Постанова № 59728465, 16.08.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року Справа № 876/10102/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року у справі за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтуся» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтуся», у якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 11520, 00 грн. та пеню в сумі 306,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовлено. Постанова мотивована тим, що відповідачем вжито всі необхіді заходи для працевлаштування інвалідів та створення для них робочих місць, зокрема у 2013 році відповідачем працевлаштовано одного інваліда, про що відповідачем своєчасно надавалася відповідна звітність, що по суті не заперечується самим позивачем. При цьому, суд не приймає покликання позивача про те, що робота гр. ОСОБА_1 в режимі неповного робочого дня та неповного робочого тижня свідчить про невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2013 рік, оскільки вказане не пов'язане із фактом працевлаштування інваліда. Робота неповний робочий день чи тиждень впливає на характер та розмір оплати праці, а не на працевлаштування працівника.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством інвалідів, для яких місце роботи є основним. Судом при винесенні постанови про відмову в позові не враховано, що відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи, що має наслідком накладення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів їх сплати. На підприємстві працювала 1 особа, якій відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, проте така перебуває у трудових відносинах у режимі неповної зайнятості в умовах неповного робочого дня (4 години) та неповного робочого тижня (3 робочі дні з понеділка по середу), що згідно п. 3.2.1 Інструкції зі статистики кількості штатних працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики від 28.09.2005 року, становить 0,4 особи, тобто заокруглюється до нуля.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною третьою статті 18 Закону України № 875-ХII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-XII підприємства, установи і організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХII для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 18 Закону № 875-ХII встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Тобто, законом на підприємство покладено обов'язок створити (пристосувати), атестувати належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи, перелічені в ч. 1 ст. 8 Закону, а ті, в свою чергу, зобов'язані направити підприємству на працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

При цьому порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій згідно ч.2 цієї статті тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХII, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст. 19 цього Закону.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що відповідачем було вжито усіх залежних від нього заходів для недопушення правопорушення у вигляді недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а отже виконано обов»язок, покладений на нього ст. 18 Закону № 875-ХІІ, а тому у позивача були відсутні правові підстави для нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені.

Однак колегія суддів не погоджується з даними висновками і вважає їх необґрунтованими з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Інспекцією з питань праці відповідно до наказу Державної інспекції України з питань праці № 49 від 24.03.2014 року «Про затвердження плану проведення планових перевірок Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами за ІІ квартал 2014 року» проведено планову перевірку додержання законодавства про працю, в тому числі про зайнятість та працевлаштування інвалідів, у ТзОВ «Нафтуся», в ході якої виявлено порушення вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме не виконано норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2013 рік, про що складено акт № 13-24-008/0551.

Зокрема, з вивчення наданих в ході проведення перевірки адміністрацією Товариства наказів про прийняття та звільнення працівників, в т. ч. інвалідів, довідки МСЕК, трудових книжок, особових карток форми №П-2, табелів обліку робочого часу, розрахунково-платіжних відомостей та відомостей виплати заробітної плати встановлено, що згідно з Інструкцією статистики кількості працівників, затвердженою Наказом Державного комітету статистики України 28.09.2005 року № 286 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 року за № 1442/11722 (далі-Інструкція), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за січень - грудень 2013 року становить 20 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, оскільки ОСОБА_1, якій встановлена ІІІ група інвалідності загального захворювання, що з 17.03.2002 року і на день проведення перевірки перебуває у трудових відносинах з ТзОВ «Нафтуся», переведена в режим неповної зайнятості з 02 січня 2013 року на роботу в умовах неповного робочого дня (4 години) та неповного робочого тижня (3 робочих дні з понеділка по середу) відповідно до наказу від 28.12.2012 року на підставі її особистої заяви. Наведений режим роботи ОСОБА_1 підтверджується табелями обліку робочого часу за 2013 рік.

Таким чином, між зазначеними у довідці за 2013 рік і звіті за 2013 рік відомостями та наданими у ході перевірки первинними документами мають місце розбіжності щодо середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Відповідно до п. 3.2.5 Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді. А згідно п. 3.2.1 Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. З врахуванням положень даної норми середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві у 2013 році становить 0,4 особи, що відповідає наданому позивачем розрахунку, у якому зазначена середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві у 2013 році - округлена до 0.

Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2013 році для відповідача становив 1 особу. Звідси відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи.

При цьому з листа Львівського обласного центру зайнятості № 05-2789/0-14 від 01.08.2014 року вбачається, що звіти за формою №3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, що подавались ТзОВ «Нафтуся» до Львівського обласного центру зайнятості у відповідності до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення", не містять інформації про наявність вакансій саме для інвалідів, яка повинна зазначатися у графі « 15» зворотного боку форми №3-ПН (а.с. 38).

На підставі довідки (додатку до акту № 13-24-008/0551 від 23.05.2014 року) встановлено, що фонд оплати праці штатних працівників ТзОВ «Нафтуся» у 2013 році становив 230 600 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 11 520, 00 грн.

За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування ТзОВ «Нафтуся» нараховано 11520,00 грн. адміністративно - господарських санкцій. Строк сплати заборгованості за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році закінчився 15.04.2014 року, у зв'язку з чим згідно ч. 2 ст. 20 Закону 875-ХII, Порядку нарахування пені та її сплати, розрахунку одноденного розміру пені з врахуванням ставки Національного банку України позивачу нарахована пеня, яка виникла за період з 16.04.2014 року по 09.07.2014 року за несвоєчасну сплату таких санкцій, в сумі 306, 00 грн.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за спірний період, є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Оскільки ТзОВ «Нафтуся» неналежним чином виконало покладений на нього Законом № 875-ХІІ обов'язок щодо надання відповідним державним органам необхідної для працевлаштування інвалідів інформації, тому застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів є правомірним.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 28 січня 2014 року (справа № 21-476а13), а відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Оскільки ТзОВ «Нафтуся» самостійно в строк до 15 квітня 2013 року не сплатило адміністративно-господарські санкції, що на момент звернення до суду з адміністративним позовом спричинило порушення термінів їх сплати на 85 днів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені в сумі 306,00 грн.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки суд неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають матеріалам справи та оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року у справі № 813/4923/14 - скасувати і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтуся» (код ЄДРПОУ 31148154) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 11 520 (одинадцять тисяч п'ятсот двадцять) грн. 00 коп. та пеню в розмірі 306 (триста шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л. Я. Гудим

В. В. Святецький

Повний текст постанови виготовлений 16.08.2016 року