Рішення № 59752466, 11.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/6582/15-ц Головуючий у 1-ій інстанції - Литвинової І.В. Апеляційне провадження Доповідач - Іванченко М.М.

№22-ц/796/9742/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Іванченка М.М.

суддів: Рубан С.М., Желепи О.В.

при секретарі: Литвиненко Р.С.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача ПАТ «Дельта Банк» - Павленко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевельов ЯрославДмитрович, публічне акціонерне товариство «Інноваційний-промисловий банк», про визнання недійсним договору іпотеки

за апеляційною скаргою Мединського Максима Миколайовича в інтересах публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулась до Печерськогорайонного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_5, ПАТ «Дельта Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевельов Я.Д., ПАТ«Інноваційний-промисловий банк», в якому просила визнати недійсним договір іпотеки від 14 квітня 2006 року (із внесеними змінами від 27 грудня 2016 року та 09 серпня 2007 року) укладеного між ОСОБА_5 та ВАТ «Інноваційно-промисловий банк», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовим Я.Д. та зареєстрованим у реєстрі під №849.

В обґрунтування вимог зазначає, що позивач є співвласником квартири АДРЕСА_1 В порушення вимог закону 14 квітня 2006 року між ОСОБА_5 та ВАТ «Інноваційно-промисловий банк» укладено договір іпотеки (із внесеними змінами від 27 грудня 2016 року та 09 серпня 2007 року) на вказану квартиру.

Заочним рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ПАТ «Дельта Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевельов Я.Д., ПАТ«Інноваційний-промисловий банк», про визнання недійсним договору іпотеки - задоволено.

Визнано недійсним договір про іпотеку, укладений 14 квітня 2006 року (із внесеними змінами, відповідно до договорів від 27 грудня 2006р. та 09 серпня 2007р.) між ОСОБА_5 та ВАТ «Інноваційно-промисловий банк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовим Я.Д. та зареєстрований в реєстрі за №849.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати по оплаті судового збору в розмірі 121 грн. 80 коп.

Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в розмірі 121 грн. 80 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач Мединський М.М. в інтересах ПАТ «Дельта Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в повному обсязі.

Посилається на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що договір іпотеки був укладений до визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1

Представник відповідача ПАТ «Дельта Банк» підтримала свою апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити.

Відповідач ОСОБА_5 та треті особи у судове засідання не з'явились про день час, та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомляли. Тому, відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів вважає можливим розглядати справи за відсутності осіб, що не з'явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною1 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодерження в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

У відповідності до ст..ст.572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні й користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до статті 578 ЦК України та ст.6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.

Згідно ч. З ст. 5 Закону України «Про іпотеку» частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Згідно ч.2 ст.369 ЦК України згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Така згода за своєю правовою природою є одностороннім правочином. Згідно із частиною першою статті 219 ЦК України в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Разом з тим відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 щодо визнання недійсним договору іпотеки від 14 квітня 2006 року суд першої інстанції виходив з того, що квартира, яка є предметом іпотеки, належить на праві спільної часткової власності, а саме ОСОБА_4 у розмірі 90/100 частити квартири та ОСОБА_5 у розмірі 10/100 частини квартири, крім того, позивач на момент укладання спірного договору була співвласником вказаної квартири та своєї згоди на передачу у іпотеку своєї частини квартири не надавала.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 14 квітня 2006 року між ОСОБА_8 та ВАТ «Інноваційно-промисловий банк» (правонаступником якого є ПАТ «Інноваційно-промисловий банк») укладено кредитний договір №32-2006. З умовами якого банк відкрив позичальнику відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування 120000 доларів США, зі сплатою 16 % річних, зі строком повернення до 14 вересня 2009 року.

На забезпечення виконання ОСОБА_5С зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між ним та ВАТ «Інноваційно-промисловий банк» укладено договір іпотеки від 14 квітня 2006 року предметом якого є п'ятикімнатна квартира АДРЕСА_1

Відповідно до договору про іпотеку від 14 квітня 2006 року, іпотекодавець підписанням цього договору стверджує, що предмет іпотеки на момент посвідчення цього договору нікому не переданий, не відчуджений іншим особам, в тому числі податковій заставі, не перебуває, вимог предмета іпотеки, в тому числі незареєстрованих у встановленому законом порядку не існує.

Судом встановлено, що ВАТ «Інноваційно-промисловий банк» відступило право вимоги за вищевказаними договорами ПАТ «Дельта Банк». Про що ПАТ «Іпромбанк» повідомило ОСОБА_5 листом від 27 травня 2014 року №6431/ІРВ-Z/27052014-18/1.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення спірного договору квартира належала на праві власності ОСОБА_5, що підтверджується, копіє договору купівлі продажу нерухомості від 01 листопада 1994 року.

Судом встановлено, що з 07 січня 1978 року по 21 березня 1996 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі.

20 травня 1996 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 укладено договір про розподіл майна між колишнім подружжям. Відповідно до п. 3 якого, у власність ОСОБА_4 переходить 90/100 частини квартири « в будинку АДРЕСА_1

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 28 лютого 2012 року визнано за ОСОБА_9 право власності на 90/100 частини квартири АДРЕСА_1.

Вищевказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_4 набула право власності на 90/100 частини АДРЕСА_1, відповідно до договору про поділ майна між подружжям від 20 травня 1996 року.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України викладеної у постанові від 27 січня 2016 року по справі № 6-1912цс15, можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В усіх інших випадках право власності набувається з не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до статті 578 ЦК України та статті 6 Закону України від

5 червня 2003 рок № 898-IV «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.

Така згода за своєю правовою природою є одностороннім правочином. Згідно із частиною першою статті 219 ЦК України в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Разом з тим відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Укладення одним з подружжя договору розпорядження спільним майном без згоди другого подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа- контрагент за таким договором діяли недобросовісно, зокрема третя особа знала чи за обставинами справи не могла знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір не отримав згоди на це другого подружжя.

Враховуючи викладене та те, що те, що на момент укладення спірного договору про іпотеку від 14 квітня 2006 року квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_5 про що посвідчив у договорі про іпотеку сам ОСОБА_5 та те, що на момент укладання спірного договору ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не перебували у зареєстрованому шлюбі, а тому колегія суддів вважає, що на час укладання договору іпотеки від 14 квітні 2006 року (із внесеними змінами, відповідно до договорів від 27 грудня 2006 року та 09 серпня 2007 року) банк не знав та не міг знати про те, що спірна квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4, і що позивач не надавала згоди на укладення оспорюваного договору.

А тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на вищевказані обставини уваги не звернув, у зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_4, тому заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 і повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Мединського Максима Миколайовича в інтересах публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»- задовольнити.

Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевельов Ярослав Дмитрович, публічне акціонерне товариство «Інноваційний-промисловий банк», про визнання недійсним договору іпотеки - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: