Постанова № 59760116, 11.08.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/490/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Косцової І.П.

суддів Турецької І.О.

Стас Л.В.

за участю секретаря судового засідання Разінкіної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив суд стягнути з Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області 29 594,49 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (з 17.11.2015 по 30.12.2015) та у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України.

В обґрунтування позову зазначав, що при його звільненні відповідач, в порушення вимог ст.116 КЗпП України, не провів з ним повного розрахунку. Належні до виплати суми були виплачені йому лише 30 грудня 2015 року, тобто з суттєвою затримкою, а відтак, останній зобов'язаний виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку, що становить 29 594,49 грн. Крім цього позивач стверджував, що внаслідок неправомірних дій відповідача йому завдано моральної шкоди, яка полягала в тому, що йому довелося докладати додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема, звільнитися з роботи та стати на облік до центру зайнятості. Розмір моральної шкоди оцінено позивачем в 10 000 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача 4 975,81 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, в задоволенні решти вимог - відмовив.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що винагорода державного виконався є додатковою заробітною платою, отже ці суми мають бути включені у розрахунок середнього заробітку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 47 Кодексу законів про працю України встановлено обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку. В даній правовій нормі вказано, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст.116,117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом начальника Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 16.11.2015 № 4036/02 ОСОБА_3 звільнено з посади заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, за власним бажанням, відповідно до ст.38 КЗпП України.

В день звільнення відповідач не провів повного розрахунку з позивачем, зокрема, не виплатив йому винагороду державного виконавця в сумі 162 932,10 грн.

З цього приводу ОСОБА_3 звернувся до суду і постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 року у справі №814/4174/15 визнано неправомірною бездіяльність Головного управління юстиції у Миколаївській області щодо невиплати ОСОБА_3 при звільненні всіх належних сум, зокрема, винагороди державного виконавця, та стягнуто на користь позивача 161 762,45 грн. (а.с. 83).

Остаточний розрахунок за вищевказаним судовим рішенням проведено з позивачем лише 30.12.2015 року, що підтверджується відповідною довідкою відповідача (арк.с.12).

Вирішуючи даний спір по суті, суд першої інстанції погодився з доводами позивача щодо наявності підстав для стягнення з Головного управління юстиції у Миколаївській області середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні відповідно до положень ст.117 КЗпП України, однак дійшов висновку, що винагорода державного виконавця, нарахована позивачеві на підставі Закону України "Про виконавче провадження", не є складовою заробітної плати, відноситься до такого виду нарахувань, як одноразова виплата, отже ці суми не можуть бути включені при розрахунку середнього заробітку.

У зв'язку з чим суд, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України №100 від 08.02.1995 року, обчислив належні до виплати суми без урахування зазначеної винагороди. Також суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, зазначивши при цьому, що позивач не довів суду та не надав відповідних доказів того, що невиплата винагороди державного службовця призвела до моральних страждань та душевних хвилювань.

З огляду на те, що Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області апеляційну скаргу на судове рішення не подавало, а в своїх запереченнях як на позовну заяву, так і на апеляційну скаргу ОСОБА_3 наголошувало на тому, що винагорода державного виконавця не є заробітною платою, оскільки нараховується та виплачується в залежності від певних обставин, зокрема, від результатів примусового виконання виконавчих листів, отже є одноразовою виплатою, колегія суддів приходить до висновку, що предметом спору, а відтак, і предметом дослідження і оцінки у даній справі для суду апеляційної інстанції є включення у суму розрахунку середнього заробітку винагороди державного виконавця та природа цих нарахувань,без надання правової оцінки періоду затримки, за який ці суми були обраховані та стягнуті.

Отже, визначаючи правову природу винагороди державного виконавця та необхідність включення цих сум у розрахунок середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, колегія суддів виходить з наступного.

У ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього ж Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

При цьому основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Законом України "Про державну виконавчу службу"(ст.17) передбачено, що заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби, зазначеного у частині першій статті 6 цього Закону, складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, а також інших надбавок згідно із законодавством.

За забезпечення реального, своєчасного і законного виконання виконавчого документа державні виконавці одержують винагороду в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

В свою чергу, згідно зі ст.46 Закону України "Про виконавче провадження" за сумлінне виконання державним виконавцем своїх обов'язків під час проведення виконавчих дій він має право на винагороду, яка виплачується за рахунок виконавчого збору. Порядок виплати, розмір винагороди та критерії оцінки роботи державного виконавця встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 16,17 Постанови Кабінету Міністрів України № 126 від 11.03.2015 року "Про затвердження Порядку та виплати розмірів винагород державному виконавцю" передбачено, що державний виконавець одержує винагороду одночасно з виплатою заробітної плати. Державному виконавцю, який звільняється із займаної посади раніше дня, установленого для виплати заробітної плати, належна сума винагороди виплачується під час звільнення.

Водночас, пунктом 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з п. 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року N 5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за N 114/8713, для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці.

До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до п.п.2.2.2 п.2 розділу 2 даної Інструкції фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, протягом 2011-2015 років винагорода на підставі ст.46 Закону України "Про виконавче провадження" нараховувалась ОСОБА_3 від чотирьох до семи разів на рік і залежала від якості та результативності його праці, отже вона не може вважатися одноразовою виплатою, а відтак, є оплатою праці у вигляді додаткової заробітної плати та відноситься до структури заробітної плати.

При цьому колегія суддів враховує також ту обставину, що винагорода державному виконавцю не відноситься до виплат, що не належать до фонду оплати праці, визначених розділом 3 вищезгаданої Інструкції зі статистики заробітної плати, а також не включена до переліку виплат, що не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, наведеному у п.4 розділу 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати №100.

Оскільки у день звільнення, тобто 16.11.2015 року відповідач не провів повного розрахунку з ОСОБА_3, і під час розгляду справи не навів доказів відсутності своєї вини, він, відповідно до положень ст.117 КЗпП України, несе відповідальність у вигляді виплати звільненому працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виплатив винагороду позивачу, обґрунтовуючи це відсутністю відповідного фінансування даного виду видатків, що доводить відсутність його вини та виключає відповідальність.

Проте посилання на відсутність фінансування не приймається судом до уваги, оскільки відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Кечко проти України" і "Зубко та інші проти України", органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі 21-948цс16, в якій, зокрема, зазначено, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що відсутність належного фінансування Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області не виключає вину відповідача у несвоєчасному розрахунку із позивачем та не може бути підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

На підставі наявних в матеріалах справи довідок про розмір заробітної плати за два останніх місяці роботи, колегія суддів, відповідно до Порядку №100 провела відповідний розрахунок та визначила, що повними, фактично відпрацьованими двома місяцями роботи, що передують звільненню позивача з роботи, є вересень та жовтень 2015 року.

Згідно особистого рахунку про доходи ОСОБА_3, за період з вересня по жовтень 2015 року йому була нарахована заробітна плата у розмірі 39 665 грн. 50 коп.

Кількість відпрацьованих робочих днів у вересні 2015 року становила 21 день, а у жовтні 2015 року - 20 днів.

Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 дорівнює 954 грн. 66 коп. (39 141 грн. 50 коп. : 41 день (21день + 20днів).

Отже, загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача, за 31 день (з 17.11.2015 року по 30.12.2015 року) становить 29 594,49 грн. (954 грн. 66 коп. Х 31 день).

Колегія суддів також вважає, що доводи позивача щодо відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими з огляду на те, що належні йому до виплати суми відповідач не виплачував впродовж тривалого часу, посилаючись на відсутність коштів та фінансування, в той час як на законодавчому рівні закріплено, що джерелом фінансування цих виплат є стягнутий з боржників у виконавчому провадженні виконавчій збір.

Виконуючи сумлінно та належним чином свої професійні обов'язки, позивач мав гарантовані законодавцем і цілком обґрунтовані очікування щодо отримання винагороди, що давало можливість забезпечити себе та свою сім'ю джерелами для існування на достатньому життєвому рівні.

Позбавлення позивача цих коштів цілком імовірно завдало останньому певних моральних страждань та змусило докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Тривале та систематичне порушення відповідачем гарантованих державою соціальних прав та гарантій змусило позивача звільнитися з роботи та шукати іншу роботу в центрі зайнятості.

Зазначені обставини, на думку судової колегії беззаперечно підтверджують факт спричинення позивачеві моральних страждань, однак, враховуючи їх тривалість та ступень тяжкості, визначений позивачем розмір моральної шкоди є занадто високим, тому суд оцінює моральну шкоду позивача в 2 000 грн.

Враховуючи, що судом першої інстанції, при вирішенні справи, порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.п. 3,4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 листопада 2015 року по 31 грудня 2015 року у сумі 29 594,49 грн. та 2 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Косцова І.П.

Суддя: Турецька І.О.

Суддя: Стас Л.В.