Постанова № 59756918, 02.08.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2016 р. Справа № 805/1675/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Галатіна О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства “Маріупольський морський торгівельний порт” до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень – рішень від 02.06.2016 року № 0000094200/5594/10/28-03-42/01125755 та № 0000084200/5592/28-03-42/01125755, –

В С ТА Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень – рішень від 02.06.2016 року № 0000094200/5594/10/28-03-42/01125755 та № 0000084200/5592/28-03-42/01125755.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до акту документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» №235/28-03-42/01125755 від 13.05.2016 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додатну вартість на загальну суму 1466128 грн. та завищення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року на суму 233065 грн., за грудень 2015 року на суму 13879 грн., за січень 2016 року на суму 13879 грн., лютий 2016 року на суму 13879 грн. Так, податковий орган стверджує, що позивачем завищено податковий кредит по операціях з придбання послуг від ТОВ «Промбуд», ТОВ «НВФ «Техальянс», ТОВ «Техрембуд» та ТОВ «СПС-Снаб». Втім, позивач вважає дані твердження необґрунтованими, оскільки такий висновок спростовується наявними первинними документами, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Таким чином, позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав.

В матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача, в яких останній зазначає, що операції позивача з ТОВ «Промбуд» не можливо підтвердити внаслідок відсутності необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, тобто підприємство не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу та оперативності проведення. Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Техрембуд» зазначив, що аналізом бази даних підтверджено, що дане підприємство не має можливості підтвердити реальність господарських операцій з платниками за період з 01.08.2015 року по 31.08.2015 року. Також, вказує на те, що з приводу відсутності необхідних умов для результатів відповідної діяльності та недостатності технічного персоналу ТОВ «НВФ «Техальянс» не могло фактично надати послуги з капітального ремонту у лютому 2015 року ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» за договором підряду №27-7/14/71 від 20.02.2014 року. Крім того, зазначає, що фактичне отримання ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» запчастин за договором №27-7/14/439 від 22.09.2014 року від ТОВ «СПС-Снаб» на суму 3333717,94 грн., у т.ч. ПДВ 555619,66 грн. не підтверджено. Таким чином, враховуючи порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення останнім податкового кредиту по операціях з придбання послуг від наведених контрагентів, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав до суду заяву про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, просив здійснити розгляд справи без його участі.

Таким чином, керуючись ч.6 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – Державне підприємство «Маріупольський морський торгівельний порт» (код ЄДРПОУ 01125755; 87510, Донецька обл., м. Маріуполь, проспект Адмірала Луніна, буд. 99) є юридичною особою, зареєстровано 27.11.1991 року, як платник податків станом на 10.05.2016 року знаходиться на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 31.01.2011р. №100319542.

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75. ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Промбуд» (код за ЄДРПОУ 32739969) за період з 01.09.2014р. по 30.09.2014р., ТОВ «СПС-Снаб» (код за ЄДРПОУ 33760310) за період з 01.10.2014р. по 31.12.2014р., ТОВ «НВФ «Техальянс» (код за ЄДРПОУ 36842474) за період з 01.02.2015р. по 28.02.2015р., ТОВ «Техрембуд» (код за ЄДРПОУ 31492350) за період з 01.08.2015р. по 31.08.2015р., за результатами якої складено відповідний акт №235/28-03-42/01125755 від 13.05.2016 року.

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

На підставі Акту документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» №235/28-03-42/01125755 від 13.05.2016 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.06.2016р. №0000084200/5592/28-03-42/01125755, яким позивачеві у зв’язку із встановленням порушень п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1832660 грн., з яких 1466128 грн. - сума основного платежу, 366532 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій; та №0000094200/5594/10/28-03-42/01125755, яким позивачеві у зв’язку із встановленням порушень п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 246944 грн., з яких 233065 грн. - сума основного платежу, 13879 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Предметом доказування в цій справі є обставина реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Промбуд», ТОВ «НВФ «Техальянс», ТОВ «Техрембуд» та ТОВ «СПС-Снаб», правильність відображення їх в податковому обліку, а саме правомірність формування позивачем податкового кредиту за спірний період, а також правомірність винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» №235/28-03-42/01125755 від 13.05.2016 року.

Щодо висновків контролюючого органу про непідтвердження реального здійснення позивачем господарських операції з контрагентами ТОВ «Промбуд», ТОВ «НВФ «Техальянс», ТОВ «Техрембуд» та ТОВ «СПС-Снаб» суд зазначає наступне.

Спір виник через висновки податкового органу про те, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Промбуд», ТОВ «НВФ «Техальянс», ТОВ «Техрембуд» та ТОВ «СПС-Снаб» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що 03.02.2014 року між ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд» (Постачальник) укладено договір поставки №27-7/14/49, за яким постачальник зобов’язується протягом 2014 року поставити на склад покупця, а покупець прийняти та оплатити нову, не експлуатовану промислову продукцію (товар) в асортименті та за цінами, які визначені в Додатках №1 та №2 до даного договору, що є невід’ємними частинами даного договору. Найменування товару – вальниці/підшипники кулькові чи роликові (підшипники). Кількість товару – 490 найменувань. Також, умовами даного договору передбачено, що поставка товару на склад покупця здійснюється партіями в залежності від потреби покупця впродовж дії договору згідно письмових заявок покупця транспортом постачальника за його рахунок. Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30-ти банківських днів з моменту поставки товару та на підставі оригіналу рахунку та податкової накладної, оформленої відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України. Терміном дії даного визначено строк до 31.12.2014 року (т. 1 а.с. 74-77).

Додатково до зазначеного договору поставки між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд» укладено специфікацію №1 від 03.02.2014 року, технічну специфікацію від 03.02.2014 року, додаткову угоду №1 від 29.05.2014 року (т. 1 а.с. 78-102).

Виконання умов укладеного між позивачем та ТОВ «Промбуд» договору поставки знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: видаткових накладних від 08.09.2014р. №254, від 10.09.2014р. №255, від 16.09.2014р. №258, від 18.09.2014р. №262; рахунками-фактурами від 08.09.2014р. №СФ-254, від 10.09.2014р. №СФ-255, від 16.09.2014р. №СФ-258, від 18.09.2014р. №СФ-262; податковими накладними від 08.09.2014р. №5, від 10.09.2014р. №8, від 16.09.2014р. №10, від 18.09.2014р. №13, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 1 а.с. 103 - 122).

Розрахунок між позивачем та ТОВ «Промбуд» за даним договором проведено у безготівковій формі та здійснено у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями б/н від 18.09.2014 року, №5967 від 22.09.2014р., №5958 від 22.09.2014р., б/н від 01.10.2014р. із відмітками банку про проведення платежів.

20.02.2014 року між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Техальянс» (Виконавець) укладено договір підряду №27-7/14/71, за яким виконавець зобов’язується протягом 12 місяців з дати укладення договору та на підставі письмових заявок замовника виконати роботи з капітального ремонту вантажопідйомних електромагнітів вітчизняного виробництва (роботи), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити такі роботи за цінами, які вказані в Додатку №1, який є невід’ємною частиною даного договору. Найменування робіт – роботи з капітального ремонту вантажопідйомних електромагнітів вітчизняного виробництва (електромагніти). Доставка електромагнітів в ремонт та після ремонту здійснюється транспортом виконавця та за його рахунок. Роботи по капітальному ремонту проводяться з матеріалів виконавця та на його території. Оформлення виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами Акту виконаних робіт. Замовник здійснює оплату за виконані роботи протягом 30 банківських нівх дати підписання акту виконаних робіт, передачі відремонтованого обладнання замовнику та надання оригіналу рахунку на оплату виконаних робіт та податкової накладної, оформленої відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця. Договір набуває сили з дати укладення і діє протягом 12 місяців (т. 1 а.с. 144-147).

В якості додатків до вищезазначеного договору сторонами складено Специфікацію №1 від 20.02.2014 року, Договірну ціну №1/14, Договірну ціну №4/14, Додаткову угоду №1 від 18.02.2015 року, якою продовжено термін дії вищезазначеного договору до 20.05.2015 року (т. 1 а.с. 148, 149, 160, 171).

На виконання вказаного договору позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Техальянс» підписано Акти від 19.02.2015 року №5/02-15, №4/02-15, №6-02/15 приймання будівельних робіт за лютий 2015 року на виконання робіт по ремонту вантажопідйомного електромагніта ЕМК-10 податкову накладну №4 від 19.02.2015 року, рахунки від 19.02.2015 року №5, №6, №7 та виписано податкові накладні від 19.02.2015 року №4, №3, №5, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 1 а.с. 172- 195).

Розрахунок між позивачем та ТОВ «Науково-виробнича фірма «Техальянс» за договором підряду №27-7/14/71 від 20.02.2014р. проведено у безготівковій формі та здійснено у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 05.03.2015 року №1176, №1177, №1178 із відмітками банку про проведення платежів (т. 1 а.с. 179, 187, 195).

Крім того, 29.10.2014 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Техальянс» (постачальник) укладено договір поставки №27-7/14/500, за умовами якого постачальник зобов’язується протягом 30 календарних днів з моменту відправки заявки на кожну партію поставити на склад покупця, а покупець прийняти та оплатити нову, не експлуатовану промислову продукцію (товар) в кількості та за цінами, які вказані в Додатках №1 та №2 до даного Договору, що є невід’ємними частинами даного договору. Найменування товару – двигуни універсальні постійного чи змінного струму потужністю більше ніж 37,5Вт; двигуни змінного струму інші; генератори змінного струму (електродвигуни для портальних кранів). Кількість товару – 4 найменування. Поставка товару здійснюється партіями транспортом постачальника за його рахунок. Сума договору становить 2217955,57 грн., в т.ч. ПДВ 369659,26грн. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30-ти банківських днів з моменту поставки товару на підставі оригіналу рахунку та податкової накладної, оформленої відповідно до вимог ст.. 201 Податкового кодексу України. Договір набирає законної сили з дати укладання та діє протягом 12 місяців (т. 2 а.с. 159-162).

Додатково до зазначеного договору поставки між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Техальянс» укладено технічну специфікацію від 29.1.2014 року та специфікацію №1 від 29.10.2014 року (т. 2 а.с. 163-164).

Виконання умов укладеного між позивачем та ТОВ «Науково-виробнича фірма «Техальянс» договору поставки знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: накладній від 18.02.2015р. №3, рахунку №4 від 18.02.2015 року, податковій накладній №2 від 18.02.2015 року, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 2 а.с. 165-167).

Розрахунок між позивачем та ТОВ «Науково-виробнича фірма «Техальянс» за даним договором проведено у безготівковій формі та здійснено у повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції на перерахування коштів від 04.03.2015 року з відміткою банку про проведення платежу (т.2 а.с. 168).

Також, між ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» (Покупець) та ТОВ «СПС-Снаб» (постачальник) 29.07.2014 року укладено договір поставки №27-7/14/343, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується з моменту підписання договору протягом 12 місяців направити на склад покупця, а покупець прийняти та оплатити нову, не експлуатовану промислову продукцію (товар) в кількості та за цінами, які вказані в Додатках №1 та №2 до даного договору, що є невід’ємними частинами даного договору. Найменування товару – устаткування електричне інше (зокрема, електромагніти, електромагнітні зчеплення, муфти та гальма, електромагнітні підіймальні головки, пришвидшувачі заряджених частинок, генератори електричних сигналів), н.в.і.у. (електричне дискове гальмо). Кількість товару – 8 штук. Також, умовами даного договору передбачено, що поставка товару здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок на склад покупця на підставі письмової заявки. Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30-ти банківських днів з моменту поставки товару та на підставі оригіналу рахунку та податкової накладної, оформленої відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України. Договір набирає сили з моменту підписання і діє протягом 12 місяців (т. 1 а.с. 202-205).

Крім того, ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» та ТОВ «СПС-Снаб» складено технічну специфікацію до даного договору від 29.07.2014 року, специфікацію №1 від 29.07.2014 року (т. 1 а.с. 206, 207).

В податковому та бухгалтерському обліку ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» відображення виконання зазначеного договору відбулось на підставі складеної видаткової накладної від 23.10.2014 року №РН-0000018, рахунку-фактурі від 23.10.2014 року №СФ-0000020 та податкової накладної від 23.10.2014 року №6, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 206-210).

Відповідно до платіжного доручення №6878 від 30.10.2014 року підприємство позивача здійснило розрахунок за даним договором поставки від 29.07.2014 року №27-7/14/343 (т. 1 а.с. 211).

05.09.2014 між ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» (замовник) та ТОВ «СПС-Снаб» (підрядник) укладено договір підряду №27-7/14/411. Предметом договору є виконання робіт з капітального ремонту ДВЗ та ходової частини автомобілю AUDI А-8 інв. №7333 на території підрядника, згідно додатків №1-2, які є невід’ємними частинами даного договору. Доставка автомобілю на ремонтний майданчик підрядника здійснюється транспортом підрядника та за його рахунок. Строк виконання робіт за даним договором становить 30 робочих днів з моменту передачі автомобіля підряднику. Загальна вартість робітн згідно додатку №3 складає 291762,61 грн., в т.ч. ПДВ 48627,10грн. Оплата за виконані роботи здійснюється замовником протягом протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт шляхом перерахування коштів на підставі оригіналу рахунку та податкової накладної, оформленої відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України. Договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2014 року (т. 1 а.с. 231-234).

Крім того, ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» та ТОВ «СПС-Снаб» складено хронометраж часу на роботи по капітальному ремонту двигуна автомобіля, хронометраж часу на роботи по ремонту ходової частини автомобіля, розрахунок вартості виконання капітального ремонту ДВС та ходової частини автомобіля, розрахунок вартості 1 людино-години, перелік ЗЗЧ на роботи по капітальному ремонту двигуна автомобіля, перелік ЗЗЧ на роботи по ремонту ходової частини автомобілю, (т. 1 а.с. 235-241).

В податковому та бухгалтерському обліку ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» відображення виконання зазначеного договору відбулось на підставі підписаного між сторонами акту виконаних робіт №3 від 02.10.2014 року, податкової накладної від 02.10.2014 року №1, рахунку-фактури №СФ-0000006 від 02.10.2014 року, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 2 а.с. 1-5).

Відповідно до квитанції від 15.10.2014 року підприємство позивача здійснило розрахунок з виконавцем за даним договором підряду (т. 2 а.с. 6).

22.09.2014 року між ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» (Покупець) та ТОВ «СПС-Снаб» (постачальник) укладено договір поставки №27-7/14/439, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується протягом 14 календарних днів з моменту надання письмової заявки покупцем поставити на склад покупця, а покупець прийняти та оплатити нову, не експлуатовану промислову продукцію (товар) в кількості та за цінами, які вказані в Додатку №1 до даного договору, що є невід’ємною частиною даного договору. Найменування товару – частини двигунів (ЗЗЧ для двигунів суден флоту портового). Кількість товару – 111 найменувань. Також, умовами даного договору передбачено, що поставка товару здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок на склад покупця на підставі письмової заявки. Сума договору становить 1981114,00грн., в т.ч. ПДВ 330185,67грн. Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30-ти банківських днів з моменту поставки товару та на підставі оригіналу рахунку та податкової накладної, оформленої відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України. Договір набирає сили з моменту підписання і діє протягом 12 місяців (т. 2 а.с. 7-9).

Крім того, ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» та ТОВ «СПС-Снаб» складено специфікацію №1 від 2.09.2014 року, додаткову угоду №1 від 27.10.2014 року, якою суму договору викладено у розмірі 1969229,20 грн.,в т.ч. ПДВ 328204,87грн., специфікацію №2 від 27.10.2014 року, додаткову угоду №2 від 17.12.2014 року (т. 2 а.с. 1-19).

В податковому та бухгалтерському обліку ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» відображення виконання зазначеного договору відбулось на підставі складеної видаткових накладних від 15.10.2014 року №РН-0000014, від 06.11.2014 року №РН-0000020, від 25.2.2014 року №РН-0000034, рахунків-фактур від 15.10.2014 року №СФ-0000016, від 06.11.2014 року №СФ-0000022, від 25.12.2014 року №СФ-0000035 та податкових накладних від 15.10.2014 року №2, від 06.11.2014 року №2, від 25.12.2014 року №10, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 2 а.с. 20-32).

Відповідно до квитанцій від 23.10.2014 року, від 24.11.2014 року та від 20.01.2015 року підприємство позивача здійснило розрахунок з постачальником за даним договором поставки у безготівковій формі (т. 2 а.с. 23, 27, 32).

10.08.2015 року між ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техрембуд» (постачальник) укладено договір поставки №27-7/15/320, у відповідності до якого постачальник зобов’язується протягом 14 календарних днів з моменту надання письмової заявки покупцем поставити на склад покупця, а покупець прийняти та оплатити нову, не експлуатовану промислову продукцію (товар) в кількості та за цінами, які вказані в Додатках №1 та №2 до даного договору, що є невід’ємними частинами даного договору. Найменування товару – шини та камери гумові нові (шини для спеціальної техніки порту). Також, умовами даного договору передбачено, що поставка товару здійснюється партіями та транспортом постачальника та за його рахунок на склад покупця. Сума договору становить 9622599,60грн., у т.ч. ПДВ 1603766,60грн. Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30-ти банківських днів з моменту поставки товару та на підставі оригіналу рахунку та податкової накладної, оформленої відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України. Договір набирає сили з моменту підписання і діє протягом 12 місяців (т. 2 а.с. 171-174).

До зазначеного договору сторонами складено специфікацію №1 від 10.08.2015 року та технічну специфікацію від 10.08.2015 року (т. 2 а.с. 175-176).

Виконання зазначеного договору відображено у господарській діяльності позивача на підставі видаткової накладної від 21.08.2015 року №29, рахунку на оплату від 21.08.2015 року №57, податкової накладної від 21.08.2015 року №2, товарно-транспортної накладної від 21.08.2015 року №21/08/01, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 2 а.с. 177-179).

Відповідно до платіжного доручення від 01.09.2015 року підприємство позивача здійснило розрахунок за даним договором поставки у безготівковій формі (т. 2 а.с. 180).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках,визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання,чи документ, що свідчить про суми доходу,нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до вимог п. 185.1. ст.. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

П. 188.1. ст. 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

З матеріалів справи вбачається, що ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» є кінцевим споживачем ТМЦ, отриманих за вищезазначеними договорами поставок.

Судом встановлено, що отримані від контрагентів позивача товарно-матеріальні цінності були використані у власній господарській діяльності позивача. Даний факт підтверджується наданими до суду копіями карток складського обліку матеріалів, матеріальними перепустками на вивіз (винос) ТМЦ, оборотними відомостями руху матеріальних цінностей за спірні періоди, актами прибуття та вибуття ЗЗЧ, роздавальними відомостями, актами виконаних робіт з технічного обслуговування об’єктів, судовими актами, актами приймання-передачі ЗЗЧ, технічними актами, актами виконаних робіт з поточного ремонту, актами установки ЗЗЧЄ, лімітно-заборними картами (т. 1 а.с. 134-143, 196-201, 212, т. 2 а.с. 33-71, 170, 183-184, 234-250, т. 3 а.с. 1-250, т. 4 а.с.1-147).

Крім того, як вже зазначалось судом, виконання укладених вищезазначених договорів підряду знайшло своє відображення в складених та підписаних сторонами актах приймання-передачі виконаних робіт.

Суд вказує, на те, що відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефектів у правовому статусі контрагентів позивача.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Суд погоджується з доводами Вищого адміністративного суду України, що знайшли своє відображення в Ухвалі ВАСУ від 28 липня 2015 року у справі №К/800/24214/15:

“поняття “добросовісний платник”, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов’язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов’язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.”

Аналогічна позиція міститься в наступних рішеннях ВАСУ: Ухвала від 28 липня 2015 року у справі №К/800/26173/15; Ухвала від 28 липня 2015 року у справі №К/800/42947/14, Ухвала від 29 липня 2015 року у справі №К/9991/38528/12, Ухвала від 29 липня 2015 року у справі №К/800/1381/14, Ухвала від 6 серпня 2015 року у справі №К/800/52613/14.

Доводи відповідача щодо встановлення безтоварності правочинів, укладених позивачем з його контрагентами – постачальниками на підставі висновків податкових інформацій, суд оцінює критично, на підставі наступного.

Інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Дана правова позиція підтверджується доводами, що викладені в Постановах ВАСУ від 20.09.2012 року № К9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11: “Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності”.

Відповідно до Листа ВАСУ від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд погоджується з даними висновками Вищого адміністративного суду України та підкреслює, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентами постачальниками спростовують висновки податкового органу, які ґрунтуються на даних інформаційних податкових баз.

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Водночас, акт перевірки податкового органу не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження жодними доказами, а лише на підставі припущень. Доказів на обґрунтування позиції про неможливість здійснення господарських операцій у спірних періодах позивачем з контрагентами-постачальниками податковим органом не надано.

Щодо висновків акту перевірки в частині неможливості здійснення спірних господарських операцій платника податків з контрагентами-постачальником через відсутність у останніх необхідних трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень, суд вважає їх передчасними, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання робіт чи надання послуг контрагентами. Крім того, податкове законодавство не ставить право платника податків на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання робіт чи надання послуг контрагентами.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентами – постачальниками за спірні періоди не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтті 72 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідачем під час судового розгляду справи не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення – рішення від 02.06.2016 року № 0000094200/5594/10/28-03-42/01125755 та № 0000084200/5592/28-03-42/01125755 були прийняті законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин.

У відповідності до положень ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства “Маріупольський морський торгівельний порт” до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень – рішень від 02.06.2016 року №0000094200/5594/10/28-03-42/01125755 та №0000084200/5592/28-03-42/01125755 – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС від 02.06.2016 року №0000094200/5594/10/28-03-42/01125755, яким зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 246944 грн., з яких 233065 грн. - сума основного платежу, 13879 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС від 02.06.2016 року №0000084200/5592/28-03-42/01125755, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1832660 грн., з яких 1466128 грн. - сума основного платежу, 366532 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути зі Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Державного підприємства “Маріупольський морський торгівельний порт” судовий збір у розмірі 28867 (двадцять вісім тисяч вісімсот шістдесят сім) грн.90коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Галатіна О.О.