Ухвала суду № 59760076, 17.08.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 876/4344/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Затолочного В.С.,

з участю секретаря судового засідання - Коцур В.К.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Патрій Г.В., Лукачик Т.Д.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Перламутр» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016р. в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Перламутр» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток,-

В С Т А Н О В И Л А:

25.03.2016р. позивач Приватне підприємство /ПП/ «Перламутр» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати прийняті відповідачем Головним управлінням /ГУ/ ДФС в Івано-Франківській обл. податкові повідомлення-рішення № 0001492201 від 18.03.2016р. та № 0001502201 від 18.03.2016р.; судові витрати покласти на відповідача (а.с.3-11).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.172-176).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач ПП «Перламутр», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.181-186).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що апелянтом представлено належні докази щодо формування валових витрат в сумі 156000 грн. та податкового кредиту в розмірі 480000 грн. по послугах передпродажної підготовки товару, яким суд не надав належної оцінки. Надані документи містять чітку інформацію щодо змісту наданих послуг, докладний опис виконаних завдань, розкривають зміст послуг. Також відповідно до правил бухгалтерського обліку спірні маркетингові послуги включаються до витрат, пов'язаних із реалізацією (збутом) продукції, товарів, відповідно, приймають участь в формуванні податкового кредиту платника податків.

Окрім цього, недоліки у заповненні податкових накладних не призводять до недійсності таких накладних; розглядувані податкові накладні виписані виконавцем послуг як на фактичну суму поставлених послуг, так і на суму коштів, які поступили в якості попередньої оплати.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, впродовж 29.01.2016р.-26.02.2016р. ревізорами ГУ ДФС в Івано-Франківській обл. проведено планову виїзну документальну перевірку ПП «Перламутр» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, єдиного соціального внеску, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 30.09.2015р., за результатами якої складено Акт перевірки № 108/09-19-22-01/23799460 від 04.03.2016р. (а.с.12-77).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем наступних вимог:

пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу /ПК/ України, в результаті чого занижено податок на прибуток за І-ІІІ квартали на загальну суму 20954 грн.;

пп.14.1.27, 14.1.36, 14.1.185 п.14.1 ст.14, п.185.1 «б» ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.9 ст.189, п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.п.201.1, 201.7, 201.10 ст.201 ПК України, п.17 р.III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затв. наказом Міністерства фінансів України № 966 від 23.09.2014р. (у редакції наказу № 13 від 23.01.2015р.), п.п.7, 15, 17 Порядку заповнення податкової накладної, затв. наказом Міністерства фінансів України № 957 від 22.09.2014р. (у редакції наказу № 1129 від 14.11.2014р.), ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.1.2 п.1, пп.2.1, 2.4, 2.5 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість /ПДВ/, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 545291 грн.;

пп.6 п.3 (Розділ І «Податкові зобов'язання») розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затв. наказом Міністерства доходів і зборів України № 678 від 13.11.2013р., в результаті чого невірно відображено в деклараціях з ПДВ обсяги операцій, звільнених від оподаткування;

п.2 р.IV, п.6 р.І Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затв. наказом Міністерства доходів і зборів України № 708 від 25.11.2013р., в результаті чого не відображено в податкових деклараціях з ПДВ операції з придбання товарів (робіт, послуг) без вказаного податку (рядки 10.2, 11 декларацій);

п.51.1 ст.51, п.176.2 «б» ст.176 ПК України, яке полягало у поданні з недостовірними відомостями податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за І-ІV квартали 2014 року та неподанні таких за І квартал 2015 року (за вказані порушення передбачена адміністративна відповідальність згідно ст.163-4 КУпАП).

На підставі наведеного Акта перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

№ 0001492201 від 18.03.2016р., яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 817936 грн. 50 коп., з яких 545291 грн. за основним платежем та 272645 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.95);

№ 0001502201 від 18.03.2016р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 26192 грн. 50 коп., з яких 20954 грн. за основним платежем та 5238 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.96).

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки, зокрема, про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ «Торгова компанія «Перламутр» щодо надання послуг передпродажної підготовки товару, на підставі яких платником податку були сформовані дані податкового обліку.

Зокрема, у січні 2015 року позивачем віднесено до витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування з податку на прибуток по розглядуваних послугах, вартість послуг в розмірі 156000 грн., а також на підставі податкових накладних контрагента сформовано податковий кредит в розмірі 480000 грн.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що представлені позивачем документи не дають можливості встановити реальність виконання розглядуваних операцій та факт їх використання у господарській діяльності позивача. Надані акти надання послуг не містять деталізації наданих послуг, докладного опису виконаних завдань, не розкривають змісту послуг, якісних характеристик послуг тощо. Будь-яких документів на підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей в діяльності платника податків не представлено.

Окрім цього, досліджені послуги не відповідають сутності маркетингових послуг, визначення яких наведено у пп.14.1.108 п.14.1 ст.14 ПК України; перед судом не розкрито практичний результат їх використання позивачем. Також збільшення грошових зобов'язань обґрунтоване відповідачем й іншими порушеннями законодавства, однак такі позивачем взагалі не спростовані.

Наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів у межах доводів апеляційної скарги вважає такими, що узгоджуються з фактичними обставинами справи і відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог пп.14.1.108 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Згідно з п.138.2 ст.138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Абзацом «г» пп.138.10.3 п.138.10 ст.10 цього Кодексу передбачено, що до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, в тому числі, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 наведеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи підтверджуються висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій, з огляду на наступне.

Із матеріалів перевірки слідує, що між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Торговий дім «Перламутр» укладено договір про надання послуг по передпродажній підготовці товару № 01-1/2015 від 12.01.2015р. (а.с.116); предметом цієї угоди є надання послуг по просуванню продукції; послуги з передпродажної підготовки товару включають: визначення місця розташування продукції торгівельних точок замовника, розробка та затвердження планограм розміщення продукції торгівельних марок замовника, організація та проведення локальних і мережевих маркетингових акцій, організація та проведення опитування споживачів у відповідності до маркетингових цілей замовника, моніторинг та аналіз товарообігу торгівельних марок замовника.

На підтвердження надання вказаних послуг по договору № 01-1/2015 від 12.01.2015р. позивачем представлені складені акти № 1961 від 23.01.2015р. та № 2674 від 02.02.2015р. щодо надання послуг на загальну суму 1000000 грн. (а.с.125-126), податкові накладні № 2080 від 23.01.2015р. на суму 480000 грн. (в тому числі ПДВ) та № 4326 від 30.01.2015р. на суму 2400000 грн. (в т.ч. ПДВ) (а.с.139-142), аналіз рахунку 6852 за період з 01.01.2014р. по 30.09.2015р., згідно якого обліковується дебіторська заборгованість ТзОВ «Торгова компанія «Перламутр» в розмірі 1880000 грн.

Позивачем проведено оплату та попередню оплату спірних послуг на загальну суму 2880000 грн., зокрема, позивачем сплачено 2880000 грн. (в т.ч. ПДВ) згідно платіжних доручень № 2 від 06.01.2015р., № 15 від 12.01.2015р., № 18 від 14.01.2015р., № 26 від 16.01.2015р., № 69 від 29.01.2015р., № 89 від 30.01.2015р., № 94 від 02.02.2015р. (із урахуванням уточнень призначення платежів та повернутих грошових коштів (а.с.117-123).

Під час проведення перевірки будь-яких звітів по наданих послугах не було надано, незважаючи на конкретну вимогу податкового органу № 1/22-01 від 09.02.2016р. про надання інформації (а.с.164-165); між тим, такі звіти представлені позивачем вже під час судового розгляду справи (а.с.127-137).

У розглядуваній справі, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що представлені до перевірки акти надання послуг з передпродажної підготовки та просування продукції не містять чіткої інформації стосовно змісту наданих послуг, докладного опису виконаних завдань, не розкривають змісту послуг, якісних і кількісних характеристик, конкретного персонального підходу до виконання завдань та обгрунтувань формування вартості таких послуг відповідно до договірних правовідносин, також відсутність будь-яких звітів про виконання послуг впливає на правомірність формування витратної частини підприємства по даних операціях.

Під виглядом укладання договорів про надання послуг по передпродажній підготовці товару ПП «Перламутр» штучно збільшувало витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податковий кредит з ПДВ.

Надані до перевірки договірні документи про надання послуг є зайвою ланкою у господарській діяльності ПП «Перламутр», не містять економічного ефекту, укладені без відповідної мотивації, ділової мети, виробничої потреби та характеру послуг, не підтверджують того, що придбання цих послуг було обумовлено господарською необхідністю та мало на меті отримання платником економічних вигод (прибутку) при вступі у господарські правовідносини із постачальником послуг нематеріального характеру, та відповідно призвели до збільшення ПП «Перламутр» задекларованих витрат, зменшивши тим самим об'єкт оподаткування.

Окрім цього, позивачем не доведено факту отримання послуг від ТзОВ «Торговий дім «Перламутр», а також зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податків.

Вказані послуги знаходяться поза межами господарської діяльності ПП «Перламутр» як продавця товару, оскільки полягають у здійсненні передпродажних та інших заходів з просування/реалізації товару, право власності на який перейшло до ТзОВ «Торгова компанія «Перламутр» за наслідками його поставки, так як підприємством із постачальником даних послуг укладено договір поставки № 1-11/2014 від 01.11.2014р.

Також податкові накладні, видані позивачу контрагентом, не відповідає вимогам ст.201 ПК України.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів вважає, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Торговий дім «Перламутр» не підтверджується представленими доказами, вказані дії позивача спрямовані виключно на отримання податкової вигоди.

За відсутності фактичного здійснення операцій відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та валових витрат для цілей оподаткування ПДВ та податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання.

Разом з тим необхідно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов'язання на підставі таких операцій.

Із змісту складених між позивачем та ТзОВ «Торговий дім «Перламутр» актів надання послуг в рамках договору № 01-1/2015 від 12.01.2015р. убачається, що останні не містять всіх необхідних реквізитів первинного документу, зокрема, в актах не зазначено одиниці виміру господарської операції, обсягу наданих послуг, а також, в чому виражений результат наданих послуг.

Таким чином, зазначені документи не можуть підтвердити необхідності використання одержаних маркетингових послуг у господарській діяльності ПП «Перламутр».

При цьому, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ст.1 наведеного Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп.2.1 п.2 наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

З цими нормами кореспондується також пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно з яким первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, акт виконаних робіт має містити всі вимоги первинного документа, встановлені приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Даний документ має свідчити про те, що виконавець у процесі надання послуг проводив певну роботу і одержав результати, які замовник може використати в діяльності, що приносить дохід.

В порушення наведених приписів, в складених актах надання послуг не зазначено змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції тощо (тобто, не розкрито змісту наданих послуг, докладного опису виконаних завдань, якісних і кількісних характеристик, конкретного персонального підходу до виконання завдань та обгрунтувань формування вартості таких послуг відповідно до договірних правовідносин); також вказані акти підписані від імені замовника невідомою особою, оскільки у тексті актів не вказано її посаду та прізвище.

З огляду на узгодження сторонами в договорі переліку напрямків, за якими повинні надаватися послуги, обов'язків виконавця стосовно надання результатів цих послуг, надані позивачем акти здачі-приймання робіт не можуть вважатися первинними документами.

В якості документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку, позивачем надано письмові звіти про надані послуги. Разом з тим, із наведених звітів не вбачається за можливе встановити їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю позивача (останні не містять жодної вказівки на їх виконавця, їх підпису та печатки тощо), а відтак, вони не можуть підтверджувати виконання укладеного позивачем договору.

Подані звіти містять узагальнену статистичну інформацію у різних сферах господарської діяльності, являє собою опис поточного стану ринку товарів та окремих економічних категорій певних сфер економіки; не містить жодних рекомендацій, розроблених безпосередньо для позивача; будь-яких документів на підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності платника податків не представлено.

Також представлені звіти не містять покликань на договори та угоди, в рамках яких ці звіти складені, що виключає можливість встановити зв'язок цих звітів із господарськими операціями, вчиненими на виконання умов договору № 01-1/2015 від 12.01.2015р.

Натомість, документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку (збільшення обсягів реалізації тощо), позивачем не надано, не здобуто таких під час апеляційного розгляду.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що первинні документи, оформлені за результатами надання маркетингових послуг, не підтверджують зв'язок даних послуг із господарською діяльністю позивача.

За таких обставин податковий орган підставно прийшов до висновку про відсутність реального здійснення позивачем господарських операцій з ТзОВ «Торговий дім «Перламутр» щодо надання маркетингових послуг.

Окрім цього, згідно зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних електронної податкової накладної № 4326 від 30.01.2015р. на суму 2400000 грн., у т.ч. ПДВ, помилково вказано в графі «номенклатура» - передоплата за товари, роботи, послуги, що є порушенням приписів п.201.10 ст.201 ПК України, оскільки такий недолік заважає ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), а тому така накладна не надає права замовникові ПП «Перламутр» на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Вказана податкова накладна складена не на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), в зв'язку з чим дата виникнення податкового зобов'язання (постачання або оплати) зазначена в графі 2 « 30.01.2015» не відповідає вимогам п.187.1 ст.187. п.201.7 ст.201 ПК України, оскільки датами зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, є наступні календарні періоди: сума 650000 грн., у т.ч. ПДВ, - 06.01.2015р.; сума 600000 грн., у т.ч. ПДВ, - 12.01.2015р.; сума 350000 грн., у т.ч. ПДВ, - 14.01.2015р.; сума 800000 грн., у т.ч. ПДВ, - 16.01.2015р.

Також податковим органом згідно податкового повідомлення-рішення № 0001492201 від 18.03.2016р., яке оскаржується позивачем в цілому, визначено грошові зобов'язання на підставі інших порушень, які допустив позивач.

Зокрема, відповідачем здійснено донарахування грошових зобов'язань з ПДВ за березень 2014 року в сумі 5933 грн., за листопад 2014 року - в сумі 58620 грн., за грудень 2014 року - в сумі 400 грн., за січень 2015 року - в сумі 338 грн. (окрім спірних 480000 грн.).

Вказані донарахування здійснені на підставі встановлених порушень відображення господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку, однак будь-яких мотивів, які б спростовували наведені порушення, позивачем під час судового розгляду не наведено.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог ПК України, а відтак й покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, приймаючи до уваги вірне застосування останнім приписів ПК України, заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Перламутр» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016р. в адміністративній справі № 809/303/16 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

В.С.Затолочний