Ухвала суду № 59737583, 10.08.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/4136/16 Головуючий 1 інст. Дегтярчук М.О.

Справа № 2-629/5364/13 Доповідач - Пономаренко Ю.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді : Пономаренко Ю.А.,

суддів колегії : ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

за участю секретаря: Каплоух Н.Б.,

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Приватного підприємства «Агро Маркет» про стягнення заборгованості за договором позики; зустрічним позовом ОСОБА_3, Приватного підприємства «Агро Маркет» до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Лозівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5 про визнання договору позики неукладеним, в зв'язку з цим неможливістю виконання договору застави та стягнення безпідставно отриманих коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 та ПП «Агро Маркет» про стягнення заборгованості за договором позики, та просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь суму заборгованості за договором позики від 11.03.2013 року в розмірі 1200000 грн., також стягнути з ПП «Агро Маркет» суму застави врожаю пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон, за договором застави майбутнього врожаю від 11.03.2013 року в сумі, визначеної домовленістю сторін вартості предмету застави - 960000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 11.03.2013року між ним (позикодавцем) та ОСОБА_6 (позичальником) було укладено договір позики, згідно умов якого, а саме п.1 позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти в сумі 2560000 грн. із строком виплати боргу таким чином: гроші в сумі 400000 грн., в строк з 01 серпня 2013 року по 20 серпня 2013 року; гроші в сумі 960000 грн., в строк з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року; гроші в сумі 1200000 грн., в строк з 01 серпня 2014 року по 20 серпня 2014 року, а позичальник у свою чергу згідно п.2 цього ж договору зобовязується повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів (суму позики) в повній сумі в строк, передбачений п.1 даного договору. Гроші в сумі 400000 грн. були повернуті йому у строки, встановлені договором позики. Проте, в подальшому, в порушення умов взятих на себе зобовязань, позичальник не повернула у встановлений строк черговий платіж в сумі 960000 грн., у звязку з чим в нього виникло право на дострокове повернення всієї суми заборгованості - 2160000 грн. З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобовязань за договором позики, 11.03.2013 року між ним та ПП «Агро Маркет» (майновий поручитель) було укладено договір застави майбутнього врожаю, згідно умов якого останній надає в заставу врожай пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон, що планується зібрати з полів загальною площею 281га, що знаходяться на території Царедарівської сільської ради Лозівського району Харківської області та належить ПП «Агро Маркет» на праві власності, директором якого є ОСОБА_3, а у разі невиконання майновим поручителем зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель має право отримати задоволення вимоги за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами майнового поручителя. Вартість предмету застави оцінена в 960000 грн. У звязку з неналежним виконанням ОСОБА_3 умов договору позики, він звернувся до майнового поручителя з вимогою про задоволення вимоги заставодержателя за рахунок заставленого майна, в сумі визначеної домовленістю сторін вартості предмету застави 960000 грн., не пізніше наступного дня, з дня отримання даної вимоги. Однак, останній відмовляється в добровільному порядку задовольнити його вимоги заставодержателя в сумі 960000 грн., у звязку з чим, він вимушений був звернутися до суду з цим позовом за примусовим стягненням.

15.01.2014року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою про визнання договору позики неукладеним в звязку з цим неможливістю виконання договору застави та стягнення безпідставно отриманих коштів.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що ОСОБА_4, перебуваючи на посаді директора ТОВ «Славія» з 2010 року по вересень 2013 року створив кредиторську заборгованість на суму більш ніж 4500000грн., в тому числі у сумі 2983383грн перед ПП «Агро Маркет», що поставило підприємство в скрутне становище. ОСОБА_4, розуміючи настання для нього негативних наслідків, вирішив вийти із складу засновників ТОВ «Славія» та ПП «Агро Маркет» та завірив її, що надасть свої особисті грошові кошти у сумі 2560000 грн. для погашення кредиторської заборгованості. Для гарантованого повернення своїх грошей він умовив її укласти з ним договір позики і застави майна та залишити його на посаді директора ТОВ «Славія» до осені 2013 року, для того, щоб за рахунок господарської діяльності вказаного підприємства розрахуватися з ПП «Агро Маркет».

11.03.2013 року між нею та ОСОБА_4 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5 Даним договором передбачено, що «Позикодавець» передає у власність «Позичальникові» грошові кошти в сумі 2560000грн, із строком виплати боргу таким чином: гроші в сумі 400000грн. в строк з 01 серпня 2013 року по 20 серпня 2013 року; гроші в сумі 960000грн в строк з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року; гроші в сумі 1200000грн. в строк з 01 серпня 2014 року по 20 серпня 2014 року. Проте, ні до підписання, ні під час підписання, ні після підписання договору позики та до теперішнього часу ОСОБА_4 не передав ОСОБА_3 суму грошових коштів зазначених у договорі позики від 11.03.2013 року, обумовлюючи це тим, що йому необхідні гарантії для повернення йому позики та почав наполягати на укладанні договору застави майбутнього врожаю ПП «Агро Маркет», де вона є директором. Враховуючи той факт, що їй необхідні були грошові кошти для придбання посівного матеріалу добрив, паливо-частильних матеріалів та інших ресурсів для ведення весняних польових робіт, вона вимушена була 11.03.2013 року укласти договір застави майбутнього врожаю 2013 року та написати заяву про можливість застави врожаю 2014 року ПП «АгроМаркет».

Незважаючи на умови договору позики та договору застави врожаю 2013 року, до теперішнього часу ОСОБА_4 не надав їй у власність грошові кошти, передбачені договором позики. Підтвердженням про отримання грошових коштів за договором позики від ОСОБА_4 є факт укладання ОСОБА_3 кредитного договору №16 від 04.04.2013 року для отримання грошових коштів. Відповідно протоколу №8 зборів засновників ПП « Агро Маркет» від 06.06.2011 року, ОСОБА_4 вніс до статутного фонду вказаного підприємства нежитлову будівлю-склад посівний, розташований за адресою: Харківська область, Лозівський район, с.Царедарівка, пров.Господарський,буд.№7, але документів для переоформлення права власності на будівлю не надав. Будівля складу посівного вкрай необхідна в технологічному ланцюгу сільгоспвиробництва, цей склад є невідємною частиною цілісного майнового комплексу ПП «Агро Маркет», що важливо при оформленні на отримання кредитних коштів. В серпні 2013 року вона була вимушена погодитися на пропозицію ОСОБА_4 під виглядом виконання умов договору позики, передати йому 400000грн. за переоформлення документів на передане житлове приміщення складу посівного до статутного фонду ПП «Агро Маркет», але він ніяких дій по переоформленню документів на вказане житлове приміщення складу на даний час не зробив. У звязку з вищевикладеним, була змушена звернутися до суду з зустрічним позовом.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму заборгованості за договором позики від 11.03.2013 року в розмірі 1200000 грн. Стягнуто з ПП «Агро Маркет» на користь ОСОБА_4 суму застави врожаю пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон, за договором застави майбутнього врожаю від 11.03.2013 року, в сумі визначеної домовленістю сторін вартості предмету застави 960000 грн. У задоволенні зустрічної позовної заяви відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з цим рішенням суду, ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05.03.2015 року прийнято відмову ОСОБА_3 в особі її представника ОСОБА_7 від апеляційної скарги на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.04.2014 року. Апеляційне провадження по справі закрито.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2016 року ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 05.03.2015року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити, а її зустрічні позовні вимоги задовольнити, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, а також на порушення судом норм матеріального і процесуального права, на неналежну оцінку наданим доказам.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд зясовує чи були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти); якими доказами мотивовано рішення, належними чи допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримані та правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Доведення не може ґрунтуватися на доводах.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2013року між ОСОБА_4 (позикодавцем) та ОСОБА_3 (позичальником) було укладено нотаріально посвідчений договір позики, згідно умов якого, а саме п.1 позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти в сумі 2560000 грн. із строком виплати боргу таким чином: гроші в сумі 400000 грн., в строк з 01 серпня 2013 року по 20 серпня 2013 року; гроші в сумі 960000 грн., в строк з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року; гроші в сумі 1200000 грн., в строк з 01 серпня 2014 року по 20 серпня 2014 року, а позичальник у свою чергу згідно п.2 цього ж договору зобовязується повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів (суму позики) в повній сумі в строк, передбачений п.1 даного договору. Кінцевий термін повернення позики, згідно встановлено сторонами графіку 20.08.2014року (а.с.19).

Відповідно до положень ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Даний висновок узгоджується з правовою позицієї Верховного суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 та 2 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). (ч.1,2 ст.207 ЦК України).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обовязки за договором позики, у т.ч. повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Судовим розглядом встановлено, що договір позики від 11.03.2013року укладено в письмовій формі, підписано сторонами та посвідчено нотаріально. Предметом договору є грошові кошти.

Пунктами п.6-10, та 13 цього договору передбачено, що сторони свідчать, що договір не укладений під впливом обману, насильства, або під впливом тяжкої хвороби. Він укладений за згоди дружини позикодавця ОСОБА_8 та за згоди чоловіка позичальника - ОСОБА_9. Сторонами прочитаний, зміст його їм зрозумілий і відповідає їхній волі, а також цілком розуміють, що вони

(сторони) несуть відповідальність за юридичні наслідки вчиненого ними правочину. Зміст статей ЦК України, що регулюють дані правовідносини сторонам нотаріусом були розяснені при укладанні та посвідчені договору.

Як свідчать матеріали справи, на його виконання позичальником у встановлені договором строки було повернуто позикодавцю перший черговий платіж в сумі 400000грн., про що свідчить нотаріально посвідчена заява ОСОБА_4 про отримання такої суми коштів (а.с.119-120).

Вказані обставини, в т.ч. сплата позичальником першого платежу у строки, передбачені договором позики, свідчать про те, що остання отримала від позикодавця суму позики та погодилась зі всіма істотними умовами договору.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобовязань за договором позики, того ж дня - 11.03.2013 року між ОСОБА_4 та ПП «Агро Маркет» (майновий поручитель) було укладено договір застави майбутнього врожаю, згідно умов якого останній надає в заставу врожай пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон, що планується зібрати з полів загальною площею 281га, що знаходяться на території Царедарівської сільської ради Лозівського району Харківської області та належать ПП «Агро Маркет» на праві власності, директором якого є ОСОБА_3, а у разі невиконання майновим поручителем зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель має право отримати задоволення вимоги за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами майнового поручителя. Вартість предмету застави оцінена в 960000 грн. - пп.1.1-1.3 договору застави (а.с.19-21).

Згідно положень ст.572 в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. (ч.1 ст.574 ЦК України).

Заставою може бути забезпечена лише будь-яка дійсна вимога, що не суперечить законодавству, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо (ч.1 ст.3 Закону України «Про заставу»).

Відповідно до розяснення Вищого арбітражного суду України (нині Вищого господарського суду України) «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із застосуванням Закону України «Про заставу» від 24 грудня 1999 року №02-5/602, дійсною може вважатися лише вимога, яка реально існує і заснована на передбачених законом підставах.

Отже, факт укладання між ОСОБА_4 та ПП «Агро Маркет» договору застави, також підтверджує наявність реального зобовязання ОСОБА_3 за договором позики, а тому доводи апеляційної скарги з приводу не передачі позикодавцем ОСОБА_4 позичальнику обумовленої договором суми позики є надуманими та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області від 24 грудня 2014 року за позовом ОСОБА_10 та ПП «Агро Маркет» до ОСОБА_4 про визнання договору позики удаваним та договору застави недійсним встановлено, що 11 березня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, який був нотаріально посвідчений, що свідчить про передачу грошей одночасно з укладенням та посвідченням договору позики. В ньому визначено, яка сума грошей була передана за цим договором ОСОБА_3, зазначено строки та суми повернення позики, обговорено умови повернення грошей у разі настання девальвації гривні, отримана письмова згода дружини ОСОБА_4 та чоловіка ОСОБА_10 на укладення договору позики. Вказаний договір виконувався ОСОБА_11, нею повернуто відповідачу 400000 грн., що підтверджено нотаріальною заявою ОСОБА_4 про отримання вказаної суми грошей. На забезпечення його виконання між ОСОБА_4 та Приватним підприємством «Агро Маркет» було укладено договір застави. Вказані обставини відповідно до положень ч. 3 ст..61 ЦПК України є преюдицією, а тому доказуванню не підлягають.

Згідно положень ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченям), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.

Оскільки позичальником ОСОБА_3 у подальшому не виконувались умови договору, що повернення позики, зокрема сплати наступних чергових платежів за договором позики - 960000 грн. та 1200000 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у позикодавця ОСОБА_4 є всі підстави для стягнення з останньої всієї суми заборгованості, розмір якої на час розгляду справи складала 2160000грн.

ОСОБА_4 на виконання умов договору та чинного законодавства надсилав письмові вимоги відповідачам про сплату заборгованості за договором позики (а.а.15, 17), однак вони були залишені без задоволення.

Пунктом 4.1. договору застави встановлено, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у разі, якщо у момент настання строку (дати) виконання зобовязання (10 листопада 2013 року) виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Позичальник не виконав взяті на себе зобовязання в сумі 960000 гривень перед позикодавцем у строк встановлений основним договором - 10 листопада 2013 року, чим відповідно порушив умови договору.

Відповідно до приписів п. 4.4. договору застави, у разі і в момент, передбачені п.4.1. договору, предмет застави переходить у володіння заставодержателя.

Враховуючи вищевикладені обставини та наведені факти, беручи до уваги невиконання (неналежне виконання) позичальником ОСОБА_3 умов договору позики, позивач ОСОБА_4 звернувся до другого відповідача ПП Агро Маркет з вимогою про задоволення вимоги заставодержателя (ОСОБА_4В.) за рахунок заставленого майна (врожай пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон), в сумі визначеної домовленістю сторін вартості предмету застави - 960000 гривень, не пізніше наступного дня, з дня отримання даної вимоги.

Проте, як було встановлено судом, ПП Агро Маркет відмовляється в добровільному порядку задовольнити вимоги заставодержателя в сумі 960000 гривень, в тому числі, й за рахунок заставленого майна.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги відносно ПП Агро Маркет суд першої інстанції вірно врахував, що предмет застави у ПП Агро Маркет відсутній. Замінити його іншим майном, яке має таку ж або більшу вартість, в силу п. 3.1.4. договору застави, заставодавець відмовляється, у звязку з його відсутністю.

В силу ч. 2 ст. 582 ЦК України, оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави.

Як встановлено матеріалами справи, сторони між собою дійшли згоди про оцінку предмета застави в 960000 гривень (п. 1.3. договору застави).

Відповідно до положень ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 4.1. договору застави передбачено, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у разі, якщо у момент настання строку (дати) виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

В свою чергу, пункт 4.4. встановлює, що у разі і в момент, передбачений пунктом 4.1. договору, предмет застави переходить у володіння заставодержателя.

Згідно приписів ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, у разі часткового виконання боржником зобовязання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається у первісному обсязі.

Враховуючи відсутність предмету застави у заставодавця та можливості його заміни на рівноцінний предмет, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо можливості задоволення вимог позивача за первісним позовом, шляхом заміни предмету застави на грошові кошти, що були обумовлені сторонами в договорі застави, а саме: 960000 гривень, відповідно, шляхом їх стягнення з заставодавця, оскільки ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна відповідно до положень ч.1 ст.580 ЦК України.

На час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року виконано в примусовому порядку в повному обсязі.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

При такому положенні, судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.

Доводи, які викладено в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують.

У звязку з чим, судова колегія не вбачає правових підстав для скасування рішення суду і задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 304, ст.307 п.1 ч.1, ст.308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - Ю.А. Пономаренко

Судді А.П. Івах

ОСОБА_1