Ухвала суду № 59755467, 11.08.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/57/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.08.2016 Справа № 908/2671/13

Розглядаються матеріали скарги Приватного підприємства Бізон-Тех 2006, м. Запоріжжя, на бездіяльність Коммунарського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області по справі № 908/2671/13

За позовом: Приватного підприємства Бізон-Тех 2006, м. Запоріжжя

до відповідача: Державного підприємства Науково-експериментальна база Еліта Запорізької сільськогосподарської дослідної станції Інституту олійних культур ОСОБА_1 аграрних наук України, м. Запоріжжя

орган примусового виконання: Коммунарський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, м. Запоріжжя

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

Представники сторін:

від позивача (скаржник): ОСОБА_2, довіреність № 24/16 від 04.01.2016р.

від відповідача: не зявився

від Коммунарського ВДВС: ОСОБА_3, дов. № 23878/1 від 02.08.2016р.

22 липня 2016р. до господарського суду Запорізької області надійшла скарга на бездіяльність Коммунарського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Ухвалою суду від 25.07.2016р. скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 03.08.2016р.

Представники відповідача та Коммунарського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області в судове засідання, розпочате 03.08.2016р. не зявились.

03.08.2016р. від Коммунарського ВДВС надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату.

Клопотання подано згідно зі ст. 22 ГПК України, судом прийнято до розгляду та задоволено. Причини неявки представник відповідача не повідомив.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК (1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

В звязку з неявкою представників відповідача та Коммунарського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, судове засідання відкладалось до 10.08.2016р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 11.08.2016р.

Обґрунтовуючи скаргу, скаржник зазначає, що 13.01.2016 року Відділом було відкрито виконавче провадження № 49773121 (далі - провадження) за наказом від 25.11.2015 року (далі - наказ), виданим на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 27.05.2014 року у справі № 908/2671/13 (суддя Боєва О.С.), про стягнення з боржника на користь стягувана коштів в сумі 174 289,44 грн. (далі - рішення).

З дати відкриття провадження вже минуло більше 6 місяців, але рішення до цього часу не виконано, а наказ продовжує знаходитись на примусовому виконанні у ВДВС.

При цьому, не пізніше 13.07.2016 року, наказ разом із необхідними документами повинен був керівником Відділу переданий до органів Держказначейства для його виконання в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Проте таких дій у встановлений законодавством строк відділ не вчинив. Його бездіяльність позбавляє стягувача можливості одержати присуджені кошти і відповідно поновити порушені права.

Стягував зазначає, що відділом порушені приписи і вимоги статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і статей 1, 6, 11 Закону України «Про виконавче провадження». З урахуванням обставин того, що боржник (ДП «ДГ «ЕЛІТА» ЮК НААН») є державним підприємством, а стягувач (ТШ «Бізон-Тех 2006») не відноситься до суб'єктів, вказаних в ч. 2 ст. 2 Закону, то Закон і передбачені ним гарантії розповсюджуються на виконання рішення.

Вказує на те, що передбачений ч. 3 ст. 4 Закону граничний строк (шість місяців) обчислюється виключно з дня відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, який буде передаватися до Казначейства. Можливість обчислення цього строку від будь-якої іншої дати, окрім як з дня відкриття виконавчого провадження, Законом не передбачена.

Навіть за наявності в провадженні органів державної виконавчої служби зведеного виконавчого провадження щодо боржника - державного підприємства, кожний виконавчий документ провадження має бути переданий до Казначейства не пізніше шести місяців від дня відкриття виконавчого провадження за таким виконавчим документом.

Відповідно й наказ мав бути переданий відділом на виконання Держказначейству у строк не пізніше шести місяців з дня відкриття провадження, тобто, не пізніше 13.07.2016 року.

На підставі викладеного, в скарзі стягував просить суд визнати незаконною бездіяльність Коммунарського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Представником Коммунарського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області надані заперечення на скаргу, у яких просить суд відмовити в задоволенні з підстав, викладених в запереченнях на скаргу (долучені до матеріалів справи).

Скаргу розглянуто згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах, поскільки в продовжені 10.08.2016р., 11.08.2016р. представник відповідача не зявився.

Судове засідання проводилось без застосування засобів технічної фіксації судового процесу за клопотанням представника ВДВС та скаржника.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника заявника скарги та представника ВДВС, суд прийшов до висновку, що скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження".

Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення оспорюваної дії), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

11.01.2016 року до Комунарського ВДВС м. Запоріжжя надійшов наказ №908/2671/13, виданий 25.11.2015 господарським судом Запорізької

області, про стягнення з Державного підприємства "Науково- експериментальна база "Еліта" Запорізької сільськогосподарської дослідної станції інституту олійних культур національної академії аграрних наук України (надалі - боржник, відповідач) на користь ПП «Бізон-тез 2006» 174 289,44 грн.

13.01.2016року постановою державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області відкрито виконавче провадження за № 49773121.

20.01.2016 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

З метою перевірки майнового стану боржника, державним виконавцем було зроблено запити до ДПІ, АІС «Автомобіль», Держтехнагляд, Дерземагенство, Управління статистики.

Згідно відповіді АІС «Автомобіль» за боржником зареєстровані транспортні засоби.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно нерухомого майна за боржником не зареєстровано.

Згідно відповіді Державної податкової інспекції, за боржником зареєстровані розрахункові рахунки.

28.01.2016 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено до фінансових установ до виконання.

Поскільки до Комунарського ВДВС м. Запоріжжя на виконання надійшли 14 виконавчих документів, за якими боржником виступає Державне підприємство «Науково-експериментальна база «Еліта» сільськогосподарської дослідної станції інституту олійних культур національної академії аграрних наук України, 23.02.2016 року державним виконавцем було, об'єднано виконавчі провадження у зведене виконавче провадження № 51838284.

12.05.2016 року до відділу на виконання надійшов судовий наказ № 17/51/10 від 02.03.2010 року про стягнення з Державного підприємства «Науково-експериментальна база «Еліта» сільськогосподарської дослідної сільськогосподарської дослідної станції інституту олійних культур національної академії аграрних наук України на користь Концерн «МТМ» суми боргу у розмірі 52293грн. 53коп. 24.05.2016р. було винесено постанову про приєднання вказаного виконавчого документу до зведеного виконавчого провадження № 51838284.

03.08.2016р. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження було винесено постанову про арешт коштів боржника.

05.08.2016р. боржнику було направлено вимогу зявитись до Комунарського ВДВС м. Запоріжжя для сплати боргу.

У відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" і пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 був затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі Порядок).

Згідно п. 3 Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників -у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 24 Порядку передбачено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Таким чином, вказаний Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Разом з тим, випадки та особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державних органів та підприємств, організацій, установ врегульовані спеціальним Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-УІ від 05.06.2012 р. (далі Закон).

У ч. 1 ст. 1 Закону встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Відповідно до ст.2 Закону, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником, за яким, зокрема, є державні підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства тощо.

Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Відповідно до статей 73 - 77 Господарського кодексу України, до кола державних підприємств відносяться державні унітарні підприємства, державні комерційні підприємства та казенні підприємства.

Частинами 1-3 ст.4 Закону (в редакції Закону України, яка була чинною на час вчинення органом державної виконавчої служби оспорюваної дії) встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі, якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа, стягувану, відповідно до пунктів 2 - 4, 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Згідно з п.п. 2 - 4, 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 9) якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Отже, обов'язок органу ДВС здійснювати дії, передбачені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", у вигляді звернення до органів Державної казначейської служби України із пакетом документів для забезпечення виконання рішення суду про стягнення коштів із державного підприємства за рахунок коштів державного бюджету пов'язується із встановленням підстав, визначених виключно положеннями п.п. 2- 4, 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" для повернення виконавчого документа стягувачу та спливом шестимісячного строку з дня відкриття виконавчого провадження.

Постанова про відкриття зведеного виконавчого провадження була винесена державним виконавцем 23.02.2016р.

Враховано також п.3.8.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, відповідно до якого, виконання зведеного виконавчого провадження розпочинається постановою про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження. Про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виноситься постанова, копія якої зберігається у зведеному виконавчому провадженні. Виконавчі провадження щодо одного боржника об'єднуються у зведене виконавче провадження або приєднуються до зведеного виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку, наданого боржнику для самостійного виконання.

Обов'язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства (ст. 129 Конституції України).

Згідно з приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

У силу вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 р. "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч.3 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.1212 ГПК України, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Як наголошується в п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", суд за результатами розгляду скарги виносить ухвалу, в якій або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дій, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Враховуючи викладені обставини, суд прийшов до висновку щодо передчасності подачі даної скарги, поскільки шестимісячний строк передачі виконавчого документу позивається відраховуватись з дня винесення постанови про відкриття зведеного провадження щодо боржника (23.02.2016р.) та спливає через шість місяців (23.08.2016р.).

Згідно зі ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що доводи скаржника, викладені в скарзі є не на даний час обґрунтованими в розумінні ст. 33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України. Скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 3, 22, 28, 30, 33, 34, 43, 75, 86, 121-2 ГПК України, суд

У Х В А Л И В :

Скаргу Приватного підприємства Бізон-Тех 2006, м. Запоріжжя на бездіяльність Коммунарського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області по справі № 908/2671/13 залишити без задоволення.

Копію ухвали направити сторонам по справі та Коммунарського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, згідно ст. 86 ГПК України.

Ухвала вступає в законну силу з дня її винесення (11.08.2016р.)

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет