Рішення № 59744106, 16.08.2016, Семенівський районний суд Полтавської області

Семенівський районний суд Полтавської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №547/646/16-ц

Провадження №2/547/342/16

16 серпня 2016 року

Семенівський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Любицького В.О., при секретарі Вареник К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Семенівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальності «Лізингова компанія «Еталон» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів,- В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» ( далі ТОВ «Лізингова компанія «Еталон») про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 004672 укладеного між ними 21.06.2016 року, згідно умов якого відповідач по справі, як лізингодавець, зобовязався придбати у свою власність предмет лізингу, яким є автомобіль GeelyEmgrant 7, та передати його у користування позивачу, як лізингоодержувачеві, а останній зобовязувався періодично сплачувати за користування автомобілем періодичні лізингові платежі згідно графіку. Позивач по справі мала право отримати вказаний автомобіль у власність за умови повної сплати вартості автомобіля та інших витрат. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що умови укладеного нею з відповідачем договору фінансового лізингу не відповідають діючому законодавству та порушують її права лізингоодержувача, як споживача, оскільки у договорі та специфікації відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звернутися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару; відсутня умова щодо визначення предмета договору лізингу автомобіля (номер кузову та двигуна, рік випуску, колір, обєм двигуна, комплектація тощо). Крім того, позивач ОСОБА_1 вказувала на недотримання встановленої законом форми для даного виду договору, а саме: відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу транспортного засобу за участю фізичної особи, внаслідок чого договір фінансового лізингу, укладений між нею та відповідачем по справі є нікчемним, і відповідач зобовязаний повернути їй все, що він одержав на виконання цього правочину, тобто грошові кошти у сумі 23000 грн., які позивач по справі перерахувала відповідачу як плату за автомобіль. Також прохала стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 1102,4 грн. сплаченого нею судового збору при подачі позову до суду. В судовому засіданні по розгляду справи позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги. Прохала суд їх задоволити. В судове засідання відповідач ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» свого представника для участі у розгляді справи не направив. Про дату час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомив. Заяв від відповідача по справі про визнання чи заперечення проти позову, відкладення судового розгляду та розгляду справи за його відсутності до суду не надходили. З огляду на викладене, у відповідності до ст.224 ЦПК України суд приходить до висновку про можливість провести заочний розгляд справи, проти чого позивач по справі ОСОБА_1 не заперечує. Заслухавши пояснення позивача, вивчивши докази по справі, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом по справі встановлено, що 21.06.2016 року між сторонами по справі було укладено договір фінансового лізингу № 004672 (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач по справі ТОВ «Лізингова компанія «Еталон», як лізингодавець, зобов'язалося придбати та передати на умовах фінансового лізингу майно - автомобіль GeelyEmgrant 7 (предмет лізингу) у користування позивача, як лізингодержувача, а остання зобовязувалась прийняти предмет лізингу та сплачувати періодичні лізингові платежі та інші платежі згідно з графіком ( додаток № 1 до Договору) в розмірі 9583,33 грн. щомісяця. Відповідно до п.11.1 Договору в разі належного виконання протягом усього строку дії Договору зобовязань щодо сплати всіх лізингових платежів, та інших зобовязань, визначених Договором, лізингоодержувач має право набути у власність предмет лізингу. Відповідно до п.5.1 Договору предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 50 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацію, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу, відшкодування платежів за реєстрацію та страхування предмета лізингу. Відповідно до п.8.2.1 Договору перший лізинговий платіж складається з: комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, повязані з підготовкою та укладенням цього Договору, яка в додатку №1 до даного Договору визначена в розмірі 10% вартості предмета лізингу і складає 23000 грн.; авансу ціни предмета лізингу, який розраховується як авансовий платіж, визначений в додатку №1 до даного Договору і складає 115000 грн.; комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу, яка в додатку № 1 до даного Договору визначена в розмірі в розмірі 3 % вартості предмета лізингу і складає 6900 грн.. Відповідно до п.8.2.3 Договору позивач по справі ОСОБА_1 також зобовязувалась сплачувати другий лізинговий платіж, який складається з періодичних лізингових платежів, кількість яких відповідає кількості періодів лізингу, зазначених в додатку № 2 до цього Договору. Періодичний лізинговий платіж складається з: відшкодування частини вартості предмета лізингу; сплати відсоткової ставки за користування предметом лізингу; сплати комісії за супроводження договору. Судом по справі також встановлено, що 21 червня 2016 року позивачем по справі ОСОБА_1, як лізингоодержувачем, на виконання умов договору фінансового лізингу було сплачено на рахунок відповідача по справі ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» авансовий платіж в розмірі 23000 грн.. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, пятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому оазі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим, може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому. Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживачу. Відповідно до п.4 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця ( виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючиумови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (п.п.2,3 ч.3 ст.18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (п.4 ч.3 ст.18 Закону). З огляду на вищевказані положення законодавства та умови договору фінансового лізингу від 28.06.2014 року, укладеного між сторонами по справі, суд приходить до висновку, що вказаний договір містить несправедливі умови, які полягають у виключенні та обмеженні права лізингоодержувача, як споживача, стосовно лізингодавця відповідача по справі ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом (розділ 12 Договору), звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені Законом України «Про фінансовий лізинг», ЦК України, та виключена відповідальність лізингодавця за неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства. У відповідності до п.2.1 Договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за гарантійними зобовязаннями стосовно предмета лізингу.За вказаними зобов'язаннями відповідає продавець. Судом по справі встановлено, що укладений між сторонами 21.06.2016 року договір фінансового лізингу, є договором непрямого лізингу, оскільки позивач по справі, як лізингоодержувач, не подавав відповідачу по справі, як лізингодавцю, письмової заяви із зазначенням назви продавця (постачальника). Відповідно до ст.808 ЦК України якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу. Таким чином, суд приходить до висновку про те, що оскільки вибір продавця предмета лізингу за Договором здійснив відповідач, і в ньому відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, пункт 2.1 Договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності за гарантійними зобовязаннями стосовно предмета лізингу ( його якості, комплектності, справності та інше) суперечить положенням ст.808 ЦК України. Крім того, відповідно до п.4 ч.1 ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії. Відповідно до п.11-1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою. Відповідно до ч.1 ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. З огляду на викладене та на підставі досліджених в судовому засіданні письмових доказів по справі, судом не встановлена наявність у відповідача по справі ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» ліцензії для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активі від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), і суперечить вимогам законодавства. Крім того, до ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч.2 ст.628 ЦК України договір фінансового лізингу за своєю природою є змішаним договором , який містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу. Відповідно до ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Судом на підставі досліджених письмових доказів встановлено, що договір фінансового лізингу від 21.06.2016 року, укладений між позивачем по справі ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» не був нотаріально посвідчений. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність в договорі фінансового лізингу несправедливих умов, які порушують права позивача, як споживача, відсутність ліцензії відповідача по справі для здійснення фінансової діяльності та відсутність нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу, у звязку з чим позов в частині визнання договору фінансового лізингу недійсним підлягає до задоволення. Щодо позовної вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення на її користь майна, що було набуте відповідачем по справі на виконання укладеного між ними договору фінансового лізингу від 21.06.2016 року, а саме: грошових коштів в сумі 23000 грн., суд вважає дану позовну вимогу такою, що підлягає до задоволення з наступних підстав. У відповідності до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Судом по справі встановлено, що позивачем ОСОБА_1 на виконання договору фінансового лізингу від 21.06.2016 року було перераховано відповідачу по справі комісійну винагороду лізингодавця за організаційні заходи, повязані з підготовкою та укладенням договору, відповідно до Додатку № 1 до договору фінансового лізингу № 004672 від 21 червня 2016 року в сумі 23000 грн. (квитанція № N1B7D43058 від 21 червня 2016 року). З огляду на викладене, з урахуванням положень ч.1 ст.216 ЦК України, позов ОСОБА_1 в частині стягнення на її користь з відповідача по справі грошових коштів в сумі 23000 грн. підлягає до задоволення у звязку з встановленням судом підстав для визнання договору фінансового лізингу від 21 червня 2016 року недійсним. У відповідності до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З врахуванням зазначених положень, із відповідача по справі ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» підлягають стягненню на користь позивача по справі ОСОБА_1 судові витрати, а саме: сплачений нею при подачі до суду позову судовий збір в сумі 1102,4 грн.. Керуючись ст.ст.10,11, 214-215,218,226 ЦПК України, суд,-

Р І Ш И В : Позов задоволити. Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 004672 від 21 червня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» ( юридична адреса: вул.Кутузова,18/7, к.613 м.Київ-133, код ЄДРПОУ 38865527, МФО 300711, п/р 26008052722140 в ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серія КО № 518981, виданий Семенівським РВ УМВС України в Полтавській області 10 вересня 2003 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» (вул.Кутузова,18/7, к.613 м.Київ-133, код ЄДРПОУ 38865527, МФО 300711) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний № НОМЕР_1, комісійну винагороду лізингодавця за організаційні заходи, повязані з підготовкою та укладенням договору, відповідно до Додатку № 1 до договору фінансового лізингу № 004672 від 21 червня 2016 року в сумі 23000 грн. (двадцять три тисячі гривень 00 копійок). Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» (вул.Кутузова,18/7, к.613 м.Київ-133, код ЄДРПОУ 38865527, МФО 300711) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний № НОМЕР_1, судовий збір в розмірі 1102 грн. 04 коп.( одна тисяча сто дві гривні 04 копійки).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за заявою відповідача, яку може бути подано до суду протягом десяти днів в з дня отримання копії заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Семенівський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий В.О.Любицький