Постанова № 59725706, 11.08.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2016 р. Справа№ 910/27185/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Отрюха Б.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі

судового засідання: Колеснік М.П.

за участі представників сторін:

позивача Фільова Н.Ф. - дов. від 18.11.15 б/н;

відповідача Пілягін О.В. - дов. від 04.01.16 б/н;

третьої особи Лукашова В.А. - дов. від 16.05.16 №106-3019.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги відповідача ТОВ "СТЕФАН" ЛТД

на Рішення Господарського суду Київської області

від 14.03.2016

у справі № 910/27185/15 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового

фонду Подільського району міста Києва"

до відповідача ТОВ "СТЕФАН" ЛТД

третя особа, яка Подільська районна в місті Києві державна

не заявляє самостійні адміністрація

вимоги на предмет спору

на стороні позивача

про 1. стягнення заборгованості у розмірі 39 924,53 грн. за

Договором оренди від 01.02.13 №4112/12;

2. розірвання Договору оренди від 01.02.13 №4112/12;

3. виселення з нежитлового приміщення;

4. зобов'язання повернути нежитлове приміщення.

ВСТАНОВИВ:

КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Стефан ЛТД" (далі - відповідач) про стягнення 23 958,55 грн. заборгованості, розірвання Договору, виселення та зобов'язання повернути приміщення позивачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджував про неналежне виконання відповідачем умов Договору №4112/12 від 01.02.2013 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, а саме, в частині сплати орендних платежів, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 19879,06 грн. за період з 01.02.2015 по 14.09.2015. Поряд з цим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 208,07 грн. 3% річних, 1774,96 грн. інфляційних втрат та 2096,46 грн. пені. Крім того, позивач просив суд першої інстанції розірвати Договір №4112/12 від 01.02.2013 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, виселити відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 14.60 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Свободи, 5 літ. А та зобов'язати відповідача повернути вказане приміщення позивачу.

Ухвалою ГСМК від 10.12.2015 справу №910/27185/15 передано за підсудністю до Господарського суду Київської області.

26.01.2016 через відділ документального забезпечення Господарського суду Київської області позивачем в порядку ст. 22 ГПК України подано Заяву від 25.01.2016 про зміну (збільшення розміру) позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача 31 484,94 грн. основного боргу по орендній платі за період з 01.02.2015 по 25.01.2016, 2 018,23 грн. інфляційних втрат, 5489,11 грн. пені, 932,25 грн. 3 % річних, розірвати Договір № 4112/12 від 01.02.2013, виселити відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 14,60 кв.м. та повернути вказане приміщення позивачу.

Вказану Заяву було прийнято місцевим господарським судом до розгляду, подальший розгляд даної справи здійснювався з її врахуванням.

Ухвалою ГСКО від 11.02.2016 за клопотанням відповідача залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію.

01.03.2016 через відділ канцелярії суду першої інстанції від відповідача надійшло Клопотання від 29.02.2016 про призначення судової почеркознавчої експертизи (а/с 109), в якому він просив суд призначити почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити наступне питання: "Чи виконано підпис від імені ОСОБА_6 - директора ТОВ "Стефан ЛТД" в Додатковій угоді від 30.01.2015 про внесення змін до Договору №4112/12 від 01.02.2013 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду за адресою: м. Київ, просп. Свободи, 5, літ А. ОСОБА_6 відповідно, або іншою особою?"

В обґрунтування названого Клопотання відповідач стверджував, що підпис на Додатковій угоді від 30.01.2015 про внесення змін до Договору № 4112/12 від 01.02.2013 не належить директору ТОВ "Стефан ЛТД" - ОСОБА_6.

Суд першої інстанції, відмовив в задоволенні названого клопотання відповідача, визнав його необґрунтованим. При цьому, суд відзначив, що відповідачем на рахунок позивача сплачувались орендні платежі, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача, а тому є підстави вважати цей Договір в подальшому схваленим. Крім того, господарським судом звернуто увагу і на те, що на Додатковій угоді від 30.01.2015 про внесення змін до Договору № 4112/12 від 01.02.2013 нанесено відтиск печатки, яка належить ТОВ "Стефан ЛТД".

01.03.2016 через відділ документального забезпечення суду першої інстанції відповідачем подано Клопотання від 29.02.2016, в якому він просив господарський суд вийти за межі позовних вимог та визнати недійсною Додаткову угоду від 30.01.2015 про внесення змін до Договору № 4112/12 від 01.02.2013. (а/с 111)

В обґрунтування вказаного Клопотання відповідач посилався на те, що КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" не є стороною Договору №4112/12 від 01.02.2013 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду укладеного між Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), КП "Дирекція управління та обслуговування житлового фонду Подільського району" (підприємство) та ТОВ "Стефан ЛТД" (орендар), а Додаткова угода від 30.01.2015 року про внесення змін до Договору № 4112/12 від 01.02.2013 є не дійсною, так як підписана не уповноваженою особою з боку позивача, що підтверджується Розпорядженням Подільської районної в місті Києві державною адміністрацією від 25.03.2015 "Про призначення тимчасово виконуючим обов'язки директора комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва", оскільки ОСОБА_7 був призначений тимчасово виконуючим обов'язки директора 26 березня 2015 року, а Додаткову угоду про внесення змін до Договору №4112/12 від 01.02.2013 підписав 30 січня 2015 року.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні названого Клопотання встановив, що вказана Додаткова угода від 30.01.2015 про внесення змін до Договору №4112/12 від 01.02.2013 в подальшому була схвалена КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва", що підтверджується наявним в матеріалах справи Листом від 11.02.2015 за №79, адресованим відповідачу щодо укладення Додаткової угоди до Договору №4112/12 від 01.02.2013, прийняттям платежів від відповідача (що підтверджується виписками по рахунку позивача) та поданим до суду позовом. Відтак, за оцінкою місцевого господарського суду, клопотання про вихід за межі позовних вимог та визнання недійсною Додаткової угоди від 30.01.2015 про внесення змін до Договору № 4112/12 від 01.02.2013 задоволенню не підлягає, з огляду на його безпідставність.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.03.2016 № 910/27185/15 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача ТОВ "Стефан ЛТД" на користь позивача КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" 31484,94 грн. боргу, 1662,42 грн. інфляційних втрат, 442,24 грн. 3% річних, 4608,63 грн. пені; провадження у справі в частині розірвання Договору №4112/12 від 01.02.2013 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду припинено; зобов'язано ТОВ "Стефан ЛТД" повернути КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" нежитлове приміщення загальною площею 14,60 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, пр. Свободи, 5 літ. А, в іншій частині позову щодо виселення відповідача з приміщення відмовлено, як заявленого необґрунтовано.

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, відповідач ТОВ "СТЕФАН" ЛТД звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2016 №910/27185/15 скасувати та прийняти нове судове рішення, за яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог .

За Протоколом КАГС передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.05.2016 для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Рудченко С.Г., Яковлєв М.Л..

Ухвалою КАГС від 25.05.2016 №910/27185/15 порушено апеляційне провадження за скаргою відповідача та призначено судове засідання на 28.07.2016.. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., суддів: Рудченка С.Г., Яковлєва М.Л.).

Позивач та третя особа за своїми Відзивами просили колегію суддів залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 №910/27185/15 без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

В процесі апеляційного перегляду даної справи склад колегії суддів змінювався. До останнього судового засідання від 11.08.2016 за Протоколом автоматичної заміни складу колегії суддів було сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Отрюха Б.В., Яковлєва М.Л..

Ухвалою КАГС від 11.08.2016 №910/27185/15 прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження вищезазначеним складом колегії суддів.

У зв'язку зі зміною складу колегії суддів розгляд даної справи було розпочато заново. Сторонам було роз'яснено право відводу відповідно до ст. 20 ГПК України, їх права та обов'язки згідно ст. 22 ГПК України. (Зафіксовано Протоколом судового засідання від 11.08.2016)

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу відповідача ТОВ "СТЕФАН" ЛТД залишити без задоволення, Господарського суду Київської області від 14.03.2016 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Як встановлено судом першої існатнції та вбачається з матеріалів справи, 01.02.2013 між Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією (за Договором - орендодавець), ТОВ "Стефан ЛТД" (за Договором - орендар) та КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району" (за договором - підприємство) укладено Договір №4112/12 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Відповідно до пункту 1.1 Договору орендодавець на підставі Протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 18.12.2012 за №18 та Розпорядження Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 01.02.2013 за №49 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об'єкт оренди), яке знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Свободи, 5 літ. А для використання під офіс.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 14.60 кв.м.; розташоване: 1-й поверх 14,60 кв.м - офіс.

Згідно з пунктом 3.1 Договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. 21 таб. 2 п. 12 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої Рішенням Київради від 22.09.2011 за №34/6250, та на дату розрахунку в цілому становить 1 346,98 грн. та 269,40 грн. (сума ПДВ) разом 1 616,38 грн.

Відповідно до пункту 3.2 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Згідно з пунктом 3.4 Договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірі і порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Пунктом 3.5 Договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління балансоутримувача - комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району", починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта орендодавцеві.

Відповідно до пункту 3.6 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Крім орендної плати орендар щомісячно компенсує підприємству витрати за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди та інші витрати (пункт 3.9 Договору).

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендні платежі вчасно і в повному обсязі.

На виконання умов Договору від 01.02.2013 №4112/12, між сторонами підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і перебуває на балансі КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району", загальною площею 14.60 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, пр. Свободи, 5 літ. А (стан приміщення, що передається в оренду - задовільний).

Рішенням Київської міської ради від 9 жовтня 2014 року №270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва", зокрема пунктом 17 Київська міська рада вирішила створити комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" та віднести його до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.

Згідно пункту 19 вказаного Рішення КМР комунальні підприємства "Куренівське Подільського району міста Києва", "Лісове Подільського району міста Києва", "Вітряні гори Подільського району міста Києва", "Введенське Подільського району міста Києва", "Виноградар Подільського району міста Києва", "Галицьке Подільського району міста Києва", "Мостицький Подільського району міста Києва", "Нивки Подільського району міста Києва", "Синьоозерне Подільського району міста Києва", "Центральний Подільського району міста Києва", "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва", "Поділ-житло" зобов'язані передати новоствореному комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" житловий фонд, який був переданий до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться у них на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на їх балансі станом на 01 серпня 2014 року.

Розпорядженням Подільської районної в місті Києві державної адміністрації №50 від 29.01.2015 "Про передачу на баланс та закріплення на праві господарського відання за комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, та приватизованого житлового фонду з метою подальшого обслуговування" передано з балансу комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" на баланс комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" житловий та нежитловий фонд, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та переданий до сфери управління Подільської районної в місті Києві державній адміністрації, та приватизований житловий фонд станом на 01.02.2015 року, згідно з додатком, з метою його подальшого обслуговування.

30.01.2015 між сторонами Договору було укладено Додаткову угоду про внесення змін до Договору №4112/12 від 01.02.2013, відповідно до умов якої сторони домовились внести зміни до Договору, а саме, назву комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" змінено на комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва".

КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" звертаючись з даним позовом серед іншого просило господарський суд стягнути 31 484,94 грн. боргу у зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати за період з 01.02.2015 по 25.01.2016. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог)

Суд першої інстанції, задовольняючи позов в цій частині, виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору №4112/12 від 01.02.2013 вчасно та в повному обсязі не сплатив орендні платежі за період лютий 2015 року - січень 2016 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 31 484,94 грн. Доказів протилежного відповідачем до матеріалів справи не представлено.

Відтак, місцевий господарський суд, з огляду на те, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором від 01.02.2013 р. №4112/12 у сумі 31484,94 грн. на час прийняття рішення по даній справі не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, дійшов правильного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 31484,94 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 2 018, 23 грн. інфляційних втрат за період з 21.02.2015 по 25.01.2016 року, 5489,11 грн. пені за загальний період з 21.02.2015 по 25.01.2016 та 932,25 грн. 3 % річних за період з 20.02.2015 по 25.01.2016 (згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог а/с 67)

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача 2 018,23 грн. інфляційних втрат, які нараховані на борг зі сплати орендної плати за кожний місяць окремо, за загальний період з 20.02.2015 по 25.01.2016. (а/с 68)

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, враховуючи те, що найменший період визначення індексу складає місяць, судом першої інстанції відзначено, що позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за період з 20.02.2015 по 01.03.2015 та з 01.01.2016 по 25.01.2016.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого господарським судом на заборгованість зі сплати орендної плати за кожний місяць окремо за наступні періоди:

на заборгованість за лютий 2015 року: березень 2015 року - грудень 2015 року; на заборгованість за березень 2015 року: квітень 2015 року - грудень 2015 року; на заборгованість за квітень 2015 року: травень 2015 року - грудень 2015 року; на заборгованість за травень 2015 року: червень 2015 року - грудень 2015 року; на заборгованість за червень 2015 року: липень 2015 року - грудень 2015 року; на заборгованість за липень 2015 року: серпень 2015 року - грудень 2015 року; на заборгованість за серпень 2015 року: вересень 2015 року - грудень 2015 року; на заборгованість за вересень 2015 року: жовтень 2015 року - грудень 2015 року; на заборгованість за жовтень 2015 року: листопад 2015 року - грудень 2015 року; на заборгованість за листопад 2015 року: 01 грудня 2015 року - 31 грудня 2015 року, інфляційні втрати становлять 1 662,42 грн.

Таким чином, за обґрунтованим перерахунком суду першої інстанції, вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у сумі - 1662,42 грн., які нараховані на борг зі сплати орендної плати за кожний місяць окремо, за загальний період з 20.02.2015 по 25.01.2016.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 932,25 грн. 3% річних, що нараховані на суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції у сумі 33 503,17 грн. за період з 20.02.2015 по 25.01.2016. (а/с 68)

Проте, відповідно до вірного розрахунку, здійсненого місцевим господарським судом на заборгованість зі сплати орендної плати за кожний місяць окремо за наступні періоди: на заборгованість за лютий 2015 року: 21 лютого 2015 року - 25 січня 2016 року; на заборгованість за березень 2015 року: 21 березня 2015 року - 25 січня 2016 року; на заборгованість за квітень 2015 року: 21 квітня 2015 року - 25 січня 2016 року; на заборгованість за травень 2015 року: 21 травня 2015 року - 25 січня 2016 року; на заборгованість за червень 2015 року: 21 червня 2015 року - 25 січня 2016 року; на заборгованість за липень 2015 року: 21 липня 2015 року - 25 січня 2016 року; на заборгованість за серпень 2015 року: 21 серпня 2015 року - 25 січня 2016 року; на заборгованість за вересень 2015 року: 21 вересня 2015 року - 25 січня 2016 року; на заборгованість за жовтень 2015 року: 21 жовтня 2015 року - 25 січня 2016 року; на заборгованість за листопад 2015 року: 21 листопада 2015 року - 25 січня 2016 року; заборгованість за грудень 2015 року: 21 грудня 2015 року - 25 січня 2016 року; заборгованість за січень 2016 року: 21 січня 2016 року - 25 січня 2016 року, розмір 3% річних становить - 442,24 грн.

Таким чином, за висновком суду першої інстанції, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у сумі 442,24 грн.

Щодо заявленої до стягнення з відповідача 5489,11 грн. пені, нарахованої на заборгованість зі сплати орендної плати за кожний місяць окремо за загальний період з 21.02.2015 по 25.01.2016 місцевим господарським судом відзначено наступне.

Відповідно до п. 6.2 Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на рахунок підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, з огляду на розрахунок боргу по пені, здійснений позивачем (а/с 71), судом першої інстанції цілком вірно встановлено, що такий розрахунок пені здійснений ним з порушенням встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до розрахунку, здійсненого господарським судом на заборгованість зі сплати орендної плати за кожний місяць окремо за періоди: на заборгованість за лютий 2015 року: 21 лютого 2015 року - 21 серпня 2015 року; на заборгованість за березень 2015 року: 21 березня 2015 року - 21 вересня 2015 року; на заборгованість за квітень 2015 року: 21 квітня 2015 року - 21 жовтня 2015 року; на заборгованість за травень 2015 року: 21 травня 2015 року - 21 листопада 2015 року; на заборгованість за червень 2015 року: 21 червня 2015 року - 21 грудня 2015 року; на заборгованість за липень 2015 року: 21 липня 2015 року - 21 січня 2016 року; на заборгованість за серпень 2015 року: 21 серпня 2015 року - 25 січня 2016 року; на заборгованість за вересень 2015 року: 21 вересня 2015 року - 25 січня 2016 року; на заборгованість за жовтень 2015 року: 21 жовтня 2015 року - 25 січня 2016 року; на заборгованість за листопад 2015 року: 21 листопада 2015 року - 25 січня 2016 року; заборгованість за грудень 2015 року: 21 грудня 2015 року - 25 січня 2016 року; заборгованість за січень 2016 року: 21 січня 2016 року - 25 січня 2016 року, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. становить 4 608,63 грн..

Таким чином, за розрахунком суду першої інстанції з відповідача підлягає до стягнення 31484,94 грн. основного боргу, 1662,42 грн. інфляційних втрат, 442,24 грн. 3% річних, 4608,63 грн. пені, а тому позовні вимоги в цій частині задоволено частково.

Щодо заявленої вимоги про розірвання Договору №4112/12 від 01.02.2013 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду суд першої інстанції дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 01.02.2013 по 31.01.2016.

Відповідно до пункту 9.4 Договору договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 9.7 Договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформлюються Додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частиною 4 ст. 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.02.2016 Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією на адресу відповідача надіслано Заяву від 01.02.2016 за №10634-246 "Про припинення терміну дії Договору та відмову від його продовження", відповідно до якої третя особа повідомила відповідача про закінчення терміну дії Договору №4112/12 від 01.02.2013 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, а саме 31.01.2016 та відмову Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від його продовження. (а/с 117)

Лист від 01.02.2016 №10634-246 вищенаведеного змісту було надіслано на адресу відповідача 03.02.2016, що підтверджується поштовою квитанцією від 03.02.2016 та Описом вкладення у цінний лист від 03.02.2016. (а/с 118)

Лист від 01.03.2016 № 106-1237 аналогічного змісту повторно було надіслано на адресу відповідача 01.03.2016, що підтверджено поштовою квитанцією від 01.03.2016 та Описом вкладення у цінний лист від 01.03.2016.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що станом на день прийняття рішення у даній справі Договір №4112/12 від 01.02.2013 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду припинив свою дію з 31.01.2016 відповідно до п.п. 9.1, 9.4 Договору та п. 1 ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, за оцінкою колегії суддів, місцевим господарським судом правомірно припинено провадження в частині позовних вимог про розірвання Договору №4112/12 від 01.02.2013 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, у зв'язку з відсутністю предмета спору у відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спірний Договір оренди фактично припинив свою дію з 31.01.2016.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути спірне нежитлове приміщення загальною площею 14,60 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, пр. Свободи, 5 літ. А, місцевим господарським судом відзначено таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Пунктом 7.6 Договору передбачено, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди підприємству у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Так, станом на день прийняття рішення у даній справі, сторонами не надано доказів повернення відповідачем нежитлового приміщення загальною площею 14,60 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, пр. Свободи, 5 літ. А позивачу, у зв'язку з чим суд першої інстанції вірно відзначив, що відповідач продовжує використовувати вказане приміщення після припинення дії Договору оренди з 31.01.2016.

Оскільки у зв'язку з припиненням дії Договору №4112/12 від 01.02.2013 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду відповідач втратив статус орендаря, судом першої інстанції встановлено наявність правових підстав для зобов'язання останнього повернути позивачеві спірне нежитлове приміщення загальною площею 14,60 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, пр. Свободи, 5 літ. А.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути нежитлове приміщення загальною площею 14,60 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, пр. Свободи, 5 літ. А підлягає задоволенню.

У зв'язку із задоволенням позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути позивачу нежитлове приміщення загальною площею 14,60 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, пр. Свободи, 5 літ. А, суд першої інстанції відзначив, що права та інтереси позивача є захищеними, а тому вимога про виселення відповідача з вказаного приміщення є такою, що дублює вимогу про зобов'язання повернути спірне нежитлове приміщення. Крім того, законодавство, яке регулює орендні відносини передбачає обов'язок орендаря повернути приміщення, тоді як термін "виселення" міститься в положеннях Житлового кодексу України, які не підлягають застосуванню до спірних правовідношень.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовна вимога про виселення відповідача із вказаного приміщення є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У доводах апеляційного оскарження відповідач ТОВ "СТЕФАН" ЛТД наголошує на тому, що КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" не є стороною Договору №4112/12 від 01.02.2013 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, укладеного між Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), КП "Дирекція управління та обслуговування житлового фонду Подільського району" (підприємство) та ТОВ "Стефан ЛТД" (орендар), а Додаткова угода від 30.01.2015 про внесення змін до Договору № 4112/12 від 01.02.2013 є не дійсною, так як підписана не уповноваженою особою з боку позивача. Крім того, скаржник наголошує, що Додаткову угоду від 30.01.2015 директор ТОВ "СТЕФАН" ЛТД не підписував та не отримував оригінальний примірник даної угоди. Посилаючись на ст. ст. 203, 207, 215, 238 ЦК України, відповідач вважає, що названа Додаткова угода є недійсною. З огляду на недійсність цієї Додаткової угоди, відповідач вважає, що відсутні і правові підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, з огляду на зауваження скаржника, дослідивши матеріали даної справи, визнає необґрунтованими доводи апеляційного оскарження щодо недійсності Додаткової угоди від 30.01.2015 про внесення змін до Договору № 4112/12 від 01.02.2013, при цьому відзначає наступне.

Як роз'яснено в п.3.4 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 №11, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст.241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Так, за ствердженнями позивача, 11.03.2015 та 27.05.2015, тобто вже після укладення Додаткової угоди від 30.01.2015 про внесення змін до Договору № 4112/12 від 01.02.2013, відповідачем було здійснено часткове погашення боргу по орендній платі на користь позивача КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" в розмірі 200,00 грн. та 1000,00 грн. Таким чином, позивач наголошував на тому, що відповідач визнав чинність Договору № 4112/12 від 01.02.2013 та Додаткової угоди від 30.01.2015 про внесення змін до Договору оренди, оскільки саме за цією угодою позивача було визначено, як балансоутримувача спірного приміщення та належного отримувача орендної плати.

Взявши до уваги зауваження позивача, колегією суддів досліджено, що згідно банківських виписок від 12.03.2015 (а/с 130) та від 27.05.2016 (а/с 131) вбачається, що КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" отримувало від відповідача ТОВ "СТЕФАН" ЛТД грошові кошти з розрахункового рахунку відповідача №26008053113425, який вказано у Договорі № 4112/12 від 01.02.2013 та Додатковій угоді від 30.01.2015 про внесення змін до Договору оренди.

Відтак, слід зазначити, що у даному випадку, часткова сплата, розцінюється колегією суддів, як схвалення Договору в редакції Додаткової угоди та вчинення дій, що свідчать про прийняття їх до виконання безпосередньо шляхом здійснення цієї часткової оплати, а отже є підставою для належного виконання обов'язків передбачених умовами Договору № 4112/12 від 01.02.2013 з врахуванням Додаткової угоди від 30.01.2015 про внесення змін до Договору оренди.

Аналогічна правова позиція щодо схвалення договору у зв'язку з його частковою оплатою викладена у Постанові Вищого Господарського суду від 17.03.2014 № 917/1038/13.

Під час апеляційного перегляду даної справи, відповідачем, було заявлено Клопотання від 19.07.2016 про вихід апеляційного суду за межі позовних вимог та визнання недійсною Додаткової угоди від 30.01.2015 про внесення змін до Договору № 4112/12 від 01.02.2013. За наведеними обґрунтуваннями у вказаному Клопотанні відповідач наголошує на тому, що названа Додаткова угода є недійсною, так як підписана не уповноваженою особою з боку позивача. Мотивація викладена в зазначеному Клопотанні відповідача є ідентичною, яка наведена у аналогічному клопотанні, що було розглянуто судом першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши назване клопотання відповідача, дійшла висновку відмовити в його задоволенні, як необґрунтоване. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відзначити наступне.

За п.2 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Тобто, господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору і, по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.

У даному випадку таке клопотання позивача в матеріалах справи відсутнє, таким чином, у апеляційного господарського суду, як і у суду першої інстанції, відсутні підстави виходити за межі позовних вимог та визнавати недійсною Додаткову угоду. (Аналогічна правова позиція, з приводу того, що за відсутності клопотання позивача чи третьої особи з самостійними вимогами, відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, наведена у Постановах Вищого господарського суду України від 09.02.2011 № 21/31-10, від 19.08.2015 № 910/25307/14).

Посилання скаржника під час судового засідання від 11.08.2016, на п.1 ч.1 ст.83 ГПК України, як на підставу для виходу за межі позовних вимог та визнання недійсною угоди, колегія суддів визнає безпідставним та звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавствую

Тобто ч.1 п.1 ст.83 ГПК України передбачає саме право господарського суду визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний із предметом спору договір, який суперечить законодавству.

При цьому, застосування даної статті господарським судом при прийнятті рішення можливе у разі одночасної наявності таких умов: пов'язаність оспорюваного договору з предметом спору та невідповідність (суперечність) вказаного договору законодавству.

Таким чином, встановивши, що зміст договору суперечить чинному законодавству, господарський суд, керуючись ч. 1 ст. 83 ГПК України, може за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або частково. Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїх Постановах від 09.12.2003 у справі №32/206 та від 20.01.2004 у справі №8/113-2003.

Колегія суддів, не приймає до уваги такі посилання відповідача, оскільки визнання недійсним договору, який суперечить законодавству, є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізоване судом, зокрема, за наявності відповідних правових підстав. Вихід суду за межі позовних вимог без обґрунтування такої дії необхідністю захисту прав і законних інтересів сторін порушує визначений ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності.

В даному випадку, позивач не позбавлений права звернутися з окремим позовом до відповідача про визнання Додаткової угоди недійсною в порядку, передбаченому ГПК України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу скаржника, що відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Також, відповідачем 19.07.2016, як і у суді першої інстанції, було подано Клопотання, за яким він просив колегію суддів призначити почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити наступне питання: "Чи виконано підпис від імені ОСОБА_6 - директора ТОВ "Стефан ЛТД" в Додатковій угоді від 30.01.2015 про внесення змін до Договору №4112/12 від 01.02.2013 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду за адресою: м. Київ, просп. Свободи, 5, літ А. ОСОБА_6 відповідно, або іншою особою?" В обґрунтування названого Клопотання відповідач стверджував, що підпис на Додатковій угоді від 30.01.2015 про внесення змін до Договору № 4112/12 від 01.02.2013 не належить директору ТОВ "Стефан ЛТД" - ОСОБА_6.

Колегія суддів відмовляє в задоволені названого Клопотання, як заявленого безпідставно. В даному випадку, колегія суддів вважає цілком вірним висновок суду першої інстанції щодо аналогічного клопотання про те, що оскільки відповідачем на рахунок позивача сплачувались орендні платежі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача, то наведене свідчить про визнання спірної угоди.

Крім того, колегія суддів відмовляючи в задоволенні названих клопотань скаржника, відзначає, що важливу роль у даному випадку відіграє наступне схвалення відповідачем правочину, що підтверджено матеріалами даної справи.

Наведене стосується і тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення такого правочину. (Зазначена правова позиція викладена у п.3.4 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 №11.).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги відповідача ТОВ "СТЕФАН" ЛТД є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого Рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання відповідача ТОВ "СТЕФАН" ЛТД від 19.07.2016 про вихід за межі позовних вимог та визнання недійсною Додаткову угоду від 30.01.2015 про внесення змін до Договору № 4112/12 від 01.02.2013 залишити без задоволення.

Клопотання відповідача ТОВ "СТЕФАН" ЛТД від 19.07.2016 про призначення почеркознавчої експертизи по даній справі залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача ТОВ "СТЕФАН" ЛТД залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2016 №910/27185/15 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 №910/27185/15 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 №910/27185/15 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи №910/27185/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді Б.В. Отрюх

М.Л. Яковлєв