Постанова № 59755293, 11.08.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/19132/16-а

Провадження № 2-а/761/291/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Юзькової О.Л.

при секретарі Голопич Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної міграційної служби України, Пункту тимчасового розміщення біженців у м. Яготині Київської області до Яготинської міської ради Київської області, треті особи: Кабінет Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ України про скасування рішення Яготинської міської ради Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. 17.03.2016 р. рішенням Яготинської міської ради Київської області ухвалено рішення № 210-05-VІІ яким було скасовано рішення ради № 658-16-VІ від 29.11.2011 р. «Про передачу у постійне користування пункту тимчасового розміщення біженців земельних ділянок під розміщення пункту тимчасового розміщення біженців в межах населеного пункту по вул. Студентській, 2 в м. Яготині в адміністративних межах Яготинської міської ради», рішення № 839-20-VІ від 23.02.2012 р. «Про надання дозволу Пункту тимчасового розміщення біженців в м. Яготині Київської області на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки (державних актів на право постійного користування земельними ділянками) під розміщення Пункту біженців по вул. Студентській, 2 в м. Яготині», рішення № 1164-26- VІ від 19.07.2012 р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів , що посвідчують право на земельні ділянки (державного акта на право постійного користування) Пункту тимчасового розміщення біженців у м. Яготині Київської області, під розміщення пункту тимчасового розміщення біженців по вул. Студентській, 2 в м. Яготині в межах населеного пункту в адміністративних межах Яготинської міської ради». З преамбули зазначеного рішення вбачається, що його прийняття зумовлено напруженою суспільно-політичною ситуацією в м. Яготині, яка викликана негативним ставленням громади міста до можливого функціонування Пункту тимчасового розміщення біженців в м. Яготині. Що прийматиме біженців з іноземних держав при умовах, які склалися внаслідок подій в Автономній Республіці Крим та в східних областях України. Позивачі зазначають. Що при ухваленні оскаржуваного рішення Яготинською міською радою грубо порушено принцип законності, закріплений ст.. 19 Конституції України. При ухваленні рішенні відповідачем порушено положення ст.. 4, 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 141 ЗК України. Оскаржуваним рішенням, яке за своїм змістом направлено на припинення права Пункту тимчасового розміщення біженців у м. Яготині Київської області постійно користуватися земельною ділянкою, може бути прийнято лише за умов, передбачених Земельним кодексом України, який надає вичерпний перелік таких підстав. Конституційний Суд України в своєму рішенні від 16.04.2009 р. у справі 3 7-рп/2009 зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов»язані з реалізацією певних суб»єктивних прав та охоронюваних законом інтересів» і суб»єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Крім того, виконання заходів зі створення інфраструктури для розміщення біженців, завершення будівництва Пункту та введення його в експлуатацію передбачено, зокрема, Національним планом з виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України , затвердженим Указом Президентом України від 22.04.2011 року № 494/2011, Національним планом заходів щодо виконання другої фази Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, затвердженим розпорядженням КМУ від 20.08.2014 р. № 805-р, планом заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2014-2017 роки, затвердженим розпорядженням КМУ від 17.09.2014 р. № 847-р. Важливим є те, що в разі відсутності функціонування Пункту тимчасового розміщення біженців у м. Яготині, що прийматиме біженців з іноземних держав, існує висока вірогідність невиконання державою Україна взятих на себе зобов»язань. Крім того, у 2013 р. на реконструкцію та облаштування Пункту фактично освоєно 2 506 988,98 грн. бюджетних коштів, у 2014 році освоєно кошти, які надійшли з Європейського Союзу у розмірі 2 046 140,00 грн., у 2015 р. здійснено фінансування у розмірі 30 089 500,00 грн. За таких обставин представники позивачів просять скасувати рішення Яготинської міської ради Київської області від 17.03.2016 року № 210-05-VІІ «Про скасування рішень Яготинської міської ради».

В судовому засіданні представник Державної міграційної служби України підтримав вимоги, просив задовольнити.

Представники Пункту тимчасового розміщення біженців у м. Яготині Київської області також підтримали зазначене у адміністративному позові в повному обсязі.

Представники Яготинської міської ради Київської області просили суд відмовити у задоволенні заявлених вимог. Пояснили. Що відповідачем було ухвалене оскаржуване рішення у зв»язку із протестами громади щодо прийняття біженців. Зазначили, що фактично було ухвалено політичне рішення.

Представника Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ повідомили в судовому засіданні, що підтримують позовні вимоги в повному обсязі.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що 29.11.2011 р. Яготинською міською радою Київської області ухвалено рішення № міської ради Київської області ухвалено рішення № 210-05-VІІ яким було скасовано рішення ради № 658-16-VІ від 29.11.2011 р. «Про передачу у постійне користування пункту тимчасового розміщення біженців земельних ділянок під розміщення пункту тимчасового розміщення біженців в межах населеного пункту по вул. Студентській, 2 в м. Яготині в адміністративних межах Яготинської міської ради».

23.02.2012 р. відповідачем ухвалено рішення № 839-20-VІ «Про надання дозволу Пункту тимчасового розміщення біженців в м. Яготині Київської області на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки (державних актів на право постійного користування земельними ділянками) під розміщення Пункту біженців по вул. Студентській, 2 в м. Яготині».

Також Яготинською міською радою Київської області 19.07.2012 р. ухвалено рішення № 1164-26- VІ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки (державного акта на право постійного користування) Пункту тимчасового розміщення біженців у м. Яготині Київської області, під розміщення пункту тимчасового розміщення біженців по вул. Студентській, 2 в м. Яготині в межах населеного пункту в адміністративних межах Яготинської міської ради».

Як свідчать матеріали справи, зважаючи на вищезазначені рішення, Пункт тимчасового розміщення біженців отримав Державні акти на право постійного користування земельними ділянками у м. Яготині Київської області по вул. Студентська, 2.

Дана обставина не заперечувалась у судовому засіданні представниками сторін та третіх осіб.

17.03.2016 року Яготинською міською радою Київської області ухвалено рішення № 210-05-VІІ «Про скасування рішень Яготинської міської ради», яким вищезазначені рішення були скасовані.

Як свідчить преамбула оскаржуваного рішення, останнє прийнято відповідно до статті 5, частини 3 статті 140 Конституції України, частини 2 статті 2, частини 5 статті 16, частини 5 статті 60 Закону України «про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи напружену суспільно-політичну ситуацію в м. Яготині, яка викликана негативним ставленням громади міста до можливого функціонування Пункту тимчасового розміщення біженців в м. Яготині, що прийматиме біженців з іноземних держав при умовах, які склалися внаслідок подій в Автономній республіці Крим та в східних областях України.

Так преамбулою Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Положеннями ст.. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено у судовому засіданні, і дана обставина не оспорювалась учасниками процесу, Пункт тимчасового розміщення біженців є постійним користувачем земельних ділянок у м. Яготині.

Приписами ст. 92 ЗК України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

В свою чергу положеннями ст.. 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Як пояснили в судовому засіданні представники відповідача, оскаржуване рішення є політичним на ухвалено зважаючи суспільно-політичну обстановку в м. Яготин.

Проте, підстава зазначена Яготинською міською радою Київської області для припинення права особи на користування земельною ділянкою не передбачена чинним законодавством України.

Конституційний Суд України у своєму рішення від 16.04.2009 р. у справі 3 7-рп/2009 що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Зазначене рішення 16.04.2009 р. ухвалене Конституційним Судом України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).

Отже в розумінні рішення Конституційного Суду України, зважаючи на правовідносини, які виникли між сторонами, а саме правовідносини щодо реалізації права постійного користування земельною ділянкою, правові підстави для скасування Яготинською міською радою Київської області попередніх рішень відсутні.

Під час розгляду справи доказів, які б свідчили про оспорювання права постійного користування земельними ділянками позивачем, припинення такого права в судовому порядку отримано не було.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вищевикладене, беручи до уваги обставини встановлені у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що представниками відповідача не доведено в судовому засіданні правомірність своїх дій, а тому з огляду на вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе задовольнити пред»явлені вимоги.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 17, 94,158-163 КАС України, ст. 19 Конституції України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельним кодексом України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати рішення Яготинської міської ради Київської області від 17.03.2016 року № 210-05-VІІ «Про скасування рішень Яготинської міської ради».

На постанову суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в разі пропущення вищезазначених строків, або якщо її не скасовано після розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суддя: