Постанова № 59728786, 10.08.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Жизневська А.В.

ПОСТАНОВА

іменем України

"10" серпня 2016 р. Справа № 817/3319/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Жизневської А.В.

суддів: Котік Т.С.

Малахової Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Єрикалової О.О.,

представника Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "03" березня 2016 р. у справі за позовом Приватного підприємства фірма "Інтерекопласт" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство - фірма "Інтерекопласт" (далі-Підприємство) в листопаді 2015 року звернулося до суду із позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі-ОДПІ) №0000232201 від 02.02.2015 року, №0000242201 від 02.02.2015 року, №0000091702 від 02.02.2015 року. В ході розгляду справи в суді першої інстанції позовні вимоги уточнено і зменшено: позивач просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення №0000232201 від 02.02.2015 року, в частині визначення грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" в розмірі 3761796,00 грн., в тому числі 3009437,00 грн. - за основним платежем та 752359,00 грн., за штрафними санкціями; №0000242201 від 02.02.2015 року в частині визначення грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 84345,00 грн., в тому числі 67476,00 - за основним платежем та 16 869,00 грн., за штрафними санкціями; №0000091702 від 02.02.2015 року, в частині визначення грошового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" в розмірі 37466,43 грн., в тому числі 24297,43 - за основним платежем та 13169,00 грн.- за штрафними санкціями. Свої вимоги мотивувало тим, що при донарахуванні податку на прибуток податковий орган не виконав покладений на нього обов'язок доведення того, що ціна договорів купівлі-продажу не відповідає рівню звичайних цін, ототожнив звичайну ціну з інвентаризаційною вартістю відчужуваних квартир. Щодо оплати по векселю, то позивач вважає, що не можна вважати таким, що настав строк виплати по ньому, оскільки він міг бути переданий шляхом вчинення передавального напису (індосаменту) іншим суб'єктам господарювання, а Підприємство залишається зобов'язаним по ньому. Висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань на суму 51270 грн. позивач вважає безпідставними, оскільки зроблені за даними системи співставлення по податкових накладних. Позивач вважає, що має місце колізія у податковому законодавстві, а п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України задекларовано принцип презумпції правомірності рішень платника податків.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області №0000232201 від 03.02.2015 року, в частині визначення грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" в розмірі 3761796,00 грн., в тому числі 3009437,00 грн. - за основним платежем та 752359,00 грн., за штрафними санкціями; №0000242201 від 02.02.2015 року в частині визначення грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 84345, 00 грн., в тому числі 67 476,00 - за основним платежем та 16869,00 грн., за штрафними санкціями; №0000091702 від 02.02.2015 року, в частині визначення грошового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" в розмірі 37466,43 грн., в тому числі 24297,43 - за основним платежем та 13169,00 грн. - за штрафними санкціями.

Присуджено на користь позивача Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт" (далі-Підприємство) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 90 492, 50 грн.

Апелянт в апеляційній скарзі просить скасувати вказану постанову та прийняти нову про відмову у задоволені позову.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами планової виїзної документальної перевірки, проведеної Державною податковою інспекцією у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області питань дотримання ППФ "Інтерекопласт" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року та на підставі акту перевірки №13/17-16-22-02/30461096 від 21.01.2015 року (а.с.77-138) прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000232201, яким ППФ "Інтерекопласт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 4855982,00 грн., у тому числі 3884786,00 грн. - за основним платежем та 971196,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.11); №0000242201, яким ППФ "Інтерекопласт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1124745,00 грн., у тому числі 899796,00 грн. - за основним платежем та 224949,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.10); №0000091702, яким ППФ "Інтерекопласт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 52106,04 грн., у тому числі 29192,02 грн. - за основним платежем та 22914,02 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.9).

15.04.2015 року Підприємством було подано начальнику ДПІ у м.Рівному ГУ ДФС у Рівненській області заяву про застосування податкового компромісу, в якій виявило бажання скористатися процедурою податкового компромісу по податку на прибуток на суму 875351,21 грн. (по операціях відображених у розділі 3.1.2. акту перевірки, як такі, що призвели до завищення валових витрат у загальній сумі 4177159 грн., а саме: 840000,42 грн. - податку на прибуток по операціям списання сировини у зв'язку із закінченням терміну придатності завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів у сумі 4000002 грн. у IV кварталі 2012 року, 35350,79 грн. - податку на прибуток по операціях з включення до валових витрат видатків на електроенергію, які не пов'язані з господарською діяльністю у розмірі 177157 грн., в тому числі у III кварталі 2012 року - 46017 грн., IV кварталі 2012 року - 38426 грн., у 2013 році - 92714 грн.) та по ПДВ на суму 836639,00 грн. (по операціях завищення податкового кредиту з ПДВ по податкових накладних, виписаних ТОВ ТПК "Форте" - 1251,67 грн. у вересня 2012 року, по списанню матеріалів (сировини) у зв'язку із закінченням терміну придатності - 800000 грн. у грудні 2012 року та по операціях з включення ПДВ по операціях з оплати електроенергії, яка не пов'язана з господарською діяльністю - 35387 грн.) (а.с.68-70).

23.04.2015 року начальником ДПІ у м.Рівному ГУ ДФС у Рівненській області прийнято рішення про застосування процедури податкового компромісу №9091/17-16-22-02-15, згідно з яким ППФ "Інтерекопласт" погоджено застосування процедури податкового компромісу: по податковому повідомленню-рішенню №0000242201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, на 1124745,00 грн., у тому числі 899796,00 грн. - за основним платежем та 224949,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями - в частині 832320,00 грн. (основного платежу), по податковому повідомленню-рішенню №0000232201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 4855982,00 грн., у тому числі 3884786,00 грн. - за основним платежем та 971196,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями - в частині 875349, 00 грн. (основного платежу) зі сплатою до бюджету 5% суми податкового компромісу, тобто 43767,45 грн. - податку на прибуток та 41616,00 грн. - ПДВ (а.с.71-72, 182).

Платіжними дорученнями №10 та №11 від 23.04.2015 року ППФ "Інтерекопласт" сплатило до бюджету 43767,45 грн. податку на прибуток та 41616,00 грн. ПДВ по узгоджених внаслідок застосування процедури податкового компромісу податкових зобов'язаннях (а.с.140).

Не погодившись із вказаними рішеннями в частині, яка є неузгодженою після досягнутого в іншій частині податкового компромісу, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки податковим органом прийнято рішення про застосування процедури податкового компромісу, то штрафні санкції до узгодженої внаслідок застосування вказаної процедури суми податкових зобов'язань не застосовуються, податкові повідомлення-рішення від 02.02.2015 року №0000232201, №0000242201 вважаються частково узгодженими і частково погашеними. Суд першої інстанції вважав, що акт перевірки не містить обґрунтування рівня звичайної ціни, здійсненого у відповідності до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, а визначаючи рівень звичайних цін відповідач використав зазначену у договорах купівлі-продажу інформацію про інвентаризаційну вартість відчужуваних квартир. На думку суду, відповідачем не було здійснено процедуру визначення звичайної ціни, як і не виконано обов'язку доведення того, що ціна відповідних угод позивача не відповідає рівню звичайних цін. Крім того, на момент здійснення позивачем спірних операцій з продажу трьох квартир застосовуванню підлягає норма п.1.20. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, яка регламентує визначення поняття "звичайна ціна". Також суд першої інстанції вважав, що по векселю збільшенню підлягав валовий дохід позивача за 1 квартал 2011 року, а не за 2013 рік, контролюючий орган самостійно не визначив суму грошових зобов'язань Підприємству, закінчився строк позовної давності до 10.05.2014 року. Щодо заниження податкових зобов'язань по податкових накладних, виписаних ППФ "Інтерекопласт" для: ТОВ "Кеннер-Україна" - №7/1300 від 31.05.2011 року, ПАТ "Рівнерадіозавод" - №438 від 29.07.2011 року, ТОВ "Дельта Сплайн" - №5/3822 від 28.10.2011 року, ТОВ ТД "Надія" - №3/2267 від 10.07.2013 року, МПП "Теренок" - №5/3222 від 20.076.2011 року, №5/3225 від 20.07.2011 року та №5/3235 від 25.07.2011 року (а.с.99), то суд першої інстанції зазначив, що вказане порушення констатовано не на основі аналізу первинних документів бухгалтерського і податкового обліку позивача, а виключно на тій підставі, що в системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів виявлено розбіжності.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.

Так, відповідно до підрозділу 9-2 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, яким доповнено вказаний розділ згідно із Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" №63-VIII від 25.12.2014 року, що набрав чинності 17.01.2015 року, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 цього підрозділу, сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5% такої суми. При цьому, 95% суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. А відповідно до пункту 8 цього підрозділу, податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом. Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

При розгляді справи встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 02.02.2015 року №0000232201, №0000242201 вважаються частково узгодженими і частково погашеними, а саме: податкове повідомлення-рішення №0000232201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, узгоджено і погашене в частині 875349,00 грн. - основного платежу та 218837,00 грн. - штрафної санкції (25% від 875349,00 грн.), разом на суму 1094186,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000242201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, узгоджено і погашене в частині 832320,00 грн. - основного платежу та 208080,00 грн. - штрафної санкції (25 % від 832320,00 грн.), разом на суму 1040400,00 грн.

Залишилися неузгодженими: податкове повідомлення-рішення №0000232201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 4855982,00 грн., у тому числі 3884786,00 грн. - за основним платежем та 971196,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, в частині нарахування 3009437,00 грн. основного платежу та 752359,00 грн. штрафної санкції, разом - 3761796,00 грн., - і воно в цій неузгодженій частині оскаржується позивачем в судовому порядку; податкове повідомлення-рішення №0000242201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1124745,00 грн., у тому числі 899796,00 грн. - за основним платежем та 224949,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, в частині нарахування 67476,00 грн. основного платежу та 16869,00 грн. штрафної санкції, разом - 84345,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000091702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 52106,04 грн., у тому числі 29192,02 грн. - за основним платежем та 22914,02 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, то воно оскаржується позивачем лише в частині нарахування 37466,43 грн., в тому числі 24297,43 грн. - основного платежу (по операціям з продажу квартир фізичним особам за нижчими ніж звичайні ціни) та 13169,00 грн. - штрафної санкції (12149,00 грн. - 50% штрафу згідно п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України та 1020,00 грн. - згідно п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України).

Згідно акту перевірки допущеними Підприємством порушеннями є порушення приписів Податкового кодексу України при формуванні валових доходів, податкових зобов'язань з ПДВ та утримання і перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб по господарським операціям з продажу трьох квартир фізичним особам (прирівняним до пов'язаних осіб) за цінами меншими ніж звичайні; порушенні позивачем приписів Податкового кодексу України при формуванні валового доходу по операції з неоприбуткування безнадійної кредиторської заборгованості; порушенні позивачем приписів Податкового кодексу України при формуванні податкових зобов'язань з ПДВ по операціях з продажу ТМЦ.

Так, за договором купівлі-продажу від 03.08.12 р. ОСОБА_4 продано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 52,3 кв.м. за 97000 грн., в т.ч. ПДВ. За даними Рівненського міською БТІ інвентаризаційна вартість квартири становить 175558 грн.. в т.ч. ПДВ. Різниця між вартістю склала 78558 грн., в т.ч. ПДВ - 13093 грн. Згідно договору купівлі-продажу від 19.11.12 р. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 41,6 кв.м. за 77000 грн., в т.ч. ПДВ. За даними Рівненського міською БТІ інвентаризаційна вартість квартири становить 99286 грн., в т.ч. ПДВ, різниця між вартістю склала 22286 грн.. в т.ч.ПДВ - 3714 грн. За договором купівлі-продажу від 21.11.12 р. ОСОБА_8 продано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 42,1 кв.м. за 78000 грн., в т.ч. ПДВ. За даними Рівненського міського БТІ інвентаризаційна вартість квартири становить 100240 грн.. в т.ч. ПДВ, різниця між вартістю склала 22240 грн., в т.ч. ПДВ 3707 грн. (а.с.73-74,75-76,82).

Податковий орган дійшов висновку про порушення пп.135.5.11 п.135.5 ст.135, пн.153.2.1, пп.153.2.3 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України - Підприємством занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на суму 102570 грн. при продажу квартир фізичним особам нижче звичайних цін. Звичайна ціна в ході перевірки визначена за даними Рівненського міського БТІ, на підставі витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно: №34590335 від 22.06.12 р., №36164560 від 08.11.12 р. та №36262859 від 15.11.12 р. про інвентаризаційну вартість квартир, зазначених в договорах купівлі-продажу. Порівнявши інвентаризаційну вартість з ціною договору, податковим органом виявлено, що вона є більшою ніж 20%.

Згідно п.146.14 ст.146 Податкового кодексу України дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу).

Відповідно до пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). Положення цього підпункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток (пп. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 ПКУ).

За пп.14.1.71 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (у відповідній редакції), звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни визначаються статтею 39 Податкового кодексу України, але до 1 січня 2013 року норми цієї статті не діяли. У відповідності до п.п.1,2 розділу XIX Прикінцеві положення Податкового кодексу України до 01.01.2013 року діяли положення п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року.

Підпунктом 1.20.1. п.1.20. ст.1 вказаного Закону визначено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), зазначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). За правилами пп.1.20.2. п.1.20. ст.1 цього Закону, для визначення звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. Додатково, враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на такі товари, втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни. В силу ж вимог пп.1.20.8. п.1.20. ст.1 цього Закону, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

В ході розгляду справи встановлено, що податковим органом було надано письмові запити, які складалися під час перевірки (а.с.162,163).

Проте, позивачем не надано обґрунтування рівня договірних цін ні під час перевірки ні при судому розгляді справи, хоча у відповідності до приписів ст.71 позивач не звільняється від доказування.

За приписами Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризацій об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 р. №127, при визначенні інвентаризаційної вартості об'єкту нерухомості враховуються всі умови, що впливають на визначення ціни такого об'єкта (технічний стан, рік побудови об'єкта, фізичний знос, тощо).

Безпідставним є посилання суду на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.01.2010 року по справі №2а-6298/09/1770, що набрала законної сили (а.с.153-156), оскільки вона стосується інших обставин, продажу квартир іншим особам.

Заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість податковий орган правильно пов'язав із реалізацією об'єктів нерухомості особам за цінами нижчими, ніж звичайні.

У відповідності до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Зі змісту згаданої норми права випливає, що визначення бази оподаткування податком на додану вартість за загальним правилом пов'язується із договірною вартістю товарів з обмеженням щодо застосування цін нижчих, ніж звичайні, які визначаються відповідно до ст. 39 Кодексу.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що із реалізацією об'єктів нерухомості особам за цінами нижчими, ніж звичайні пов'язано і висновки про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб. Так, Підприємством в охопленому перевіркою періоді надано фізичним особам додаткові блага у вигляді суми знижки з ціни (вартості) товарів, що перевищує звичайну ціну (у розмірі такої знижки), в чому відповідач вбачає порушення вимог п.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп. "е" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171 розділу Податкового кодексу України, що призвело до не оподаткування доходів, отриманих фізичними особами при купівлі ними нерухомого майна по вартості нижче звичайної ціни, а саме не утриманий та не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 26953,14 грн. у 2012 році.

Щодо заниження валового доходу в 2013 році на 15725777 грн. в зв'язку з не оприбуткуванням безнадійної кредиторської заборгованості, що призвело до нарахування Підприємству грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 3884786 грн. по податковому повідомленню-рішенню №0000232201 від 02.02.2015 року, то такий висновок зроблено податковим органом, виходячи з приписів пп.135.5.4. п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України.

За пп.135.5.4. п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи включаються до складу інших доходів, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Підпунктом 14.1.11. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Згідно з пп.14.1.204 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України простий вексель, авальований банком, - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ банку сплатити після настання строку платежу визначену суму векселедержателю. Вексель засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити до Державного бюджету України відповідну суму коштів і є податковим зобов'язанням, визначеним векселедавцем самостійно і узгодженим з дня взяття на облік векселя контролюючим органом за місцезнаходженням векселедавця, а в разі, якщо законодавством передбачено відстрочення із сплати митних платежів, - з дня митного оформлення товарів у відповідний режим.

З матеріалів справи вбачається, що ППФ „Інтерекопласт" надало до перевірки простий вексель серії АА 0261194, виданий ним, на суму 15725777,08 грн. Дата складання: 09.01.01 року. Найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений - ППФ "Промагротранс" Підлягає сплаті: м. Рівне, 33028, вул. Чорновола, 37, РФ КБ Західінкомбанк, р/р 26005005416, МФО 333614. Перевіркою встановлено, що ІІП „Промагротранс" з 06.04.10 р. має стан 14 і господарським судом визнано банкрутом (справа 19/105). Дата проведення державної реєстрації припинення - 06.04.10 р. за №16081170008004458. Дата зняття з обліку платника податків 30.04.10 року (а.сп.84).

В ході перевірки податковим органом з'ясовано, що відсутні будь-які дані про те, що вексель було передано іншим векселедержателям. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23 липня 2007 року у справі №19/101 ліквідовано юридичну особу Приватне підприємство "Промагротранс". До ліквідатора з вимогами до боржника не надходила заява від ППФ „Інтерекопласт", вексель не включався до ліквідаційної маси, ліквідатором не вживалися заходи щодо його погашення.

Згідно з даними облікової справи Рівненську філію ПАТ „Західінкомбанк", МФО 333614, зареєстровано Луцьким міським управлінням юстиції Волинської області 01.10.09 р., з 18.02.13 р. стан РФ ПАТ „Західінкомбанк" змінено на 11-й - „припинено, але не знято з обліку (кор. не пусті)".

Податковим органом встановлено і не заперечувалося позивачем, що на кінець перевіряємого періоду на Підприємстві обліковувалася заборгованість (Кт622 „Короткострокові векселі видані") в сум 15725777,08 грн.

Письмових пояснень щодо встановлених порушень посадовими особами підприємства не надано.

У відповідності до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Якщо з врахуванням вимог п.49.18 ст.49 та п.152.9 ст.152 Податкового кодексу України строк подачі податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року (дата погашення векселя) - 10.05.2011 року, а перевірку проведено податковим органом за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, то відповідачем обґрунтовано було зроблено висновок про заниження валового доходу в 2013 році на 15725777 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000232201 від 02.02.2015 року. Крім того, позивачем не надано доказів ні в суді першої інстанції ні при апеляційному розгляді справи, що ним приймалися будь-які заходи щодо належного декларування та сплати належних платежів до бюджету у встановлені законом строки по даному факту та приймалися міри для погашення заборгованості по векселю.

З огляду на викладене, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що відповідачем суму грошових зобов'язань визначено лише 02.02.2015 року, за межами вказаного строку, тому податкове повідомлення-рішення у відповідній частині є протиправним.

Щодо заниження Підприємством податкових зобов'язань з ПДВ на 51270 грн., то такі висновки зроблено ДПІ, виходячи з положень пп.187.1 ст.187 Податкового кодексу України.

За правилами п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно, не включення відповідних сум ПДВ по податкових накладних до складу податкових зобов'язань за першою подією вважається порушенням податкового законодавства.

Згідно матеріалів перевірки ППФ «Інтерекопласт» занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49748 грн., у зв'язку із не включенням до їх складу проведеної реалізації товарно-матеріальних цінностей по:

Податкова накладна № 7/1300 від 31.05.2011 р. на загальну суму 252720 грн., в т.ч. ПДВ 42 120 грн. по ТОВ «Кеннер-Україна» на реалізацію пластикових вікон.

Податкова накладна № 438 від 29.07.2011 р. на загальну суму 15000 грн., в т.ч. ПДВ 2 500 грн. по ПАТ «Рівнерадіозавод» на реалізацію послуг по оренді приміщення.

Податкова накладна № 5/3822 від 28.10.2011 р. на загальну суму 26347,02 грн., в т.ч. ПДВ 4391,17 грн. по ТзОВ «Дельта Сплайн» на реалізацію пластикових вікон.

Податкова накладна № 3/2267 від 10:07.2013 р. та №4/0751 від 10.07.2013 р. на загальну суму 4420,98 грн., в т.ч. ПДВ 736,83 грн. по ТОВ ТД «Надія» на реалізацію фурнітури.

Також частково не включено реалізацію пластикових вікон у розмірі ПДВ 1521,83 грн. по МПП «Теренок», а саме відповідно до даних бухгалтерського обліку підприємства сума ПДВ за липень 2011р. становить 2 261,68 грн., а в декларацію з ПДВ за липень 2011р. включено ПДВ у розмірі 739,85 грн.:

податкова накладна № 5/3222 від 20.07.2011р. на загальну суму 10878 грн., в т.ч. ПДВ 1 813 грн. по МПП «Теренок» на реалізацію пластикових вікон;

податкова накладна № 5/3225 від 20.07.2011р. на загальну суму 1747,03 грн., в т.ч. ПДВ 291,17 по МПП «Теренок» на реалізацію пластикових вікон;

податкова накладна № 5/3235 від 25.07.2011р. на загальну суму 945,04 грн., в т.ч. ПДВ 157,51 грн. по МПП «Теренок» на реалізацію пластикових вікон (а.сп.98).

По системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України рахуються розбіжності по податкових зобов'язаннях (заниження) по контрагентах: ТОВ «Кеннер-Україна» за травень 2011р. у розмірі ПДВ 42120 грн., ПАТ «Рівнерадіозавод» за липень 2011р. у розмірі ПДВ 2500 грн., МПП «Теренок» за липень 2011р. у розмірі ПДВ 1521,83 грн., ТзОВ «Дельта Сплайн» за жовтень 2011р. у розмірі ПДВ 4391,17 грн., ТОВ ТД «Надія» за липень 2013 р. у розмірі ПДВ 736,883 грн.

Звертаючись до суду із позовом, позивач, який в силу приписів ст.71 КАС України не звільняється від доказування, не надав жодного доказу на спростування висновків і тверджень податкового органу. Не надано жодного доказу і в ході розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції.

При цьому, в ході розгляді справи в суді першої інстанції представником позивача не заперечувався факт проведених операцій з реалізації ТМЦ вказаним контрагентам та не заперечується факт наявності розбіжностей по податкових зобов'язаннях. Позивач у правовому обґрунтуванні своїх вимог (а.сп.61) посилався на те, що приписи ст.50 ПК України надають йому право вносити зміни до податкової звітності та надавати уточнюючий розрахунок. У зв'язку із цим зазначає, що помилки були виявлені та включено податкові зобов'язання з ПДВ до складу податкових декларацій наступних податкових періодів. Проте, жодного доказу ні в ході проведення перевірки, ні в ході розгляду справи у суді першої інстанції, ні при апеляційному розгляді справи позивачем не було надано і нічим не підтверджено.

Відтак, в порушення п.187.1 ст.187 Податкового Кодексу України від 02.12.10 р. №2755-VI (змінами та доповненнями), ППФ «Інтерекопласт» занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 51270 грн. (в т. ч. травень 2011р. - 42120 грн., липень 2011р. - 4022 грн. жовтень 2011р. - 4391 грн., липень 2013р. - 737 грн.).

Вказане було встановлено в ході перевірки податком органом на підставі наданих Підприємством податкових накладних і даних бухгалтерського обліку та підтверджено даними системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України.

Тому суд першої інстанції зробив помилковий висновок про безпідставність та голослівність доводів відповідача, а збільшення грошового зобов'язання з вказаного виду податків - протиправним.

У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, що визначено статтею 7 КАС України.

Дослідивши представлені докази, надаючи їм правову оцінку, колегія суддів встановила дійсні обставини справи і вважає, що підстави для визнання протиправними і скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень у відповідній частині відсутні, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, у спосіб та на підставі Конституції та законів України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суд першої інстанції правильно послався на практику Європейського суду з прав людини, проте, не звернув уваги на те, що в рішенні у справі "Компанія "Вестберга таксі Актіеболаг" та Вулич проти Швеції" зазначено, що справи мають розглядатися на підставі поданих доказів, а обов'язок довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має податковий орган.

В ході апеляційного розгляду справи встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в обгрунтування своїх вимог з посиланням на те, що обов'язок довести правомірність своїх рішень має податковий орган. Останнім доведено правомірність своїх дій та рішень, що не спростовано при розгляді справи. Підстави для задоволення позову відсутні.

Постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню у відповідності до ст.202 КАС України з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "03" березня 2016 р. скасувати та прийняти нову.

Відмовити Приватному підприємству фірма "Інтерекопласт" у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000232201 від 03.02.2015 року, в частині визначення грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" в розмірі 3761796, 00 грн., №0000242201 від 02.02.2015 року в частині визначення грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 84345, 00 грн., №0000091702 від 02.02.2015 року, в частині визначення грошового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" в розмірі 37466, 43 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.В. Жизневська

судді: Т.С. Котік

Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "15" серпня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/ Приватне підприємство фірма "Інтерекопласт" вул.Гагаріна, 39,м.Рівне,33003

3- відповідачу/: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33023

- ,