Ухвала суду № 59747017, 11.08.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/6681/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді Астахової О.О.

при секретарі Швидкій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пишного Артема Володимировича, заінтересована особа: ОСОБА_2 про визнання дій державного виконавця неправомірними та зобов»язання вчинити дії , -

в с т а н о в и в :

Заявник звернувся до суду зі скаргою в якій просить визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пишного Артема Володимировича неправомірними щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження № 50669749 від 01.04.2016 року та зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві прийняти до виконання виконавчий лист виданий 13.11.2015 Дніпровським районним судом міста Києва на примусове виконання рішення суду від 27.08.2015 у справі №755/11900/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

Мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27.08.2015 у справі 755/11900/15 стягнуто з ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» код ЄДРПОУ 00032112, м. Київ, 03150, вул. Горького, 127, 4 254 743 (чотири мільйони двісті п'ятдесят чотири тисячі сімсот сорок три) грн. 74 коп. заборгованості за кредитом.

На виконання зазначеного рішення 13.11.2015 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист.

ОСОБА_2 зареєстрований на території, яка тимчасово не контролюється Українським урядом, але у заявника є інформація, що він знаходиться за межами тимчасово окупованої території і має майно та проводить діяльність у АДРЕСА_2, а також по АДРЕСА_3, що підтверджується сторінкою з веб. Сайту.

Заявником було подано заяву про примусове виконання виконавчого документу до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби міста Києва.

було отримано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пишного Артема Володимировича від 01.04.2016 про відмову у відкритті виконавчого провадження. В названій постанові Суб'єкт оскарження відмовив заявнику у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документу з тієї підстави, що Банк вказавши адреси де знаходиться та проводить господарську діяльність Боржник не надав підтверджуючі документи про наявне майно Боржника за зазначеними адресами.

Заявник вважає, що дії суб'єкта оскарження порушують його законні права та не відповідають діючому законодавству України, зокрема ст.ст. 19,20, 25 Закону України «Про виконавче провадження»

Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 названого Закону. У пункті 2 ст. 19 Закону зазначено що у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника. Але ніде не вказано, що стягувач має сам розшукувати боржника, його майно та добувати докази для надання їх державній службі, яка і створена для виконання цих функцій.

Відповідно до ст. 20 Закону, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

З огляду на означене заявник вважає дії державного виконавця не правомірними, що змушує його звернутись з даною скаргою до суду.

У судове засідання сторони та заінтересована особа не з'явились, хоча про день, час та місце розгляду скарги повідомлялись судом належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Від представника заявника надійшла заява з проханням проводити розгляд справи у його відсутність. Зі змісту заяви убачається, що ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» скаргу підтримує, та виходячи із доводів, якими вона обґрунтовується просить її задовольнити.

Особа дії якої оскаржуються та заінтересована особа своїм процесуальним правом на подання суду заперечень на скаргу не скористались. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби і звернень учасників виконавчого провадження" неявка в судове засідання в зазначених справах заявника або заінтересованої особи, якім повідомлено про час та місце його проведення, не перешкоджає розгляду скарги.

За таких обставин, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність нез'явившихся осіб.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, прийшов до висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 13.11.2015 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист у справі № 755/11900/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за генеральною угодою № 88114N1 від 18.02.2014 року у розмірі 4 254 743 (чотири мільйони двісті п'ятдесят чотири тисячі сімсот сорок три) грн. 74 коп. (а.с.6)

29.03.2016 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві із заявою про примусове виконання рішення суду на підставі означеного вище виконавчого документа. (а.с.5).

Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пишного Артема Володимировича від 01.04.2016 року винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження № 50669749 на підставі виконавчого листа виданого 13.11.2015 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за генеральною угодою № 88114N1 від 18.02.2014 року у розмірі 4 254 743 (чотири мільйони двісті п'ятдесят чотири тисячі сімсот сорок три) грн. 74 коп. (а.с.8).

Як убачається зі змісту вказаної постанови державного виконавця, підставою для відмови у відкритті провадження являється те, що стягувачем не надано доказів на підтвердження місцезнаходження майна боржника по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3. Разом з тим, за боржником зареєстровано нерухоме майно у м. Севастополь, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 названого Закону. У пункті 2 ст. 19 Закону зазначено що у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 20 Закону, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Як убачається із матеріалів справи ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» повідомив Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про відоме йому місцезнаходження майна боржника по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З метою захисту інтересів стягувача останній має право одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Таким чином, законодавець визначив право стягувача повідомляти про відомі йому обставини щодо майна божника чи інші відомості, що його ідентифікують, натомість на держаного виконавця покладено обов»язок у спосіб визначений законом здійснювати необхідні дії щодо своєчасного та повного виконання судового рішення.

Судом направлено, а Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві отримано 28.07.2016 року Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 13.07.2016 року якою витребувано із Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження за № 50669749, за виконавчим листом № 755/11900/15-ц виданим 13.11.2015 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_2 боргу у розмірі 4 254 743 грн.

Проте вимоги ухвали суду залишились без виконання.

За таких обставин, суд приймає до уваги доводи заявника про те, що державним виконавцем не було належно перевірено місцезнаходження майна боржника за фактичною адресою вказаною заявником, оскільки дані обставини не спростовані Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавчу службу» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставі, у спосіб та в межах помножень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 6 цього Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців при примусовому виконанні судових рішень.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно із ч. 1 ст. 385 ЦПК України скарга може бути подана до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

З матеріалів справи убачається, що ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» 06.04.2016 року отримав постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження № 50669749 від 01.04.2016 року, а звернувся до суду зі скаргою 13.07.2016 року, тобто в строки передбачені ч. 1 ст. 385 ЦПК України.

Як зазначено у п. 18 Постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37 - 38 Закону про виконавче провадження, проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (частина третя статті 39 Закону про виконавче провадження).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість поданої скарги , а відмову у відкритті виконавчого провадження такою, що не ґрунтується на вимогах закону, а тому вважає, що скарга підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 210, 223, 293, 294, 385-388 ЦПК України, ст. ст. 4 - 6, 11, 17, 18, 19, 25, 82 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

у х в а л и в :

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пишного Артема Володимировича, заінтересована особа: ОСОБА_2 про визнання дій державного виконавця неправомірними та зобов»язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пишного Артема Володимировича щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження № 50669749 від 01.04.2016 року - неправомірними.

Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві вчинити дії щодо примусового виконання судового рішення на підставі виконавчого листа виданого 13.11.2015 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за генеральною угодою № 88114N1 від 18.02.2014 року у розмірі 4 254 743 (чотири мільйони двісті п'ятдесят чотири тисячі сімсот сорок три) грн. 74 коп.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суду м. Києва протягом 5-ти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвалу, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: