Постанова № 59756306, 12.08.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2016 р.Справа № 916/1501/15-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Гладишевої Т.Я., Головея В.М.,

при секретарі судового засідання Максіміхіній Ю.В.

(склад суду змінено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 10.08.16р., який здійснено у зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Колоколова С.І. та Петрова М.С.)

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність № 2252, дата видачі : 15.12.15;

від відповідача ОСОБА_2, довіреність № б/н, дата видачі : 21.03.16;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської регіональної служби державного ветеринарносанітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті

на рішення господарського суду Одеської області від „17 березня 2016 року

у справі № 916/1501/15-г

за позовом Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Южненської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту "Южний")

до скаржника

про стягнення 37123,10 грн.

/повна фіксація судового процесу здійснювалась відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України;/

встановив:

У квітні 2015р. Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Южненської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (далі по тексту ДП Адміністрація морських портів України), звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської регіональної служби державного ветеринарносанітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті /далі-Служба/ (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог - т. 2, а.с. 69-74) про стягнення 37123,10 грн., з яких: 23 361,67грн.-сума основного боргу, 8 680,22грн.-інфляційне збільшення суми боргу, 312,17грн.- три відсотки річних, 4 769,04грн.-пеня, крім того, позивач просив стягнути з відповідача 1 827грн. сплаченого судового збору.

Позовні вимоги з посиланням на приписи ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України, мотивовані порушенням відповідачем умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого державного майна №133-28Б/46 від 01.01.2011 року, укладеного між сторонами по справі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.06.2015р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.08.2015р., позов задоволено частково та стягнуто з Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті на користь позивача суму основного боргу у розмірі 14 458,55грн., суму 3% річних у розмірі 255,50грн., суму інфляційних втрат у розмірі 6723,56грн., суму пені у розмірі 1грн. та суму судового збору у розмірі 913,5грн., в решті позову відмовлено (т.2, а.с.142-149, 189-198).

Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2015р. касаційну скаргу ДП "Адміністрація морських портів України" задоволено частково, вище зазначені рішення від 23.06.2015р. та постанову від 13.08.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд, з огляду на те, що судами попередніх інстанцій допущено порушення ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 43, 82, 99, 101 ГПК України /т.3,а.с.33-37/.

За підсумками нового розгляду рішенням Господарського суду Одеської області від 17.03.2016 року в редакції ухвали про виправлення описки від 28.04.16р. (суддя Власова С.Г.) позов задоволено та стягнуто на користь ДП Адміністрація морських портів України в особі Южненської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту "Южний") суму основного боргу у розмірі 23 361,67грн., 3% річних в сумі 312,17грн., суму інфляційних втрат у розмірі 8680,22грн., пеню в сумі 4769,04грн. та 1827грн. судового збору /т.3. а.с.148-157/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Одеська регіональна служба державного ветеринарносанітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції та постановити нове , яким у позові відмовити.

Скаржник вважає, що наведене рішення господарського суду Одеської області від 17.03.2016р. є необґрунтованим, таким, що постановлено з порушенням норм чинного матеріального та процесуального законодавства України та підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

На думку відповідача, оскільки ним своєчасно оформлялись і подавались до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області всі необхідні платіжні документи для здійснення оплати рахунків позивача №604 від 31.08.2014р. на суму 3807,29грн., №653 від 31.10.2014р., на суму 4554,79грн., №664 від 30.11.2014р., на суму 4554,79грн., порушення умов договору сталось не з вини відповідача і тому відсутні підстави для покладання на нього встановленої сторонами відповідальності.

Крім того, скаржник стверджує, що судом безпідставно не враховано, що з листопада 2014р. до 10.08.2015р. структурний підрозділ Служби з вини позивача фактично не користувався одним з орендованих приміщень, яке розташоване в нежитловому приміщенні 3-го поверху адміністративно-побутової будівлі 601, каб. №55-56, загальною площею 35,6 кв.м., а розміщувався на 4-му поверсі в каб. №74 загальною площею 18 кв. м., що значно менше, і тому згідно до п.п. 1.1, 2.1.2, 2.2.3, 3.1 договору у нього виникло зобовязання щодо відшкодування витрат позивача за утримання будівлі та прибудинкової території пропорційно займаній відповідачем в цій будівлі площі. Зобовязання з відшкодування витрат позивача за утримання приміщень в будівлі, що відповідачем не використовується з незалежних від нього причин, договором не встановлено.

Також скаржник зазначив, що суд не надав оцінку факту відмови відповідача від підписання у січні додаткової угоди №10 до договору №133-28Б/46 від 01.01.2011р., оскільки вона не відповідала фактичним відносинам, що існували між сторонами на січень 2015р., тому передбачені нею розміри плати за утримання будівлі та прибудинкової території чинності не набули і відповідно у відповідача не виникло зобовязання з оплати рахунків позивача, які з січня виставлялися за новими ставками. Крім того, не було враховано оплату заборгованості в частині, що стягувалася скасованим рішенням в справі від 23.06.15р..

Відзив на апеляційну скаргу в письмовому вигляді до суду не надходив, у судовому засіданні представник позивача спростовувала її доводи та просила залишити без змін оскаржене рішення.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія прийшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 12.03.2009р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Службою був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п. 1.1 якого останній в строкове платне користування надано частину нежитлового приміщення на першому поверсі будівлі 601/1 загальною площею 21,46 кв. м., за адресою: м. Южне, ДП „МТП „Южний, що перебуває на балансі ДП „Морський торгівельний порт „Южний /т.1 а.с.32-36/.

04.02.2010р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Службою укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п. 1.1 якого останній в строкове платне користування надано нежитлові приміщення на третьому поверсі службово-побутової будівлі 601, площею 35,6 кв. м., за адресою: м. Южне, ДП „МТП „Южний, що перебувають на балансі ДП „Морський торгівельний порт „Южний/т.1 а.с.45-48/.

Згідно з п.п. 5.9 зазначених договорів Служба зобовязувалась відшкодовувати балансоутримувачу витрати з утримання будинку та прибудинкової території шляхом укладення відповідного договору з останнім на протязі 15 днів після підписання договору оренди.

На виконання умов вищенаведених договорів оренди 01.01.2011р. між Службою та ДП „Морський торгівельний порт „Южний /далі-Порт/, на балансі у якого на той час знаходилося орендоване майно, укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого державного майна №133-28Б/46, згідно до п.п. 1.1 якого Порт-балансоутримувач забезпечує утримання будівель з прибудинковою територією за адресою: 65481, Одеська область, м. Южне, ДП „МТП „Южний, в яких знаходиться орендоване орендарем за договорами оренди з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області від 12.03.2009 року та від 04.02.2010 року державне нерухоме майно, а саме, приміщення у будинку 601/1 площею 21,46 кв.м. та у будинку 60 площею 35,6 кв.м., а Орендар відшкодовує витрати Порту-балансоутримувача на утримання будівлі пропорційно займаній ним площі згідно розрахунку /т.1 а.с.13-16/.

Пунктами 2.2.3 та 3.1 договору сторони визначили, що орендар зобовязується не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити щомісячну плату на рахунок Порту-балансоутримувача на підставі рахунків порту за утримання будівлі та прибудинкової території, пропорційно займаній площі в цій будівлі, згідно розрахунку.

У п.п. 2.2.7 договору сторонами встановлено, що у випадку змін розрахунку за утримання будівлі, пропорційно займаної площі, орендар зобовязується підписати додаткову угоду з розрахунком на утримання будівлі до цього договору та здійснювати оплату рахунків за послуги Порту-балансоутримувача за цим договором з урахуванням змін, з початку введення Портом-балансоутримувачем в дію цих нових розрахунків.

Відповідно до п.4.2 при несвоєчасному внесені плати за послуги згідно цього договору орендар сплачує порту-балансоутримувачу пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

13.06.2013р. додатковою угодою №5 до договору №133-28Б/46 від 01.01.2011р. сторону договору ДП „Морський торгівельний порт „Южний було замінено його правонаступником ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"(Адміністрація морського порту "Южний") /т.1 а.с.24-25/.

Сторони неодноразово укладали додаткові угоди та вносили зміни до розрахунку вартості утримання 1 кв. м. будівлі, зокрема, додатковою угодою № 7 від 23.06.2014р. сторони узгодили вартість утримання 1 кв. м. будівлі починаючи з 1.01.2014р.: за нежитлове приміщення площею 35,6 кв.м. 68,56 грн., за нежитлове приміщення площею 21,46 кв.м. 34,11 грн. /т.1, а.с.27,28/; додатковою угодою №8 від 03.11.2014р. сторони узгодили вартість утримання 1 кв.м. будівлі починаючи з 1.10.2014р.: за нежитлове приміщення площею 35,6 кв.м. 81,79 грн., за нежитлове приміщення площею 21,46 кв.м. 41,19 грн /т.1, ас.29,30/.; додатковою угодою №10 від 7.12.2015р. сторони узгодили вартість утримання 1 кв. м. будівлі починаючи з 1.01.2015р.: за нежитлове приміщення площею 35,6 кв.м. 81,79 грн., за нежитлове приміщення площею 21,46 кв.м. 41,19 грн. /т.3,а.с.69, 70/.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 526,525 ЦК України).

В період з серпня 2014р. по квітень 2015р. /без вересня/ позивачем на виконання умов договору № 133-28Б/46 від 01.01.2011р. виставлено рахунки: № 604 від 31.08.2014р. на суму 3807,29 грн.; № 653 від 31.10.2014р. на суму 4554,79 грн.; №664 від 30.11.2014р. на суму 4554,79 грн.; №677 від 31.12.2014р. на суму 4554,79грн.; -№ 76 від 31.01.2015р. на суму 4701,72 грн.; № 103 від 28.02.2015р. на суму 4701,72грн.; №677 від 31.12.2014р. на суму 4554,79 грн., №76 від 31.01.2015р. на суму 4701,72 грн.; № 103 від 28.02.2015р. на суму 4701,72 грн.; №130 від 31.03.2015р. на суму 4701,72 грн., №153 від 30.04.2015р. на суму 4701,72 грн..

Відповідачем 31.03.2015р. були оплачені рахунки № 604 від 31.08.2014р. на суму 3807,29 грн., № 653 від 31.10.2014р. на суму 4554,79 грн., № 664 від 30.11.2014р. на суму 4554,79 грн. /т. 1 а.с.80/. Решта боргу складала 23361,67грн..

Через невиконання зобовязань за договором №133-28Б/46 від 01.01.2011р. ДП "Адміністрація морських портів України" зверталось до Служби з претензією №676/01/102-15 від 11.02.2015р., а згодом заявило позов з нарахуванням інфляційних та річних відсотків за ст.625 ЦК України та пені за п.4.2 договору.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що під час розгляду спору Службою було виконане в повному обсязі скасоване в цій справі рішення господарського суду від 23.06.2015р., що підтверджено належними доказами /т.3, а.с.142-145/ та не заперечується позивачем, але належної оцінки зазначеному факту не було надано, позаяк суд не звернув уваги на те, що таким виконанням припинено існування предмету спору щодо основного боргу у розмірі 14458,55грн., суми 3% річних у розмірі 255,50грн., суми інфляційних втрат у розмірі 6723,56грн. та суми пені у розмірі 1грн.. У відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору. Таким чином, колегія суддів погоджується з відповідними доводами апеляційної скарги та вважає, що оскаржене рішення в частині стягнення зазначених сум є необгрунтованим і підлягає скасуванню з припиненням провадження в справі в цій частині.

Аналізуючи матеріали справи в їх сукупності, колегія зазначає, що решта доводів апеляційної скарги не можуть вважатися достатніми для скасування оскарженого рішення в іншій частині.

В апеляційній скарзі, як і в запереченнях на позов відповідач зазначає, що його фінансування здійснюється через Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області, ним своєчасно подавались до Головного управління всі необхідні документи для оплати рахунків № 604 від 31.08.2014 року, № 653 від 31.10.2014 року, № 664 від 30.11.2014 року, але ці рахунки були оплачені лише 31.03.2015р., внаслідок чого вина відповідача у несвоєчасній оплаті цих рахунків відсутня.

Зазначені доводи скаржника не є підставою для невиконання своїх господарських зобовязань відповідно до умов договорів та норм чинного законодавства.

Пунктом 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року №14 передбачено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614,617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Крім того, про те, що відсутність бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від матеріальної відповідальності за порушення зобов'язання, зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р. та «Бакалов проти України» від 30.11.2004р., а також в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі № 11/446.

Твердження скаржника про те, що подані позивачем рахунки не оплачувались, оскільки адміністрація необґрунтовано включила до них суми оплати за приміщення, які є предметом договору оренди нерухомого майна від 04.02.2010р., площею 35,6 кв.м., оскільки відповідач ними не користувався, колегія вважає безпідставним з огляду на наступне.

Дійсно матеріалами справи підтверджено, що позивачем листом за №5299/01-121-14 від 07.10.2014р. було запропоновано відповідачу у звязку з необхідністю проведення поточного ремонту в строк до 15.10.2014р. переміститись у нежитлове приміщення на 4 поверсі будівлі корпусу 601, каб. №74. Служба не заперечувала проти тимчасового переміщення до нежитлового приміщення на 4 поверсі адміністративно-побутової будівлі корпусу 601, каб. №74 площею 18 кв.м. та у листі за №1179 від 07.11.2014р. повідомила про це позивача. Втім оскільки акти приймання - передачі приміщень не складались, встановити конкретну дату, в яку здійснено переміщення, матеріали справи не дозволяють. Крім того, таке переміщення не є підставою для висновку про відсутність у відповідача обовязку виконувати чинні договори, як оренди з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області від 12.03.2009 року та від 04.02.2010 року, так і про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого державного майна №133-28Б/46 від 1.01.2011р. з Адміністрацією, оскільки жодних змін до договорів з цього приводу сторони не вносили. Навпаки 07.12.2015р. службою та Адміністрацією підписана додаткова угода за №10 до договору №133-28Б/46 від 01.01.2011р. /т. 3, а.с. 69-70/, якою визначено розмір плати за користування нежитловим приміщенням 3-го поверху будівлі 601 площею 35,6 кв.м. на 2015рік та встановлено, що вона набирає чинності з 01.01.2015р., що не суперечить приписам п.1 ст.651 ЦК України та, в свою чергу, спростовує твердження скаржника, про безпідставне нарахування цієї плати з січня по новим ставкам.

Крім того, слід зазначити, що поточний ремонт орендованого приміщення згідно до ст.18-1 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» в редакції, що діяла в спірний період, проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором, а капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до наявних в матеріалах справи калькуляцій /т.2, а.с48-57/ поточний ремонт не відноситься до вартості утримання орендованого майна за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого державного майна №133-28Б/46, договором оренди приміщення площею 35,6 кв.м. також не встановлено умови його проведення, отже у скаржника не було підстав без узгодження з орендодавцем здійснювати переселення в інше приміщення на вимогу позивача і негативні наслідки таких своїх дій він має нести самостійно.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а п.4.2 договору встановлено пеню за порушення зобовязання з своєчасної оплати отриманих послуг. Таким чином, відповідні вимоги позивача ґрунтуються на нормах права та умовах договору, тому судова колегія, перевіривши розрахунки позивача, погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про їх обґрунтованість та задовольняє їх в частині, що залишилася не оплаченою, а саме стягує: 8903,12 грн. основного боргу, 1956,66грн. інфляційного збільшення суми боргу, 56,67грн. трьох відсотків річних та 4768,04грн. пені.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Одеської регіональної служби державного ветеринарносанітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті задовольнити частково, рішення господарського суду Одеської області від 17.03.2016р. по справі №916/1501/15-г скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

„Позовні вимоги Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Южненської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту "Южний") задовольнити частково.

Стягнути з Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту "Южний") 8903,12грн. основного боргу, 56,67грн. 3% річних, 1956,66грн. інфляційних втрат, 4768,04 грн.пені, 913,50 грн. судового збору.

Видачу наказів за постановою та в порядку ст.122 ГПК України з зазначенням повних реквізитів сторін доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до ст. 110 ГПК України може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 15.08.16р.

Головуючий суддяГ.П. Разюк

Суддя Т.Я. Гладишева

СуддяВ.М. Головей