Постанова № 59756238, 10.08.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2016 р. Справа№ 910/32462/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Чорної Л.В.

суддів: Кропивної Л.В.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача ОСОБА_2,

від відповідача ОСОБА_3,

розглянувши апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Академічний-9»

на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2016р.

по справі № 910/32462/15 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до житлово-будівельного кооперативу «Академічний-9»

про стягнення 451 767,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2016р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з житлово-будівельного кооперативу «Академічний-9» на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість у розмірі 137 590,63 грн., штраф у розмірі 13 759,06 грн., інфляційні втрати у розмірі 83 561,42грн., 3% річних у розмірі 5 819,52грн. та судовий збір у розмірі 3 610,96 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, житлово-будівельний кооператив «Академічний-9» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2016р. у справі №910/32462/15 скасувати та прийняти рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016р. апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Академічний-9» прийнято до провадження.

Розпорядженням №09-52/2877/16 від 06.07.2016р. призначено повторний автоматизований розподіл справи у звязку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суддів від 06.07.2016р., в звязку з перебуванням судді Смірнової Л.Г., який не є головуючим суддею, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Кропивна Л.В., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016р. апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Академічний-9» на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2016р. по справі № 910/32462/15 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Розпорядженням №09-52/3743/16 від 09.08.2016р. призначено повторний автоматизований розподіл справи у звязку з перебуванням судді Руденко М.А., у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суддів від 09.08.2016р., в звязку з перебуванням судді Руденко М.А., який не є головуючим суддею, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016р. апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Академічний-9» на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2016р. по справі № 910/32462/15 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Відповідно до п. 9-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги.

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» заперечує проти апеляційної скарги, з підстав викладених у письмовому відзиві.

Від ПАТ «АК «Київводоканал» надійшли письмові пояснення щодо визначення обсягів прийнятих стоків гарячої води та правове обґрунтування стягнення їх вартості.

06.07.2016р. у судовому засідання оголошувалась перерва.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, заслухавши пояснення представників сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

19.03.1999р. між державним комунальним обєднанням «Київводоканал» (правонаступником якого є ПАТ «АК «Київводоканал») (постачальник) та ЖБК «Академічний-9» (абонент) було укладено договір №6463/4-13 на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами якого постачальник зобовязався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994р. /а.с. 11, т.1/.

Згідно з п. 2.2. договору абонент зобовязується сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством України. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Згідно з п. 3.1. договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Згідно з п. 3.4 договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показниками водолічильника, а при його відсутності за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншими засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.

Згідно з п. 3.6 договору абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

Згідно з п. 3.7. договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобовязаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Згідно п. 4.2. договору за повну або часткову неоплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20 % несплаченої суми.

Згідно п. 4.3. договору за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожний день прострочки.

Цей договір укладається строком з 19.03.1999р. по 19.03.2009р. і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. (п. 5.1. договору).

Згідно п. 5.2. договору договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

Відповідно до п. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; виробник житлово-комунальних послуг це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець субєкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Позивачем до стягнення заявлено за кодом 3-381 за період з 01.07.2014р. по 30.09.2015р. - 42 871,25грн.; за кодом 3-50381 за період з 01.12.2012р. по 30.09.2015р. 195 995,13 грн.

При цьому, нараховані за кодом 3-50381 є вартістю холодної води, яка йде на підгорів.

Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 р. № 190 (далі - Правила) визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обовязковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні обєкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1 Правил).

Згідно з вимогами п.п. 2.1, 2.2 та 3.13 Правил договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду і питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги». Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Субєкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Згідно з п. 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.13 Правил субєкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, задоволенню не підлягають, оскільки умови договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобовязань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води, а матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів або котелень, з яких здійснюється постачання гарячої води.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобовязані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь позивача.

Заборгованість відповідача по оплаті наданих позивачем за договором послуг з водопостачання у період з 01.07.2014р. по 30.09.2015р. становить 42 871,25грн. (код 3-381), а по стоках за період з 01.12.2012р. по 30.09.2015р. - 94 719,38 грн. строк оплати яких настав.

За таких обставин, в цій частині позовні вимоги обґрунтовані, до стягнення підлягає 137 590,63 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилається на наявність переплати у сумі 37 637,85 грн. та субсидію у розмірі 7 605,96 грн., а тому, на думку апелянта, дані кошти позивач мав зарахувати в погашення заявленої у позові заборгованості.

З такими доводами апелянта, суд апеляційної інстанції погодитись не може, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача щодо зарахування зазначених сум в рахунок заборгованості.

В силу ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобовязання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Щодо лічильників, то до матеріалів справи не подано доказів їх опломбування у встановленому порядку.

Відповідно до п. 5.1. Правил облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Відповідно до п. 5.7. Правил установка засобів обліку здійснюється відповідно до проекту, погодженого виробником.

Відповідно до п. 5.10 Правил засоби обліку в місцях їх приєднання до трубопроводів повинні бути опломбовані представником виробника і захищені від несанкціонованого втручання в їх роботу, яке може порушити достовірний облік кількості отриманої води. Засувки на обвідних лініях повинні бути опломбовані виробником. Неопломбовані засоби обліку до експлуатації не допускаються.

Доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Згідно п. 4.2. договору за повну або часткову неоплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20 % несплаченої суми.

Враховуючи суму заборгованості, до стягнення підлягає штраф у розмірі 27 518,13 грн.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем заявлялось клопотання про зменшення розміру штрафу.

Господарський суд міста Києва, керуючись положеннями ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, та враховуючи обставини справи, зменшив розмір штрафу до 13 759,06грн.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право на зменшення розміру неустойки, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобовязання, причин неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобовязання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи ступінь вини відповідача, майнові інтереси сторін, та надмірно великий розмір штрафу, зменшення розміру штрафу є обґрунтованим.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати та 3% річних підлягають частковому стягненню, оскільки відсутні підстави для задоволенню позовних вимог в частині стягнення вартості води, яка йде на підігрів.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно зясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

З наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2016р. у справі №910/32462/15.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2016р. у справі №910/32462/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи № 910/32462/15 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

СуддіЛ.В. Кропивна

ОСОБА_1