витрат віднесено до витрат безпідставно.

Дійсно пункт 5.2 Порядку встановлює, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду, що податкове зобов'язання, яке визначене за даним фактом порушення не може бути визнано законним.

Водночас, зазначивши в мотивувальній частині рішення про незаконність визначення позивачу податкового зобов'язання за завищення адміністративних витрат, суд першої інстанції ніяк не відобразив це в резолютивній частині.

Не погоджуючись з рішенням суду, щодо порушення позивачем п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» при коригуванні від'ємного значення об'єкта оподаткування у бухгалтерському обліку, колегія суддів бажає зазначити наступне.

Бухгалтерський облік на підприємстві та складання фінансової звітності здійснюється згідно вимог Положення про стандарти бухгалтерського обліку, а з 2013 року бухгалтерський облік здійснюється згідно вимог Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, а фінансова звітність складається відповідно Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Складання податкової декларації з податку на прибуток підприємства та сплата податків здійснюється на підставі податкового обліку підприємства згідно вимог Податкового Кодексу України №2755-У1 від 02 грудня 2010 року.

Таким чином, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування у податковому обліку не має відношення та не відображається в бухгалтерському обліку і, відповідно, не коригується в фінансовій звітності підприємства.

Як раніше вже зазначалося, лише після закінчення процедури оскарження, в даному випадку це - 01 лютого 2013 року, підприємство повинно відобразити коригування у податковому обліку, тому позивач провів коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування у податковому обліку в Декларації на прибуток підприємства за 2013 рік.

Суд апеляційної інстанції вважає, що також необхідно зазначити і про арифметичні помилки, допущені контролюючим органом при прийнятті рішень.

Так, розмір зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування згідно Акту перевірки складає 9 726 691 грн., тоді як за податковим повідомленням-рішенням ця сума становить 11 867 580 грн., тобто різниця 2 140 889 грн.

Також слід звернути увагу на наступне.

Податкове повідомлення-рішення за №0002502205 від 01 грудня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток за основним платежем - 454 639,00 грн. та за штрафними санкціями - 227 346,00 грн. в результаті адміністративного оскарження було скасовано ДПС в Одеській області в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 167 287,00 грн. та в частині застосованої штрафної санкції з цього податку на суму 83 643,00.

За логікою, в наступному рішенні, яке приймається податковою інспекцією за результатами розгляду скарги платника податків вищим контролюючим органом, сума податкового зобов'язання та штрафної санкції повинна бути меншою.

Разом з тим, наступними рішеннями збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 458 693 грн. та штраф на 186 525 грн.

Суд першої інстанції, на зазначені порушення з боку суб'єкта владних повноважень не звернув і правову оцінку їм не дав.

Аналіз судового рішення та доводів апеляційної скарги свідчить про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.202 КАС України, для скасування судового рішення та ухвалення нового про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариство «Одеснафтопродукт» - задовольнити частково

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою адміністративний позов публічного акціонерного товариство «Одеснафтопродукт» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 01 грудня 2014 року за № 0002512205, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік у розмірі 11 867 580 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 10 лютого 2015 року: за № 0000112204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму основного платежу 171 287 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 42 822 грн. та за № 0000102204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 287 406 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 143 703 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (код за ЄДРПОУ 39565511) 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) гривень 20 копійок на користь публічного акціонерного товариства «Одеснафтопродукт» (код за ЄДРПОУ 03482749), в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова