Рішення № 59730959, 10.08.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2016 р.Справа № 916/1443/16

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1,

від відповідачів:

1) ДП „Пансіонат „Енергетик ОСОБА_2,

2) ПП „Юридично-консалтингова компанія „Аргумент-Плюс не зявився,

від третьої особи не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області до Дочірнього підприємства „Пансіонат „Енергетик та Приватного підприємства „Юридично-консалтингова компанія „Аргумент-Плюс, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відділ Держгеокадастру у Татарбунарському районі Одеської області, про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобовязання повернути земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Тузлівська сільська рада Татарбунарського району Одеської області звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства „Пансіонат „Енергетик та Приватного підприємства „Юридично-консалтингова компанія „Аргумент-Плюс про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 1,935 га, укладеного 13.08.2007 р. між позивачем та ДП „Пансіонат „Енергетик ВАТ „Львівтеп ВАТ „Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут „Львівтеплоелектропроект та зареєстрованого в Татарбунарському реєстраційному відділі Одеської регіональної філії Центру ДЗК 23.08.2007 р. за № 040753500044, а також зобовязання ДП „Пансіонат „Енергетик повернути до комунальної власності Тузлівської сільської ради земельну ділянку загальною площею 1,935 га, розташовану на землях Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, яка використовується згідно вказаного договору оренди. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

25.04.2007 р. Тузлівською сільською радою Татарбунарського району Одеської області було прийнято рішення „Про затвердження проекту відведення земельної ділянки та надання її в оренду ДП „Пансіонат „Енергетик ВАТ „Львівтеп для експлуатації та обслуговування пансіонату „Енергетик № 195-V.

13.08.2007 р. на підставі зазначеного рішення між Тузлівською сільською радою та ДП „Пансіонат „Енергетик ВАТ „Львівтеплоелектропроект було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,935 га, яка розташована в межах населеного пункту с. Лебедівка Тузлівської сільської ради, Татарбунарського району Одеської області, для експлуатації та обслуговування пансіонату „Енергетик терміном на 25 років (орендна плата на рік становила 19350,00 грн.), зареєстрований у Татарбунарському реєстраційному відділі Одеської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.08.2007 р. за № 040753500044.

20.03.2014 р. було укладено угоду до договору оренди земельної ділянки від 13.08.2007 р., якою збільшувалась орендна плата та становила 146982,20 грн.

В подальшому договором купівлі-продажу корпоративних прав від 21.04.2014 р. ДП „Пансіонат „Енергетик було придбано Приватним підприємством „Юридично-консалтингова компанія „Аргумент плюс.

Як зазначає позивач, з 2015 року і по теперішній час ДП „Пансіонат „Енергетик ВАТ „Львівтеплоелектропроект по незрозумілим причинам перестало вносити орендну плату за користування земельною ділянкою загальною площею 1,935 га.

Відповідно до п.п. 3 п. 9.1 договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Як вказує позивач, відповідно до довідки Саратської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від 15.12.2015 р. № 8007 за ДП „Пансіонат „Енергетик станом на 15.12.2015 р. рахується заборгованість в розмірі 241417,42 грн. Так, відповідно до вказаної довідки Тузлівською сільською радою було надіслано поштою претензію ДП „Пансіонат „Енергетик Приватному підприємству „Юридично-консалтингова компанія „Аргумент плюс.

Однак, як зазначає позивач, 28.03.2016 р. Тузлівська сільська рада отримала відповідь на претензію, в якій зазначено, що ДП „Пансіонат „Енергетик гарантує повне погашення наявної заборгованості на теперішній час у сумі 241417,42 грн. та сплату орендної плати за 2016 рік у термін до 01.08.2016 р. Тобто, ДП „Пансіонат „Енергетик фактично визнає свою заборгованість та зобов'язується її сплатити.

Крім того, позивач зазначає, що з листа Саратської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від 28.04.2016 р. № 1395 випливає, що з метою погашення податкового боргу ДП „Пансіонат Енергетик, який виник 30.12.2012 р., Саратська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області зверталась з позовом до суду про стягнення заборгованості у розмірі 10961,32 грн. Постановою Львівського окружного адміністративного суду № 813/943/14 від 17.02.2014 р. позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Але на рахунках ДП „Пансіонат Енергетик відсутні такі кошти і по теперішній час заборгованість не погашена.

Також позивач зазначає, що згідно витягу Відділу Держгеокадастру у Татарбунарському районі Одеської області від 10.02.2014 р. нормативно-грошова оцінки даної земельної ділянки складає б073 632,54 грн. Згідно інформації реєстраційної служби Татарбунарського району міськрайонного управління юстиції Одеської області ДП „Пансіонат „Енергетик ПП „Юридично-консалтингова компанія „Аргумент Плюс власником нерухомого майна на спірній земельній ділянці не значиться.

Таким чином, позивач вказує, що порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки в частині несплати орендної плати завдає шкоду комунальній власності територіальній громаді Тузлівської сільської ради, власником та розпорядником якої є Тузлівська сільська рада. Відтак, з огляду на несплату орендарем орендної плати позивач вважає , що є підстави для припинення права користування орендарем земельною ділянкою шляхом розірвання спірного договору у судовому порядку, та в свою чергу для зобовязання орендаря повернути земельну ділянку до комунальної власності.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.06.2016 р. позовну заяву Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1443/16, при цьому справу призначено до розгляду в засіданні суду. Також вказаною ухвалою суду до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відділ Держгеокадастру у Татарбунарському районі Одеської області.

07.07.2016 р. Приватне підприємство „Юридично-консалтингова компанія „Аргумент-Плюс звернулось до господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою до Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області та Дочірнього підприємства „Пансіонат „Енергетик про визнання недійсною угоди від 20.03.2014 р. до договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.07.2016 р. було відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви Приватного підприємства „Юридично-консалтингова компанія „Аргумент-Плюс до Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області та Дочірнього підприємства „Пансіонат „Енергетик про визнання недійсною угоди від 20.03.2014 р. до договору оренди земельної ділянки до спільного розгляду з первісним позовом.

Відповідач - ДП „Пансіонат „Енергетик відзив на позов не надав, однак представник відповідача в засіданні суду заперечував проти позовних вимог, зазначаючи, що ДП „Пансіонат „Енергетик гарантує повне погашення наявної заборгованості на теперішній час та сплату орендної плати за 2016 рік.

Відповідач - ПП „Юридично-консалтингова компанія „Аргумент-Плюс відзив на позов не надав, однак представник відповідача в засіданні суду також заперечував проти позовних вимог.

Третя особа пояснення по справі не надала, також представник третьої особи у судове засідання не зявився, у звязку з чим зясувати його думки стосовно заявленого позову не уявляється можливим.

У звязку з вказаним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

25.04.2007 р. Тузлівською сільською радою Татарбунарського району Одеської області було прийнято рішення „Про затвердження проекту відведення земельної ділянки та надання її в оренду ДП „Пансіонат „Енергетик ВАТ „Львівтеп для експлуатації та обслуговування пансіонату „Енергетик № 195-V.

13.08.2007 р. на підставі зазначеного рішення між Тузлівською сільською радою (орендодавець) та Дочірнім підприємством „Пансіонат „Енергетик ВАТ „Львівтеплоелектропроект (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,935 га, яка розташована в межах населеного пункту с. Лебедівка Тузлівської сільської ради, Татарбунарського району Одеської області, для експлуатації та обслуговування пансіонату „Енергетик терміном на 25 років (орендна плата на рік становила 19350,00 грн.). Вказаний договір був зареєстрований у Татарбунарському реєстраційному відділі Одеської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.08.2007 р. за № 040753500044.

Відповідно до п. 1 вказаного договору позивач як орендодавець на підставі рішення Тузлівської сільської ради №195-V від 25 квітня 2007 р. передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель рекреаційного призначення в межах населеного пункту Лебедівка, Тузлівської сільської ради, Татарбунарського району, Одеської області.

Згідно п. 1.2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,935 га, що визначена на плані земельної ділянки, якій є невідємної частиною цього договору.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що цільове призначення земельної ділянки - експлуатація та обслуговування пансіонату „Енергетик.

Відповідно до п. 3 договору, останній укладено на 25 років починаючи з дати його реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п. 4.1 договору орендна плата сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 10000,00 грн. на рік за 1 га, згідно рішення Тузлівської сільської ради №135-У від 18 січня 2007 року.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що загальна сума орендної плати на рік становить 19350,00 грн.

Пунктом 4.3 договору передбачено періодичність внесення орендної плати - щомісячно у розмірі 1/12 частини загальної суми на розрахунковий рахунок ВДК в Татарбунарському районі УДК в Одеській області не пізніше 10 числа наступного за звітним місяця.

Згідно п. 4.4 договору орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає щорічній індексації (один раз на рік) відповідно до індексу інфляції, встановленому чинним законодавством України для індексації земельного податку

Відповідно до п. 4.5 договору орендна плата сплачується також у випадках, коли орендар з поважних причин не використовує земельну ділянку за умовами цього договору.

В п. 4.7 договору встановлено, що у разі несвоєчасної сплати орендної плати орендарем сплачується пеня у розмірі 0,3% несплаченої орендної плати за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 12.1 договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Пунктом 12.2 встановлено, що сторона, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Як вказує позивач та не оспорюється відповідачами, в подальшому згідно з договором купівлі-продажу корпоративних прав ДП „Пансіонат „Енергетик було придбано Приватним підприємством „Юридично-консалтингова компанія „Аргумент плюс.

20.03.2014 р. між Тузлівською сільською радою (орендодавець) та ДП „Пансіонат „Енергетик (орендар) було укладено було укладено угоду до договору оренди земельної ділянки від 13.08.2007 р., якою збільшено орендну плату, що склала 146982,20 грн. на рік.

Між тим, як вказує позивач, в порушення вимог чинного земельного законодавства та умов вказаного договору за ДП „Пансіонат „Енергетик станом на 15.12.2015 р. рахується заборгованість в розмірі 241417,42 грн., про що надано довідку Саратської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від 15.12.2015 р. № 8007. Також з листа Саратської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від 28.04.2016 р. № 1395 випливає, що з метою погашення податкового боргу ДП „Пансіонат Енергетик, який виник 30.12.2012 р., Саратська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області зверталась з позовом до суду про стягнення заборгованості у розмірі 10961,32 грн. Постановою Львівського окружного адміністративного суду № 813/943/14 від 17.02.2014 р. позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Але на рахунках ДП „Пансіонат Енергетик відсутні такі кошти і по теперішній час заборгованість не погашена. Такі обставини, на думку позивача, є підставою для припинення права користування орендарем земельною ділянкою шляхом розірвання спірного договору у судовому порядку, та в свою чергу для зобовязання орендаря повернути земельну ділянку до комунальної власності.

Згідно положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно п. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Крім того, за приписами ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ст. 21 вказаного Закону визначало, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-VІ було внесено зміни до статті 21 Закону України „Про оренду землі, у звязку з чим вказана стаття закону була викладена у такій редакції: „Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України)....

Так, пунктом 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.4. ст. 288 вказаного Кодексу передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 288.5. ст. 288 того ж Кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до підпункту „в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

В свою чергу невиконання зобовязання або виконання зобовязання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а саме невнесення орендарем орендної плати, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Так, несплата орендарем відповідної плати за орендовану земельну ділянку по договору оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. У такому випадку орендодавець має право на захист своїх порушених прав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ч. 1, 3 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Як вбачається зі змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України, чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Ч. 3, 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

За положеннями ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до статей 24 та 25 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення останнім орендної плати, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Згідно п. 11.3. спірного договору оренди дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обовязків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Судом встановлено, що п. 9.4 договору визначено обов'язки орендаря, зокрема: приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим у встановленому законом порядку, виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором оренди землі; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Згідно ст. 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Виходячи за наведеного, умовами спірного договору та чинним законодавством передбачена можливість розірвання договору саме у разі систематичної несплати орендних платежів.

Так, підставою для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки від 13.08.2007 р. позивачем визначено невиконання відповідачем зобовязання щодо внесення орендної плати.

Згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність або відсутність заборгованості за земельним податком та орендною платою (п. 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Між тим, з матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено факт систематичної несплати відповідачем орендних платежів за спірним договором, наявність судових рішень адміністративного суду про стягнення податкового боргу не є таким підтвердженням, оскільки не свідчать систематичну несплату орендної плати за весь час дії договору. Тим більш копії відповідних судових рішень на вимогу суду позивачем не було надано. Натомість з матеріалів справи вбачається саме несвоєчасна сплату відповідачем (орендарем) орендної плати, що визнано останнім в ході розгляду справи, внаслідок чого відповідач (орендар) може нести відповідальність у вигляді сплати пені (п. 4.7 договору), але це не є підставою для розірвання договору.

За таких обставин суд доходить до висновку, що в даному випадку відсутнє порушення, за яке діючим законодавством та договором передбачено розірвання договору оренди земельної ділянки, та, відповідно, і підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки відсутні.

Відтак, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.08.2007 р., укладеного між позивачем та ДП „Пансіонат „Енергетик.

В свою чергу безпідставними суд вважає вимоги позивача про зобовязання відповідача - ДП „Пансіонат „Енергетик повернути орендовану земельну ділянку до комунальної власності, оскільки ці вимоги є похідними від вимог про розірвання договору.

Так, в ч. 1 ст. 34 Закону України „Про оренду землі визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно п. 7.1 договору оренди земельної ділянки після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

В свою чергу оскільки спірний договір оренди земельної ділянки не розірвано судом, відповідно відсутні правові підстави для покладення на відповідача - ДП „Пансіонат „Енергетик обовязку повернути вказану земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому було її одержано в оренду.

Щодо вимог позивача до Приватного підприємства „Юридично-консалтингова компанія „Аргумент-Плюс слід зазначити, що позивачем взагалі не заявлено до вказаного підприємства будь-яких вимог та останнє не є стороною спірного договору.

Відтак, суд вважає безпідставним зазначення позивачем у позові ПП „Юридично-консалтингова компанія „Аргумент-Плюс в якості відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про розірвання спірного договору оренди земельної ділянки від 13.08.2007 р. та зобовязання повернути земельну ділянку не відповідають вимогам чинного законодавства, тому не підлягають задоволенню.

У звязку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області до Дочірнього підприємства „Пансіонат „Енергетик та Приватного підприємства „Юридично-консалтингова компанія „Аргумент-Плюс, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відділ Держгеокадастру у Татарбунарському районі Одеської області, про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобовязання повернути земельну ділянку відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 12 серпня 2016 р.

Суддя В.С. Петров