Ухвала суду № 59755230, 09.08.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/24681/16-к

Провадження № 1-кп/761/1076/2016

У Х В А Л А

Іменем України

09 серпня 2016 року

Шевченківський районний суд м. Києва в складі колегії:

головуючого судді Бугіль В.В.,

суддів Хардіної О.П., Лінника О.П.,

при секретарі Левківському М.А.,

провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві підготовче судове засідання в кримінальному провадженні № 42015000000001353 від 07 липня 2015 року у режимі відео конференції щодо:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28, ст. 340; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365 (в редакції від 07.04.2011); ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 121; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Хавін В.О., Супруна О.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16

представників потерпілих ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вищевказане кримінальне провадження.

Прокурори у підготовчому судовому засіданні просили про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту та просили продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Потерпілі та представники потерпілих підтримали позицію сторони обвинувачення.

Сторона захисту просила повернути обвинувальний акт прокуророві з підстав його невідповідності вимогам ст.291 КПК України та просили змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1

Також захисники зазначили, що згідно відповіді наданої заступником голови Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_23, станом на 27.07.2016 року в Шевченківському районному суді м. Києва відсутня достатня для формування колегії кількість суддів з допуском до розгляду матеріалів, які містять гриф «таємно».

Від адвоката ОСОБА_2 надійшло клопотання про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365 КК України.

Від адвоката Прядко О.Д. до суду надійшла заява про скасування заходів безпеки відносно неї у даному кримінальному провадженні.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 3 статті 314 КПК України передбачені рішення, які суд вправі прийняти у підготовчому судовому засіданні. Одним з таких рішень є повернення обвинувального акта прокурору, у разі його невідповідності вимогам КПК України.

Згідно з положеннями п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленого цим Кодексом.

У відповідності з ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор, висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діянні обвинуваченого склад кримінального правопорушення.

Відповідно до п.п. 2 п. 3 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Тобто обвинувачений має бути поінформованим не тільки про «підстави» обвинувачення, а й про «характер» обвинувачення, тобто про правову характеристику таких дій. І хоча ступінь деталізації обвинувачення може відрізнятися в залежності від обставин справи, обвинуваченому має бути принаймні надана інформація, достатня для повного розуміння пред'явлених звинувачень, для підготовки відповідного захисту (Матточіа проти Італії, пункт 59; Пенєв проти Болгарії, пункти 33 та 42).

Обвинувальний акт має містити відомості і щодо фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

В обвинувальному акті, складеному щодо ОСОБА_1 містяться відомості про фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і статтю закону України про кримінальну відповідальність. Разом із цим, обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення, яке інкримінується ОСОБА_1 і від якого він буде захищатись у суді.

З порівняння розділів обвинувального акта «Фактичні обставини кримінального правопорушення» (cтop. 17) та «Формулювання обвинувачення» (cтop. 65), вбачається, що обидва ці розділи містять ідентичну інформацію. Так, наприклад, сторінки 18-24 повністю відтворюють сторінки 66-72.

Тобто, в обвинувальному акті, складеному щодо ОСОБА_1 містяться відомості про фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, однак відсутнє формулювання обвинувачення, оскільки під таким заголовком в обвинувальному акті міститься дослівно переписані фактичні обставини кримінального правопорушення. При цьому колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що термін «фактичні обставини кримінального правопорушення» та «формулювання обвинувачення» має різний правовий характер, що повинно враховуватись стороною обвинувачення.

Пунктом 13 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку встановленому ним Кодексом. Частиною 1 ст. 11 КК України встановлено, що злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Таким чином, формулюючи обвинувачення прокурор зобов'язаний був сформулювати твердження про вчинення злочину (кримінального правопорушення) ОСОБА_1, а це перш за все зазначити подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб) та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, а також винуватість ОСОБА_1 у вчиненні даного кримінального правопорушення, форму вини, мотив та мету вчинення, проте вказаних вимог закону орган досудового розслідування не виконав.

Крім того в даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 інкримінуються тяжкі наслідки за ст. 340 КК України у вигляді вбивства 10 осіб, загибелі 7 осіб, спричинення тілесних ушкоджень 24 особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень 17 особам, легких тілесних ушкоджень - 59 особам.

Формулювання обвинувачення за цією статтею, а також за іншими статтями, зокрема, за ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 п.п.1,5 ст. 115, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.121 КК України, де ОСОБА_1 обвинувачується в організації умисного вбивства 10 осіб, у складі організованої групи вчиненого способом, небезпечним для життя багатьох осіб; в організації спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, у складі організованої групи осіб, вчиненого способом, що має характер особливого мучення, у тому числі таке, що спричинило смерть потерпілого, де потерпілими зазначені 22 особи - має бути конкретним, з визначенням часу, місяця, способу, мотивів, форми вини та інше, спрямованості умислу обвинуваченого при вчиненні інкримінованих йому дій, з визначенням конкретної ролі у складі організованої групи осіб, з зазначенням його конкретних дій.

Однак з обвинувального акту вбачається, що сторона обвинувачення вказала лише перелік осіб, що постраждали в наслідок подій, які мали місце в січні - лютому 2014 року та зазначили ушкодження, які зазнали потерпілі.

Такий спрощений підхід є недопустимим, є наслідком висновку про відсутність обвинувачення, як складової частини обвинувального акту, що свідчить про його неконкретність, що призводить до порушенням прав, як обвинуваченого так і потерпілих по даній справі.

Окрім того, стороні обвинувачення при усуненні недоліків необхідно звернути увагу, що пряме зазначення конкретних прізвищ осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, сумісно зі ОСОБА_1 при відсутності визначеного їх процесуального статусу, відсутності даних про наявність відносно них обвинувальних вироків є порушенням загальних засад кримінального провадження: принципу верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступу до правосуддя та інших, що у сукупності може ставити під сумнів законність будь-якого вироку, що буде постановлений за наслідками розгляду кримінального провадження на підставі складеного обвинувального акту у такий спосіб.

За правилами ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Незважаючи на те, що даний обвинувальний акт складено лише відносно ОСОБА_1, його зміст стосується обвинувачення у цих же злочинах і інших осіб.

Вказане є суттєвим порушенням міжнародних стандартів у галузі судочинства, які послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст.11 Загальної декларації прав людини, кожен кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Зазначені висновки містяться у рішенні Верховного Суду України від 03.03.2016 року у справі № 5-347 кс15.

Підсумовуючи вищевикладене, з метою недопущення порушення загальних засад кримінального провадження, стандартів практики Європейського суду з прав людини, стороні обвинувачення слід усунути вказані недоліки, привести у відповідність обвинувальний акт у відповідності до вимог законодавства.

Інші доводи сторони захисту з приводу неправильності кваліфікації дій обвинуваченого, про наявність суперечливостей в обвинувальному акті, щодо відсутності процесуального статусу, як підозрюваного повинні бути предметом перевірки в ході судового розгляду.

Відповідно до ч.3 ст. 314 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжким злочином, і хоча він має міцні соціальні зв'язки, родину, місце проживання та роботи, втім є цілком ймовірним існування ризику, що він може ухилитися від суду, з огляду на тяжкість покарання, яке може бути призначено у випадку встановлення його вини.

Є слушними доводи сторони обвинувачення з приводу того, що останній, через наявність певних навичок, які пов'язані з обізнаністю в оперативно-розшуковій діяльності, може вчиняти дії по перешкоджанню кримінальному провадженню.

А тому, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених але й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігти ризикам, суд не знаходить підстав для скасування запобіжного заходу, або на його зміну на більш м'який, а тому вважає необхідним продовжити застосування обраного раніше запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Стосовно клопотання адвоката ОСОБА_2 про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365 КК України, суд роз'яснює, що ст. 314 КПК України передбачено рішення, які суд може прийняти під час проведення підготовчого судового засідання, а тому клопотання адвоката ОСОБА_2 подано передчасно та може бути вирішено після проведення підготовчого судового засідання.

Що стосується клопотання адвоката Прядко О.Д. про скасування заходів безпеки відносно неї, суд вважає, що клопотання підлягає до задоволення, враховуючи, що остання розірвала з ОСОБА_1 договір про надання правової допомоги.

Враховуючи викладене, керуючись: ст.ст. 3, 110, 291, 314, 176-178, 370, 371, 372, 376 КПК України, Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Обвинувальний акт з додатками щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28, ст. 340; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365 (в редакції від 07.04.2011); ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 121; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України - повернути прокурору Генеральної прокуратури України.

Дію застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 вважати продовженим до 07.10.2016 включно.

Клопотання адвоката Прядко О.Д. в частині скасування заходів безпеки -задовольнити.

В рамках кримінального провадження відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.4 ст.41, ч.3 ст.28, ст.340, ч.4 ст.41, ч.3 ст.28, ч.3 ст.365, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.121, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, п.п. 1, 5 ч.2 ст.115 КК України, скасувати заходи безпеки відносно адвоката Прядко О.Д.

В частині скасування заходів безпеки ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала про повернення обвинувального акту прокурору може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її проголошення.

СУДДІ:

_____ ____ _______

Бугіль В.В. Лінник О.П. Хардіна О.П.