Рішення № 59753537, 08.08.2016, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/697/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2016 року смт.Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Левченка В.В.,

за участі секретарів - Нікітенко В.Г., Миць Н.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

третьої особи - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Чорнобай цивільну справу за об'єднаним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, державний нотаріус Чорнобаївської державної нотаріальної контори Бабак Л.М., про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності на спадкове майно, позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер її дід по матері ОСОБА_7, який постійно проживав в с.Велика Бурімка Чорнобаївського району Черкаської області. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, в склад якого входить житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1, ринковою вартістю 100 000 грн. та на інше майно. Заповіту померлий не складав.

На час відкриття спадщини, її мати, рідна дочка спадкодавця - ОСОБА_8, була покійною, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_6 року та вона, як рідна онука померлого, в силу ч.1 ст.1266 ЦК України являється спадкоємцем за законом.

Вона прийняла спадщину спадкодавця, оскільки постійно проживала з ним на час його смерті (довідка Великобурімської сільської ради №282 від 28.03.2016 року).

28 березня 2016 року під час отримання рішення Чорнобаївського районного суду по справі №709/2929/15-ц, на судовому засіданні якого вона не була присутня, та яке ухвалювалося за її відсутності у цивільній справі за позовом відповідача до неї про визнання фізичної особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням та під час ознайомлення з матеріалами цивільної справи вона довідалася про існування свідоцтва про право на спадщину за законом, за яким відповідач успадкувала належний її дідові житловий будинок з надвірними спорудами.

Оскільки вона протягом 6 місяців з часу відкриття спадщини не подала заяву про відмову від спадщини, постійно проживала з спадкодавцем на час смерті вона має право на частину спадкового майна її діда, а тому видача відповідачу свідоцтва про право на спадщину є помилковим, та таким, що порушує її право власності на спадщину діда.

Згаданий будинок є спільною сумісною власністю подружжя та померлий дідусь мав право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, оскільки інша половина будинку належить її бабусі, яка на даний момент жива та є третьою особою по даній справі.

Уточнивши позовні вимоги позивач ОСОБА_1 просить суд визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 27.11.2011 року видане відповідачу недійсним та визнати за нею право власності на 1/4 частину зазначеного вище будинку.

Третя особа ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер її чоловік ОСОБА_7, який постійно проживав з нею по АДРЕСА_1. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, в склад якого входить житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 Чорнобаївського району Черкаської області, ринковою вартістю 100 000 грн. та інше майно.

Вона з чоловіком одружилися в 1960 році. В 1965 році почали будувати вказаний будинок, закінчили його будівництво в 1973 році.

Так, згаданий будинок є спільною сумісною власністю подружжя, то ж її померлий чоловік мав право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, оскільки інша половина будинку належить їй.

Після смерті чоловіка її дочка (відповідач по справі) виявила бажання оформити свою частину спадщини. Вона поїхала з нею до нотаріуса та написала заяву про відмову від належної їй як спадкоємцю першої черги після смерті чоловіка частини спадщини.

В березні 2016 року від своє внучки ОСОБА_1 вона дізналася, що відповідач оформила на себе весь будинок (в якому вона проживає до цього часу) і навіть зняла з реєстрації її внучку.

Посилаючись на вищевикладене третя особа ОСОБА_5 просить суд визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 27.11.2011 року видане відповідачу недійсним та визнати за нею право власності на 1/2 частину зазначеного вище будинку в порядку спільної сумісної власності подружжя.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити на підставах, викладених у позові. Позивач пояснила, що дійсно навчалася на денній формі навчання у Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди та на вихідних і канікулах проживала у діда з бабою. Вона допомагала їм по господарству та надавала іншу допомогу. У березні 2016 року вона дізналася про те, що рішенням суду її виписали з місця проживання у с.Велика Бурімка. Під час ознайомлення з справою вона дізналася, що її тітка оформила весь будинок на себе.

Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 підтримала. В подальшому надіслала заяву про розгляд справи без її участі, просила задовольнити її позов та позов ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти позовів, просили відмовити. Пояснили, що позивач ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_7 не проживала з ним, а навчалася у м.Переяслав-Хмельницький. Окрім того, рішенням Чорнобаївського районного суду від 22 грудня 2015 року встановлена та обставина, що ОСОБА_1 фактично не проживає з вересня 2009 року у с.Велика Бурімка Чорнобаївського району. Також просили застосувати строк позовної давності. Щодо позову третьої особи ОСОБА_5, то даний позов також не підлягає до задоволення, оскільки нею пропущено строк позовної давності. Про порушення свого права ОСОБА_5 могла дізнатися після подання нею заяви про відмову від спадщини.

Третя особа державний нотаріус Чорнобаївської державної нотаріальної контори Бабак Л.М. в судове засідання не з'явилася, надіслала листа про розгляд справи без її участі.

Судом встановлені наступні обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

ОСОБА_7 та ОСОБА_5 уклали шлюб 19 березня 1961 року (а.с.149).

В період шлюбу ними був побудований будинок по АДРЕСА_1 який згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 09 вересня 2003 року, виданого на підставі рішення виконкому Великобурімської сільської ради №40 від 20 червня 2003 року, належав ОСОБА_7 (а.с.59).

У відповідності до ч.1 ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (яка діяла на той час) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Отже, будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 був спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_5.

ІНФОРМАЦІЯ_6 року померла дочка ОСОБА_7 - ОСОБА_10, яка була матір'ю позивача ОСОБА_1 та сестрою відповідача ОСОБА_3 (а.с.6, 15-18).

Рішенням виконкому Великобурімської сільської ради від 19 липня 2002 року ОСОБА_7 було призначено опікуном над неповнолітньою ОСОБА_1 (а.с.7).

В період з 2009 року по 2014 рік позивач ОСОБА_1 навчалася у Державному вищому навчальному закладі «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» на денній форму навчання (а.с.120).

ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер ОСОБА_7, який постійно проживав АДРЕСА_1 разом зі своєю дружиною ОСОБА_5 та онукою ОСОБА_1 (а.с.8, 9).

Після його смерті відкрилася спадщина до складу якої входила частка у спільній сумісній власності подружжя, а саме будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 а також на інше майно.

Як вбачається зі спадкової справи ОСОБА_7, після його смерті були подані заяви про прийняття спадщини від імені ОСОБА_3 та заява про відмову від спадщини від імені ОСОБА_5 (а.с.49 та на звороті).

27 листопада 2012 року відповідачу ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 (а.с.69).

28 березня 2016 року під час отримання рішення Чорнобаївського районного суду по справі №709/2929/15-ц та під час ознайомлення з матеріалами цивільної справи ОСОБА_1 довідалася про існування свідоцтва про право на спадщину за законом на будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 виданого відповідачу ОСОБА_3 (а.с.12).

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно ст.1261 ЦК України,- у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.1 ст.1266 ЦК України,- внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Частиною 1 ст.1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України,- спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщин, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно абз.3 п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до ст.1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Суд не погоджується з твердженням відповідача та її представника про те, що позивач ОСОБА_1 не прийняла спадщину свого діда оскільки з ним постійно не проживала, виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 6 ст.29 ЦК України (в редакції на момент смерті ОСОБА_7),- місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до ч.1 ст.127 ЖК УРСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.

Аналогічне положення закріплене і у п.2 постанови Ради Міністрів Української РСР №208 від 3 червня 1986 року «Про затвердження Примірного положення про гуртожитки» (чинної на момент смерті ОСОБА_7) де зазначено, що гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Виходячи з системного аналізу вказаних вище норм гуртожиток є тимчасовим місцем проживання студентів у період навчання.

Враховуючи положення ст.3 СК України, відповідно до якої сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, а тому постійним місцем проживання позивача ОСОБА_1 був будинок її сім'ї, розташований по АДРЕСА_1 а тимчасовим місцем проживання на період навчання - гуртожиток №2 Державного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» (а.с.121).

Щодо посилання представника відповідача на рішення Чорнобаївського районного суду від 22 грудня 2015 року згідно якого встановлена та обставина, що ОСОБА_1 фактично не проживає з вересня 2009 року у с.Велика Бурімка Чорнобаївського району, то суд не бере його до уваги, оскільки розгляд тієї справи проводився без участі ОСОБА_1, а при розгляді даної справи були встановлені інші обставини, а саме перебування ОСОБА_1 на навчанні, що є поважною причиною відсутності за місцем реєстрації.

Суд також не погоджується з твердженням відповідача та її представника про пропуск ОСОБА_1 та ОСОБА_5 строку позовної давності, оскільки дані особи дізналися про порушення свого права у березні 2016 року, а саме після ознайомлення з матеріалами цивільної справи №709/2929/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання фізичної особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.

Оскільки зазначений вище будинок був спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_5, тому 1/2 його частина належить ОСОБА_5, а також ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за правом представлення та прийняла спадщину свого діда ОСОБА_7, оскільки постійно проживала з ним на час відкриття спадщини, за таких обставин, свідоцтво про право на спадщину видане ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_7 слід визнати недійсним у частині на яку мають право ОСОБА_1 та ОСОБА_5, а за позивачем та третьою особою, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору, слід визнати право власності на 1/4 та 1/2 частини відповідно вказаного будинку, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позови задовольнити повністю.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серії НОМЕР_2 від 27 листопада 2012 року, видане державним нотаріусом Чорнобаївської державної нотаріальної контори Бабак Л.М., згідно якого за ОСОБА_3 визнано право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 - в 3/4 частини будинку.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителькою АДРЕСА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, який належав згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 09 вересня 2003 року ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Визнати за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, жителькою с.Велика Бурімка, Чорнобаївського району, Черкаської області, право власності в порядку спільної сумісної власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, який належав згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 09 вересня 2003 року ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Черкаської області через Чорнобаївський районний суд.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 серпня 2016 року.

Суддя Чорнобаївського

районного суду В.В.Левченко