Постанова № 59759787, 17.08.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабаш Г.П.

Суддя-доповідач - Жаботинська Світлана Володимирівна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року справа №805/1651/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Жаботинської С.В., суддів Василенко Л.А., Ханової Р.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центральної міжрайонної виконавчої дирекції в м. Донецьку Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у справі № 805/1651/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Донецьк» до Центральної міжрайонної виконавчої дирекції в м. Донецьку Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про зобов'язання здійснити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати відповідача надати допомогу по вагітності та пологах застрахованій особі-робітнику позивача ОСОБА_2 у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, згідно наданої заяви-розрахунку.

В обґрунтування позову зазначив, що 11.03.2016 року він звернувся до відповідача із заявою-розрахунком для надання матеріального забезпечення застрахованій особі за рахунок Фонду. Проте, 16.03.2016 року позивачу відмовлено у наданні такого матеріального забезпечення з приводу можливості такого фінансування у разі проведення ТОВ «Моноліт-Донецьк» реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження, оскільки, як вказує відповідач у своїй відмові, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014 року у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, видатки із державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюється лише після повернення згаданої території під контроль державної влади. Втім, позивач зазначає, що вказаний пункт постанови Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014 року визнаний незаконним та нечинним з моменту його прийняття відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2015 року. Посилання відповідача на приписи Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» позивач також вважає необґрунтованими, оскільки приписами даного Закону встановлено лише механізм проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб державними реєстраторами реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України. Крім того, позивач вказує на те, що жодним нормативним актом не встановлено обов'язку перереєстрації (зміни місцезнаходження) юридичної особи або фізичної особи-підприємця з території проведення АТО. Також, позивач зазначає, що не зважаючи на реєстрацію підприємства у м. Донецьку він має рахунок в банку ПАТ «Альфа-Банк» на території, підконтрольній українській владі.

За таких обставин, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Зобов'язано Центральну міжрайонну в місті Донецьку виконавчу дирекцію Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності надати допомогу по вагітності та пологах застрахованій особі - ОСОБА_2 у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, згідно наданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Донецьк» заяви-розрахунку від 11.03.2016 року.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, прийнято Закон України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII. З аналізу норм Закону України № 1669 вбачається встановлення певного механізму проведення державними реєстраторами реєстраційних дій стосовно реєстрації суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території проведення антитерористичної операції, проте вказаний Закону не визначає обов'язку, зокрема, юридичних осіб, місцезнаходженням яких є територія, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, проведення певних реєстраційних дій щодо зміни юридичної адреси.

Спонукання ТОВ «Моноліт-Донецьк» до проведення реєстрації змін до установчих документів, пов'язаних зі зміною місцезнаходження юридичної особи, фактично позбавляє суб'єкта підприємництва здійснювати вільну господарську діяльність.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності затверджено План заходів щодо реалізації Бюджетного кодексу України, п. 2 якого передбачено припинення прийняття робочими органами відділення Фонду, які знаходяться на контрольованій території заяв-розрахунків страхувальників, які зареєстровані на тимчасово неконтрольованій території. Пунктом 24 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України визначено, що виконання державного бюджету та місцевих бюджетів у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України здійснюється з урахуванням таких особливостей:

- витрати державного бюджету, у тому числі в частині трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам, здійснюється після повернення територій під контроль державної влади;

- за рішеннями Президента України, відповідних органів державної влади або їх посадових осіб може запроваджуватися особливий порядок діяльності учасників бюджетного процесу на відповідній території України та/або відбуватися зупинення, поновлення їхньої діяльності, їх переміщення, реорганізація, ліквідація.

Крім того, зазначає, що лист відповідача від 16.03.2016 року № 01-142 не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а є лише документом, який повідомляє як діяти підприємству для отримання фінансування, роз'яснює порядок отримання матеріального забезпечення у період проведення АТО, не встановлюючи при цьому певних прав та обов'язків для страхувальника, не породжує ніяких правових наслідків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно вимог ст. 197 КАС України, апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Донецьк» зареєстровано в якості юридичної особи 26.08.2004 року (код ЄДРПОУ 33161355; 83009, м. Донецьк, пос. Горького, б. 1) ( а.с. 8).

11.03.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Донецьк» сформовано заяву-розрахунок щодо здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення по вагітності та пологах застрахованій особі - ОСОБА_2 за рахунок коштів Фонду у розмірі 15752,80 грн. Вказану заяву позивачем направлено на адресу Центральної міжрайонної в місті Донецьку виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ( а.с. 11).

16.03.2016 року відповідачем на вказану заяву надано відповідь за № 01-142, в якій зазначено про те, що на теперішній час фінансування Фондом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Донецьк» можливо лише у випадку проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також подання Товариством заяви-розрахунку на фінансування допомоги до робочого органу за новим місцем реєстрації. Вказану відповідь направлено на адресу позивача ( а.с. 20).

Згідно довідки Альфа-Банк від 13.07.2016 року, на ім'я позивача відкриті поточні рахунки на території підконтрольній державній владі ( а.с. 52).

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105-XІV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що страховий випадок за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім'ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 11 Закону № 1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є, зокрема, страхові внески страхувальників та застрахованих осіб.

Пунктом 1 частиною 1 статті 12 Закону № 1105-XIV передбачено, що кошти, що надходять до Фонду від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, повинні забезпечувати виплату застрахованим особам матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Відповідно до приписів п 2 ч. 1 ст. 16 Закону № 1105 застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 19 Закону № 1105-XIV передбачено право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яке виникає з настанням страхового випадку в період роботи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 20 даного Закону за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надається такий вид матеріального забезпечення та соціальних послуг, як допомога по вагітності та пологах.

Стаття 22 Закону № 1105 визначає умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та тривалість її виплати.

Так, п. 1 ч. 1 цієї статті встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві; відповідно до ч. 2 даної статті допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У ст. 23 Закону № 1105 визначені підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності: 1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину; 2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби; 3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи; 4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду; 5) у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням; 6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 зазначеного Закону допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів). Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

Допомога по вагітності та пологах виплачується застрахованій особі, яка усиновила дитину протягом двох місяців з дня її народження, зазначеного у свідоцтві про народження, за період з дня усиновлення і до закінчення 56 календарних днів (70 календарних днів у разі одночасного усиновлення двох і більше дітей, 90 календарних днів - для жінок, віднесених до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи) (ч. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 31 цього Закону підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.

За приписами ч. 1 ст. 32 Закону № 1105 документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження.

Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше п'яти днів після винесення відповідного рішення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 34 Закону № 1105 фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви.

Страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

У відповідності до п. 2 приписів Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 року № 26, фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду (далі - робочі органи Фонду). Підставою для фінансування страхувальників-роботодавців робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами (Додаток).

Для отримання коштів Фонду для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам, нарахованого страхувальником, страхувальник звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку в органі Фонду або за місцем обліку, зазначеним в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування (для зареєстрованих після 01.01.2011) далі - місце обліку), із заявою-розрахунком за підписом керівника та головного бухгалтера, засвідченою печаткою підприємства (п. 5).

Згідно п. 6 даного Порядку заява-розрахунок готується у двох примірниках, один з яких разом із наданими застрахованими особами документами, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення, зберігається у страхувальника, а другий подається до робочого органу Фонду.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання вищезазначених норм 11.03.2016 року на адресу відповідача направлено заяву-розрахунок щодо здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення по вагітності та пологах застрахованій особі - ОСОБА_2 за рахунок коштів Фонду у розмірі 15752,80 грн.

Платіжними дорученнями від 15.01.2016 року № 244, № 243, № 242 та № 241 позивачем здійснено сплату до бюджету єдиного соціального внеску за лікарняними по вагітності і пологах ОСОБА_2 ( а.с. 12-15).

Таким чином, на виконання Закону № 1105 та Порядку № 26 відповідач не пізніше ніж через десять робочих днів зобов'язаний був здійснити фінансування на зазначений позивачем розрахунковий рахунок.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем протягом встановленого строку не було здійснено фінансування позивача на підставі належним чином оформлених заяв-розрахунків матеріальним забезпеченням у розмірі 15752, 80 грн., що є порушенням Закону № 1105 та Порядку № 26.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до якого включено, зокрема, м. Донецьк Донецької області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок, Порядок № 595).

Відповідно до п. 2 вказаного Тимчасового порядку (в редакції, чинній на момент затвердження Тимчасового порядку) передбачено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2015 року по справі № 826/18826/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що порядок фінансування Фондом страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам врегульований спеціальним законодавством, а саме - Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким передбачено забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення громадянам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими поховання, а також Порядком фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відповідно до якого, пунктом 7 встановлено, що при опрацюванні заяви-розрахунку робочі органи Фонду перевіряють правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Проте, ані Законом № 1105-XIV, ані Порядком № 26 робочим органам Фонду не надано повноважень щодо неприйняття та повернення заяв-розрахунків страхувальників з підстав знаходження (реєстрації) страхувальників-роботодавців у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону № 1105 страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках, у порядку, встановленому Національним Банком України.

В матеріалах справи наявна довідки Альфа-Банк від 13.07.2016 року, з якої вбачається, що на ім'я позивача відкриті поточні рахунки на території, яка контролюється органами державної влади ( а.с. 52).

Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не передбачено вимог до підприємств, установ, організацій змінити юридичну адресу свого місцезнаходження.

Крім того, суд зазначає, що статтею 3 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

У відповідності до приписів ст. 6 даного Кодексу загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

З огляду на вищевикладене, вбачається, що спонукання позивача до проведення реєстрації змін до установчих документів, пов'язаних зі зміною місцезнаходження юридичної особи, фактично позбавляє суб'єкта підприємництва здійснювати вільну господарську діяльність.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що за умови реєстрації ТОВ «Моноліт-Донецьк» на території, тимчасово не підконтрольній українській владі (м. Донецьк), позивач продовжує подавати звітність до податкового органу та сплачувати до Державного бюджету України та місцевих бюджетів відповідні податки та обов'язкові платежі, що підтверджується наявними в матеріалах справи звітами ( а.с. 58-111).

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянта як на підставу непроведення фінансування відповідно до наданої позивачем заяви-розрахунку на План заходів щодо реалізації норм постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населення та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», затверджений керівником робочої групи 05.03.2015 року, оскільки вказаний документ не є нормативно-правовим актом та не може визначати підстави можливості надання Фондом фінансування страхувальникам-роботодавцям для надання матеріального забезпечення найманим працівникам.

Також, колегія суддів зазначає, що положення пункту 24 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, що стосуються витрат державного бюджету, у тому числі в частині трансферів з державного бюджету місцевим бюджетам, на які посилаються апелянти, не можна застосовувати до спірних правовідносин, оскільки відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням. Отже, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати - є цільовим позабюджетним фондом, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що заява-розрахунок позивача на суму 15752, 80 грн. була доставлена поштовою службою та зареєстрована як «Вхідна кореспонденція». Разом з тим, відповідачем згідно п. 2 Плану заходів, щодо реалізації Бюджетного кодексу України, заборонено прийняття робочими органами відділення фонду які знаходяться на контрольованій території України, заяв-розрахунків страхувальників, які зареєстровані на тимчасово неконтрольованій території.

За таких обставин, отриману поштовою службою заяву - розрахунок відправлено на зворотню адресу, вказану на конверті (а.с. 26), тобто документи для призначення допомоги не розглянуто і відповідне рішення не прийняте, а лист від 16.03.2016 року є лише документом, який повідомляє як діяти підприємству для отримання фінансування, роз'яснює порядок отримання матеріального забезпечення у період проведення АТО.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги щодо зобов'язання Центральну міжрайонну в місті Донецьку виконавчу дирекцію Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності надати допомогу по вагітності та пологах застрахованій особі - ОСОБА_2 у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, згідно наданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Донецьк» заяви-розрахунку від 11.03.2016 року є передчасними.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача прийняти до опрацювання заяву-розрахунок щодо здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення по вагітності та пологах застрахованій особі - ОСОБА_2 за рахунок коштів Фонду у розмірі 15752,80 грн.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є помилковим.

Згідно п. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центральної міжрайонної виконавчої дирекції в м. Донецьку Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у справі № 805/1651/16-а - скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Донецьк» до Центральної міжрайонної виконавчої дирекції в м. Донецьку Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про зобов'язання здійснити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Центральну міжрайонну виконавчу дирекцію в м. Донецьку Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийняти до опрацювання заяву-розрахунок щодо здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення по вагітності та пологах застрахованій особі - ОСОБА_2 за рахунок коштів Фонду у розмірі 15752,80 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: С.В. Жаботинська

Судді: Л.А. Василенко

Р.Ф. Ханова