Рішення № 59754883, 08.06.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/15559/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 червня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючої Боднар О.В.,

суддів Мацунича М.В., Ігнатюка Б.Ю.,

за участю секретаря Кухти М.В.,

представника позивача - Дурдинець Р.Ю., представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2, що діє від імені ОСОБА_3, на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21 жовтня 2015 року справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, третя особа: ПП ОСОБА_4, про стягнення заборгованості, -

у с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № DNH4KS30090200 від 02 листопада 2005 року, яка станом на 17 листопада 2014 року становить 38 087,02 грн. та 380,87 грн. судового збору.

В обґрунтування позову зазначало, що у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору, станом на вказану дату утворилась заборгованість у розмірі 79 606,27 грн., з яких:

-3 573,68 грн. - заборгованість за кредитом,

-22 564,20 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом,

-53 468,39 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Однак, оскільки, заочним рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 листопада 2012 року з відповідача на користь позивача вже було стягнуто 43 809,11 грн. заборгованості за кредитним договором, то сума, яка підлягає до стягнення станом на 17 листопада 2014 року становить 38 087,02 грн., і складається із заборгованості по процентам за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та штрафів, передбачених п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг (500,00 грн. - фіксована частина, 1 789,86 грн. - процентна складова).

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 21 жовтня 2015 року (а.с. 135-137) позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 38 087,02 грн. та 380,87 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі (а.с. 162-164) представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Вирішити питання судових витрат.

Зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Не застосував строки позовної давності. Крім того, заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 листопада 2012 року, було скасовано та ухвалено рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 18 грудня 2015 року про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи та копії матеріалів справи № 0417/13918/2012 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, апеляційний суд визнав, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, керуючись, положеннями ЦК України, Умовами та правилами надання споживчого кредиту фізичним особам, взяв до уваги те, що заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 листопада 2012 року відповідачем не виконано, зобов'язання не припинилося і відсотки за користування кредитом та пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором продовжували нараховуватися, тому вони, а також, штрафи підлягають до стягнення на користь позивача.

Проте, з таким висновком погодитися не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам заочне рішення не відповідає.

Судом встановлено, що 02 листопада 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_3 укладено договір № DNH4KS30090200, шляхом підписання заяви позичальника, в якій указано, що вона разом з запропонованими ПриватБанком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особами, Тарифами складає кредитно-заставний договір (а.с. 5-9).

Відповідно до умов договору ОСОБА_3 отримала строковий кредит у сумі 3 573,68 грн. на купівлю холодильника на строк по 02 листопада 2006 року включно, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 2,09 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору банк у жовтні 2012 року звернувся до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3, ПАТ «Акцент-банк», в якому просив стягнути на свою користь з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № DNH4KS30090200 у розмірі 43 809,11 грн. та судовий збір, а також, солідарно з відповідачів - 10 000,00 грн.

При цьому розмір заборгованості був розрахований станом на 24 вересня 2012 року, та складався з:

3 573,68 грн. - заборгованості за кредитом,

16 960,67 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом,

30 236,23 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором,

штрафів: 500,00 грн. - фіксована частина та 2 538,53 грн. процентна складова.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 листопада 2012 року (а.с. 3) було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № DNH4KS30090200 в розмірі 43 809,11 грн. та 538,09 грн. судового збору.

Стягнуто солідарно з ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 10 000,00 грн.

Разом з тим, суд першої інстанції, ухвалюючи 21 жовтня 2015 року заочне рішення, не перевірив, що вищезазначене заочне Індустріального районного суду м.Дніпропетровська було скасовано ухвалою цього ж суду від 15 жовтня 2015 року, а справа за позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості була призначена до розгляду з загальному порядку, та передчасно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у даній справі.

Рішенням Індустріального районного суду від 18 грудня 2015 року (а.с. 172-173), яке набрало чинності 28 грудня 2015 року, у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Відмовляючи у позові, Індустріальний районний суд, виходив з того, що договір був укладений 02 листопада 2005 року, строк дії договору до 02 листопада 2006 року, з вимогами про стягнення заборгованості банк звернувся у жовтні 2012 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Позивачем не надано доказів щодо зміни тривалості позовної давності, зупинення чи переривання перебігу позовної давності, тому у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Згідно з ч.3 ст.61 ЦПК України рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 18 грудня 2015 року має преюдиційне значення і обставини, встановлені зазначеним рішенням не підлягають доказуванню у даній справі.

Відповідно до ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань,оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу) (п.5.3. Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29 травня 2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Оскільки, як уже зазначалося, рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська було відмовлено у задоволенні позовної вимоги банку про стягнення заборгованості за договором, в тому числі заборгованості по тілу кредиту, у зв'язку із спливом позовної давності, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо додаткових вимог.

Відповідно до ст.309 ЦПК України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у позові.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.88 ЦПК України, з позивача на користь позивача слід стягнути 418,96 грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, що діє від імені ОСОБА_3, задовольнити.

Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21 жовтня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, третя особа: ПП ОСОБА_4, про стягнення заборгованості, відмовити.

Стягнутти з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги,50) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) 418,96 (чотириста вісімнадцять грн. 96 коп.) судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

с у д д і :

Ігнатюк Б.Ю. Боднар О.В. Мацунич М.В.