Рішення № 59755633, 09.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2016Справа №910/11375/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-сервісна компанія «Еско-Північ»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Скела Терциум»простягнення 3617637 грн. 49 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 1414/5-12/15 від 18.12.2015;

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю б/н від 30.11.2015.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.06.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-сервісна компанія «Еско-Північ» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скела Терциум» про стягнення 3617637 грн. 49 коп., з яких 288501 грн. 27 коп. 3% річних та 3329136 грн. 22 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 69-11/13 купівлі-продажу природного газу від 25.11.2013 прострочив оплату природного газу, поставленого позивачу у грудні 2014 року, у звязку з чим позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 288501 грн. 27 коп. за період з 28.11.2014 по 15.02.2015 та інфляційні втрати у розмірі 3329136 грн. 22 коп. за періоди з 10.12.2014 по 19.12.2014 та з 31.12.2014 по 22.01.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 порушено провадження у справі № 910/11375/16; розгляд справи призначено на 12.07.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 26.07.2016.

22.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач пояснив порядок зарахування здійснених відповідачем оплат з огляду на відсутність у деяких банківських виписках чіткого призначення платежу конкретного місяця поставки природного газу, за який здійснюється оплата.

26.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що підставою несвоєчасних розрахунків з позивачем стала форс-мажорні обставини, а саме Постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 647 «Про порядок закупівлі природного газу промисловими, енергогенеруючими та теплогенеруючими (в частині промислових обсягів газу) підприємствами», якою встановлено, що з 01.12.2014 по 28.02.2015 промислові, енергогенеруючі та теплогенеруючі (в частині промислових обсягів газу) підприємства згідно з додатком до цієї постанови здійснюють закупівлю природного газу виключно у гарантованого постачальника Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Відповідач вказав на те, що він звернувся до Торгово-промислової палати України з метою отримання довідки про засвідчення форс-мажорних обставин, однак Торгово-промислова палати України такої довідки відповідачу не надала.

З огляду на викладене, враховуючи дію форс-мажорних обставин, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 26.07.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 09.08.2016.

04.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач пояснив порядок зарахування здійснених відповідачем оплат з огляду на відсутність у деяких банківських виписках чіткого призначення платежу конкретного місяця поставки природного газу, за який здійснюється оплата.

Представник позивача у судовому засіданні 09.08.2016 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.08.2016 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 09.08.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

25.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго-сервісна компанія «Еско-Північ» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скела Терциум» (покупець) укладено Договір № 69-11/13 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобовязується передати у власність покупця, а покупець оплатити і прийняти на умовах цього договору природний газ; покупець не є кінцевим споживачем природного газу.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 69-11/13 купівлі-продажу природного газу від 25.11.2013 ціна однієї тисячі куб м газу становить 3404,83 грн., крім того ПДВ 680,97 грн., разом з ПДВ 4085,80 грн. Загальна вартість газу, який продавець передає покупцю згідно з договором, визначається загальною вартість обємів переданого газу на підставі актів приймання-передачі, як визначено у п. 3.3 цього договору.

Згідно з п. 2.5 Договору № 69-11/13 купівлі-продажу природного газу від 25.11.2013 розрахунки за газ здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України (гривнях) на поточний рахунок продавця, вказаний у розділі 9 цього договору, або на будь-який інший поточний рахунок в Україні, про реквізити якого продавець зобовязаний своєчасно письмово (листом або описом платежу у рахунку-фактурі на оплату за газ) повідомити покупця.

Відповідно до п. 3.1 Договору № 69-11/13 купівлі-продажу природного газу від 25.11.2013 порядок обліку газу здійснюється на пунктах виміру, які знаходяться на пунктах прийому-передачі газу в газотранспортну систему України.

Згідно з п. 8.1 Договору № 69-11/13 купівлі-продажу природного газу від 25.11.2013 цей договір складений у 2-х примірниках, вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами взятих на себе зобовязань.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.4 Договору № 69-11/13 купівлі-продажу природного газу від 25.11.2013 обсяги та місяць(ці) поставок газу зазначаються в Додаткових угодах до даного договору. При цьому, обсяги поставки газу на кожен місяць окремо визначаються виходячи з вільного залишку ресурсу газу, що залишився в розпорядженні продавця після виконання ним зобовязань з постачання газу кінцевим споживачам.

Судом встановлено, що 28.11.2014 між сторонами укладено Додаткову угоду № 23 до Договору № 69-11/13 купівлі-продажу природного газу від 25.11.2013, відповідно до умов якої продавець зобовязується передати, а покупець оплачує та зобовязується прийняти природний газ видобутку 2014 року у кількості 13077786 куб.м.; загальною вартістю 86051779 грн. 57 коп. (разом з ПДВ).

Відповідно до п. 3.2 Договору № 69-11/13 купівлі-продажу природного газу від 25.11.2013 кількість газу, яка повинна передаватися продавцем та прийматися покупцем, визначається у відповідності з обсягами, що вказані у додаткових угодах до даного договору, та оформлюється шляхом підписання акту прийому-передачі планових обсягів газу.

Відповідно до п. 3.3 Договору № 69-11/13 купівлі-продажу природного газу від 25.11.2013 передачу покупцю фактичних обсягів газу за звітній місяць сторони оформлюються актом прийому-передачі газу.

Судом встановлено, що у грудні 2014 року позивач поставив відповідачу природний газ, видобутий у грудні 2014 року у кількості 13077,786 тис куб.м. загальною вартістю 86051779 грн. 57 коп., що підтверджується складеним сторонами актом прийому-передачі природного газу від 31.12.2014, належним чином засвідчена копія якого долучена позивачем до позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.3 Договору № 69-11/13 купівлі-продажу природного газу від 25.11.2013 оплата вартості природного газу, що передається проводиться на поточний рахунок продавця у наступному порядку: 1) 30% вартості природного газу, що передається, - - проводиться у вигляді попередньої оплати в термін до 28-го числа місяця, що передує місяцю поставки; 2) 10% вартості природного газу, що передається, - проводиться у вигляді попередньої оплати, в термін до 10-го числа місяця поставки; 3) 20% вартості природного газу, що передається, - проводиться у вигляді попередньої оплати в термін до 20-го числа місяця поставки; 4) 40% вартості природного газу, що передається (остаточний розрахунок), - проводиться у вигляді попередньої оплати в термін до 28-го числа місяця поставки. У випадку, якщо дата сплати коштів припадає на вихідний день, покупець здійснює розрахунки напередодні вихідного дня.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у п. 2.3 Договору № 69-11/13 купівлі-продажу природного газу від 25.11.2013 сторони на власний розсуд погодили, що у випадку, якщо дата сплати коштів припадає на вихідний день, покупець здійснює розрахунки напередодні вихідного дня, з огляду на що вказана умова договору є обовязковою для виконання сторонами (відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» від 17.12.2013 № 14, якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що 30% вартості поставленого у грудні 2014 природного газу, що становить 25815533 грн. 87 коп., відповідач повинен був оплатити у строк до 28.11.2014; 10% вартості поставленого у грудні 2014 року природного газу, що становить 8605177 грн. 96 коп., у строк до 10.12.2014; 20% вартості поставленого у грудні 2014 року, що становить 17210355 грн. 91 коп. у строк до 20.12.2014; 40% вартості поставленого у грудні 2014 року природного газу, що становить 34420711 грн. 83 коп. (остаточний розрахунок), - у строк до 26.12.2014 включно (враховуючи, що 28.12.2014 є вихідним днем неділею, та беручи до уваги умови п. 2.3 Договору № 69-11/13 купівлі-продажу природного газу від 25.11.2013).

Судом встановлено, що відповідач прострочив оплату поставленого позивачем природного газу у грудні 2014 року на суму 86051779 грн. 57 коп.

Зокрема, судом встановлено, що відповідач подав позивачу лист (вих. № 4/12-14 від 01.12.2014), в якому просив переплату у розмірі 8346138 грн. 62 коп. за Договором № 69-11/13 купівлі-продажу природного газу від 25.11.2013 за природний газ за листопад 2014 року вважати оплатою за природний газ за грудень 2014 року.

Вказані грошові кошти були зараховані позивачем в рахунок оплати за природний газ за грудень 2014 року, що відображено в акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.12.2014 по 19.02.2015, який долучено позивачем до матеріалів справи 04.08.2016, та про це зазначає позивач у письмових поясненнях, поданих через відділ діловодства суду 04.08.2016.

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви банківські виписки з рахунку позивача, з яких вбачається, що 28.11.2014 позивач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 35000000 грн. 00 коп. з призначенням платежу за природний газ за листопад 2014 року за Договором № 69-11/13 купівлі-продажу природного газу від 25.11.2013.

У письмових поясненнях, поданих до відділу діловодства суду 22.07.2016 та 04.08.2016, позивач зазначив, що вказані грошові кошти не відносяться до оплати природного газу, поставленого позивачем у грудні 2014 року, та, відповідно, не були враховані позивачем в оплату газу, поставленого позивачу відповідачу у грудні 2014 року.

Суд вважає обґрунтованими вказані твердження позивача з огляду на чітке призначення платежу у банківських виписках за природний газ листопада 2014 року, та крім того, в акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.12.2014 по 19.02.2015, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб позивача та відповідача, відсутні відомості про зарахування позивачем вказаних оплат в рахунок оплати природного газу за грудень 2014 року.

Судом встановлено, що 30.12.2014 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 1780000 грн. 00 коп. та у розмірі 1000000 грн. 00 коп.; 23.01.2015 грошові кошти у розмірі 10000000 грн. 00 коп.; 27.01.2015 грошові кошти у розмірі 15000000 грн. 00 коп.; 28.01.2015 грошові кошти у розмірі 10278783 грн. 50 коп.; 29.01.2015 грошові кошти у розмірі 25000000 грн. 00 коп., що підтверджується долученими позивачем до позовної заяви банківськими виписками з рахунку позивача із зазначенням призначення платежу за природний газ грудня 2014 року за Договором № 69-11/13 купівлі-продажу природного газу від 25.11.2013.

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви банківські виписки з рахунку позивача, з яких вбачається, що 12.02.2015 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 1000000 грн. 00 коп.; 13.02.2015 грошові кошти у розмірі 1000000 грн. 00 коп.; 16.02.2015 грошові кошти у розмірі 5000000 грн. 00 коп.; 17.02.2015 грошові кошти у розмірі 5000000 грн. 00 коп. та 19.02.2015 грошові кошти у розмірі 2646857 грн. 45 коп.

Судом встановлено, що при здійсненні оплат за період з 12.02.2015 по 19.02.2015 відповідач не вказував у призначенні платежу місяця, за який здійснюється оплата за природний газ, тобто не зазначав чіткого призначення платежу, а вказував лише реквізити договору поставки за природний газ за Договором № 69-11/13 купівлі-продажу природного газу від 25.11.2013.

У письмових поясненнях, поданих до відділу діловодства суду 22.07.2016 та 04.08.2016, позивач зазначив, що вказані оплати були зараховані позивачем в оплату природного газу грудня 2014 року, що також відображено в акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.12.2014 по 19.02.2015, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб позивача та відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач повністю здійснив оплату за поставлений позивачем природний газ грудня 2014 року на суму 86051779 грн. 57 коп., однак допустив прострочення оплати природного газу, поставленого позивачем у грудні 2014 року.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача у звязку з простроченням оплати природного газу за грудень 2014 року 3% річних у розмірі 288501 грн. 27 коп. за період з 28.11.2014 по 16.02.2015 та інфляційні втрати у розмірі 3329136 грн. 22 коп. за періоди з 10.12.2014 по 19.12.2014 та з 31.12.2014 по 22.01.2015.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, за прострочення оплати відповідачем природного газу, поставленого позивачем у грудні 2014 року, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 288501 грн. 27 коп. за період з 28.11.2014 по 15.02.2015.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки при нарахування 3% річних у період з 28.11.2014 по 09.12.2014 позивачем не було враховано здійснену відповідачем часткову оплату у розмірі 8346138 грн. 62 коп. (на підставі листа відповідача вих № 4/12-14 від 01.12.2014), яка була зарахована позивачем в оплату природного газу за грудень 2014 року.

З огляду на викладене, суд здійснив власний розрахунок 3% річних (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Сума заборгованості, грн.Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів25815533.8728.11.2014 - 30.11.201433 %6365.4717469395.2501.12.2014 - 09.12.201493 %12922.5726074573.2110.12.2014 - 19.12.2014103 %21431.1643284929.1220.12.2014 - 26.12.201473 %24903.6677705640.9527.12.2014 - 29.12.201433 %19160.3074925640.9530.12.2014 - 22.01.2015243 %147798.5264925640.9523.01.2015 - 26.01.201543 %21345.4249925640.9527.01.2015 - 27.01.201513 %4103.4839646857.4528.01.2015 - 28.01.201513 %3258.6514646857.4529.01.2015 - 11.02.2015143 %16853.9213646857.4512.02.2015 - 12.02.201513 %1121.6612646857.4513.02.2015 - 15.02.201533 %3118.40Всього:282383,21 грн.Таким чином, обґрунтованим розміром 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача, є 282383 грн. 21 коп., у звязку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-сервісна компанія «Еско-Північ» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скела Терциум» 288501 грн. 27 коп. 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 282383 грн. 21 коп.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 3329136 грн. 22 коп. за періоди з 10.12.2014 по 19.12.2014 та з 31.12.2014 по 22.01.2015.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки судом встановлено, що у період з 10.12.2014 по 19.12.2014 прострочення відповідача становило 26074573 грн. 21 коп., а у період з 31.12.2014 по 22.01.2015 74925640 грн. 95 коп.

З огляду на викладене, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції, грн.10.12.2014 - 19.12.201426074573.211.030782237.2026856810.4131.12.2014 - 22.01.201574925640.951.0312322694.8777248335.82Таким чином, обґрунтованим розміром інфляційних втрат, нарахованих за період з 10.12.2014 по 19.12.2014, є 782237 грн. 20 коп., а обґрунтованим розміром інфляційних втрат, нарахованих за період з 31.12.2014 по 22.01.2015, є 2322694 грн. 87 коп.

При цьому, з огляду на те, що суд не може вийти за межі позовних вимог за відсутності відповідного клопотання позивача, беручи до уваги, що за період з 31.12.2014 по 22.01.2015 позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2236514 грн. 87 коп., суд дійшов висновку, що за період з 31.12.2014 по 22.01.2015 з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі, нарахованому позивачем, а саме у сумі 2236514 грн. 87 коп.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-сервісна компанія «Еско-Північ» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скела Терциум» інфляційних втрат у розмірі 3329136 грн. 22 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 3018752 грн. 07 коп. (782237 грн. 20 коп. інфляційних втрат за період з 10.12.2014 по 19.12.2014 + 2236514 грн. 87 коп. інфляційних втрат за період з 31.12.2014 по 22.01.2015).

При цьому, що стосується тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, щодо існування підстав для звільнення його від відповідальності за прострочення оплати природного газу за грудень 2014 року у звязку з дією форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.

Так, у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що підставою несвоєчасних розрахунків з позивачем стала форс-мажорні обставини, а саме Постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 647 «Про порядок закупівлі природного газу промисловими, енергогенеруючими та теплогенеруючими (в частині промислових обсягів газу) підприємствами», якою встановлено, що з 01.12.2014 по 28.02.2015 промислові, енергогенеруючі та теплогенеруючі (в частині промислових обсягів газу) підприємства згідно з додатком до цієї постанови здійснюють закупівлю природного газу виключно у гарантованого постачальника Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Відповідач вказав на те, що він звернувся до Торгово-промислової палати України з метою отримання довідки про засвідчення форс-мажорних обставин, однак Торгово-промислова палати України такої довідки відповідачу не надала.

Згідно з п. 7.1 Договору № 69-11/13 купівлі-продажу природного газу від 25.11.2013 сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обовязків по даному договору, якщо це невиконання є наслідком форс-мажорних обставин.

Відповідно до п. 7.2.2 Договору № 69-11/13 купівлі-продажу природного газу від 25.11.2013 під форс-мажором розуміють будь-яку подію або обставину поза розумним контролем сторони, що посилається на форс-мажор, внаслідок або в результаті якої така сторона не виконує будь-яке або будь-які зобовязання за цим договором і така сторона не могла попередити або подолати таке невиконання розумними зусиллями зі своєї сторони. Форс-мажор включає наступні події та обставини, які виникли після підписання договору внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного характеру, в тому числі, законодавчі акти, закони, підзаконні акти, правила, постанови та/або накази уряду або урядових органів або їх представників, або інших субєктів, що перебувають під контролем або у власності уряду, або дотримання таких законодавчих актів, законів, правил, постанов та/або наказів, які безпосередньо стосуються сторони, в тому числі такі, внаслідок яких виконання цього договору однією із сторін стає невигідним або економічно недоцільним та/або роблять незаконним виконання будь-якою із сторін її зобовязання за цим договором.

Відповідно до п. 7.4 Договору № 69-11/13 купівлі-продажу природного газу від 25.11.2013 достатніми доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями субєктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення субєкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для субєктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Таким чином, належним доказом дії форс-мажорних обставин є саме сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України, однак, відповідачем не надано суду відповідного сертифіката Торгово-промисловою палатою України, який засвідчує дію форс-мажорних обставин.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що він звернувся до Торгово-промислової палати України з метою отримання довідки про засвідчення форс-мажорних обставин, однак Торгово-промислова палати України такої довідки відповідачу не надала.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Однак, суд зазначає, що 3% річних не є видом відповідальності, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Так само, інфляційні втрати не є видом відповідальності, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку в необґрунтованості тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності підстав для стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат у звязку з простроченням оплати ним природного газу, поставленого позивачем у грудні 2014 року.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скела Терциум» (01014, м. Київ, вул. Сергія Струтинського, буд. 13-15, офіс 509/1; ідентифікаційний код: 35247177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-сервісна компанія «Еско-Північ» (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, буд. 10-А, 5 поверх, офіс 518; ідентифікаційний код: 30732144) 3% річних у розмірі 282383 (двісті вісімдесят дві тисячі триста вісімдесят три) грн. 21 коп., інфляційні втрати у розмірі 3018752 (три мільйони вісімнадцять тисяч сімсот пятдесят дві) грн. 07 коп. та судовий збір у розмірі 49517 (сорок девять тисяч пятсот сімнадцять) грн. 03 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набранням рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 17.08.2016

Суддя І.М. Отрош