Постанова № 59743234, 08.08.2016, Рокитнянський районний суд Київської області

<>> <Позивач>> <відповідач>> <третя особа>> <Суд, в якому працює система>> <Суд-місто>> <Суд-вул>> <Суд-буд.>>

<правопорушник_>> <>> <відповідач>> <третя особа>> <Суд, в якому працює система>> <Суд-місто>> <Суд-вул>> <Суд-буд.> Справа № 375/1949/13-а

Провадження № 2-а/375/14/16

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2016 року Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Литвина О.В.,

при секретарі - Юрченко Л.В.,

розглянувши в приміщенні Рокитнянського районного суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу Держгеокадастру у Рокитнянському районі Київської області

про зобов'язання зареєструвати земельну ділянку та присвоїти їй кадастровий номер, -

В С Т А Н О В И В :

Звернувшись 11.11.2013 року до суду першої інстанції із адміністративним позовом до начальника відділу Держземагенства у Рокитнянському районі Київської області, позивач просив зобов'язати останню затвердити «Висновок «Проекту землеустрою» щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку по вулиці Леніна, 225 в селі Насташка Рокитнянського району Київської області.

Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 26.12.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Справа була предметом апеляційного та касаційного розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.04.2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 26.12.2013 року і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 року, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

У звязку із ліквідацією юридичної особи відповідача - відділу Держземагенства у Рокитнянському районі Київської області ухвалою суду від 17.05.2016 року у попередньому судовому засіданні за згодою позивача було проведено заміну первісного відповідача на належного - відділ Держгеокадастру у Рокитнянському районі Київської області, який у відповідності до положень ст.7 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Положення про відділ Декржгеокадастру у Рокитнянському районі Київської області здійснює ведення Державного земельного кадастру та державну реєстрацію земельних ділянок, що є предметом даного спору .

Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні позивач уточнив свої позовні вимоги, прохаючи зобов'язати відповідача зареєструвати земельну ділянку розміром 0.25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що в с.Насташка Рокитнянського району Київської області по АДРЕСА_1, та присвоїти їй кадастровий номер.

Свій позов ОСОБА_1 підтримав у судовому засіданні та суду показав, що він є громадянином Росії і 11.06.2009 року придбав для власних потреб житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1

На час придбання у ОСОБА_3 вказаного житлового будинку остання не повідомила йому, що земля під будинком приватизована. Більше того, коли він звернувся до Насташівської сільської ради з цього приводу, то і сільський голова, і секретар ради повідомили йому, що земельні ділянки під будинком та для ведення підсобного господарства біля будинку нікому не передані і не приватизовані.

Рішенням апеляційного суду від 23.03.2012 року визнано право громадян, які набули право власності на жилий будинок, на приватизацію земельної ділянки біля житлового будинку, а тому він звернувся до Насташівської сільської ради, яка своїми рішеннями №№ 1043 та 1044 від 16.12.2009 року надала дозвіл на передачу йому у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку розміром 0.25 га та для ведення підсобного господарства розміром 0.15 га. Межі вказаних земельних ділянок йому були винесені йому в натурі.

В послідуючому на його прохання ПП «Солгер» виготовило «Проект землеустрою» щодо відведення йому земельної ділянки у власність розміром 0.25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, який необхідно було затвердити у відділі Держземагенства.

З цього приводу він звернувся до начальника відділу ОСОБА_4, проте остання своїм листом від 31.07.2013 року відмовила йому у затвердженні проекту землеустрою з посиланням на відсутність у нього правових підстав для приватизації земельної ділянки біля будинку, оскільки він являється іноземцем.

Вважає, що йому було незаконно відмовлено, оскільки він має право на отримання у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку відповідно до ст.120 ЗК України у звязку із придбанням ним у власність будинку.

Після ухвалення касаційним судом свого рішення у даній справі йому стало бути відомим, що на даний час затвердження проекту землеустрою не потребується і відповідач має зареєструвати земельну ділянку, на якій знаходиться його будинок, та присвоїти останній кадастровий номер.

Просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнала та пояснила, що у відповідності до ст. 40 ЗК України громадянам України можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку. Те ж підверджено в ст.121 ЗК України, що громадяни України мають право на передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. В той же час у відповідності до ст.81 ЗК України іноземні громадяни можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, на яких розташовані належні їм на праві приватної власності об»єкти нерухомого майна тільки за цивільно-правовими угодами та у порядку спадкування. Тому підстав для безоплатної приватизації земельної ділянки для позивача в даному випадку немає, так як він є іноземним громадянином і тому рішення сільської ради, яким йому дозволено приватизацію є незаконним і не може виконуватися відділом Держземагенства.

Просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши отримані у справі письмові докази, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

11.06.2009 року позивач придбав у власність за договором купівлі-продажу у ОСОБА_3 житловий будинок, розташований в с.Насташка Рокитнянського району Київської області по АДРЕСА_1. Земельна ділянка, на якій знаходиться вказаний житловий будинок, на час відчуження останнього ОСОБА_3 перебувала у користуванні останньої і нею вчинялися на той час дії по отриманню цієї земельної ділянки у власність і щодо якої вона отримала на початку 2011 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий на її імя 20.10.2010 року. Вказаний державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 був визнаний недійсним відповідно до рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 23.03.2012 року.

12.07.2013 року позивач звернувся до начальника відділу Держземагенства у Рокитрнянському районі Київської області ОСОБА_4 із письмовою заявою про погодження проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки розміром 0.2495 га по вул. Леніна в с.Насташка Рокитнянського району Київської області для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Своїм листом від 31.07.2013 року за вих. № 12/04-38/1167/1 вказана службова особа відмовила позивачу погодженні проекту землеустрою по причині відсутності правових підстав, а саме, що позивач не має права на отримання вказаної земельної ділянки у звязку із тим, що він являється іноземцем, для яких чинним на той законодавством України було передбачено інший порядок отримання у власність земельної ділянки несільськогосподарського призначення у межах населених пунктів.

Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_1 оскаржив дії начальника відділу Держземагентства у Рокитнянському районі ОСОБА_4 до Рокитнянського районного суду Київської області, постановою якого від 26.12.2013 року у задоволенні позову було відмовлено. Аналогічну постанову виніс також 17.04.2014 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 Київський апеляційний адміністративний суд. Вищий адміністративний суд України, розглянувши 27.04.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, зважаючи на невжиття судами першої та апеляційної інстанцій передбачених законом заходів, необхідних для повного та всебічного зясування обставин у справі, скасував постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 26.12.2013 року і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 року, а справу направив до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Викладене підтверджується наданими у судовому засіданні поясненнями позивача та представника відповідача, а також дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, якими є:

●Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 23.03.2012 року (а.с. 5-9);

●Лист начальника відділу Держземагенства у Рокитнянському районі Київської області від 31.07.2013 року за вих..№ 12/04-38/1167/1 на імя ОСОБА_1 (а.с. 10);

●Рішення 37-ї сесії Насташівської сільської ради Рокитнянського району Київської області У скликання № 1044 від 16.12.2009 року «Про надання земельної ділянки гр..ОСОБА_1, надання дозволу на виготовлення технічної документації» (а.с. 12);

●Тимчасова посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_2 на імя громадянина Росії - ОСОБА_1 (а.с. 35-38);

●Матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1, в с.Насташка на території Насташівської сільської ради Рокитнянського району Київської області (а.с. 39-41);

●Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.05.2016 року (а.с.153-155).

Вказані встановлені судом обставини спору сторонами визнаються і у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Окрім того, суд керується положеннями ч.1 ст.72 КАС України, за вимогами якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до положень ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За вимогами ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частина перша статті 9 КАС України визначає, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст.14 Конституції України: земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до ст. 40 ЗК України громадянам України можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку.

Аналогічне твердження мається в ст.121 ЗК України, що громадяни України мають право на передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

В той же час у відповідності до ст. 81 ЗК України в редакції, що була чинною станом на дату винесення рішення 37-ї сесії Насташівської сільської ради Рокитнянського району Київської області У скликання № 1044 від 16.12.2009 року «Про надання земельної ділянки гр. ОСОБА_1, надання дозволу на виготовлення технічної документації» та є чинною і тій же редакції на час винесення судового рішення у даній справі, іноземні громадяни можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, на яких розташовані належні їм на праві приватної власності об»єкти нерухомого майна тільки за цивільно-правовими угодами (за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами), викупу земельних ділянок, на яких розташовані об»єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності та прийняття спадщини.

Вказаний перелік отримання іноземцями у власність земельної ділянки несільськогосподарського призначення, як вбачається із приписів вказаної норми є вичерпним, тобто обмеженим, і вони (іноземці) не мають права на безоплатну приватизацію земельних ділянок.

За викладеного суд приходить до висновку, що позивач помилково тлумачить на свою користь положення ст.120 ЗК України, а саме, що на нього, як іноземця, також поширюються положення вказаної норми, якими регулюється порядок переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду, а тому такі його доводи суд вважає такими, що не грунтуються на законі та до уваги не бере.

Такий висновком суду цілком узгоджується із положеннями ст. 26 Конституції України в тім, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Саме положення ст. 81 ЗК України відображають виняток у праві на отримання іноземцями земельних ділянок несільськосподарського призначення у межах населених пунктів.

Відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог.

Перевіряючи доводи позивача щодо заявлених вимог та оцінюючи дії відповідача з огляду на положення вимог закону, суд приходить до висновку, що відмовляючи позивачу у погодженні проекту землеустрою щодо земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку відділ Держземагнества у Рокитнянському районі Київської області в особі начальника - ОСОБА_4, правонаступником прав та обовязків якого згідно закону (ст.7 Закону України «Про Державний земельний кадастр») є відділ Держгеокадатсру у Рокитнянському районі Київської області, діяв в межах закону, а тому відсутні підстави вважати протиправною його відмову. Не існує правових підстав для вчинення таких дій і відповідачем і у даний період часу (відділом Держгеокадастру у Рокитнянському районі Київської області), оскільки положення ст. 81 ЗК України, які виключають правові підстави для задоволення вимог ОСОБА_1, залишаються бути незмінними з часу виникнення спірних правовідносин.

За змістом статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні правовідносини, подібні правовідносини (аналогія закону), або за відсутності такого закону - на підставі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного отриманого у справі доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, керуючись внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1, а відтак про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 26 Конституції України, постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», ст.ст. 40, 81, 120, 121 ЗК України, ст.7 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ст.ст. 6, 9, 11, 17, 18, 71,158, 159, 161, 160, 162 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу Держгеокадастру у Рокитнянському районі Київської області про зобов'язання зареєструвати земельну ділянку та присвоїти їй кадастровий номер відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, а в разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повне обгрунтування постанови виготовлено 12.08.2016 року

Суддя О.Литвин

Постанова набрала законної сили «_____»____20___ року