Рішення № 59749440, 15.08.2016, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/236/16-ц

Провадження № 8/304/4/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2016 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Амаровича В. П.,

при секретарях Ковач М.Ф., Гавій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 сільської ради Перечинського району про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 11 травня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 сільської ради Перечинського району Закарпатської області про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 11 травня 2016 року у цивільній справі позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 сільської ради Перечинського району Закарпатської області про визнання права власності в порядку спадкування задоволено та визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування за ОСОБА_3, яка померла 02 березня 2015 року на житловий будинок № 60 по вул. Духновича в с. Тур'я Бистра Перечинського району Закарпатської області з надвірними будовами та спорудами.

Відповідач ОСОБА_1 сільська рада Перечинського району подала до суду заяву про перегляд вказаного судового рішення у звязку з нововиявленими обставинами, яку мотивує тим, що справу було розглянуто у відсутності представника сільської ради, при цьому що на цей момент сільській раді не було відомо про наявність яких-небудь інших спадкоємців першої черги, які мають по закону право успадкувати майно за ОСОБА_3, яка померла 02 березня 2015 року. Нещодавно до сільської ради звернулась ОСОБА_4 за довідками і надала документи, які підтверджують те, що вона являється донькою ОСОБА_3, а також ОСОБА_5 про реєстрацію у Спадковому реєстрі за №41012784 від 22 липня 2015 року. Оскільки згідно розяснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року відповідачами по справі у першу чергу є спадкоємці, які прийняли спадщину, і тільки у разі їх відсутності відповідачем ставиться місцева рада, а тому у даному випадку відповідачем повинна бути саме ОСОБА_4, як спадкоємець першої черги, а сільська рада може залучатися у даній справі тільки як третя особа. Крім цього, з огляду на те, що ОСОБА_2 було відомо про наявність спадкоємців першої черги, але не було подано до суду клопотання про зміну відповідача по справі, то справа підлягає перегляду у звязку з нововиявленими обставинами з постановленням рішення про відмову у позові у звязку із заявленням позову до неналежного відповідача. Додатково зазначає, що позивачем ОСОБА_2 було надано заповіт, однак ОСОБА_6 повідомила, що на день смерті своєї матері ОСОБА_3 являлась пенсіонеркою, а тому в будь-якому випадку має право на обовязкову частку незалежно від заповіту. Отже сільською радою не може бути визнано позов ОСОБА_2 на весь будинок. Також у вищевказаному будинку на день смерті спадкодавця був зареєстрований онук померлої ОСОБА_7, про що позивачем зазначено не було. Одночасно ОСОБА_2 ніколи не був зареєстрований та не проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, а відтак пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини, при цьому про поновлення такого строку не заявляв, а тому його позовні вимоги є безпідставними. Разом з цим, є незрозумілим, яким чином суд визнав право власності за ОСОБА_2 на вищевказаний житловий будинок з надвірними спорудами та будовами в порядку спадкування за померлою ОСОБА_3, оскільки позивач просив визнати право власності за померлим батьком ОСОБА_8, який помер 16 травня 2015 року.

У судове засідання ОСОБА_9 сільський голова ОСОБА_5 не зявився, однак подав заяву про розгляд справи без його участі, вимоги заяви повністю підтримує та просить такі задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, хоча про час і місце такого повідомлявся належним чином, причину неявки не повідомив.

Згідно ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно розяснень, які містяться у п. 3 постанови пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року №4, необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Також у п. 7 зазначеної постанови зазначено, що обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Згідно з частиною третьою статті 60 ЦПК доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі (стаття 179 ЦПК).

Відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦПК України розгляд заяви здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. Розглянувши заяву, суд може скасувати судове рішення, що переглядається, і прийняти нове судове рішення або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців)

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частинами 1, 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 02 березня 2015 року померла ОСОБА_3, яка згідно погосподарської книги № 2 виконкому сільської ради за 2011-2015 роки, обєкт погосподарського обліку № 0063-1, була головою домогосподарства № 60 по вул. Духновича в с. Т.Бистра, що стверджується довідкою Т.-ОСОБА_9 сільської ради Перечинського району № 480 від 24 червня 2015 року.

Також встановлено, що ОСОБА_3 належний їй жилий будинок, що розташований в с. Т.Бистра по вул. Духновича, 60 та все майно, яке належить та буде належати їй на день смерті, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і на що вона буде мати право за законом, заповіла ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, що проживає в с. Т.-Бистра, вул. І.Франка, 19, про що свідчить заповіт від 28 квітня 2009 року, посвідчений секретарем виконкому ОСОБА_9 сільської ради Перечинського району Закарпатської області ОСОБА_10, зареєстрований в журналі за №05.

Разом з цим, протягом встановленого ст. 1270 ЦК України строку до Перечинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_4, що стверджується копією спадкової справи №57/2015 стосовно спадкодавця ОСОБА_3, яка померла 02 березня 2015 року.

ОСОБА_4 являється донькою спадкодавця, тобто відповідно до ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги за законом, а також на день смерті матері вже була пенсіонеркою, а відтак в силу ст. 1241 ЦК України в будь-якому випадку має право на обовязкову частку у спадщині незалежно від наявності чи відсутності заповіту.

Рішення суду, яке переглядається та яким встановлено право власності на спірне майно, стосується прав та обовязків ОСОБА_4, однак питання про її залучення до участі у справі позивач ОСОБА_2 не ставив і суд його не обговорив.

Відповідно до змісту п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції та національного законодавства, що регулює вирішення спорів і право на спадщину, обмеження чи позбавлення такого права за судовим рішення можливе тільки за залученням особи, права якої обмежується, у якості відповідача по справі.

Постановлення судового рішення, яке безпосередньо створює права та обовязки для особи чи обмежує її права на спадщину без залучення такої особи до участі у справі в якості відповідача є також порушенням ст. 33, 37 ЦПК України, та гл. 87 ЦК України.

Таким чином, суд, розглядаючи спір лише з участю осіб, які брали участь у справі, та вирішуючи питання про права та обовязки особи, не залученої до участі у справі, не мав підстав для задоволення позову.

Вказана обставина є нововиявленою обставиною та слугує підставою для скасування рішення суду, оскільки така існувала на час розгляду справи та не могла бути відома заявникові на час розгляду справи, при цьому, що вона входить до предмета доказування у справі та може вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Також при прийнятті рішення судом не були враховані відсутність у матеріалах справи свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_3 та недоведеність відповідними свідоцтвами родинного звязку позивача ОСОБА_2 зі спадкодавцями ОСОБА_3 та ОСОБА_8

Крім цього, у рішенні суду, що переглядається, не зазначено послідовності прийняття спадщини спадкоємцями за покійною ОСОБА_3, яка померла 02 березня 2015 року з огляду на наступне.

Згідно повідомлення Перечинської державної нотаріальної контори від 05 серпня 2016 року №127/01-16 спадкова справа за №57/2015 на майно померлої 02 березня 2015 року ОСОБА_3 заведена за заявою ОСОБА_4

З повідомлення Перечинської державної нотаріальної контори від 05 серпня 2016 року № 126/01-16 вбачається, що спадкова справа на майно померлого 16 травня 2015 року ОСОБА_8 не заведена.

Одночасно у матеріалах справи міститься довідка Т.-ОСОБА_9 сільської ради Перечинського району №137 від 04 квітня 2016 року, згідно якої до і після смерті ОСОБА_3 за адресою: с. Т.Бистра, вул. Духновича, 60 Перечинського району проживали без реєстрації її син ОСОБА_8 та онук ОСОБА_2.

Однак у заяві про перегляд судового рішення у звязку з нововиявленими обставинами заявником зазначається, що на момент смерті спадкодавця ОСОБА_3 у спірному житловому будинку був зареєстрований її онук ОСОБА_7, а позивач ОСОБА_2 за вказаною адресою взагалі ніколи не проживав та не був зареєстрований.

З огляду на це, судом не може бути взята до уваги вищевказана довідка № 137 від 04 квітня 2016 року, яка була підставою для задоволення позову, оскільки зазначена у ній інформація повністю спростовується заявою про перегляд судового рішення, яка подана значно пізніше та містить в собі перевірені відомості.

Зазначені обставини також є нововиявленими обставинами в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у рішенні Європейського Суду з прав людини від 09 червня 2011 року, яке набуло статусу остаточного 09 вересня 2011 року у справі «Желтяков проти України» (Заява № 4994/04) зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» [ВП], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обовязкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

До такого ж висновку дійшов Європейський Суд з прав людини і в рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України».

Отже враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заяву про перегляд судового рішення у звязку з нововиявленими обставинами слід задовольнити, скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Також слід зазначити, що з позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на вищевказаний житловий будинок з надвірними спорудами та будовами, що розташований за адресою: с. Т.-Бистра, вул. Духновича, №60 Перечинського району, в порядку спадкування за батьком ОСОБА_8, який помер 16 травня 2015 року, тоді як у рішенні суду зазначено про визнання за позивачем права власності на вищевказане майно в порядку спадкування за ОСОБА_3, яка померла 02 березня 2015 року.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1216, 1217, 1241, 1261, 1268, 1270 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-61, 212-215, 218, 361, 365 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 сільської ради Перечинського району про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 11 травня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 сільської ради Перечинського району Закарпатської області про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 11 травня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 сільської ради Перечинського району Закарпатської області про визнання права власності в порядку спадкування, яким визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування за ОСОБА_3, яка померла 02 березня 2015 року на житловий будинок № 60 по вул. Духновича в с. Тур'я Бистра Перечинського району Закарпатської області з надвірними будовами та спорудами скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 сільської ради Перечинського району Закарпатської області про визнання права власності в порядку спадкування відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: ОСОБА_11