Ухвала суду № 59737538, 08.08.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/4027/16 Головуючий 1 ін. ОСОБА_1

Справа № 639/9526/14-ц

Категорія: правочини Доповідач - Котелевець А.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Котелевець А.В.,

суддів Колтунової А.І., Трішкової І.Ю.,

за участю секретаря Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 березня 2015 року,

у с т а н о в и л а:

В вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення.

На обґрунтування позивач вказала, що 01 жовтня 2007 року укладено Договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала у власність, а ОСОБА_3 прийняла у власність валютні цінності у вигляді в натурі та на суму 19000 доларів США з зобовязанням повернути цю суму грошей не пізніше першого вересня 2010 року у порядку та в строки, що передбачені Додатком № 1, який є невідємною частиною цього договору.

В цей же день укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, предметом якого є квартира № 5 (загальною площею 43, 3 кв. м., житловою площею 27, 5 кв. м.) в будинку № 129 по проспекту Ілліча в м. Харкові, належна відповідачу на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Пятої харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 за реєстровим № 1-439.

Договори позики та про задоволення вимог іпотекодержателя нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровими номера відповідно № 1837, № 1839.

13 березня 2008 року укладено Договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала у власність грошові кошти в сумі 33150 грн. 00 коп., що еквівалентно 6500 доларів США, а ОСОБА_3 зобовязалася повернуту таку ж суму грошових коштів до 13 березня 2009 року у порядку та в строки, встановлені цим договором.

Договір позики посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 440.

Однак умови Договорів позики боржником не виконані. Неповернутими залишились суми: в розмірів 17150 доларів США за Договором позики від 01 жовтня 2007 року; в розмірі 3050 доларів США за Договором позики від 13 березня 2008 року. Вимоги про усунення порушень не виконано.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_2 просила:

- стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача суму боргу в загальному розмірі 30216 грн. 00 коп. (17150 доларів США сума неповернутої позики; 10757 доларів США проценти за користування позикою з 01 жовтня 2007 року по 23 вересня 2014 року; 2309 грн. 00 коп. - три проценти річних), що еквівалентно 408705 грн. 51 коп., з урахуванням неустойки в розмірі 230000 грн. 00 коп. (2300 днів х 100 грн. 00 коп.);

- в рахунок задоволення вимог звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом набуття права власності згідно статті 37 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-1У «Про іпотеку» (далі Закон № 898-1У);

- виселитиОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача 5669 доларів США неповернуту суму боргу згідно пункту 3 Договору позики (3050 доларів США (неповернута сума боргу) + 2114 доларів США (сума процентів за користування позикою на рівні облікової ставки НБУ за період з 01 листопада 2008 року по 23 вересня 2014 року) + 505 доларів США (три проценти річних від простроченої суми із розрахунку: 3050 х 3% х 2016 : 100% : 365 днів). Судові витрати покласти на відповідача.

Заочним рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 березня 2015 року позов задоволено частково.

В рахунок задоволення вимог за Договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 01 жовтня 2007 року в загальному розмірі 806624 грн. 00 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, належну ОСОБА_3 на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Пятої харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 за реєстровим № 1-439.

Постановлено виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1.

З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто суму заборгованості за Договором позики від 13 березня 2008 року в розмірі 299180 грн. 72 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто 3654 грн. 00 коп. судового збору.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 квітня 2016 року заява ОСОБА_3 про перегляд вказаного заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу до того ж суду на новий розгляд. Зокрема зазначає, що судом неправильно застосована норма статті 533 ЦК України щодо визначення суми за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, а не розміру боргу в доларах США станом на 2015 рік.

Позивач рішення суду першої інстанції не оскаржила, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надала.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Заочне рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення ОСОБА_3 не оскаржено, тому відповідно до вимог статті 303 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

Стаття 1046 ЦК України визначає договір позики як договір, за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми (частина 1 статті 1047 ЦК України).

Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, якщо за договором позики передано грошові кошти, то повертаються також грошові кошти у такій самій сумі.

Матеріали справи свідчать, що 01 жовтня 2007 року укладено Договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала у власність, а ОСОБА_3 прийняла у власність валютні цінності у вигляді в натурі та на суму 19000 доларів США з зобовязанням повернути цю суму грошей не пізніше першого вересня 2010 року у порядку та в строки, що передбачені Додатком № 1, який є невідємною частиною цього договору.

В цей же день укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, предметом якого є квартира № 5 (загальною площею 43, 3 кв. м., житловою площею 27, 5 кв. м.) в будинку № 129 по проспекту Ілліча в м. Харкові, належна відповідачу на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Пятої харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 за реєстровим № 1-439.

Договори позики та про задоволення вимог іпотекодержателя нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровими відповідно № 1837, № 1839.

13 березня 2008 року укладено Договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала у власність грошові кошти в сумі 33150 грн. 00 коп., що еквівалентно 6500 доларів США, а ОСОБА_3 зобовязалася повернуту таку ж суму грошових коштів до 13 березня 2009 року у порядку та в строки, встановлені цим договором. Договір позики посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 440.

Однак умови Договорів позики боржником не виконані. Неповернутими залишились суми: в розмірів 17150 доларів США за Договором позики від 01 жовтня 2007 року; в розмірі 3050 доларів США за Договором позики від 13 березня 2008 року. Вимоги про усунення порушень не виконано.

Доказів того, що борг повернуто в повному обсязі, матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

З огляду на це, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову в частині вирішення спору щодо розміру заборгованості за Договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 01 жовтня 2007 року в загальному розмірі 806624 грн. 00 коп. та за Договором позики від 13 березня 2008 року в розмірі 299180 грн. 72 коп.

Справа розглянута в межах заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування статті 533 ЦК України не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 24 вересня 2014 року № 6-145цс14, яка відповідно до вимог статті 360-7 ЦПК України є обовязковою для судів.

Із мотивувальної частини рішення вбачається, що судом першої інстанції визначено суму боргу з урахуванням офіційного курсу гривні до долару США станом на час ухвалення рішення.

Заява ОСОБА_3, подана на стадії розгляду справи судом апеляційної інстанції, про застосування строку позовної давності не ґрунтується на законі.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно частини першої статті 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом, може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі за № 6-2307цс15, яка відповідно до вимог статті 360-7 ЦПК України є обовязковою для судів.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді А.І.Колтунова

ОСОБА_6