Рішення № 59739073, 12.08.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

12.08.2016

Справа №2/489/932/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2016 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 про усунення перешкод у праві власності шляхом виселення,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом яким, з врахуванням уточнень, просила усунути перешкоди в користуванні правом власності шляхом виселення відповідача ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

В обґрунтування вимог послалася на те, що є з 2003 р. одноосібним власником даної квартири, в квартирі зареєстровані та проживають, окрім неї, донька ОСОБА_5, неповнолітня онука ОСОБА_4. Крім того в квартирі проживає без реєстрації з 2011 р. чоловік доньки ОСОБА_4, якого донька вселила до квартири у 2011 р. без її згоди. З часу вселення відповідач ставить перешкоди в користуванні квартирою, конфліктує, ображає її, не прибирає з дружиною в квартирі. Через конфлікти у позивачки погіршується стан здоровя. Через це, оскільки вона є власником житла, а відповідач мешкає в ньому без законних підстав, то підлягає виселенню

В судовому засіданні позивачка з представником позовні вимоги підтримали. Відповідач та третя особа ОСОБА_5 просили позов залишити без задоволення.

Суд заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, покази свідків, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Позивачка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 листопада 2003 р. набула в одноосібну власність квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті 18 лютого 2003 р. чоловіка у звязку із відмовою від прийняття спадщини донькою ОСОБА_6 (а.с.43-50).

Донька позивачки ОСОБА_6 у звязку із укладенням 10 грудня 2004 р. шлюбу, який до тепер не припинений, з відповідачем змінила прізвище на ОСОБА_5 (а.с.31). У відповідача з третьої особою мається спільна дитина донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.32).

Відповідач не має реєстрації місця проживання в даній квартирі, зареєстрований згідно копії паспорту в с. Миколаївському Жовтневого району Миколаївської області (а.с.34). Третя особа та її донька зареєстрована в квартирі (а.с.35)

Судом встановлено, що позивачка, її донька, онука та зять - відповідач мешкають в зазначеній квартирі, але позивачка веде відокремлене господарство від решти мешканців, на ґрунті особистих неприязних відносин із ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Сторонами визнано, що у 2003-2004 р. ОСОБА_1 дала згоду на проживання ОСОБА_4 в квартирі без реєстрації у звязку із сімейними відносинами із її донькою, але через різне бачення прав та обовязків ОСОБА_4 щодо квартирі позивачки розпочалися сварки та конфлікти, які перервалися у 2006 р. тим, що ОСОБА_4 вимушений за вимогою ОСОБА_1 був залишити квартиру і повернувся до квартири в 2011 р. і з того часу конфлікті відносини його та дружини з позивачкою тривають досі.

Як гострі неприязні охарактеризували відносини між позивачкою та відповідачем, третьою особою допитані свідки.

Суд вважає, що згідно встановлених обставин позов не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2, 4 ст. 158 ЖК УРСР за згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.

Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

За змістом ч. 1 ст. 156 ЖК України та ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідач вселився до квартири зі згоди позивачки власниці квартири, але був вимушений залишити у 2006 р. спірну квартиру через конфлікт із нею, а тому його повернення до квартири, не є вселенням без згоди позивачки, оскільки залишення квартири ним не відбулося правомірно, тобто з власної волі або за рішенням суду.

Усунення перешкод в користуванні своєю власністю позивачкою не доведено, оскільки нею не оскаржувався існуючий усталений порядок користування квартирою між нею та сімєю доньки, а вимога про виселення відповідача обґрунтована в позові не порушенням можливості здійснити право власності, а включно субєктивними причинами. За визнанням представника позивача умови передбачені ст. 116 ЖК УРСР, тобто заходи запобігання та громадського впливу до відповідача, не застосовувалися.

Судовий збір позивачці не відшкодовується згідно ст. 88 ЦПК України, крім того з неї слід стягнути 18 коп. судового збору недоплаченого при зверненні до суду.

Керуючись ст. 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 18 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в тому ж порядку і в той самий термін, який обраховується з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Г. Губницький