Постанова № 59756384, 09.08.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2016 р.Справа № 914/966/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіКравчук Н.М.

суддівБойко С.М.

ОСОБА_1

розглянувшиапеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група (надалі ПАТ СК Українська страхова група), за вих. №11/14621 (вх. № ЛАГС 01-05/3190/16 від 30.06.2016р.

на рішення господарського суду Львівської області від 06.06.2016р.

у справі № 914/966/16

за позовом:ПАТ СК Українська страхова група, м. Київ

до відповідача:приватного акціонерного товариства Страхова компанія Граве Україна (надалі ПАТ СК Граве Україна), м. Львів

провідшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 49 500,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу та заяв про відвід суддів від учасників судового процесу не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.06.2016р. у справі №914/966/16 (суддя Березяк Н.Є.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ СК Граве Україна на користь ПАТ СК Українська страхова група 38 624,70 грн. відшкодування в порядку регресу та 1 075,25 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факти здійснення позивачем виплати страхового відшкодування потерпілій особі лише в розмірі 38 624,70 грн. та виникнення в нього права вимоги, яке страховик має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ СК Українська страхова група подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати в частині відмови, в цій частині прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що розділом 7 договору добровільного страхування від 29.12.2015р. визначено порядок оплати страхової премії та періоди страхування, а саме, страхувальник вносить платежі чотирма рівними частинами в розмірі 5 917,50 грн. по 29.12.2016р. Оскільки, станом на дату скоєння ДТП, страхувальником було внесено лише один страховий платіж в розмірі 5 917,50 грн., страховиком, з урахуванням умов укладеного договору, із загальної суми виплати страхового відшкодування було утримано несплачені частини страхового платежу. Тобто, 56 377,20 грн. (загальний розмір страхового відшкодування згідно страхового акту) 17 752,50 грн. (три несплачені частини страхового платежу) = 38 624,70 грн. (сума перерахована на реквізити ремонтного підприємства). Враховуючи ліміт відповідальності та франшизу, позивач звернувся про стягнення 49 500,00 грн. Тому сума 10 875,30 грн., які суд не врахував при вирішенні спору, є частиною страхового відшкодування, яка була зарахована страховиком як борг по страхових платежах.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 30.06.2016р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_2, склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2016р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 19.07.2016р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2016р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 09.08.2016р.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, надіслав заяву № 11/14845 від 27.017.2016р. про розгляд апеляційної скаргу без його участі (зареєстрована в канцелярії суду за вх№ 01-04/5556/16 від 01.08.2016р.).

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, явку уповноваженого представника жодного разу в судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

29.12.2015р. між ПАТ Страхова компанія Українська страхова група та ОСОБА_4 був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-1505-15-00224, предметом якого є страхування транспортного засобу Тойота державний реєстраційний № НОМЕР_1 (а.с. 9-10).

22.01.2016р. відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Тойота державний реєстраційний № НОМЕР_1 під керівництвом водія ОСОБА_5 (користування автомобілем за довіреністю) та транспортного засобу Мерседес державний реєстраційний № НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6.

У довідці ВДАІ № 85538072 про дорожньо-транспортну пригоду зазначено, що вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_6 Правил дорожнього руху України, а саме правопорушення передбачене ст. 124 КпАП України (а.с. 16-17).

Постановою Приморського районного суду м. Одеса від 22.02.2016р. визнано винним ОСОБА_6 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 18).

25.01.2016р. страхувальник звернувся до ПАТ Страхова компанія Українська страхова група із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с. 22-24).

Як стверджує позивач, 28.01.2016р. ПАТ Страхова компанія Українська страхова група здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 56 377,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1581 від 29.01.2016р.

Враховуючи, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу Мерседес державний реєстраційний № НОМЕР_2 застрахована у ПрАТ СК Граве Україна згідно полісу № АІ/6965951, позивач просить стягнути в порядку регресу з ПрАТ СК Граве Україна вартість виплаченого страхового відшкодування за мінусом франшизи в розмірі 49 500,00 грн.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами (ст. 355 ГК України).

Згідно зі статтею 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 993 ЦК передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне положення наведено у статті 27 Закону України "Про страхування".

Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Оскільки цивільно-правову відповідальність винної особи на момент скоєння ДТП було застраховано у ПрАТ СК Граве Україна згідно полісу №АІ/6965951, відповідальною особою перед ПАТ СК Українська страхова група за відшкодування страхової виплати є ПрАТ СК Граве Україна. Відповідно після виплати страхового відшкодування страхувальнику, до ПАТ СК Українська страхова група перейшло право вимоги до відповідальної особи - ПрАТ СК Граве Україна.

Як вбачається із матеріалів справи, в звязку з настанням страхового випадку, на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспортних засобів № 28-1505-15-00224 від 29.12.2015р., позивач 29.01.2016р. здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 38 624,70 грн. без ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями №1581 від 29.01.2016 р. (а.с.27).

Зазначене страхове відшкодування ПАТ СК Українська страхова група відшкодувало у звязку з пошкодженням застрахованого автомобіля Тойота державний реєстраційний № НОМЕР_1, яке сталося з вини ОСОБА_6А, водія транспортного засобу Мерседес державний реєстраційний № НОМЕР_2, що встановлене постановою Приморського районного суду м. Одеси від 22.02.2016р. по справі № 522/2608/16-п № 3/522/1027/16, яка набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Тобто, з аналізу вищенаведених норм права вбачається, що страховик має право зворотної вимоги (регресу) до страхувальника лише у розмірі виплаченого страхового відшкодування потерпілій особі.

Однак, у позовній заяві позивач стверджує, що ним виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 56 377,20 грн. і як доказ посилається на платіжне дорученнями № 1581 від 29.01.2016р.

Проте, вказаним платіжним дорученням № 1581 від 29.01.2016р. підтверджується, що ПАТ СК Українська страхова група фактично виплатила страхове відшкодування ОСОБА_4 лише в сумі 38 624,70 грн. (а.с. 27).

Доказів виплати потерпілій особі решта суми, яку просить стягнути з відповідача, позивач суду не надав.

Щодо покликання скаржника на те, що кошти в сумі 10 875,30 грн., були зараховані в погашення несплачених страхувальником страхових платежів на виконання умов договору добровільного страхування від 29.12.2015р., колегія суддів вважає безпідставним та зазначає наступне.

За змістом ч.1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч.1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно розрахунку суми страхового відшкодування ПАТ СК Українська страхова група визначила 56 377,20 грн. (а.с. 26).

Проте, як вбачається зі місту страхового акту № ПСКА-5796 ПАТ СК Українська страхова група порядок виплати страхового відшкодування складається з двох частин: 17 752,50 грн. зараховується в рахунок несплаченої частини страхового платежу, а 38 624,70 грн. перераховується за ремонт автомобіля (а.с. 25).

Тобто, страховик відшкодував потерпілій особі фактично 38 624,70 грн., відтак, у межах фактичних витрат до ПАТ СК Українська страхова група переходить право вимоги. Решта котів - 17 752,50 грн. не є страховим відшкодуванням, відтак вони не можуть бути визначені в позовній заяві саме як страхове відшкодування.

За змістом статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Пунктом 22.1 ст.22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.36.4 ст.36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом а п.41.1 ст.41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Матеріалами справи підтверджено факти здійснення позивачем виплати страхового відшкодування потерпілій особі лише в розмірі 38 624,70 грн. та виникнення в нього права вимоги, яке страхувальник, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в розмірі 38 624,70 грн., в решті стягненні 10 875,30 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч.3 ст. 43 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б підтвердили факти, наведені в позовній заяві, а доводи, зазначені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення господарського суду Львівської області від 06.06.2016р. у справі № 914/966/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3.Справу передати до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддяКравчук Н.М.

судді Бойко С.М.

ОСОБА_1