Ухвала суду № 59749412, 01.07.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6638/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2016 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали цивільної справи за позовом представника за довіреністю ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Руськокомарівської сільської ради, Приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання права власності на землю, -

встановив:

Представник за довіреністю ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Руськокомарівської сільської ради, Приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання права власності на землю. Позивач заявляє позовну вимогу про визнання за ОСОБА_1, як за правонабувачем в порядку спадкування за ОСОБА_4, право власності на землю, загальною площею 3,755 га призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області за межами населеного пункту, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 009229, виданого на підставі розпорядження голови Ужгородської райдержадміністрації № 439 від 19.11.2002 р. та сертифікату РН № 172201.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху оскільки подана з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України.

Згідност. 2 Закону України "Про судовий збір", яка передбачає, що платниками судового збору є громадяни України, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

З матеріалів справи вбачається, що судовий збір (квитанція №ПН2276 від 06.05.2016 р. в розмірі 551,21 грн. та квитанція 0.0.575914067.1 від 30.06.2016 р. в розмірі 28,79 грн.) сплачено ОСОБА_2

Позивачем зазначено ціну позову щодо вимог майнового характеру 55574,00 грн.

У відповідності до п.12Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року "Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності"вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості, натомість позивач не сплачує судовий збір за вищевказану вимогу, враховуючи вартість нерухомого майні (землі).

Механізм проведення оцінки нерухомого та рухомого майна для цілей обчислення державного мита та інших обовязкових платежів визначений Постановою КМУ від 21 серпня 2014 р. № 358«Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обовязкових платежів, які справляються відповідно до законодавства.» У відповідності до п.п. 1 п. 1 вказаної вище постанови базою оцінки для визначення оціночної вартості для передбачених Податковим кодексом України цілей (далі - оціночна вартість) є ринкова вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав . Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

В свою чергу, заявником не надано до суду звіт про оцінку майна - спірної земельної ділянки. Вказана обставина унеможливлює суд відкрити провадження у справі, оскільки в зв'язку з відсутністю вказаної оціночної документації, неможливо визначити дійсну та необхідну до сплати позивачем суму судового збору.

Разом з тим всупереч п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК України ні з позову ні з доданого до матеріалів справі висновку неможливо визначити вартість нерухомого майна, на яке позивач просить визнати право власності, оскільки в доданій копії одного аркуша висновку не зазначена вартість конкретно визначеної спірної земельної ділянки, а просто вказані ціни на ділянки на території Руськокомарівської сільської ради.

А отже, враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідно доЗакону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно абзацу 2 статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» з 1 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1378 гривень.

Відповідно до пункт1.1.2 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, сплачується судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Тобто позивачу слід сплатити судовий збір з урахуванням вищевказаних вимог законодавства.

Реквізитами для сплати судового збору за подачу позовної заяви є отримувач коштів ГУДКСУ у м. Ужгород, МФО 812016, код ЄДРПОУ 38015610, банк отримувача ГУДКСУ в Закарпатській області, р/р №31216206700002, код бюджетної класифікації 22030001, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ 26529130 (суду, де розглядається справа).

Окрім цього, зі змісту позовної заяви неможливо встановити, які позивач заявляє вимоги до відповідача по справі Приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_3. З матеріалів справи вбачається, що позивач є спадкоємцем за заповітом, натомість позивачу слід також зазначити інших спадкоємців за законом, тобто наявність чи відсутність таких у даній справі, у випадку якщо такі є, таких слід залучити як учасників по справі, не залучення таких може призвести до порушення їхніх прав та інтересів.

Позивач зазначає, що державний акт був втрачений, але жодних доказів підтверджуючий цей факт та зазначення обставин справи за яких державний акт був втрачений суду не надано, відомості про втрату державного акту у засобах масової інформації також позивач не розміщував.

Згідно вимог ч. 8 ст. 119 ЦПК України, якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.

Так, замість оригіналу такого документу, визначеного ст. 42 ЦПК України, до позовної заяви може бути додана його належним чином засвідчена копія.

За змістом ч. 1 ст. 42 ЦПК України повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами: 1) довіреністю фізичної особи. Згідно ч. 2 ст. 42 ЦПК України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання.

Так, замість оригіналу такого документу, визначеного ст. 42 ЦПК України, до позовної заяви може бути додана його належним чином засвідчена копія. Представник не може допускатися до участі у справі за відсутності документів, що підтверджують його повноваження або якщо вони належно не оформлені. Таким чином, Закон не допускає надання копії довіреності фізичної особи, якщо вона належно не оформлена.

Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з подачею її до суду в новій редакції з врахуванням вимог ст. 119 ЦПК України.

Згідно ст. 121 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву (заяву, скаргу) подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача (заявника, скаржника) і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач (заявник, скаржник) відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК України, позовна заява (заява, скарга) вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст. 121 ЦПК України, -

ухвалив:

Позовну заяву представника за довіреністю ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Руськокомарівської сільської ради, Приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання права власності на землю - залишити без руху.

Повідомити заявника про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви до 12 липня 2016 року, але не більше трьох днів з дня отримання копії ухвали.

Розяснити, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_5