Ухвала суду № 59734731, 16.08.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4189/16 Справа № 199/6426/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 56

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Макарова М.О.,

суддів Максюти Ж.І., Прозорової М.Л.,

при секретарі Самокиші О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про стягнення відшкодованої шкоди в порядку регресу та понесених у звязку з цим витрат,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення відшкодованої шкоди в порядку регресу та понесених у звязку з цим витрат, посилаючись на те, що 21 листопада 2006 року в м. Дніпропетровську на перехресті вул. Гавриленка та просп. Кірова з вини водія ОСОБА_6, який керував автомобілем «ЗАЗ-1102», державний номер НОМЕР_1, та який на праві власності належить приватному підприємцю ОСОБА_2, відбулася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої належному ОСОБА_5 автомобілю «Опель Астра», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, заподіяні механічні ушкодження.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2010 року з позивачки ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_5 у відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_8, який під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з ПП Онасенко ОСОБА_9, на загальну суму 56920 грн. 95 коп., з яких 45812 грн. 45 коп. матеріальна шкода, 5000 грн. моральна шкода, 570 грн. вартість авто-товарознавчого дослідження, 5000 грн. витрати на правову допомогу, 508 грн. 50 коп.. державне мито, 30 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

В процесі виконання цього рішення суду між сторонами виконавчого провадження, тобто стягувачем ОСОБА_5 та боржником ОСОБА_2 було укладено мирову угоду, за умовами якої відшкодування збитків було зменшено на розмір моральної шкоди на суму 5000 грн. Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 25 грудня 2014 року було затверджено вказану мирову угоду, а виконавче провадження закрито на підставі постанови Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 03 липня 2015 року.

З урахуванням сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження витрати позивача з виконання вказаного вище заочного рішення суду склали 57676 грн. 55 коп., а тому позивачка просила стягнути вказану суму в порядку регресу з урахування інфляційних збитків в загальному розмірі 98256 грн. 20 коп., з яких: 59766 грн. 55 коп. сума, сплачена стягувачу в процесі виконання зазначеного рішення суду та 38489 грн. 65 коп. інфляційні збитки.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково та ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в порядку регресу 375 грн. понесених метріальних збитків та 551 грн. 20 коп. судових витрат по справі, а всього стягнуто 926 грн. 20 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному орбсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Зазначене рішення ухвалено з додержанням вказаних вимог закону.

Так, судом встановлено, що заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2012 року, з позивачки на користь ОСОБА_5 було стягнуто на відшкодування шкоди 56920 грн. 95 коп., що складається з: 45812 грн. 45 коп. матеріальна шкода, 5000 грн. моральна шкода, 570 грн. вартість авто-товарознавчого дослідження, 5000 грн. витрати на правову допомогу, 508 грн. 50 коп. державне мито та 30 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення, з якого вбачається, що 21 листопада 2006 року в м. Дніпропетровську на перехресті вул. Гавриленка та прос. Кірова, з вини водія ОСОБА_4, який керував автомобілем «ЗАЗ-1102», державний номер НОМЕР_1, що на праві власності належить приватному підприємцю ОСОБА_2 та який знаходився у трудових відносинах з позивачкою, відбулася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої належному ОСОБА_5 автомобілю «Опель Астра», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, заподіяні механічні ушкодження. Вина ОСОБА_4 у скоєнні зазначеної ДТП підтверджується постановою ДАІ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про відмову у порушенні кримінальної справи від 08 червня 2005 року (а.с. 7-12).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2014 року було затверджено мирову угоду, а виконавче провадження закрито на підставі постанови Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 03 липня 2015 року, з яких вбачається, що в процесі виконання вказаного заочного рішення суду між сторонами виконавчого провадження, а саме між стягувачем ОСОБА_5 та боржником ОСОБА_2 було укладено мирову угоду, згідно якої відшкодування збитків було зменшено на розмір моральної шкоди 5000 грн. (а.с. 16).

Згідно зі ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Також з матеріалів справи вбачається, що 03 січня 2006 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено безстроковий трудовий договір, відповідно до умов якого ОСОБА_4 зобовязався виконувати обовязки водія. Трудовий договір був зареєстрований у центрі занятості 03 січня 2006 року, а розірваний 31 травня 2007 року та цим договром встановлено розмір заробітної плати ОСОБА_4 не нижче законодавчо установленого розміру мінімальної заробітної плати (а.с. 86).

Відповідно до ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

А згідно розяснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року, № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» за правилами ст. 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Згідно зі ст. 130 КЗпП не одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов'язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов'язків (так само як і інші неодержані прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

При матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 Порядку обчислення середньої заробітної плати (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 р. N 348, а саме виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців, а в разі коли працівник останні місяці перед вирішенням справи не працював або справа вирішується після його звільнення - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на даному підприємстві (в установі, організації).

Враховуючи, те, що відповідач ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з позивачкою із встановленою заробітною платою у розмірі мінімальної заробітної плати, розмір якої на час вчинення ДТП був законодавчо встановлений у сумі 375 грн., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про незаконність рішення, оскільки на думку позивачки саме відповідач має відповідати за заподіяну шкоду у повному обсязі, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, як зазначалося вище, відповідач на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з ПП Онасенко ОСОБА_9 згідно з трудовим договором від 03 січня 2006 року, виконуючи обовязки водія із встановленою заробітною платою у розмірі не нижче законодавчо установленого розміру мінімальної заробітної плати, договору про повну матеріальну відповідальність між сторонами укладено не було, а також дії відповідача не підпадають під випадки, що передбачені ст. 134 КЗпП України, а тому відсутні правові підстави для її визначення у більшому розмірі ніж встановлена мінімальна заробітна плата.

Інші доводи апеляційної скарги є також необгрунтованими, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зясувавши в достатньо повному обємі права та обовязки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалене з додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права і відсутні передбачені ст.309 ЦПК України підстави для скасування або його зміни.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: