Рішення № 59725601, 08.08.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2016 р.Справа № 922/2075/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Терновій М.П.

розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ", с. Лебедин до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колос", с. Гоптівка простягнення коштівза участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колос" (відповідач) про стягнення у розмірі 298 141, 74 грн. з яких: 242 572,10 грн. - заборгованості, 33 798, 04 грн. - пені, 21 771, 60 грн. - 30 процентів річних та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань до договором поставки у частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою господарського суду від 01.07.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 11.07.2016 року.

У межах строків визначених статтею 69 господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

25.07.2016 року відповідач через канцелярію суду надав заяву вх. № 24300 у якій просить суд припинити провадження у справі № 922/2075/16 та надав документи для долучення до матеріалів справи.

В обґрунтування наданого клопотання зазначає, що ухвалою суду від 20.08.2015 року порушено справу № 922/4511/15 про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колос", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедура розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_2

01.02.2016 року ухвалою суду у справі № 922/4511/15 було закінчено процедуру розпорядження майном боржника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колос" та введено процедуру санації строком на 6 місяців до 01.08.2016 року, керуючим санацією призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2

Ухвалою суду від 01.06.2016 року про затвердження плану санації боржника у справі № 922/4511/15 продовжено процедуру санації на шість місяців до 01.02.2017 року. З огляду на предмет спору та відповідно до статей Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які вказують на те, що суд у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких право чинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, повязаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобовязань (податкового боргу), визначених відповідно до податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними право чинів (договорів), якщо із відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений податковим кодексом України, тому на думку відповідача даний спір безпосередньо повязаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство, тому підлягає розгляду в межах справи про банкрутство, а не у позовному провадженні, тому просить суд припинити провадження у справі відповідно до вимог частини 1 пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (т. 1, а.с. 32-33).

05.08.2016 року позивач через канцелярію суду надав пояснення вх. № 25903 у яких зазначає, що вимоги позивача до відповідача про стягнення 30 % від загальної суми вартості товару, що становить еквівалент 2 685, 30 доларів США, які повинні були оплачуватися до 17.07.2015 року конкурсними, і так як не були заявлені в установлений строк є погашеними, а тому позивач відмовляється в цій частині від позову. Вимоги позивача про стягнення із відповідача пені та річних нарахованих після порушення провадження у справі не підлягають задоволенню і звязку із дією мораторію на нарахування санкцій з моменту порушення провадження у справі про банкрутство відповідача (20.08.2015 року) тому курую сить статті 22, 75, 78 Господарського процесуального кодексу України позивач просить суд, прийняти часткову відмову від позову та припинити в цій частині провадження у справі, а саме:

- позивач відмовляється від позову в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 72 771, 63 грн.;

- позивач відмовляється часткові від позову в частині стягнення пені у розмірі 29 850, 38 грн.;

- позивач відмовляється частково від позову в частині стягнення річних у розмірі 19 797, 91 грн.

Та просить суд стягнути із відповідача 169 800, 47 грн. заборгованості, 3 947, 66 грн. пені та 1 973, 69 грн. річних. Розглянути та вирішити справу без участі позивача за наявними у ній матеріалами. З наслідками відмови від позову відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України позивачу відомі та зрозумілі.

5.08.2016 року відповідач через канцелярію суду надав відзив вх. № 25948 у якому просить суд винести ухвалу відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України про припинення провадження у справі № 922/2075/16 .

Уповноважений представник позивача у призначене судове засідання не зявився, про причини неявки на час розгляду справи суд не повідом.

Уповноважений представник відповідача у призначене судове засідання не зявився, про причини неявки на час розгляду справи суд не повідом, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином про що свідчить поштове повідомлення яке долучено до матеріалів справи.

Суд, дослідивши та розглянувши надані позивачем пояснення вх. № 25903 від 05.08.2016 року, зазначає наступне .

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до пункту 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 зазначено, що передбачені частиною 4 статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Враховуючи вищевикладене, суд, приймає надані позивачем 05.08.2016 року пояснення до розгляду як заяву про часткову відмову від позовних вимог у частині стягнення із відповідача суми основного боргу у розмірі 72 771, 63 грн., пені у розмірі 29 850, 38 грн. та річних у розмірі 19 797, 91 грн. та як заяву про зменшення та подальший розгляд справи ведеться із її урахуванням.

Судом задоволено клопотання позивача в частині розгляду та вирішення справи без участі позивача за наявними у ній матеріалами.

Щодо заяв вх. № 24300 та вх. № 25948 відповідача про припинення провадження у справі із підстав того, що на думку відповідача даний спір безпосередньо повязаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство, тому підлягає розгляду в межах справи про банкрутство, а не у позовному провадженні, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, як в необґрунтованих та таких, що ґрунтується на довільному тлумаченні відповідачем статті 80 Господарського процесуального кодексу України, тому підстави для припинення провадження у даній справі № 922/2075/16 у господарського суду відсутні.

Відповідно до положень Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом як в попередній, так і в новій редакції, спір про стягнення вищезазначеної заборгованості відповідача, що виникла після порушення провадження у справі про банкрутство вирішується шляхом його розгляду у позовному провадженні господарським судом, а тому визнання позивачем позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб. Оскільки, вимоги позивача до боржника про стягнення коштів, носять характер поточних, а саме, ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, то такі зазначені вимоги мають розглядатися у позовному провадженні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 4-3 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обовязку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні у матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.08.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Як зазначає позивач, 15.07.2015 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ" (далі-позивач, постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колос" (далі-відповідач, покупець) було укладено договір поставки № ТД-1003 (т. 1, а.с. 12-13).

Відповідно до пункту 11.1. договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 12 місяців, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором.

Згідно пункту 1.1. договору, у термін та на умовах, визначених договором постачальник зобовязується поставити покупцю: насіння (далі-товар), а покупець зобовязується прийняти та сплатити товар, найменування (асортимент) та кількість якого визначаються і додатку до договору, а також підписати відповідний додаток, що є його невідємною частиною.

Ціна товару визначається, у додатках щодо асортименту товару відповідно до умов формування ціни, які визначені у відповідних додатках. Покупець здійснює оплату вартості товару на умовах, за цінами та у строки, що визначені у додатках (пункти 2.1., 3.1. договору).

Відповідно пункту 4 додатку № 1 від 15.07.2015 року, а саме специфікації № 1, сторони погодили, що оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника у наступному порядку:

-30 % від загальної вартості товару, що становить 2 685,30 дол. США до 17.07.2015 року;

-70 % від вартості товару, що становить еквівалент 6 265, 70 дол. США до 28.12.2015 року. Вартість товару у гривнях визначається відповідно до пункту 3 даного додатку. (т. 1, а.с. 14).

На виконання умов договору, за твердженням позивача, було здійснено поставку товару на загальну суму у розмірі 8 951, 00 дол. США що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковою накладною та специфікаціями (т. 1, а.с. 14-15).

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою суду від 20.08.2015 року порушено провадження у справі № 922/4511/15 про банкрутство відносно відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колос", застосовано процедуру мораторію (т. 1, а.с. 34-35).

Позивач 05.08.2016 року через канцелярію суду надав пояснення вх. № 25903, у яких частково відмовився від стягнення із відповідача суми основного боргу у розмірі 72 771, 63 грн., пені у розмірі 29 850, 38 грн. та річних у розмірі 19 797, 91 грн.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

З урахуванням викладеного, приймаючі до уваги те, що прийняття часткової відмови від позову в частині стягнення із відповідача суми основного боргу у розмірі 72 771, 63 грн., пені у розмірі 29 850, 38 грн. та річних у розмірі 19 797, 91 грн. не порушує права і охоронювані законом інтереси сторін, відсутність у матеріалах справи даних про можливість порушення відмовою від позову чиїх не-будь ще прав та інтересів, суд приходить до висновку про те, що часткова відмова від позову не суперечить чинному законодавству і тому підлягає до задоволення, а провадження у справі № 922/2075/16 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 72 771, 63 грн., пені у розмірі 29 850, 38 грн. та річних у розмірі 19 797, 91 грн. необхідно припинити на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колос" в порушення умов договору, не здійснило повної та своєчасної оплати за поставлений товар, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання із оплати поставленого позивачем товару за договором поставки № ТД-1003 від 15.07.2015 року відповідно до 4 додатку № 1 від 15.07.2015 року, а саме специфікації № 1, 70 % від вартості товару, що становить еквівалент 6 265, 70 дол. США до 28.12.2015 року. (т. 1, а.с. 14).

Оскільки вищевказана заборгованість відповідача виникла після порушення провадження у справі про банкрутство та предявлена вимога позивача після прийняття господарським судом ухвали про визнання боржника банкрутом та ухвали про санацію боржника. То до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем визначено заборгованість в національній валюта та розраховано станом на 26.02.2016 року, а саме на час звернення до Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при корпорації "Радник", а не на дату звернення із позовом до господарського суду Харківської області 22.06.2016 року що суперечить вимогам частини 1 пункту 4 статті 55 Господарського кодексу України. Оскільки ціна позову, у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Згідно даних, розміщених на офіційному сайті Національного Банку України www.bank.gov.ua), станом на 22.06.2016 офіційний курс доларів США до української гривні складає: 100 доларів США = 2489,2558 грн.

Судом здійснено розрахунок суми боргу та встановлено, що сума яка підлягає до стягнення становить 155 969, 30 грн.

За таких підстав, враховуючи, що у відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення із відповідача заборгованості (поточні вимоги) за договором поставки № ТД-1003 від 15.07.2015 року у розмірі 6 265, 70 дол. США що еквівалентно 155 969, 30 грн. обґрунтованими та такими що підлягають частковому задоволенню.

В решті нарахованих 13 831, 17 грн. - відмовити як безпідставно заявлених.

Крім основної суми заборгованості, позивачем заявлено до стягнення із відповідача: 145,67 дол. США що еквівалентно 3 947, 66 грн. пені за період з 18.07.2015 року по 19.08.2015 року та 30 процентів річних у розмірі 72,83 дол. США що еквівалентно 1 973,69 грн. за період з 18.07.2015 року по 19.08.2015 року (із урахуванням наданого клопотання про часткову відмову від позову та зменшення розміру позовних вимог).

Щодо нарахованих позивачем вищезазначених сум суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у розі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 8.1. договору, у випадку несплати у строк платежів за договором, сторона, що прострочила своє зобовязання повинна сплатити іншій стороні пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається із матеріалів справи, відносно відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колос" 20.08.2015 року порушено справу про банкрутство та застосовано процедуру мораторію (справа № 922/4511/15).

З моменту прийняття ухвали суду від 20.08.2016 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

На даний час зазначена процедура не припинена у відповідності до приписів Закону.

Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом визначено термін, що поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання. Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову.

Згідно частини 10 статті 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Оголошення про порушення справи про банкротство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колос", ідентифікаційний код юридичної особи 32938560, розміщено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 20.08.2015 року номер публікації: 21737. Граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника складає 30 календарних днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Цей строк, станом на день розгляду справи № 922/2075/16, закінчився.

Із наданих позивачем 05.08.2016 року пояснень вх. № 25903 вбачається що, вищезазначені нарахування не були заявлені в установлений законом строк.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення із відповідача нарахованих позивачем 145,67 дол. США що еквівалентно 3 947, 66 грн. пені за період з 18.07.2015 року по 19.08.2015 року та 30 процентів річних у розмірі 72,83 дол. США що еквівалентно 1 973,69 грн. за період з 18.07.2015 року по 19.08.2015 року.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 4-3 Господарського процесуального кодексу України).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (статті 32 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вищенаведені обставини є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимогу у розмірі 3 969,43 грн.

Керуючись статтями 174, 193 Господарського кодексу України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтями 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колос" (62313, Харківська обл., Дергачівський р-н., с. Гоптівка, вул. Радянська, буд. 1, ЄДРПОУ 32938560) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ" (20635, Черкаська обл., Шполянський р-н., с. Лебудин., вул. Паркова, 1, ЄДРПОУ 30709487) 155 969, 30 грн. - заборгованості (поточні вимоги) за договором поставки № ТД-1003 від 15.07.2015 року та 3 969,43 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 72 771, 63 грн., пені у розмірі 29 850, 38 грн. та річних у розмірі 19 797, 91 грн. провадження у справі припинити на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 13 831, 17 грн., суми пені у розмірі 3 947, 66 грн. та суми річних у розмірі 1 973, 69 грн. - в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.08.2016 р.

Суддя ОСОБА_3