Постанова № 59737154, 04.08.2016, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/4946/16-а

Провадження № 2-а/643/147/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2016

04 серпня 2016 року м. Харків

Московський районній суд м. Харкова в складі

головуючого судді Сугачової О.О.,

за участю секретаря Абсалямової А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобовязання вчинення певних дій, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, яким просить визнати протиппарвн6ими дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області щодо відмови у виплаті належної позивачу щомісячної пенсії за період з 01.06. по 31.12.2015; стягнути на користь позивача судові витрати.

Обґрунтовуючи вимоги позову зазначає, що після звільнення з військової служби з січня 2005 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує щомісячну пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, тобто військову пенсію. З того ж часу працював на посаді судді Апеляційного суду Харківської області. 01.04.2015 набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03. 2015за № 213-VIII. Цим Законом, зокрема внесені зміни до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за № 2262-XII. Умовою для тимчасового припинення виплати пенсії, призначеної відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у період з 01.04.2015 по 31.12.2015 був виключно факт роботи пенсіонера на посадах, які в указаний період давали право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними законами. Таким чином, ст. 54 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992, якою введені певні тимчасові обмеження щодо виплати призначених за цим Законом пенсій, підлягала застосуванню по відношенню до позивача у невідємному взаємозвязку з положеннями ст. 141 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 за № 2453-VI зі змінами. Підставою для припинення виплати ГУ ПФУ в Харківській області позивачу призначеної щомісячної військової пенсії з 01.04.2015 стала сукупність двох обставин, а саме: факт роботи на посаді судді та наявність права працюючи на цій посаді на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». Разом із тим, п. 4 розділу III «Прикінцеві положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за № 213-VIII КМУ у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом доручалось підготувати та подати до 01.05. 2015 на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах та забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону. Одночасно п. 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213- VIII передбачено, що у разі неприйняття до 01.06. 2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів» тощо. Оскільки станом на 01.06.2015 Верховною Радою України відповідного закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах не було прийнято, з указаної дати норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначалися відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів» та іншіх, є скасованими. Тобто, починаючи з 01.06.2015 у звязку з припиненням дії правових норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначалися відповідно до спеціальних законів, позивач втратив право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», а тому з 01.06.2015 відпали й правові підстави для подальшої невиплати йому призначеної щомісячної пенсії як військовому пенсіонеру. Однак, відповідачем і виплату належної позивачу щомісячної військової пенсії відновлено лише з 01.01.2016 у звязку з внесенням чергових змін до ст. 54 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992. При цьому звернення позивача до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про виплату належної йому щомісячної військової пенсії за період з 01.06. по 31.12.2015, якої він позбавлений з вини останнього, позитивних наслідків не дало й у проведенні такої виплати категорично відмовлено з формальним посиланням, на обмеження, передбачені ст. 54 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за № 2262-XII, хоча починаючи з 01.06.2015 такі обмеження по відношенню до позивача застосуванню не підлягали. Також позивач вважає відсутність пропуску строку звернення до суду, т.я. у період з 01.04.2015 до 31.12.2015 належна йому пенсія взагалі не виплачувалась, а на невиплачену пенсію за квітень по травень 2015, не претендує, тому і звернувся до суду в межах позовної давності.

В судовому засіданні позивач підтримав викладені обставини і вимоги позову у повному обсязі, просить адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача з висом гами адміністративного позову повністю не погодився, подавши письмові заперечення.

Суд, вивчивши доводи позивача, заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає вимоги адміністративного позову такими, що підлягають задоволенню, виходячи із наспаного.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 після звільнення з військової служби з січня 2005 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ в Харківській області) та отримує щомісячну пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за № 2262-XII.

З того ж часу працював на посаді судді Апеляційного суду Харківської області.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, 01.04.2015 набрав чинності

Цим Законом, зокрема внесені зміни до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за № 2262-XII та ст. 54 викладено в наступній редакції, а саме, тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

При цьому системний аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що достатньою та необхідною умовою для тимчасового припинення виплати пенсії, призначеної відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року був виключно факт роботи пенсіонера на посадах, які в указаний період давали право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними законами «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів».

Станом на 1 квітня 2015 року соціальне забезпечення суддів після виходу у відставку врегульовано ст.141 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 за № 2453-VI з наступними змінами.

Так, згідно ч. 1 ст. 141 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07. 2010 за № 2453-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 ЗУ «Про державну службу», або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

За приписами ч. 2 ст. 141 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 за № 192-VIII та ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за № 213-VIII, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання.

Отже, ст. 54 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за № 2262-XII, якою введені певні тимчасові обмеження щодо виплати призначених за цим Законом пенсій, підлягала застосуванню по відношенню до позивача у невідємному взаємозвязку з положеннями ст. 141 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 за № 2453-VI з наступними змінами.

На виконання вимог ст. 54 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04. 1992 за № 2262-XII відповідачем з 01.04.2015 виплату ОСОБА_1 призначеної військової пенсії припинено, виходячи з того, що останній працював на посаді судді Апеляційного суду Харківської області та в майбутньому мав право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», а тому підпадав під обмеження, визначені вказаною правовою нормою.

Тобто, правовою підставою для припинення виплати ГУ ПФУ в Харківській області позивачу призначеної щомісячної військової пенсії з 01.04.2015 стали такі обставини, як факт роботи позивача на посаді судді та наявність права працюючи на цій посаді на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

Між тим, п.4 розділу III «Прикінцеві положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за № 213-VIII Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом доручалось підготувати та подати до 01.05. 2015 року на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних (крім пенсій військовослужбовців і наукових працівників), на загальних підставах та забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

Одночасно п. 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 01.06. 2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», в тому числі, ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» тощо.

Оскільки станом на 01.06.2015 Верховною Радою України відповідного закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах прийнято не було, з указаної дати норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначалися відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів» та інших, є скасованими.

Відповідно, починаючи з 01.06.2015 в звязку з припиненням дії правових норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначалися відповідно до спеціальних законів, позивач ОСОБА_1 втратив право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», тому з 01.06. 2015 відпали й правові підстави для подальшої невиплати йому призначеної щомісячної пенсії як військовому пенсіонеру.

Незважаючи на такі обставини, відповідачем виплату належної ОСОБА_1 щомісячної військової пенсії відновлено лише з 01.06.2016 в звязку з внесенням чергових змін до ст. 54 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за № 2262-XII.

Звернення позивача до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про виплату належної йому щомісячної військової пенсії за період з 01 червня по 31 грудня 2015, якої він позбавлений й у проведенні такої виплати відмовлено з посиланням на обмеження, передбачених ст. 54 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за № 2262-XII, при тому, що починаючи з 01 червня 2015 такі обмеження до позивача застосуванню не підлягали.

За приписами ст.ст. 1, 3 Основного Закону Україна є демократичною, соціальною, правовою державою, в якій людина, її життя і здоровя, честь і гідність, безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.п. 1, 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообовязковому державному соціальному страхуванню.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

За приписами п.п. 3, 4 Положення основними завданнями Головного управління Фонду є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; забезпечення ведення обліку осіб, які підлягають загальнообовязковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом.

Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснює розгляд звернень, заяв та скарг громадян з питань діяльності Фонду, виявляє та усуває причини, що призводять до подання громадянами скарг.

Відповідно до ст. 52 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за № 2262-XII особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформляються органом Пенсійного фонду України.

Виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

За змістом положень ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за № 2262-XII суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Аналізуючи викладене суд вважає, що діями відповідача порушено право позивача ОСОБА_1 на соціальний захист, що гарантоване ст. 49 Конституції України.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо(неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Отже, відповідачем всупереч вимогам діючого законодавства зупинено виплату призначеної ОСОБА_1 щомісячної військової пенсії у період з 01 червня по 31 грудня 2015 та в подальшому неправомірно відмовлено у виплаті цієї пенсії за вказаний період.

Далі, строки звернення до адміністративного суду визначені ст.99 КАС України.

Відповідно до правил ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено, позивач 31.03.2016 отримав відповідь від начальника Управління Пенсійного ГУ ПФУ в Харківської області про відмову у призначені пенсії, а 26.04.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, тобто в межах строку, встановленого ст.. 99 КАС України, тому у суду відсутні підстави для застосування позовної давності.

Доводи, викладені у запереченнях відповідача є непереконливими та спростовуються висновками суду.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, суд вважає за можливе зобовязати відповідача виплатити належну ОСОБА_1 щомісячну пенсію за період з 01.06.2015 по 31.12.2015.

Керуючись ст.ст. 6-14, 99, 100, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, , -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у виплаті належної ОСОБА_1 щомісячної пенсії за період з 01.06.2015 по 31.12.2015.

Зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити належну ОСОБА_1 щомісячну пенсію за період з 01.06.2015 по 31.12.2015.

Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 (поточний (картковий) рахунок № 26251540943871, відкритий у Філії Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» ТВБВ 10020/0361, код МФО 351823, Код в ЄДРПОУ (ЗКПО) 09351600) судовий збір в сумі 551 (пятсот пятдесят одна)грн., 20 коп.

Відповідач зобовязаний виконати постанову негайно.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Сугачова О.О.