Постанова № 59757307, 16.08.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 серпня 2016 р. № 820/2748/16

Харківський окружний адміністративний суд в особі судді Самойлової В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Харківської області, третя особа: Державна судова адміністрація про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить зобов'язати Господарський суд Харківської області (код ЄДРПОУ 03500039) здійснити ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) перерахунок заробітної плати: за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 14.10.2014 р. №1697-\/ІІ «Про прокуратуру», та за період з 29 березня 2015 року по 08 вересня 2015 року, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного згідно з абзацом другим частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12.02.2015 р. №192-\/ІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» з урахуванням всіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу та виплатити різницю нарахованих сум, з урахуванням раніше виплачених коштів.

Позивач надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, згідно до вимог ст. 35 КАСУ, в судове засідання не прибув, заяви про розгляд справи за його відсутності та заперечень проти позову не надав.

Третя особа в судове засідання не прибула, надавши заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначила, що вимоги позивача є необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних у ній доказів, у порядку письмового провадження, згідно до ч. 6 ст. 128 КАСУ.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 23 червня 2013 року призначена на посаду помічника судді Господарського суду Харківської області з присвоєнням 11 рангу в межах V категорії посад. 24 лютого 2015 року призначена у порядку переведення на посаду головного спеціаліста відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) господарського суду Харківської області, та 10 березня 2015 року призначена на посаду помічника судді господарського суду Харківської області.

Згідно із довідкою Господарського суду Харківської області №162 від 10.05.2016 року посадовий оклад помічника судді з 01.10.2014 року по 31.08.2015 року складав 1218,00 грн., з 01.09.2015 року по 08.09.2015 року - 1378,00 грн., посадовий оклад головного спеціаліста з 24.02.2015 року по 09.03.2015 року склав 1218 грн., виходячи з яких мені у спірний період нараховувалась заробітна плата, включаючи доплату за ранг, надбавки за вислугу років та за високі досягнення у праці, премії.

26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-УІІ, в частині внесення змін до статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", яким визначено що: розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Вищезазначене стало підставою для звернення позивача з даним позовом до адміністративного суду.

При вирішенні такого спору, суд враховує наступні обставини та нормативні положення.

Так, 13.07.2016 р. Верховним Судом України переглядалося рішення у справі з аналогічними обставинами № 820/4653/15 за позовом ОСОБА_2 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області про проведення перерахунку заробітної плати.

Зазначеною постановою Верховного Суду України від 13.07.2016 р. у справі №820/4653/15 скасовано постанову Вищого адміністративного суду України від 25.02.2016 р. у частині визнання неправомірними дій територіального управління ДСА України у Харківській області щодо відмови ОСОБА_2 у проведенні перерахунку і виплати заробітної плати та зобов'язання територіального управління ДСА України в Харківській області здійснити відповідний перерахунок і виплати, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 року, відповідно до яких у задоволення адміністративного позову позивачу відмовлено, залишено в силі.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, скасовуючи постанову Вищого адміністративного суду України від 25.02.2016 р. у частині визнання неправомірними дій ТУ ДСА України щодо відмови у проведенні перерахунку і виплати заробітної плати та зобов'язання здійснити такий перерахунок виходила з наступного.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону України "Про оплату праці").

З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України.

На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268, зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року.

На виконання абзацу другого підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону України "Про прокуратуру" та підпункту 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" Кабінет Міністрів України мав привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цими законами у тримісячний строк шляхом внесення змін до закону про державний бюджет та постанови від 09.03.2006 р. № 268.

Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Ні у 2014, ні у 2015 роках до закону про державний бюджет не вносилися зміни, і фонд оплати праці для працівників судової системи не збільшувався. У Державному бюджеті України у 2014-2015 роках були відсутні кошти для виплати посадових окладів у встановлених законом розмірах.

Ураховуючи наведене, оскільки з 26 жовтня 2014 року по 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови від 09.03.2006 р. № 268 щодо розмірів окладів працівників апарату суду не внесено, а законами України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та "Про Державний бюджет України на 2015 рік" видатки на реалізацію положень зазначених законів не передбачено, то суд доходить висновку, що територіальні управління ДСА України як розпорядники бюджетних коштів не мали правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини другої статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на. загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Згідно зі статтею 146 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Таким чином, вимоги позивача щодо перерахунку та виплати заробітної плати, з урахуванням встановленого законом розміру посадового окладу працівника апарату суду є необгрунтованими, з огляду на таке.

Положення частини другої статті 19 Конституції України вимагають від суб'єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах, повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Пунктом 2 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип збалансованості Державного бюджету України, відповідно до якого повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період.

Відповідно до частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Згідно із статтею 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних, коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Частиною другою статті і 45 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджет) України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України.

Згідно з частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького склад} та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

При цьому, підпунктом 2 пункту 13 розділу ХШ «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» Кабінету Міністрів України було доручено у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів», що не було виконано Кабінетом Міністрів України.

На виконання визначених законодавцем змін, ДСА України листом від 10.11.2014 р. №11/5173/14 до Міністерства соціальної політики України були надані пропозиції з приводу внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших, органів» щодо встановлення нових посадових окладів працівників апаратів судів.

ДСА України листами від 31.01.2015 р. № 11-1408/15 та від 19.02.2015 № 1-3467/15 повторно направлено пропозиції щодо реалізації положень частини першої ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» із наданням схем нових посадових окладів працівників апаратів судів, що відображені у вигляді коефіцієнтів до посадового окладу судді, виходячи із затверджених призначень на оплату праці місцевим та апеляційним судами у 2015 році.

З 01.01.2015 р., відповідно до абзацу третього пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (зі змінами внесеними Законом від 02.03.15 р. № 217-VIII, які набули чинності 13.03.15 р.) норми і положення частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Із прийняттям Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», який набрав чинності 28.03.2015 р., абзацом другим частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повернуто передбачену визначеними змінами Закону України «Про прокуратуру» норму.

Водночас, підпунктом 2 пункту 13 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Кабінету Міністрів України встановлено тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом для приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із вказаним Законом України.

Таким чином, з 26.10.2014 р. по 26.12.2014 р. та з 28.03.2015 р. за працівниками апарату судів було визнане» право на посадові оклади у нових розмірах. Водночас у Державному бюджеті України були відсутні кошти на фінансування посадових окладів у таких розмірах: правові акти, видані на виконання Державного бюджету (кошториси, щомісячні розписи видатків тощо) не передбачали фінансового механізму реалізації згаданого права.

Суд також звертає увагу на те, що Урядом України з метою приведення у відповідність Закону України «Про прокуратуру» та Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» відповідні зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» у визначений законами строк внесено не було.

Вказане свідчить про відсутність на час виникнення спірних правовідносин механізму реалізації положень абзацу другого частики першої статті 144 Закон України «Про судоустрій і статус; суддів» (в редакції Закону України «Про прокуратуру"), а в подальшому, абзацу другого частини першої статті 147 Закону України «Пре судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»).

Також, суд зазначає про те, що з 09.09.2015 постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268, в редакції, прийнятої у зв'язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. № 644 «Про внесення змін до деяких актів» безпосередньо встановлено, що у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсотковоге зменшення; інші виплати працівникам апарату судів, передбачені цією постановою, здійснюються виключно в межах фонд; оплати праці суду.

Таким чином, підставою для відмови позивачеві у здійсненні нарахування та виплати заробітної плати є відсутність бюджетного фінансування та механізму при здійсненні нарахування та виплати заробітної плати, оскільки не приведення Кабінетом Міністрів України нормативно-правових актів у відповідність до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») на період спірних правовідносин унеможливлювало виплату заробітної плати у визначеному законами України розмірі, а після приведення у відповідність зазначених нормативно-правових актів - були встановлені обмеження виплат посадового окладу з урахуванням 50-відсоткового зменшення.

Наведені положення дають підстави для висновку, що ДСА України не наділена правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості здійснювати перерахунок посадового окладу позивачу та виплату заробітної плати у відповідному розмірі. З огляду на те, що у спірний період посадові оклади працівників апаратів місцевих судів Кабінетом Міністрів України не змінювались, суд вважає, що відповідач в даному випадку не допустив бездіяльності, діяв на підставі та в межах, що передбачених Конституцією та Законами України.

Аналогічна думка висловлена в рішеннях Вищого адміністративного суду України від 15.12.2015 у справі № К/800/18353/15, від 17.11.2015 у справі № К/800/22940/15, з однаковими позовними вимогами.

Крім того, рішеннями Верховного Суду України, від 25.11.2015 у справі № 21-3064а15 за позовом ОСОБА_3, від 04.11.2015 у справі № 21-537а15 за позовом ОСОБА_4, від 03.11.2015 у справі № 21-527а15 за позовом ОСОБА_5 та від 04.11.2015 у справі № 21-1461а15 за позовом ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог суддям про стягнення заборгованості по недоотриманій заробітній платі та грошовому утриманню за період з 01.06.2005 по 01.01.2006, та компенсації за порушення строків виплати заборгованості по заробітній платі -відмовлено.

Верховним Судом України було встановлено, що оскільки Кабінет Міністрів України на період з 01.06.2005 до 01.01.2006 не привів посадові оклади суддів України у відповідність із вимогами статті 44 Закону України № 2862-ХН «Про статус суддів», а саме до встановленого цією нормою співвідношення посадового окладу судді з окладом Голови Верховного Суду України, а законодавчі чи інші нормативні акти жодних змін ні в об'ємі фінансування, ні у виплаті заробітної плати суддів України (крім посадових суддів, зазначених в постановах від 30.06.2005 № 513 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Верховного Суду України», № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України») не передбачали, то правових підстав для виплати суддям різниці в заробітній платі не було.

Отже, незважаючи на те, що розмір заробітної плати судді був встановлений спеціальним законом - статтею 44 Закону № 2862-ХН, а не статтею 8 Закону № 108/95-ВР «Про оплату праці», виплата заробітної плати судді підпорядкована нормам Закону № 108/95-ВР, зокрема статті 13, відповідно до якої оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є необгрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 128, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Господарського суду Харківської області, третя особа: Державна судова адміністрація про зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Самойлова В.В.