Постанова № 59725697, 25.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2016 р. Справа№ 910/1895/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2016 року,

у справі № 910/1895/16 (суддя - Турчин С.О.)

за позовом приватного акціонерного товариства «Українська

акціонерна страхова компанія АСКА»

до дочірнього підприємства «Савсервіс Столиця»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватне акціонерне товариство «Страхова компанія

«Українська страхова група»

про стягнення 5 352,91 грн.

В судове засідання представники сторін не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського міста Києва від 22.03.2016 року по справі № 910/1895/16 в задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» - відмовлено повністю.Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 22.03.2016 року, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2016 року у справі № 910/1895/16 скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 року вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Лобань О.І., судді Майданевич А.Г., Федорчук Р.В.

Розпорядженням начальника відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 року у зв'язку з перебуванням суддівМайданевича А.Г. та Федорчука Р.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/1895/16.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.07.2016 року справу № 910/1895/16передано для розгляду колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Лобаня О.І., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 року вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Лобань О.І., судді Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

У відзиві на апеляційну скаргу приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2016 року законним та обґрунтованим. Третя особа просила відмовити позивачу у задоволенні його апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання 25.07.2016 року представники сторін не з'явилися, проте від позивача та третьої особи через відділ документального забезпечення суду надійшли клопотання про розгляд справи без участі їх представників.

Також, в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання відповідачем ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги.

У відповідності до п. 3.9.1.Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки позивач, відповідач та третя особа, що не з'явилися у судове засідання 25.07.2016 року, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Участь представників, що не з'явилися у судове засідання, судом обов'язковою не визнавалась. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2012 року в м. Донецьк по вул. Артема, 151, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Daewoo» держаний реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «Toyota», держаний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4

Згідно із Довідкою № 91115241 про дорожньо-транспортну пригоду та постановою Київського районного суду міста Донецька від 17.12.2012 року, дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України.

Вказаною постановою ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

На момент ДТП, на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу №2992301 від 07.07.2012 року, укладеного між ТОВ «Тануки-Донецьк» та позивачем, майнові інтереси потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу «Daewoo» держаний реєстраційний номер НОМЕР_3, були застраховані в Приватному акціонерному товаристві «Українська акціонерна страхова компанія АСКА».

Позивачем було виплачено страхове відшкодування ТОВ «Тануки-Донецьк» в розмірі 14 041,74 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4094 від 28.01.2013 року, № 4046 від 31.01.2013 року, та № 4085 від 01.02.2013 року.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом марки «Toyota», держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія "Українська страхова група» (третя особа) відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/4949361 (термін дії з 11.08.2012 по 10.08.2013; франшиза у розмірі 510,00 грн.).

29.05.2013 року ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» звернулось до ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» із заявою (вих. 1179-17/1) про виплату страхового відшкодування у розмірі 14041,74 грн.

На підставі калькуляції № ДКЦВ-6522 від 14.06.2013 року, згідно із якою вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Daewoo» держаний реєстраційний номер НОМЕР_4 складає 9198,86 грн., ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №ДКЦВ-6522, згідно із якими розмір страхового відшкодування для виплати позивачу становив 8688,86 грн.

Відповідно до платіжного доручення №10816 від 26.06.2013 ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» перераховано позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 8688,86 грн.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує, що сума, яка підлягає відшкодуванню позивачу особою, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом марки «Toyota», держаний реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 5352,88 грн. (14041,74 грн. - 8688,86 грн. (разом із франшизою). Сума франшизи у розмірі 510,00 грн. позивачем в розрахунок заявленої до стягнення суми не заявлена.

Власником транспортного засобу на момент ДТП було ТОВ «Савсервіс Схід».

Оскільки, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Савсервіс Схід» з 27.12.2013 року припинило свою діяльність, а правонаступником даної юридичної особи є Дочірнє підприємство «Савсервіс Столиця» (відповідач у справі), позивач звернувся до відповідача з претензією (вих. № 282-17/з від 14.09.2015 року) про виплату страхового відшкодування у розмірі 5352,91 грн.

У відповіді на вказану претензію (вих. 18/2015 від 09.10.2015) Дочірнє підприємство «Савсервіс Столиця» відмовило у виплаті страхового відшкодування з посиланням на те, що ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» не зверталось протягом строку для заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи ТОВ «Савсервіс Схід», а особою, яка має здійснювати виплату відповідної суми страхового відшкодування є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група».

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, відсутність у передавальному акті ТОВ «Савсервіс Схід» від 11.12.2013 року зобов'язань із виплати спірного страхового відшкодування не свідчить про те, що до відповідача не перейшли зобов'язання з відшкодування шкоди внаслідок настання 26.11.2012 року дорожньо-транспортної пригоди, оскільки відповідно до статуту Дочірнього підприємства «Савсервіс Столиця», останнє є правонаступником всіх прав та обов'язків ТОВ «Савсервіс Схід» припиненого шляхом приєднання до ДП «Савсервіс Столиця».

Згідно із пунктом 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Судова колегія дійшла висновку про те, що позивачем не доведено, на якій підставі ним виплачено ТОВ «Танукі-Донецьк» страхове відшкодування саме в розмірі 14 041,74 грн., оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які розрахунки, зокрема акт № 40, на який посилається позивач. Також, копія Звіту № 530/12 від 19.12.2012 року, надана позивачем, апеляційним господарським судом не приймається в якості доказу, оскільки вона є нечитабельною. Крім того, матеріали справи не містять доказів підтвердження повноважень особи, яка склала вказаний Звіт. Тобто, сума 14 041,74 грн., виплачена позивачем у якості страхового відшкодування, є непідтвердженою. Водночас, ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі калькуляції № ДКЦВ-6522 від 14.06.2013 року було здійснено власний розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт № ДКЦВ-6522, згідно із якими, розмір страхового відшкодування для виплати позивачу становив 8688,86 грн. Вказаний розрахунок судом приймається до уваги як належний та допустимий доказ. Таким чином, у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача спірної суми.

З приводу доводів скаржника про те, що ухвалу про порушення провадження у справі винесено судом першої інстанції з порушенням процесуального строку, судова колегія зазначає, що вказане порушення норм процесуального права, у відповідності до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення, що в даному випадку не відповідає обставинам справи.

Також, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом неправомірно було відхилено клопотання позивача про відкладення розгляду справи та винесено рішення за відсутності представника позивача. Однак, судова колегія звертає увагу скаржника на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду від 07.07.2016 року у справі № 910/21819/15.

Однак, судова колегія не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідальність власника (страхувальника) транспортного засобу, водій якого винний у вчиненні ДТП наступає тільки у разі, якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, та у разі якщо сума страхового відшкодування не покриває фактичних витрат. Апеляційний господарський суд вважає такі висновки помилковими, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено в частині другій статті 16 ЦК України.

Зі змісту наведених норм права можна зробити висновок про те, що страховик, який виплатив страхове відшкодування має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.

Зазначена правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України у постанові від 23.12.2015 року у справі № 6-2587цс15.

Проте, оскільки зазначені помилкові висновки місцевого господарського суду не вплинули на правильність вирішення спору судом першої інстанції, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив приватному акціонерному товариству «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції позивачем не було подано належних та переконливих доказівна підтвердження заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2016 року прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким, що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА»слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2016 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2016 року у справі № 910/1895/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2016 року у справі № 910/1895/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/1895/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко

Дата підписання 12.08.2016