Рішення № 59755715, 03.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2016Справа №910/10017/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноградське джерело»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 114 027,59 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноградське джерело» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 114 027,59 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 р. порушено провадження у справі № 910/10017/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.07.2016 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Позивач уповноважених представників у судове засідання 20.07.2016 р. не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду частково не виконав.

Через відділ діловодства суду 20.07.2016 р. від позивача надійшли пояснення, документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, у звязку з неможливістю зявитися у призначене судове засідання, які залучені до матеріалів справи.

Відповідач уповноважених представників у судове засідання 20.07.2016 р. не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав. До Господарського суду міста Києва 07.07.2016 р. повернувся конверт з направленою ухвалою про порушення провадження у даній справі з повідомленням відділення поштового звязку «за закінченням встановленого строку зберігання».

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність повторного витребування у позивача доказів у справі.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою зясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, для забезпечення принципів рівності змагальності сторін у справі, недопущення порушення прав охоронюваних законом інтересів сторін, у звязку з неявкою представників сторін у призначене судове засідання та невиконанням ними о повному обсязі вимог ухвали суду, керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою від 20.07.2016 р. розгляд справи відклав на 03.08.2016 р.; повторно зобовязав позивача та відповідача виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у даній справі в частині невиконаних вимог.

02.08.2016 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду, які залучено о матеріалів справи.

Представники сторін у судове засідання 03.08.2016 р. не зявились, про причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.

У судовому засіданні 03.08.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.08.2015 р. платіжним дорученням № 70 на розрахунковий рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) з розрахункового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноградське джерело» помилково було перераховано 114 027,59 грн. (у т.ч. ПДВ 19 004,60 грн.).

У призначенні платежу було зазначено: «За ячмінь ярий згідно дог. № 82-ЗА від 29.07.2015р. рах. № 1А, 2Б від 03.08.2015 р.».

Позивача пояснив суду, що зазначений платіж було проведено помилково, так як між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Красноградське джерело» не укладалось жодних цивільно-правових договорів та угод, у тому числі і договору № 82-ЗА від 29.07.2015 р., який було зазначено в платіжному дорученні № 70 від 03.08.2015 р. При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Красноградське джерело» не отримувало від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 жодних рахунків.

Відсутність договорних відносин між позивачем та відповідачем підтверджується актом інвентаризації договорів № 1 від 09.11.2015 р.

Таким чином, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Красноградське джерело» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відсутні будь-які взаємовідносини (договірні та позадоговірні), які б могли бути підставою для перерахування з розрахункового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноградське джерело» (р/р 260096159 у ПАТ «Мегабанк», МФО 351629) грошових коштів на розрахунковий рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р/р 26008052734075 у Печерській філії ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 300711, м. Київ).

Враховуючи вищенаведене, грошові кошти, перераховані 03.08.2015 р. платіжним дорученням № 70 на розрахунковий рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з розрахункового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноградське джерело» у сумі 114 027,59 грн. (у т.ч. ПДВ 19 004,60 грн.) є помилково перерахованими та підлягають поверненню позивачу, як грошові кошти безпідставно набуті відповідачем.

17.11.2015 р. на адресу ФОП ОСОБА_1 позивач направив лист вих. № 98 з вимогою повернути ТОВ «Красноградське джерело» безпідставно отримані грошові кошти в сумі 114 027,59 грн., перераховані у відповідності до платіжного доручення № 70 від 03.08.2015 р. Даний лист було отримано ФОП ОСОБА_1 19.11.2015 р.

Однак, станом на день звернення ТОВ «Красноградське джерело» з позовом до суду, ФОП ОСОБА_1 залишила зазначену вимогу без відповіді та реагування.

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Красноградське джерело» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 114 027,59 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що до предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно відповідач за рахунок позивача; чи є для цього підстави.

У листі Верховного Суду України від 01.01.2016 р. «Висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 111-16 ГПК, за I півріччя 2015 р.» дано наступне розяснення.

Відповідно до змісту ст. 1212 ЦК зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК.

Сосудом встановлено, що відповідач ФОП ОСОБА_1, як одна зі сторін набула кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх помилкового перерахування на рахунок відповідача у відповідності до платіжного доручення № 70 від 03.08.2015 р., що виключає застосування до відносин сторін норм зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод.

Відповідно до частини 2 статті 1213 Цивільного кодексу України, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За приписами статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обовязок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого субєктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно зясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідач жодних обґрунтованих доказів на спростування обставин, викладених у позові, суду не надав.

За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 114 027,59 грн. безпідставно набутих грошових коштів, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноградське джерело» щодо стягнення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 114 027,59 грн. безпідставно набутих грошових коштів визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 22, 32,33, 43, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03142, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноградське джерело» (63322, Харківська область, Красноградський район, село Октябрське, вулиця Леніна, 27, код ЄДРПОУ 33232525) 114 027 (сто чотирнадцять тисяч двадцять сім) грн. 59 коп. безпідставно набутих грошових коштів та 1 710 (одна тисяча сімсот десять) грн. 41 коп. витрат на сплату судового збору.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 17.08.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина