Рішення № 59731921, 06.06.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/1669/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 червня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі: головуючого судді: Кутана Б.П. ( доповідача), суддів: Ігнатюка Б.Ю., Панька В.Ф., при секретарі: Кухта М,В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ОСОБА_1» та ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 грудня 2015 року за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, -

в с т а н о в и л а :

Представник ПАТ КБ « Приват Банк» у лютому 2015 року звернувся з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави. Просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKM7AU04520050 від 27.09.2006 року в сумі 85935,52 доларів США, що за курсом НБУ від 29.12.2014 року складає 1354343,80 грн. вилучити у відповідача та передати в заклад ПАТ КБ « Приват Банк» предмет застави автомобіль CHEVROLET, модель: Lacetti NA 193, рік випуску: 2005, тип ТЗ: Легковий автомобіль, № кузова/шасі: KLINA193E6K241842, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2; комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) вищезазначеного автомобіля. Просив звернути стягнення на предмет застави, а саме: вказаний автомобіль із укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом із іншою особою-покупцем, із наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію т/з замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля із обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приват Банк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля із обліку в органах ДАІ України. Стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 15 грудня 2015 року позов задоволено частково: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKM7AU04520050 від 27.09.2006 року в сумі 53011,75 дол. США, яка складається з наступного: 16212,69 доларів США заборгованість за кредитом; 21207,66 доларів США заборгованість по відсотках; 1291,40 доларів США заборгованість по комісії за управління кредитом; 14300,00 доларів США пеня за несвоєчасне виконання забовязань за договором звернуто стягнення на вказаний автомобіль як предмет застави. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 3654,00 грн. судового збору. У решті позовних вимог відмовлено. Представник ПАТ КБ « Приват Банк» не погодився із рішенням в частині зменшення судом пені, в звязку з чим подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 грудня 2015 року в частині зменшення пені, задовольнивши позов ПАТ КБ «Приват Банк» у цій частині в повному обсязі, а решті рішення залишити без змін. На обґрунтування зазначає, що рішення є незаконним, винесеним із порушенням норм матеріального та процесуального права, неналежною оцінкою доказів по справі. Зазначає про неправильне застосування ч.3 ст.551 ЦК України щодо спірних правовідносин, що призвело до ухвалення частково незаконного рішення та є підставою для його зміни. ОСОБА_2, в інтересах якого діє представник ОСОБА_3, також не погодився із рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 15 грудня 2015 року. Подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 грудня 2015 року змінити, ухваливши нове рішення у частині визначення загального розміру заборгованості позичальника по кредитному договору № MKM7AU04520050 від 27.09.2006 року станом на дату уточнення позовних вимог, а також із урахуваннями поданої заяви про застосування строків позовної давності зменшити розмір заборгованості до 17939,14 доларів США, що по курсу НБУ станом на 17 серпня 2015 року складає 390176 грн.25 коп. У решті задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_2 відмовити. На обґрунтування зазначає, що при ухваленні рішення суд неправильно вирішив спір щодо загального розміру заборгованості, не врахував подану відповідачем заяву про застосування строків позовної давності, вказує, що в разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися із моменту настання строку погашення чергового платежу. Проте, судом першої інстанції цього враховано не було, в звязку з чим оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню (зміні) з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дійшла висновку, що апеляційні скарги ПАТ КБ « ОСОБА_1 Банку» та ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково. Судом першої інстанцій установлено та сторонами не заперечується, що між ПАТ КБ « ОСОБА_1 Банком» та ОСОБА_2 27.09.2006 року було укладено кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_1 зобовязався надати позичальникові кредитні кошти шляхом надання готівки через касу на строк з 27.09.2006 р. по 27.09.2013 р. у розмірі 18060,00 доларів США на купівлю автомобіля, а також у розмірі 6572,61 доларів США на сплату страхових платежів. Також укладено договір застави нерухомого майна між ОСОБА_2 і ПАТ КБ «Приват Банк». Предметом застави є автомобіль CHEVROLET, модель: Lacetti NA 193, рік випуску: 2005, тип ТЗ: Легковий автомобіль, № кузова/шасі: KLINA193E6K241842, реєстраційний номер: АО 7872 АЕ. Колегія суддів частково погоджується із доводом апеляційної скарги представника ПАТ КБ «Приват Банк» щодо необґрунтованого зменшення судом першої інстанції пені. Так, останнім було зменшено пеню за несвоєчасність виконання зобовязання за договором до 14300,00 доларів США на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Суд першої інстанції встановив, що позаяк пеня у розмірі 59998,65 доларів США значно перевищує суму залишку заборгованості по кредиту, яка складає 16212,69 доларів США, то необхідно зменшити розмір пені до 14300 доларів США. У суді апеляційної інстанції на усну вимогу колегії суддів представником позивача було надано розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 06.08.2015 року (а.с.154-160), а також розрахунок заборгованості за кредитним договором за період з 06.08.2014 року по 06.08.2015 року ( а.с.161-162), з яких вбачається, що загальний залишок заборгованості по тілу кредиту становить 16212,69 доларів США; загальний залишок заборгованості по процентах складає 21207,66 доларів США; заборгованість із комісії 1291,40 доларів США; загальна сума нарахованої пені 59998,65 доларів США, а всього заборгованість за кредитом договором складає 98710,40 доларів США. Судом першої інстанції було неправильно зменшено розмір пені з 59998,65 доларів США на 14300,00 доларів США, оскільки такий не відповідає вимогам співрозмірності збиткам, завданих Банку неналежним виконанням зобовязань відповідача (16212,69 доларів США + 21207,66 доларів США + 1291,40 доларів США = 38711,75 доларів США), а також не враховано інших обставин у справі, які можуть слугувати для такого зменшення пені. Колегія суддів вважає, що розмір пені необхідно збільшити із 14300 доларів США до 21194,69 доларів США (в межах однорічного строку позовної давності згідно з розрахунком позивача), а також загальну суму загальної заборгованості: з 53011,75 доларів США до 59906,44 доларів США. При цьому, з урахуванням величини збитків, завданих позивачу (38711,75 доларів США) підстав для застосування положень ст. 551 ч.3 ЦК України немає. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, а зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Відповідно до постанови Верхового Суду України від 18 червня 2014 року та правової позиції, яка викладена в цій постанові у справі № 6-61цс14, за договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України). Як установлено матеріалами справи, кредитний договір № MKM7AU04520050 від 27.09.2006 року укладений на строк з 27.09.2006 року по 27.09.2013 року. Умовами договору визначено, що позичальник зобовязується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобовязання за договором. У кредитному договорі встановлено кінцевий строк виконання зобовязань по даному договору, а саме: 27.09.2013, а отже перебіг позовної давності в розумінні ст.261 ЦК України починається саме з цього моменту, а не з 02 квітня 2009 року як це вказав представник апелянта з посиланням на факт останнього платежу в сумі 339.58 доларів США цією датою і методику обчислення строку позовної давності за умови предявлення вимоги про дострокове погашення кредиту. Отже, висновок представника апелянта про те, що в разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися із моменту настання строку погашення чергового платежу, спростовується самими умовами кредитного договору, в якому встановлено кінцевий строк виконання договору, а саме: 27.09.2013 року, а тому належить застосовувати ч.5 ст.261 ЦК України. Тобто, суд першої інстанції обґрунтовано не застосував строки позовної давності щодо тіла кредиту, відсотків і комісії. Також у матеріалах справи наявна заява ОСОБА_3 із проханням врахувати в справі правовий висновок Верхового Суду України, викладений у Постанові № 6-2387цс15 від 06 квітня 2016 року. Колегія суддів вважає, що ця заява не заслуговує на увагу, оскільки така зводиться до питання прострочення кредитора, що не є доводом апеляційної скарги. Так, у правовому висновку зазначено, що за змістом частини четвертої статті 613 ЦК України боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора, тобто у випадку, якщо кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають iз суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (частина перша цієї статті). Якщо боржник доведе, що не виконав грошового зобов'язання через прострочення кредитора, він звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, оскільки порушення грошового зобов'язання у вигляді його прострочення боржником не настало i в такому разі вважається, що виконання зобов'язання відстрочено на час прострочення кредитора (частина друга статті 613 цього Кодексу). Як убачається з вищевказаної постанови, заставодержателем на вимогу Банку було передано предмет застави (автомобіль) у власність на підставі акту приймання-передачі для його реалізації за ринковою ціною і направлення виручених коштів на погашення заборгованості. У цій же справі предмет застави залишається у володінні та користуванні Застоводавця згідно з умовами договору застави нерухомого майна (а.с.14-17), а також предмет застави належить Застовадавцю на праві приватної власності. Тобто, Заставодавцем предмет застави для реалізації не передавався, кредитор не прострочив виконання грошового зобовязання із реалізації предмету застави, оскільки такий Застовадавцем не передавався для реалізації кредитору, а тому жодних правових підстав у колегії суддів для застосування вищезазначеної постанови немає. Згідно з положеннями ст.ст. 526, 527, 610, ч.1 ст. 1049 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Оцінивши докази, зібрані та досліджені в ході судового розгляду справи, в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення суду в частині конкретного розміру кредитної заборгованості через неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 212, 213, 303, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.4, ч.2, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, -

в и р і ш и л а :

1. Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ОСОБА_1" та ОСОБА_2 задовольнити частково. 2. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 грудня 2015 року змінити, збільшивши суму пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором із 14300 (чотирнадцять тисяч триста) доларів США до 21207 (двадцять одна тисяча двісті сім) доларів США, 66 (шістдесят шість) центів та загальну суму заборгованості: з 53011 (п'ятдесят три тисячі одинадцять) доларів США, 75 (сімдесят п'ять) центів до 59919 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять) доларів США 41 (сорок один) цент.

3. Решту рішення залишити без змін. 4. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: