Вирок № 59736444, 17.08.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 428/2461/14-к

Провадження № 11-кп/782/184/16

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«17» серпня 2016 року місто Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого судді : Руденка В.В.

суддів : Шапка В.В., Горощука О.В.

при секретарі : Григорян І.І.

за участю прокурора: Гринюк А.В.

захисника : ОСОБА_1

обвинуваченого : ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Апеляційного суду Луганської області кримінальне провадження №12013030370002173 від 07.06.2013р. за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області Джунь І.В. та потерпілої ОСОБА_4 на вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 травня 2016 року, яким:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Сєвєродонецька Луганської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, не судимого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,-

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України, та призначено покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, у вигляді 4 (чотирьох) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою до набуття вироком законної силу залишено без змін. Строк покарання рахується з дня фактичного виконання вироку, зарахувавши у строк покарання строк попереднього ув'язнення ОСОБА_2 з 25.02.2014 року до 05.05.2016 року відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в якості відшкодування моральної шкоди - 180 000 грн.

Стягнуто з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь ОСОБА_4 в якості відшкодування моральної шкоди - 5000 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди та Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про стягнення моральної шкоди залишено без розгляду.

Цивільний позов прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури в інтересах Комунальної установи «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» до ОСОБА_2 про стягнення витрат, пов'язаних із стаціонарним лікуванням потерпілої, задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунальної установи «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» м.Сєвєродонецьк (ЄРДПОУ 26447320, МФО 804013, р/р 35429010002054 в ГУДКСУ в Луганській області) витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_7 у сумі - 3909 грн. 97коп.

Питання про речові докази та судові витрати вирішено відповідно до ст.ст.100 та 124 КПК України.

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком суду обвинувачений ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

06.06.2013 року, у темний час доби, при працюючому міському освітленні, за відсутності атмосферних опадів, приблизно о 21-40 год., обвинувачений ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, керуючи на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, водійського посвідчення НОМЕР_4, транспортним засобом - легковим автомобілем «ВАЗ-21121», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по проїзній частині парного боку пр-ту Гвардійського з боку вул.Автомобільної у напрямку пр-ту Радянського м.Сєвєродонецька. У цей же час пішоходи ОСОБА_8 та ОСОБА_9, знаходячись обидва в стані алкогольного сп'яніння, рухались по узбіччю парного боку пр-ту Гвардійського в районі буд.№8 по пр-ту Гвардійському та діючи всупереч вимогам пункту 4.7 Правил дорожнього руху України, згідно якого пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч», а також п.4.14 Правил дорожнього руху України, згідно якого пішоходам виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, підійшли до бордюрного каміння, що розділяє проїзну частину парного боку пр-ту Гвардійського та узбіччя парного боку, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, вийшли на проїзну частину парного боку пр-ту Гвардійського та стали її переходити не по пішохідному переходу та не по лініям тротуарів або узбіч на перехресті, по діагоналі у бік розділового газону пр-ту Радянського.

Водій ОСОБА_2, діючи всупереч технічним вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, здійснюючи рух по проїзній частині парного боку пр-гу Гвардійського у бік пр-ту Радянського після виникнення небезпеки, яку він об'єктивно спроможний був виявити, у вигляді двох пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_10, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, передньою лівою частиною кузову транспортного засобу - легкового автомобілю «ВАЗ-21121», реєстраційний номер НОМЕР_1, контактував з лівою частиною тулубу пішохода ОСОБА_7 та з лівою частиною тулубу пішохода ОСОБА_11

Після даної дорожньо-транспортної події водій ОСОБА_2 зник з місця події на вищезазначеному транспортному засобі. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_5 померла в КУ «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня».

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_11 були заподіяні тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи №221 від 20.06.2013р. за ступенем тяжкості кваліфікуються - забій синець задньої поверхні правої гомілки у середній третині - як легкі тілесні ушкодження; забійна рана на фоні садна задньо-внутрішньої поверхні правого гомілкостопного суставу - як легкі тілесні ушкодження, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я.

Поміж отриманими внаслідок ДТП тілесними ушкодженнями та смертю ОСОБА_7 мається прямий причино-наслідковий зв'язок. Згідно висновку автотехнічної експертизи №527/6 від 29.10.2013 року, в дорожній ситуації, що розглядається, водієві транспортного засобу легкового автомобіля «ВАЗ-21121» з моменту виникнення небезпеки, слід було керуватися технічними вимогами пункту 12.3 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля «ВАЗ-21121» мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода екстреним гальмуванням з зупинкою автомобіля до місця наїзду з моменту виходу пішохода на проїзну частину. З технічної точки зору, дії водія автомобіля «ВАЗ-21121», які не відповідали технічним вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, знаходились у причинному зв'язку із створенням аварійної ситуації і наїздом, що настав.

Крім того, 06.06.2013 року, приблизно о 21-40 год., обвинувачений ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухаючись по парному боку пр-ту Гвардійському, з боку вул.Автомобільна у напрямку пр-ту Радянського навпроти будинку №8 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 Після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2, усвідомлюючи, що своїми протиправними діями, які виразилися в спричиненні внаслідок наїзду фізичної шкоди здоров'ю потерпілому, тим самим поставивши його в небезпечне для життя стан, в порушення вимог п.2.10 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г» пункту 2.10 цих Правил, відвезти потеплілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, однак жодних заходів для надання допомоги потеплілій не вжив. Більш того, маючи об'єктивну можливість надати таку допомогу ОСОБА_2 байдуже відносячись до наслідків, які можуть настати внаслідок його бездіяльності після ненадання допомоги потерпілій, не переконавшись, що відповідна медична допомога буде надана останній, з місця події зник на керованому їм автомобілі. Згідно висновку судово-медичної експертизи №195 від 04.07.2013 року враховуючи характер травм та данні медичної документації ОСОБА_7 знаходилася у небезпечному для життя стані.

На вирок суду учасниками процесу подані апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, встановлені вироком суду, доведеність вини та правову кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_2, вважає, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого, є несправедливим через м'якість. В обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що ОСОБА_2 вчинив два кримінальні правопорушення, одне з яких згідно ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, свою провину під час досудового розслідування та першого судового розгляду судом першої інстанції ОСОБА_2 не визнавав, як і не визнав позов потерпілої ОСОБА_4 та не прийняв заходи до відшкодування моральної шкоди, що свідчить про нещирість його каяття. Тому прокурор просить апеляційний суд частково скасувати вирок суду за м'якістю та ухвалити новий вирок, призначивши ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.286 КК України - у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки; за ч.1 ст.135 КК України - у вигляді 2 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_4, не оспорюючи фактичні обставини справи, встановлені вироком суду, доведеність вини та правову кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_2, вважає, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого, є несправедливим через м'якість. В обґрунтування своїх доводів потерпіла зазначає, що обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у скоєному визнав лише через три роки після ДТП, намагався уникнути відповідальності та його поведінка не пов'язана із щирим каяттям, а лише з бажанням отримати менший термін покарання. Тому потерпіла просить апеляційний суд частково скасувати вирок суду та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 максимальне покарання за ч.2 ст.286 КК України у вигляді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

На подані апеляційні скарги учасників процесу захисником ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 подані письмові заперечення, в яких він наводить свої доводи щодо законності судового рішення, просить апеляційний суд залишити без задоволення апеляційні скарги прокурора і потерпілої ОСОБА_4, та вирок Сєвєродонецького міського суду відносно ОСОБА_2 - залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення прокурора, яка повністю підтримала апеляційну скаргу прокурора Джунь І.В. та частково підтримала апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_4, вислухавши думку захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг та просили залишити вирок без змін, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положенннями ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 при обставинах, викладених у вироку суду першої інстанції, та правова кваліфікація його дій за ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що призвело до смерті потерпілого, а також як свідоме залишення без допомоги особи, яка знаходиться у небезпечному для життя стані, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, відповідають матеріалам кримінального провадження, належним чином дослідженим та наведеним у вироку суду доказам та не оспорюються учасниками процесу.

Перевіряючи доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілої щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, колегія суддів вважає, що при призначенні покарання обвинуваченому, суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги ст. 65 КК України щодо достатності і справедливості призначення покарання.

Відповідно до вимог ст.65 КК України та роз'яснюючих положень п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», з наступними змінами, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційних скарг про те, що суд при вирішенні питання про міру покарання обвинуваченого ОСОБА_2 не в повній мірі врахував тяжкість вчинених ним злочинів, згідно зі ст.12 КК України, одне з яких відноситься до категорії тяжких, а також скоєння обвинуваченим злочинів у стані алкогольного сп'яніння, що обґрунтовано визнано судом обтяжуючою обставиною відповідно до ст.67 КК України, та наслідки цих злочинів, що призвели до смерті потерпілої ОСОБА_7

Крім того, суд першої інстанції не дав належної оцінки поведінці обвинуваченого ОСОБА_2 та його ставлення до скоєного після ДТП під час досудового розслідування та у попередніх судових засіданнях, який заперечував свою провину у вчинених ним злочинах, заходів щодо добровільного відшкодування шкоди потерпілим не прийняв, свою провину у скоєному визнав лише через три роки після ДТП.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю або частково та ухвалити новий вирок.

Згідно з положенннями ч.2 ст.409 Кримінального процесуального кодексу України невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, є підставою для скасування вироку суду першої інстанції.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_2 покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Між тим, апеляційний суд не може погодитись із запропонованим прокурором остаточним строком покарання відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у вигляді 5 років позбавлення волі, оскільки воно майже не відрізняється від остаточного покарання, призначеного винному вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 травня 2016 року у вигляді 4 (чотирьох) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі та є явно несправедливим через м'якість.

Також колегія суддів не знаходить підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_2 максимального покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України, про що в своїй апеляційній скарзі просить потерпіла ОСОБА_4, оскільки її доводи є непереконливими.

Тому апеляційна скарга прокурора Джунь І.В. та потерпілої ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, з ухваленням апеляційним судом нового вироку.

Враховуючи зміни, внесенні до ч.5 ст.72 КК України згідно із Законом України № 838-VIII від 26.11.2015 року, відповідно до яких зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, колегія суддів вважає за необхідне додатково зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 у строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк його попереднього ув'язнення з 06 травня 2016 року по 17 серпня 2016 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, що не тягне за собою зміну рішення суду першої інстанції в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 413 та 420 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-

З А С У Д И Л А :

Апеляційні скарги прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області Джунь І.В. та потерпілої ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 травня 2016 року відносно ОСОБА_2 - скасувати в частині призначення покарання.

Постановити новий вирок, яким ОСОБА_2 призначити покарання:

-за ч.2 ст.286 КК України у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки;

-за ч.1 ст.135 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України додатково зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 у строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк його попереднього ув'язнення з 06 травня 2016 року по 17 серпня 2016 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

В іншій частині вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 травня 2016 року відносно ОСОБА_2 - залишити без змін.

На вирок апеляційного суду учасниками кримінального провадження може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

СУДДІ:

____ ___ ______

/ О.В. Горощук / / В.В. Руденко / / В.В. Шапка /