Рішення № 59731386, 08.08.2016, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1280/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

08.08.2016 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: Гриценко І.Г.,

за участі секретаря: Кіяниця А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів ,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Лізингова Компанія «Ваш Авто» про стягнення 49000 грн., та 20.07.2016 року позивачем було збільшено позовні вимоги і подано позовну заяву до ТОВ «Лізингова Компанія «Ваш Авто» про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів. Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» було підписано договір № 003110 фінансового лізингу та додаток № 1 і додаток № 2 до даного договору. Згідно з їх умовами предметом фінансового лізингу є транспортний засіб - трактор МТЗ 82 Білорус, 2011 року. В той же день позивачем було здійснено адміністративний платіж за цим договором шляхом перерахування грошових коштів в сумі 49 000 грн. на розрахунковий рахунок відповідача. Однак, додаток № 3 до договору № 003110, який є графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, сторонами підписано не було. Зміст основного тексту договору №003110 фінансового лізингу та додатків № 1 та № 2 до вказаного договору не містить повної та достовірної інформації про фінансові послуги, що надаються відповідачем. А тому, в такому випадку вищевказані недоліки свідчать про порушення прав позивача, як споживача на отримання повної та достовірної інформації про фінансові послуги. Отже, в такому випадку можна стверджувати, що істотні умови договору фінансового лізингу сторонами не були погоджені, що є обов'язковим для укладення договору. Таким чином, у відповідача не виникло підстав для отримання сплаченого 17 лютого 2016 року платежу, передбаченого умовами договору. Вважає, що ним безпідставно здійснено перерахування зазначених грошових коштів на рахунок відповідача.

До судового засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. У разі неявки представника відповідача проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача в судове засіданні не з'явився, будучи повідомленим належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч.3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Відповідно до ч.2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомити суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання, без поважної причини.

Відповідно до положень ст. 225 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін, постановивши ухвалу про заочний розгляд даної справи.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позов задовольнити.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

17.02.2016 року між ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» та ОСОБА_1 було укладено договір фінансового лізингу №003110, відповідно до якого предметом фінансового лізингу є транспортний засіб марки трактор МТЗ 82 Білорус,2011 року. ОСОБА_1 сплатив на користь ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» 49000 грн. 00 коп. з призначенням: адміністративний платіж згідно Договору фінансового лізингу №003110 (а.с.14).

Відповідно до п.1.3 Договору фінансового лізингу, лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність(отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором. Лізингоодержувач користується предметом лізингу на умовах даного договору та згідно з положенням чинного законодавства.

Згідно з п. 1.4 договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності тощо суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Пунктом 1.7 Договору, передбачено, що предмет лізингу передається у користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.4. ст.9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.6. ст..9 даного договору.

У п.8.2 оспорюваного договору вказана погоджена сторонами вартість предмета лізингу 17818.18 доларів США, що на дату укладання цього договору, згідно обмінного курсу долара США до української гривні, гривневий еквівалент вартості предмета лізингу становить 490000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем спеціфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частино 2 ст. 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг» визначено , Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством не передбачено лізинговий платіж пов'язаний з укладенням самого договору фінансового лізингу.

Відповідно до п.п.2 п.6 ст. 18 ЗУ « Про захист прав споживачів», у разі , коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Згідно ст. 204 ЦК України , правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 230 ЦК України , якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману, щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

У п.12.1.договору зазначено, що лізингодавець який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п.1.7., та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням. В такому випадку поверненню підлягає 60% від сплаченого авансового платежу та\або частини авансових платежів, 40 % лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж за договором (49000 грн.) в такому випадку поверненню не підлягає.

Дана норма обмежує права споживача передбачені ЗУ «Про захист прав споживачів»; «Про фінансовий лізинг» та ЦК України, зокрема вони не відповідають принципу добросовісності та рівності сторін договору, його положення в цілому містять істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін договору, а тому на шкоду споживача, є несправедливими і порушують вимоги чинного законодавства.

Пункти 4ч.5 ст.11;ч.ч.1-2, п.3 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачають, що продавець(виконавець, виробник) не повинен включати до договорів із споживачем умови, які є несправедливим, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживачу, а також встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Відповідно до ч.6 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» , правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно п.14 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції;

Враховуючи положення п.п.2 п.6 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» , у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Разом з тим, в укладеному договорі не конкретизований предмет лізингу (рік випуску, колір, індивідуальні технічні характеристики, індивідуальна комплектація тощо), що є порушенням ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 807 ЦК України та є підставою для визнання договору фінансового лізингу недійсним.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно зі ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Вказане стверджується і правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Оскільки, договір фінансового лізингу, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ « Лізингова компанія « Ваш Авто» містить несправедливі умови відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», предмет договору фінансового лізингу є не конкретизованим, при укладенні договору сторонами не дотримано положення законодавства щодо нотаріального посвідчення договору, відсутня у відповідача ліцензія не здійснення фінансових операцій, то такий договір підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача сплачених 49000 грн. підлягає також до задоволення.

Крім того, суд встановив, що позивачем не підписувався додаток № 3, який являється невід'ємною частиною договору № 003110.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ЦК України якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Порушення цієї норми Закону полягає в тому, що при укладенні з позивачем договору фінансового лізингу відповідач завуалював призначення адміністративного платежу в розмірі 49000.00 гривень під вигляд платежу за договором, який за умовами договору не повертається в жодному випадку та є платою за укладення самого договору.

Враховуючи наведене, договір фінансового лізингу №003110 від 17.02.2016 року по своїй природі порушує вимоги ЗУ «Про фінансовий лізинг» та ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому є несправедливим, порушує принцип добросовісності, умови якого призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та задають шкоди споживачеві.

Відповідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути понесені позивачем судові витрати в сумі 1102 грн. 20 коп. (551,20 +551,20), які сплачені позивачем за кожну позовну вимогу та підтвердженні документально, а саме відповідними квитанціями.

Керуючись ст. 203, 215, 216, 860 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансовий лізинг» та ст. 10, 57, 60, 209, 88, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 003110 від 17 лютого 2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія « Ваш Авто» та ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» , код ЄРДПОУ 39733392, місцезнаходження: 01601, м. Київ, Печерський район, вул. Шовковична, буд 42-44, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 - 49 000 (сорок дев'ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з «Лізингова компанія «Ваш Авто» код ЄРДПОУ 39733392, місцезнаходження: 01601, м. Київ, Печерський район, вул. Шовковична, буд, 42-44, 1102 грн. 40 коп. витрат по судовому збору на користь ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: