Рішення № 59746493, 17.08.2016, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/2506/16-ц

Провадження № 2/752/2668/16

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2016 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Новак А.В.,

при секретарі Закаблуківській О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в порядку регресу,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з вказаним позовом та мотивував його тим, що з 10 лютого 2007 року по 03 грудня 2014 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_2

За час спільного проживання ними було побудовано домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке було поділено, як спільне сумісне майна подружжя на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частини житлового будинку особистою приватною власністю.

Позивач стверджує, що зазначене домоволодіння було збудоване за кредитні кошти.

Зокрема між ним та ВАТ «ВТБ Банк» було укладено кредитний договір НОМЕР_1 від 24 липня 2007 року, за умовами якого йому було надано кредит у розмірі 200000 доларів США.

З метою забезпечення даного кредиту поручителем за таким договором виступив його брат - ОСОБА_3

Позивач у позові зазначає, що оскільки у нього виникло скрутне матеріальне становище він звернувся до свого брата ОСОБА_3, який позичив йому 97000 доларів США, які в подальшому були зараховані на розрахунковий рахунок банку з метою погашення кредиту.

В подальшому між ним та ВАТ «ВТБ Банк» було укладено ще один кредитний договір НОМЕР_2 від 08 лютого 2008 року, за умовами якого йому було надано кредит у розмірі 250000 доларів США і такі кошти також були витрачені на будівництво.

30 липня 2014 року його брат ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про стягнення з нього боргу у розмірі 1710431 гривня 69 копійок і такий позов було задоволено на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - ПАТ «ВТБ Банк», про стягнення коштів по виплаті кредиту за кредитними коштами.

Позивач вказує, що в подальшому ним на підставі мирової угоди на стадії виконання рішення суду зазначену заборгованість перед ОСОБА_3 було погашено.

Оскільки, як вказує позивач зазначені кошти були витрачені в інтересах сім'ї, а саме на будівництво вказаного ним домоволодіння, то він з посиланням на відповідно норми Сімейного кодексу України просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача в порядку зворотної вимоги(регресу) на підставі статті 544 ЦК України ? частину виконаних ним зобов'язань по погашенню кредитної заборгованості перед ОСОБА_3, сума якої становить і повинна бути стягнена з відповідача на його користь у розмірі 855215 гривень 84 копійки.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги позовної заяви та просили її задовольнити з підстав зазначених у тексті позовної заяви.

Крім того позивач пояснив, що на будівництво будинку було витрачено значно більша сума аніж 450000 доларів США і він неодноразово отримував і отримує кошти в кредит у тому числі і на розвиток свого бізнесу, оскільки є приватним підприємцем. Зазначені кошти від договорів кредиту він отримував готівкою і докази витрати таких на будівництво домоволодіння є наявність самого домоволодіння внатурі за відповідною адресою.

В той же час позивач вказав, що на момент отримання коштів в борг у брата він не отримував згоди своєї колишньої дружини - ОСОБА_2

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд ухвалити рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Зокрема зазначила, що її довірительниця повідомила їй про те, що дійсно вона надавала згоду на отримання її чоловіком ОСОБА_1 кредиту у банку з метою їх реалізації на розвиток бізнесу, оскільки останні йє приватним підприємцем. Щодо отримання грошових коштів ОСОБА_1 у борг в свого брата ОСОБА_3 їй нічого не відомо, так як вона не надавала своєї згоди на отримання таких коштів і куди такі були витрачені їй не відомо. Вона категорично заперечує, щодо витрати такої суми коштів в інтересах сім'ї.

Заслухавши сторони, представників, дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи та пояснень осіб, які брали участь у справі встановлено, що позивач і відповідач перебували у шлюбі з 10 лютого 2007 року по 03 грудня 2014 року.

Між ОСОБА_1 та ВАТ «ВТБ Банк» було укладено кредитний договір НОМЕР_1 від 24 липня 2007 року, за умовами якого ОСОБА_1 було надано кредит на споживчі цілі у розмірі 200000 доларів США.

Також, між ОСОБА_1 та ВАТ «ВТБ Банк» було укладено кредитний договір НОМЕР_2 від 08 лютого 2008 року, за умовами якого ОСОБА_1 було надано кредит на споживчі цілі у розмірі 250000 доларів США.

Суду не надано доказів того, що зазначені кошти були витрачені в інтересах сім'ї ОСОБА_1, а саме на будівництво домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

З матеріалів зазначених кредитних договорів вбачається, що ОСОБА_1 отримував зазначені кредитні кошти на споживчі цілі.

Доказів витрачення 450000 доларів США на будівництво саме домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 суду надано не було.

Будь-яких квитанцій, товарно-транспортних накладних, договорів підряду тощо, на підтвердження витрат здійснених позивачем на будівництво домоволодіння саме на таку суму, суду надано не було.

Позивач зазначив, що вказані кредитні кошти були ним отримані в установі банку готівкою та витрачені на будівництво, яке тривало з 2007 року по 2013 рік.

Дане твердження не береться судом до уваги та спростовується обставинами встановленими в рішенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частини житлового будинку особистою приватною власністю від 15.07.2015 року.

Відповідно до обставин встановлених зазначеним рішенням, суд встановив, що домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_1 було збудоване у 2008 році, а не у 2013 році про що в судовому засіданні зазначав ОСОБА_1

Також, відповідно до технічного паспорта на житловий будинок, виготовленого станом на 25.08.2011 року будинок та господарські споруди розташовані за адресою: АДРЕСА_1 були збудовані саме у 2008 році і така обставина крім того підтверджується рішенням Гірської сільської ради від 23.01.2009 року про готовність будинку до експлуатації.

Відповідно такі докази спростовують твердження позивача про те, що ним витрачалися саме кредитні кошти на будівництво і саме у період часу з 2007 року по 2013 рік.

З тексту рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - ПАТ «ВТБ Банк», про стягнення коштів по виплаті кредиту за кредитними коштами вбачається, що ОСОБА_1 при розгляді справи вказувалося на ту обставину, що кредитні кошти у розмірі 200000 доларів США ним витрачалися на будівництво. Такі ж обставини, суду пояснював і брат позивача - ОСОБА_3

Натомість в ході розгляду даної справи ОСОБА_1 стверджував, що на будівництво будинку було витрачено саме(у тому числі) 450000 доларів США, які були отриманні ним за двома договорами кредиту.

В той же час, Бориспільский міськрайонний суд Київської області не взяв до уваги посилання ОСОБА_1 на зазначене рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - ПАТ «ВТБ Банк», про стягнення коштів по виплаті кредиту за кредитними коштами, оскільки дійшов висновку про те, що зазначеним судовим рішенням вирішено лише спір стосовно стягнення відповідних грошових коштів по виплаті кредиту і таке судове рішення не містить інформації щодо предмета доказування.

Виходячи з таких обставин, суд вважає, що в ході розгляду справи цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частини житлового будинку особистою приватною власністю, Бориспільский міськрайонний суд Київської області не взяв до уваги та поставився критично до тієї обставини, що домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_1 були збудовані за кошти отримані ОСОБА_1 за кредитними договорами НОМЕР_1 від 24 липня 2007 року та НОМЕР_2 від 08 лютого 2008 року.

В ході судового розгляду справи позивач зазначив що кошти отримані в кредит ним бралися із цільовим призначенням «на споживчі цілі», однак він їх використав на будівництво будинку і доказом такої обставини є наявність самого будинку, оскільки такий є побудованим.

Судом не береться до уваги таке посилання позивача, оскільки сторонами спору не заперечується та обставина, що в період шлюбу ними, як подружжям було побудовано будинок за адресою: АДРЕСА_1, який у подальшому рішенням суду було визнано спільним майном подружжя та поділено в рівних частках між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Крім того, суд бере до уваги той факт, що станом на 25.08.2011 року інвентаризаційна вартість вказаного домоволодіння становила 884979 гривень.

В той же час судом не береться до уваги посилання позивача на ту обставину, що домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до іпотечного договору НОМЕР_3 від 16 вересня 2011 року коштує 2393452 гривні, оскільки така вартість була визначена за погодженням сторін договору - ПАТ «ВТБ Банк» і ОСОБА_1,тобто така вартість була визначена виключно на розсуд сторін договору і на погляд суду не може братися до уваги, як реальна ринкова вартість будинку.

Ухвалюючи рішення по даній справі та не беручи до уваги доводи позивача суд враховує, що як зазначив сам позивач у нього існує ще ряд зобов'язань за іншими кредитними договорами, кошти від укладення яких він реалізовує на розвиток своєї підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 Сімейного кодексу України, договір укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Виходячи з ретельного аналізу вищевикладених доказів у сукупності з наведеними правовими нормами, за наявності тієї обставини, що ОСОБА_1 в ході судового розгляду не було доведено факту використання грошових коштів отриманих у кредит за договорами НОМЕР_1 від 24 липня 2007 року та НОМЕР_2 від 08 лютого 2008 року на будівництво будинку, то відповідно суд дійшов висновку, що зазначені кошти ним не були витрачені в інтересах сім'ї, а тому укладення таких договорів між ПАТ «ВТБ Банк» і ОСОБА_1 не створило обов'язку для відповідача ОСОБА_2 по їх погашенню, а так само і обов'язку нести часткову відповідальність по їх поверненню перед поручителем ОСОБА_3

При цьому судом наголошується на тій обставині, що ОСОБА_2, будучи дружиною позивача надавала свою згоду на укладення договорів кредиту з цільовим призначенням «на споживчі цілі», а не на будівництво будинку, як зазначає позивач і в ході розгляду справи у зв'язку з недоведеністю використання таких на будівництво будинку, позивачем і не доведено їх використання в інтересах сім'ї, оскільки доказів такого позивачем надано не було.

У той же час, позивач вказує, що ним було повернуто брату - ОСОБА_3 97000 доларів США, які були взяті у борг відповідно до розписки від 18.11.2007 року, однак в ході судового розгляду справи було встановлено, що своєї згоди на отримання таких коштів ОСОБА_2 не надавала.

При цьому суд враховує правила ч. 1 ст. 63 СК України, відповідно до якої дружина та чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя за їх взаємною згодою та правило ч. 2 ст. 64 СК України, відповідно до якого при укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, а тому і такий договір позики, з урахуванням вищенаведених у рішенні мотивів не був вчинений ОСОБА_1 в інтересах сім'ї і таке відповідно свідчить про відсутність підстав для виникнення зобов'язань у ОСОБА_2 По поверненню ? частини такого боргу.

Поділ зобов'язань у такий спосіб, при відсутності доказів на їх існування на думку суду є неприпустимим та таким, що не ґрунтується на вимогах закону і порушує права відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного-процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову, в зв'язку з його необґрунтованістю.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами вирішити за правилами статті 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 212-215, 223, 294-296 ЦПК України,суд,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в порядку регресу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя А.Новак