Постанова № 59756849, 08.08.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 серпня 2016 рокум. Ужгород№ 807/687/16 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.

за участі сторін:

позивача - не з'явився;

представника позивача - ОСОБА_8;

представника відповідача: Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області - не з'явився;

представника відповідача: Ужгородського міськрайонного управління юстиції в особі Реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції - не з'явився;

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Центр 2012" - ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за зміненою позовною заявою ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області та Ужгородського міськрайонного управління юстиції в особі Реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Центр 2012" про скасування рішення, запису та свідоцтва про право власності -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 08 серпня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі було складено 15 серпня 2016 року.

23 травня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, якою просила суд: "1. Відкрити провадження у адміністративній справі; 2. Скасувати запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4181739, а також свідоцтво про право власності № НОМЕР_1, видане реєстраційною службою Ужгородського міськрайонного управління юстиції 08 січня 2014 року та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 15863921".

У попередньому судовому засіданні, що проходило 15 червня 2016 року, відповідно до ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду, яка занесена до журналу судового засідання, судом на підставі статті 52 КАС України було замінено неналежного відповідача Реєстраційну службу Ужгородського міськрайонного управління юстиції на належного - Ужгородське міськрайонне управління юстиції в особі реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції та залучено у якості відповідача 2 - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради Закарпатської області (а.с.а.с. 30, 31).

У судовому засіданні, що проходило 21 червня 2016 року, відповідно до ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду, яка занесена до журналу судового засідання, у відповідності до статті 53 КАС України, до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, а саме Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Центр 2012" (а.с.а.с.45-47).

У цьому ж судовому засіданні представник позивача надав суду письмове клопотання, яким вказав на необхідність, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи витребувати з Ужгородського міськрайонного управління юстиції в особі реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції якісну належним чином завірену копію реєстраційної справи по будинку АДРЕСА_1. Крім того, представник позивача вказав, що на час витребування доказів необхідно зупинити провадження у справі у зв'язку з можливою тривалістю отримання витребуваних доказів.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року у відповідності до статей 69 та 71 КАС України було витребувано у відповідачів якісну належним чином завірену копію реєстраційної справи по будинку АДРЕСА_1. Цією ж ухвалою у відповідності до статті 156 КАС України із врахуванням можливості тривалого терміну отримання витребуваних судом доказів суд вважав за можливе зупинити провадження у даній справі (а.с.а.с.50-52).

15 липня 2016 року відповідно до вхідного штемпелю Закарпатського окружного адміністративного суду за вхідним номером 6564, зареєстрований супровідний лист відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 15 липня 2016 року за № 311/25-07, відповідно до якого на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду направлено завірену копію витребуваної ухвалою від 21 червня 2016 року реєстраційної справи (а.с. 73) .

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року було поновлено провадження у даній адміністративній справі. (а.с.а.с. 129, 130).

У судовому засіданні, що проходило 29 липня 2016 року, до початку судового розгляду, представником позивача було надано суду заяву позивача, відповідно до якої позивачем змінено предмет адміністративного позову, а саме позивач просив Закарпатський окружний адміністративний суд: "скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Мага Тетяни Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 9757371 від 08.01.2014 року, запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4181739 від 28.12.2013 року, а також свідоцтво про право власності № НОМЕР_1, видане Реєстраційною службою Ужгородського міськрайонного управління юстиції 08.01.2014 року".У відповідності до статті 137 КАС України, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року, яка занесена до журналу судового засідання, прийнято до розгляду заяву про зміну позовних вимог (а.с.а.с. 146-148).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 55800587 від 23 березня 2016 року позивачу стало відомо, що крім належного її на праві приватної власності майна у вигляді приміщення кафе площею 75,9 кв.м. за нею зареєстрований житловий будинок, з вбудованими торгово-офісними приміщеннями та кафе, об'єкт житлової нерухомості. Даний запис позивач вважає помилковим, оскільки її не належить жодних додаткових приміщень, крім вищевказаного приміщення - кафе площею 75,9 кв.м. У зв'язку з чим, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

В судовому засіданні 08 серпня 2016 року, представник позивача та третьої особи просив суд задовольнити позовну заяву з мотивів, що у ній викладені.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, заперечень чи клопотань до суду не подавали.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовної заяви, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 9757371 від 08 січня 2014 року державний реєстратор Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області Мага Т.В. 28 грудня 2013 року здійснила реєстрацію об'єкта нерухомого майна - житловий будинок з вбудованими торгово-офісними приміщеннями та кафе, об'єкт житлової нерухомості на праві приватної власності за власником - ОСОБА_3 (а.с. 125).

08 січня 2014 року на підставі вищенаведеного, державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області Мага Т.В. було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (Серія НОМЕР_2) індексний номер № НОМЕР_1. Відповідно до вказаного свідоцтва об'єкт нерухомого майна житловий будинок з вбудованими торгово-офісними приміщеннями та кафе на праві приватної власності належить ОСОБА_3 (а.с. 123).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі по тексту - Закон України № 1952-IV), у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 2 частиною 1 Закону України № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 15 частини 1 Закону України № 1952-IV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно статті 15 частини 4 Закону України № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно зі статтею 15 частинами 12 та 13 Закону України № 1952-IV, датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви. Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до статті 16 частин 3 та 11 Закону України № 1952-IV, разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, що необхідні для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку. Під час подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі фізична особа повинна пред'явити документ, що посвідчує її особу, а у разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи - також документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 (надалі - Порядок, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 Порядку, цей Порядок визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до абзацу 6 пункту 10 Порядку, у разі подання заяви уповноваженою особою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1-1 цього Порядку, крім документа, що зазначений в абзацах другому - четвертому цього пункту, пред'являється документ, що підтверджує її повноваження, та подається його копія, засвідчена в установленому порядку.

Пунктом 15 Порядку передбачено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

З досліджених матеріалів справи суд резюмує, що 28 грудня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до Реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2. Разом із заявою уповноваженою особою для державної реєстрації було подано документи, а саме: документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Реєстру; документ про сплату державного мита; технічний паспорт від 21 вересня 2012 року № 7635; декларацію про готовність об'єкта до експлуатації на шестиквартирний житловий будинок з вбудованими торгово-офісними приміщеннями та кафе від 21 січня 2013 року № ЗК143130210684, де зазначено, що об'єкт, який реєструється - це приміщення спільного користування; довідку від 04 лютого 2013 року № 35 про присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; довіреність від 29 січня 2013 року № 56, що підтверджує повноваження уповноваженої особи та документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (а.с.а.с.79, 80, 84,85-101).

Відповідно до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що була подана громадянином ОСОБА_6 28 грудня 2013 року, останній діяв від імені ОСОБА_3 (а.с. 79).

В матеріалах справи № 262330221101, що була витребувана судом, міститься копія довіреності, яка посвідчена 29 січня 2013 року нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Хваста М.М. та яка зареєстрована в реєстрі за № 60 (а.с. 84).

Відповідно до цієї довіреності ОСОБА_3 уповноважує ОСОБА_5 представляти її інтереси в органах місцевого самоврядування , органах державної влади, та у всіх інших підприємствах, установах та організаціях, незалежно від форм власності та підпорядкування, в тому числі в органах технічної інвентаризації, реєстраційній службі, землевпорядних організаціях, в органах газо-, енерго-, тепло-, водопостачання та зв'язку, в органах містобудування, архітектури, державного архітектурно-будівельного контролю, архівних установах та інших, не обумовлених у цій довіреності підприємствах, установах та організаціях з питань отримання дозволів, підготовки, оформлення та отримання всіх необхідних документів для здачі в експлуатацію нерухомого майна , що знаходиться в АДРЕСА_1 подавати та отримувати різного роду довідки та документи, в їх одержані розписуватись, подавати та підписувати від імені довірителя довідки, документи, заяви, клопотання та інші документи, тощо. Виконувати всі інші дії в межах та обсязі, передбачених чинним законодавством України для такого роду уповноважень, які будуть необхідними для представництва інтересів позивача у межах цієї довіреності.

Таким чином судом встановлено, що документ (довіреність), на підставі якого діяв ОСОБА_5 не уповноважував останнього вчиняти від імені ОСОБА_3 вищевказаних дій щодо державної реєстрації об'єкта нерухомого майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1

Відповідно до статті 237 частини 1 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до статті 238 частин 1 та 2 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

Відповідно до статті 239 частини 1 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Відповідно до статті 241 частин 1 та 2 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до статті 244 частин 1 та 3 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Зі змісту вказаної норм ЦК України можна зробити висновок, що довіритель сам визначає у виданій ними довіреності обсяг прав та обов'язків щодо довіреної особи, тобто у виданій довіреності зазначається на які саме дії уповноважена особа.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено відсутність цивільної дієздатності у ОСОБА_5 для вчинення дій пов'язаних з державною реєстрацією права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 а відтак як наслідок спірне рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Мага Тетяни Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 9757371 від 08 січня 2014 року є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 9 частини 2 пункту 6 та статті 18 частини 2 Закону України № 1952-IV, державний реєстратор, в тому числі, видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно підписується державним реєстратором і засвідчується печаткою.

Відповідно до пунктів 24, 26 Порядку, у випадках, установлених законом, державний реєстратор органу державної реєстрації прав після прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, відкриття відповідного розділу Державного реєстру прав та/або внесення записів до зазначеного Реєстру формує свідоцтво про право власності на нерухоме майно (далі - свідоцтво), оформляє його у двох примірниках, які підписує і засвідчує печаткою. Орган державної реєстрації прав, нотаріус не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про державну реєстрацію прав видає особисто заявникові або надсилає поштою з описом вкладення витяг з Державного реєстру прав, свідоцтво (в разі його формування) та документи, що подавалися заявником для проведення державної реєстрації прав, одним із способів, зазначеним у заяві.

Відповідно до статті 2 частини 1 абзацу 2 Закону України № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом вказаних норм, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, є підставою для державної реєстрації цих прав. Ці акти видаються спеціально уповноваженим на те особами. Видача таких свідоцтв про право власності на нерухоме майно здійснювалася за єдиною визначеною процедурою, встановленою Порядком. Таким чином, ознаками свідоцтва про право власності на нерухоме майно є: видача органом виконавчої влади; видача в межах процедури державної реєстрації права та їх обтяжень; єдиний порядок оформлення; фіксування факту державної реєстрації права власності. Оскільки порядок видачі свідоцтв про право власності на нерухоме майно перебуває у сфері публічно-правових відносин, то спори щодо дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень з приводу їх видачі підлягають розгляду адміністративними судами, в тому числі щодо скасування таких свідоцтв.

Дана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, що висловлена у Постанові Пленуму цього суду від 20 травня 2013 року за № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів".

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, належними та допустимими доказами в розумінні статті 70 КАС України не доведено правомірності оскаржуваних рішень. Тому суд приходить до висновку, що позовну заяву необхідно задовольнити.

Керуючись статтями 11,70,71,86, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Мага Тетяни Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 9757371 від 08 січня 2014 року.

Скасувати запис державного реєстратора Реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4181739 від 28 грудня 2013 року.

Скасувати свідоцтво про право власності № НОМЕР_1, що видане Реєстраційною службою Ужгородського міськрайонного управління юстиції Мага Тетяни Василівни про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно 08 січня 2014 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяС.Є. Гаврилко