Ухвала суду № 59728678, 09.08.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 р.Справа № 591/2957/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 02.07.2016р. по справі № 591/2957/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, в якому просила суд:

- визнати неправомірними дії Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради щодо відмови ОСОБА_1, в наданні щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за її заявою від 08.02.2016 року до Управління соціального захисту населення Сумської міської ради про подовження виплати зазначеної допомоги;

- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради здійснити нарахування і подовжити виплату ОСОБА_1, щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до її заяви від 08.02.2016 року до Управління соціального захисту населення Сумської міської ради про подовження виплати зазначеної допомоги.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 02.07.2016р. по справі № 591/2957/16-а адміністративний позов задоволено.

Визнано неправомірними дії Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в наданні щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за її заявою від 08.02.2016 року до Управління соціального захисту населення Сумської міської ради про поновлення виплати зазначеної допомоги.

Зобов'язано Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради здійснити нарахування - подовжити виплату ОСОБА_1 щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до її заяви від 08.02.2016 року до Управління соціального захисту населення Сумської міської ради про поновлення виплати зазначеної допомоги.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради на користь Державного бюджету України витрати на оплату судового збору в сумі 1102 грн. 40 коп.

Відповідач, Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить постанову Зарічного районного суду м. Суми від 02.07.2016р. по справі № 591/2957/16-а скасувати, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку Управління соціального захисту населення Сумської міської ради як особа, переміщена з тимчасово окупованої території, що підтверджується довідкою від 21.01.2015 року № НОМЕР_1 (а.с. 8). З даної довідки та копії паспорта позивача (а.с. 5-6) встановлено, що позивач перемістилася з тимчасово окупованої території та до цього постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1

На звернення позивача до Управління соціального захисту населення Сумської міської ради з заявою про подовження строку дії довідки та призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, посадовими особами відповідача на зворотному боці довідки було зроблено запис «Дата закінчення дії довідки 20.07.2016 р.» із зазначенням дати запису - 08.02.2016 р. та запропоновано зареєструвати місце перебування в територіальному підрозділі Державної міграційної служби України.

Звернувшись до відповідача за роз'ясненням щодо не нарахування та невиплати адресної допомоги, позивач отримала повідомлення про відмову в наданні допомоги переміщеним особам на проживання, в якому зазначено, що їй не призначено щомісячну адресну допомогу відповідно до заяви від 08.02.2016 року згідно з пунктом 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» (зі змінами і доповненнями) через відсутність відмітки територіального підрозділу Державної міграційної служби на зворотному боці довідки про взяття на облік (а.с. 8-9).

Не погоджуючись з вказаною відмовою, ОСОБА_1 звернулась із даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того що довідка про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, видана позивачу Управлінням соціального захисту населення Сумської міської ради, згідно вимог закону діє безстроково, до того ж під час судового розгляду не встановлено обставин для скасування такої довідки з підстав, визначених ст. 12 Закону, а тому рішення відповідача, згідно якого позивачу було відмовлено у призначенні адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, є незаконним.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім»ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 01.10.2014 р. № 505, визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога).

Згідно з п. 1 вказаного порядку грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців

Пунктом 1 ст. 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 24.12.2015 року довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи було вилучено з переліку документів, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, визначених Законом України від 11.12.2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Пунктом 4 частини 2 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» доповнена частина 1 статті 4 Закону України від 20.10.2014 року «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яка наголошує, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Частина 1 статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» надає вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб і такими є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Згідно п. 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 (у редакції, чинній на момент відмови в наданні допомоги переміщеним особам на проживання) під час видачі довідки посадова особа уповноваженого органу інформує особу, яка переміщується, про обов'язок повідомити протягом 10 днів відповідному територіальному підрозділу ДМС про фактичне місце проживання, а також про зміну фактичного місця проживання або повернення до покинутого місця проживання.

Територіальний підрозділ ДМС у триденний строк після повідомлення особою, яка переміщується, про фактичне місце проживання проводить перевірку наведених у довідці відповідних відомостей, проставляє у разі підтвердження таких відомостей на зворотному боці довідки відмітку про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, та щодня подає в електронній формі уповноваженому органові відповідну інформацію.

Довідка не є дійсною без проставлення на її зворотному боці зазначеної відмітки.

Однак, обставини, які у розумінні наведених норм є підставами для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, у спірних відносинах відсутні.

Отже, з часу набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а саме з 13.01.2016 року, проставляння територіальними підрозділами Державної міграційної служби України відмітки про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, не є необхідним та обов'язковим, оскільки саме Міністерство соціальної політики визначено відповідальним за забезпечення формування та ведення, а на структурні підрозділи з питань соціального захисту населення покладено завдання щодо вирішення питання стосовно видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, реєстрації та постановки її на облік в Єдиній інформаційній базі.

Вносячи зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 24.12.2015 року № 921-ІІІ законодавець виключив п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», норма якого передбачала обов'язок внутрішньо переміщеної особи один раз на шість місяців з'являтися до відповідного структурного підрозділу уповноваженого органу міграційної політики.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи представника відповідача з приводу того, що листом від 20.01.2016 року № 756/0/14-16/081 Мінсоцполітики орієнтувало структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних державних адміністрацій, Київської міської державної адміністрації, Донецької та Луганської військово-цивільних адміністрацій про те, що до внесення змін до нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України відповідно до Закону № 921-ІІІ механізм обліку внутрішньо переміщених осіб та призначення їм щомісячної адресної допомоги залишається незмінним, оскільки даний лист не є нормативно-правовим актом та не спростовує того, що з прийняттям Закону № 921-ІІІ внутрішньо переміщені особи звільнені від обов'язку проставляти відмітку про підтвердження місця проживання у довідці.

Крім того, слід взяти до уваги те, що п. 2 розділу ІІ Перехідних положень Закону України від 24.12.2015 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено необхідність Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

На час відмови відповідача в наданні позивачу адресної грошової допомоги Кабінетом Міністрів України не було видано нормативно-правових актів, спрямованих на приведення їх у відповідність із внесеними до Закону змінами.

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. В положеннях п. 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України, яка є єдиним органом законодавчої влади.

Вища юридична сила закону також полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

З огляду на принцип законності - пріоритет закону над підзаконними актами, посилання відповідача як на підставу відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги на п. 71 Порядку через відсутність відмітки територіального підрозділу Державної міграційної служби на зворотному боці довідки про взяття на облік, є таким, що не відповідає діючому законодавству.

Також, з урахуванням вимоги ст. 20 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", яка наголошує, що закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону, вважати наявність відмітки структурного підрозділу Державної міграційної служби України ознакою дійсності довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, є рішенням помилковим і таким, що прийнято в порушення чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що довідка про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, видана позивачу Управлінням соціального захисту населення Сумської міської ради враховуючи вимоги ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" діє безстроково, підстави для її скасування в розумінні ст. 12 Закону відсутні, а тому рішення відповідача яким відмовлено у призначенні адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам є незаконним і необґрунтованим.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права..

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Зарічного районного суду м. Суми від 02.07.2016р. по справі № 591/2957/16-а суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Законом України "Про судовий збір", в редакції після 1 вересня 2015 року Пенсійний фонд не звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Ухвалою суду від 25.07.2016 року заявнику апеляційної скарги було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду у розмірі 606,32 грн. до моменту прийняття судового рішення.

В силу положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь особи, що подала апеляційну скаргу - суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору у розмірі 606,32 грн. до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку про необхідність такого стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 02.07.2016р. по справі № 591/2957/16-а залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради (40035, м. Суми, вул. Харківська, 35, код ЄДРПОУ 26440890) судовий збір у розмірі 606 грн. 32 коп. (шістсот шість гривень 32 копійки) до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 15.08.2016 р.